Класика Проза Усяка всячина Прислів'я, приказки Перевiр себе! Хихітня Відгуки

Любовно-eротична лірика



Hosting Ukraine


*

Юлія ШЕШУРЯК

Юлія ШЕШУРЯК

ВПЕРШЕ

прилетіли знов голуби
літній дощ іти перестав
я тебе уперше любив
очі цілував і вуста

трепетно і ніжно було
ще на крок ступити вперед
бачити спітніле чоло
і волосся липовий мед

рухалась кімната немов
субмарина в тихих морях
двічі подзвонив і пішов
листоноша стомлений птах

на подвір’ї грались коти
синім наче небо м’ячем
їздили машини а ти
дихала мені у плече

струмом від руки до руки
захмелілі ми не вином
діставав сусід цигарки
скоса поглядав на вікно

сонце залишало сліди
теплим зайченям на стегні
літо починалось і ти
вперше починалась в мені

 

Марта

Ти – моя кішка. Ти чорна така.
Березень ніжний, як шкіра.
Березень кольору молока.
Це березневі ігри.

Тіло до тіла. Давно на устах
В нас перший сніг розтанув.
Березень мокрий сховався у снах.
Березень чорним стане.

Ти – моя кішка, пантера чи рись.
Кігті твої затуплені.
Пальці гарячі в обіймах сплелись –
Опіки першого ступеню.

 

Н.

вона любила мене роздягати
вона робила це дуже повільно
я залишаю собі на згадку
запах волосся і шрамів лінії

сльози вокзалів і крик автобусів
мокре повітря дощем прошите
більше вона у мені не втопиться
я роздягаюсь сама і швидко

Під кутом сорок п’ять

Під кутом сорок п’ять рвучко входиш у мене.
Мов розплавлений віск, краплі поту на скронях.
Твої рухи швидкі, поцілунки шалені.
Дощ пробився крізь скло, намочив підвіконня.

Мокре ліжко і ми, мокрі губи і пальці.
В небі вибухнув грім, у п’янкому екстазі
Я втрачаю свідомість, не дай мені впасти!
Відчуваю фінал у скороченнях м’язів.

 

Містер А

Давай ми умовно назвем його "містер А".
Так от, містер А підійде небезпечно – ззаду.
Знайде мої губи по запаху шоколаду.
Налякано скрипне під нами софа стара.

Отож, містер А доторкнеться мені до щік.
А ще цілуватиме сильно – язик змією.
(На мить пригадаю, як добре було – твоєю...
На мить повернуся у літо хмільних дощів...)

Але містер А вже бере мене, я у грі.
І, певно, кричу (Ну, ти ж знаєш, як це буває.
Коли ти в мені – я щоразу на мить вмираю).
А з містером А... Симуляція – це не гріх.

Долоні його мандруватимуть по слідах,
На тілі моєму залишених ще тобою.
Здригнеться повітря у мене над головою,
Даруючи для сусідів печальне "ах".

Благаю, нехай містер "а", містер "бе" і "це"
Зостануться лиш умовою цього вірша!
І більше ніколи не думай про це, найгірше!
І більше ніколи не говори про це!

РАНОК

тремтіла жадала боролась ногами руками
стискалися м’язи навколо твого такого
поволі вмирала і всує згадала бога
а ти не здавався, ти – ніжність, затвердла в камінь

а ти мене вранці, а ти в мене світлим ранком
і раки свистіли на горах, шпаки у липах
долоні мов медом намащені м’яко липли
надворі англійською хрипло волали панки

з колонок російською тихо співав про вічне
муслім магомаєв – чотири десятки треків
і сходило сонце в тобі, виливало спеку
і кіт у вікні навпроти наш гріх засвідчив

 

які ж ми...

і думати лячно – які ж ми малі...
побудь мені знову найпершим
кохай мене сильно, до стертих колін,
співай мені верше мій верше

у сірому світі, у цій метушні
живемо, неначе у диві
і плакати легко – які ж ми дурні,
точніше – які ж ми щасливі!

 

У ліжку з депутатом

Знімай шкарпетки, ховай мандати,
Я вибираю – тебе кохати!

Мій депутате, ходім у спальню!
У нас питання ще є нагальні.

Лягай у ліжко, але не спати
З тобою будем, мій депутате!

Голосування, відкриті списки,
Гарячі кнопки тремтять під тиском.

На стелі зорі, чужі квартири,
Стріляй собою в моєму тирі.

Полюй на мене, бо влада - зброя,
І я віддамся тобі без бою.

Єднання блоків, шаленство фракцій...
Стомився, любий? Продовжим вранці!

Мій депутате! Кохаю палко!
Причарувала мажоритарка.

жінка в пісках

Потрібно зализувати рани одне одного. Але якщо нескінченно зализувати незагойні рани, то від язика нічого не зостанеться.
Кобо Абе, "Жінка в пісках"

я – жінка в пісках, полонянка твоєї спеки.
верблюдів байдужих у сторону відведи.
не буду чекати, до ночі ще так далеко.
не буду просити ні милості, ні води

я вдячно цілую сахару твоєї шкіри,
і цукром коричневим тане у роті рай.
я тільки міраж, я не вічна... ти в мене віриш?
твій піт на мені, зупинися, не витирай.

як тільки бажання схолоне під паранджею,
завиють вітри, не шануючи спокій твій.
пісок поміж пальців, у горлі пісок... невже я
та жінка, що здатна приборкати буревій?

швидким скорпіоном торкнешся мене, а далі
від ран лікуватимеш. крикне самотній птах.
промчить поміж нас чи по нас відчайдушне раллі,
і я переможно загину в твоїх пісках.

 

Мій сіамський близнюк

Мій сіамський близнюк... Ми зрослись язиками...
А якийсь докторхаус підступно розрізав.
Пам"ятаєш? Пручались, чіплялись руками,
Ми в усьому так схожі – лиш резусом різні.

І при кожній нагоді, первісні та голі,
Ми сприймаємо погляди й рухи на віру.
Поцілунки-мінети-до-болю-у-горлі
Ноги-пальці-волосся-дифузіяшкіри.

У печери, кімнати, у схрони і камери
Проникаємо вглиб, вигризаєм тунелі.
Мій найкращий близнюк... Ми сплелись язиками...
І розбризкали щастя на стіни і стелю.

 

МИ МАЙЖЕ,,,

мов водорості, ми в воду вросли,
ми майже вода, ми можем усе.
ти теплу свою на мене розлив,
це схоже на сон, це схоже на секс.
ці дні на Дністрі, дельфінні дива,
дорога і дім, вітри і мости.
ростуть у воді вужі і трава,
ми майже ріка, ми майже на “ти”.
ще трохи, і я відчула б тебе,
але Н2О штовхнула вперед.
між нами вода, і хто ми тепер?
русалки мовчать, шумить очерет.

 

ЧАКЛУЮ

чаклую… ти пахнеш мені молоком і маком
чаклую… укотре повторюю — тільки ти
і поки за вікнами бреше у ніч собака
сплітаються ноги і труться немов коти
чаклую… танцюєм удвох небезпечне танго
ти хочеш ти будеш у пальцях моїх рости
коли за вікном заридає безкрилий ангел
у тихі озера потягнуть тебе чорти

 

ЗИМОВЕ

нижня білизна, ніжність білим по білому.
ми просто люди, і в ніцше уже не віримо.
ніч заколише нас непрямими ефірами.
ніжність між нами невідворотно нижчає.
магіям чорним нашу білу не знищити.
маєш ребро, сотвори сьогодні мене ще ти.
небо все нижче, небо неначе падає.
отже, коли я поряд з тобою спатиму,
пігмаліоне, виліпи з мене статую.
стану гріхом очей твоїх світло-горіхових,
буде синхронним кожен приглушений видих-вдих,
тихо, мовчи, відтепер ця історія не для них.
першим заснеш, і я вимкну tv і радіо.
більше нічого не можеш мені порадити.
ліжко на двох — це достатня причина радості.
снігом і снами заметені, та без жалю тепер.
бачиш, ми поряд навіть у цьому лютому.
ніжна білизна, зими білизна… люблю тебе…

 

13

ми спимо, наш будинок хитають вітри,
хитрим звіром у тебе втискаюсь таємно.
тихо подихом холод з долоні зітри,
і зі мною впади в ніч поганську і темну.

я тебе заколишу, коли ще не сніг,
але вже не дощить, і до щему у серці
буду слухати пульс, ледь торкаючись снів,
щось між нами міцне – на вітрах не порветься.

щось між нами вночі, але ранок прийде,
упаде біля ліжка, знеможено голий,
нас за руки візьме і потягне крізь день,
аритмію ховаючи у корвалолі.

алкоголем у спальних районах черкас
проливаються крани, а тіло, як вата.
хитрим звіром з долонь вигризати екстаз,
біле екстезі вдячно готова лизати.

але зараз – не час, тепло й темно мені,
застрягає туман між будинків типових.
ми спимо, по-звіриному втиснувшись в ніч,
і вітри обвівають тринадцятий поверх.

 

Равлики/Сни

Ти равликом вповзав у мої сни,
Неквапно так, солідно і рішуче.
А місяць тоншав, поки весь не зник...
Уже і зорі роздають поштучно,

Уже і сонце прагне висоти,
А ти мені все – як по Фрейду – снишся.
Цей равлик в мене хоче прорости,
І заповзає в простирадла нишком.

Звивається, вологий і м’який,
Сигнали снів сприймає, як антена...
А ти все снишся – сонячний такий,
І равлики повзуть мені по стегнах.

 

2

ми двійко малят що злякалися блискавки-грому
залізли під ковдру там темно там тісно там так:
немає моєї карети твоєї корони
ти ніжний ти рідний на дотик на запах на смак

ми ділимо дощ небезпеку і ліжко і літо
і ти не король не плейбой ми маленькі і вперті
і мами далеко і наші подружжя і діти
так тихо так тісно так хороше наче це смерть

 

Юлія ШЕШУРЯК

Народилася на Хмельниччині 12.10.1983 р..
Школу закінчила в м. Кам’янець-Подільський, вищу освіту здобула в Чернівецькому національному університеті (юридичний факультет), спеціальність правознавство.
Зараз проживає в м.Києві.
Працює в сфері юридичної інтернет-журналістики.
Поетичною творчістю займається давно, з дитинства, в шкільні роки друкувалась в місцевих газетах Хмельниччини та деяких всеукраїнських журналах, була лауреатом різноманітних міських, районних та обласних поетичних конкурсів.
Друкувалась в виданнях "Дзвін", "Буковинський журнал", "Молодий буковинець", "Дніпро", "Мистецькі Грані", "Склянка часу", "Укрлітгазета" та ін.
Лауреат конкурсу імені Вадима Коваля 2003 року за поетичну збірку "Согрішити з Ра" (видана у 2003 р., Чернівці).
Одна з авторів антологій "Вигране" (Чернівці, 2004),  "СПАМ" (Київ, 2009), "70 віршів" (Чернівці, 2010) та ін.
Лауреат всеукраїнського літературного конкурсу коротких оповідань "Сила малого" (видані в антології у 2008 році).
Один з редакторів літературного сайту publikator.org.ua.
Періодично бере участь у різноманітних літературних фестивалях.

Деякі сторінки в мережі:
Молода література – http://literatura.org.ua/index.php?option=com_content&id=565&task=view
Поетичні майстерні - http://maysterni.com/user.php?id=4345
Публікатор - http://publikator.org.ua/users/profile/eva_braun/
ГАК - http://gak.com.ua/authors/6674

*
Нагору