Слово “антропологія” стало останнім часом дуже популярним як на теоретичному, так і на побутовому рівні. Найчастіше його використовують для опису яких-небудь своєрідних, або цікавих аспектів людського буття.
Антропологія, як галузь досліджень про людську істоту і людство, виросла, головним чином, з природної історії на початковому етапі, і з тих пір знаходиться в залежності від археології, палеонтології, біології, психології, гуманітарних і суспільствознавчих наук.
Антропологія починала свій розвиток із наукових пошуків у сфері розвитку суспільств, які називалися "дикими" або "примітивними". Але зараз такий же інтерес починають виявляти інші дисципліни – демографія, соціальна психологія, політична наука і право. Відмічається такий парадокс: антропологія розвивається у той час, коли ці суспільства мають тенденцію до зникнення або, принаймні, до втрати своїх характерних ознак. Таким чином, антропологія не пов’язана винятково з кам’яною сокирою, тотемізмом і полігамією. Антропологія переконливо довела це останнім часом, коли звернулась до вивчення так званих цивілізованих суспільств.
Завдяки звертанню до сучасної повсякденності антропологія з абстрактно-теоретичної дисципліни перетворилася на початку ХХІ сто-ліття в дієвий аналіз, здатний до розуміння і пояснення соціальної реальності. Антропологічний підхід виявився придатним для антропологічної експертизи суспільства і терапії індивідуальних людських проблем.
Дослідження повсякденного життя людей є характерним для сучасної гуманітарної науки. Історики, соціологи, філософи, антропологи, мовознавці істотно змінюють класичну парадигму вивчення культури на основі реконструкції її ідеальних змістів і значень. Іноді це розуміється як антиметафізичний поворот, як протест проти логоцентризму. Але насправді мова йде не стільки про внесення елементів “ірраціонального”, “психологічного”, “повсякденного”, скільки про пошук нових структур порядку, що формуються на рівні повсякденності.
Сучасна зарубіжна й вітчизняна антропологія ставить собі завдання глобального пізнання людини, охоплюючи його в усій географічній та історичній розпростореності, прагнучи до знань, які можна було б застосувати до всієї сукупності етапів розвитку людини від гомінідів до сучасних рас. Антропологи схильні до узагальнень, позитивних чи негативних, але прийнятних для всіх людських суспільств, починаючи із великого сучасного міста до меланезійського племені.
Сучасна антропологія, звертаючись до мови символів, знакових систем, враховуючи взаємозв’язки і взаємообумовленість елементів соціокультурного життя етносів, отримує потужний інструментарій для подальших досліджень.
Мета пропонованого екстраординарного курсу антропологіі полягала у висвітленні розмаїтості соціально-антропологічних реалій минулого і сучасності з урахуванням теперішніх тенденцій освіти до полікультурності, де пріоритетом є розвиток взаєморозуміння, взаємоповаги та позитивного ставлення до культурного різноманіття в суспільстві. “Незвичайність” авторського бачення антропології розкриває структурна композиція книги, яка складається з двох частин – соціопсихологічної та етносексологічної.
Спробуймо піднестися у пізнанні себе, інших та інакших!
Зміст ·Микола Махній · Незвичайна антропологія · Науково-популярний курс ·
Передмова
Частина перша · Соціопсихологічна
· Антропологічна фізіогноміка чому українці здавна голять бороду, а євреї практикують обрізання?
· Постмодерністська антропологія тілесності як відбувається десублімація плоті та хто насправді зацікавлений
у нарцистичному культі тіла?
· Етноцентричні стереотипи чому француз їсть равликів, а українця називають “хохлацькою галушкою”?
· Етнічна ідентичність як турченя може стати німцем, а маленький українець дорослим росіянином?
· Невербаліка і міжкультурна комунікація чим японська посмішка відрізняється від американської, як доторкнутися до представника “неконтактної” культури та який поцілунок насправді називають “французьким”?
· Коди української ментальністі чому соцієтальна психіка українців знаходить вихід не в катарсисі, а в каталепсії?
Частина друга · Етносексологічна
· Статевий символізм чому геніталії приховані від публічного огляду, як формуються уявлення про чоловіче і жіноче та чи можлива технічно “чоловіча вагітність”?
· Ерогенні зони фольклору чому традиційна еротична культура українців була сороміцькою
та звідки лелека приносив діточок?
· Антропологія українського прутня чому скіфи втрачали потенцію, як старогрецький фалос перетворився на дулю,
і коли козак “доростав” до шароварів?
· Метаморфози національного лібідо чим лікувалися античні кентаври, навіщо українські русалки лоскотали парубків та куди посилають російськими “артиклями”?
· Антропологія інтиму в яких країнах живуть сексуально вдоволені люди та де дозволені шлюби
між родичами?
· Етногеографія альтернативного кохання що змушує неосексуалів “ховатися у комірчину”
або влаштовувати гей-паради?
Класика
