Микола ТОМЕНКО
ТЕОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО КОХАННЯ

Романтичній, таємничій та незбагненній душі української жінки присвячую

СЛОВО ДО МОЇХ КОЛЕГ-НАУКОВЦІВ, АБО ПРО КНИЖКУ, ЯКУ Я ПИСАВ СЕРЦЕМ

Дане дослідження варто розглядати як роздуми довкола важливої і, маю надію, невичерпної теми такого феномену, як українське кохання. Моя спроба розпочати пошук у цьому напрямі зумовлена, з одного боку, відсутністю системних досліджень щодо сенсу, місії й історичних обставин формування концепції українського кохання, а з іншого — реальним станом сучасної національної культури з її тотальною профанацією на тлі засилля штучних для України американської та російськомовної масових культур.

Водночас я виходжу ще й з того, що авторське зацікавлення цією темою виникло як таке собі аматорство і тому не претендує на наукову викінченість чи академічну фундаментальність. Це перше дослідження, написане мною не як ученим, а як дилетантом. Це перша робота, яку я писав не розумом, а серцем. Думаю, саме тому завданням автора було радше означення проблеми, аніж її всебічний аналіз. Отже, підбір і використання творів, ідей, концепцій чи теорій, згаданих у дослідженні, зумовлені як їхнім внеском у розвиток теми українського кохання, так і суб’єктивною обставиною наявності таких у розпорядженні автора.

Одразу ж застерігаю, що метою роботи не є опис приватного життя відомих українських мислителів чи діячів (лишаю то для літературознавців, філологів і журналістів). Як би це парадоксально не звучало, але "Теорія українського кохання" — насамперед історико-публіцистичне есе, де осмислення проблеми здійснене за допомогою філософського, літературного та етнопсихологічного матеріалу. Це радше бажання підняти голос на захист української традиції від псевдоукраїнської шароварщини й апологетики чи від розчинення у хаосі маскультурного цинізму.

І найголовніше: я не намагався довести, що ми, українці, в чомусь кращі чи, можливо, гірші. Я спробував показати, що ми інші, а тому — унікальні, важливі та, безсумнівно, цікаві, як собі, так і всьому світу.

Впевнений — українське кохання може служити національною легендою чи міфом, яких так не вистачає нинішньому суспільству. Можливо, це одна з причин того, чому з’явилася дана книжка. Що б там не було, але кохання — то почуття, якого завжди бракує, це стан душі, якого прагнеш, мрія, якою живеш вічно.

ЗМІСТ

І. УКРАЇНСЬКЕ КОХАННЯ В ПОШУКАХ НАЦІОНАЛЬНОЇ МРІЇ

1. Вступ до теорії українського кохання
"Філософія серця" за Григорієм Сковородою
Трагедія та покликання Шевченкового кохання
Українське кохання як форма національного міфу

2. Історичний шлях концепції українського кохання
Дилема українського інтелігента: між любов’ю і коханням
"Вільна любов" в Україні
Радянська модель кохання-любові
Сучасні інтерпретації українського кохання

3. Українська жінка в контексті покликання кохання
Марко Вовчок: "фатальна жінка" української літератури
Любов Лесі Українки в епістолярному і життєвому вимірах
Призначення кохання: штрихи до однієї українсько-російської історії

4. Символіка і мова українського кохання
Примітки

II. АНТОЛОГІЯ УКРАЇНСЬКОГО КОХАННЯ

Українське кохання в листах

Листи Івана Мазепи до Мотрі Кочубеївни

Листи Григорія Сковороди до Михайла Ковалінського

Листи Пантелеймона Куліша
З листів до Лесі Милорадовичівни
З листа до Параски Глібової
З листа до Марка Вовчка
З листа до Тараса Каменецького

Лист-присвята Миколи Костомарова до Аліни Крагельської

Лист Марії Вілінської до Опанаса Маркевича

Лист Володимира Антоновича до Катерини Мельник

Листи Лесі Українки

З листа до N. (Сергія Мержинського)
З листа до Ольги Кобилянської

Лист Івана Франка до Ольги Рошкевич

Лист Маркіяна Шашкевича до дружини Юлії

Листи Василя Стефаника до Ольги Кобилянської

Лист Олени Теліги до Михайла Теліги

Лист Миколи Куліша до Олімпіади Корнєєвої-Маслової

Лист Олександра Довженка до Юлії Солнцевої

Українське кохання в поезії

Михайло Старицький. Монологи про кохання
Олена Пчілка. Кохані речі
Леся Українка. Все, все покинуть...
Микола Вороний. Палімпсест
Ні, не забув...
Агатангел Кримський. Святе кохання
Олександр Олесь. Не жди пісень і слів признання...
Люблю. Без пам’яті люблю...
Павло Тичина. З кохання плакав я...
О, панно Інно
Володимир Сосюра. Так ніхто не кохав
Володимир Свідзинський. Лесі Челінгаровій
Максим Рильський. Не ясноокий образ Беатриче...
Василь Симоненко. Любов
Микола Вінграновський. Вона була...
У синьому небі я висіяв ліс...
Ліна Костенко. Ніколи я не звикну
Микола Томенко. Сонет кохання
Дмитро Кривенко. Гімн коханню

Українське кохання в прозі

Ольга Кобилянська. Природа
Гнат Хоткевич. Веllа donnа
Володимир Винниченко. Щоденник
Олександр Довженко. Щоденник
Осип Турянський. Син землі
Валер’ян Підмогильний. Місто.
Невеличка драма
Олесь Гончар. Листи з ночей оточенських
Павло Загребельний. Я, Богдан
Юрій Андрухович. Рекреації

Короткий словник українського кохання

Писалося протягом 1991 — 2001 років

Київ — Малі Канівці Черкаської області — Запоріжжя — Київ — 1991—2001
Франкфурт — Брауншвайт — Берлін (Німеччина) — червень 1991
Париж (Франція) — жовтень 1992
Мюнхен (Німеччина) — жовтень 1993
Бонн (Німеччина) — липень 1994 Мюнхен — листопад 1994
Атланта — Вашингтон — Нью-Йорк (США) — березень 1995
Брюссель (Бельгія) — лютий 1995 Париж — вересень 1996
Москва — Санкт-Петербург (Росія) — вересень 1996
Сан-Франциско — Айова — Вашингтон — листопад 1996
Шацькі озера. Волинь «Лісова пісня» — липень 1997
Мінськ (Білорусь) — вересень 1998
Кишинів (Молдова) — вересень 1998, жовтень 1998
Берлін — листопад 1998
Лондон (Великобританія) — квітень 1999
Берлін — Гайдельберг (Німеччина) — червень 1999
Москва — січень 2000
Буенос-Айрес, Сантьяго-де-Чилі (Чилі) — вересень 2000
Славськ, «Перлина Карпат» — вересень 2000
Краків (Польща) — грудень 2000
Яремча, «Карпати» — січень 2001
Тель-Авів — Бейт-Берел — Кфар-Саба — Єрусалим (Ізраїль) — травень 2001
Краків — травень 2001
Будапешт (Угорщина) — червень 2001
Відень — Вашингтон — Відень — Варшава — липень 2001
Сатанів, Хмельницька область, «Подільські Товтри» — липень 2001
Славськ, «Перлина Карпат» — вересень 2001
Будапешт — жовтень 2001