Джiакомо Казанова
Любовні пригоди

З мемуарів

...В ПАНСІОНІ ЛІКАРЯ ГОДЗІ

Після ранньої смерті мого батька я одинадцяти літ опинився, маючи злиденну плату, в пансіоні лікаря Годзі. В нього була юна й гарнесенька сестра 13 років. Ми сподобалися одне одному. Беттіна приходила до мене щоранку й сідала на моє ліжко, кажучи, що не може ніяк дочекатися, коли я встану. Вона розчісувала мені чуба, цілувала, а її руки голубили моє тіло. Та в мене з’явився суперник — новий п’ятнадцятилітній учень лікаря Годзі. Його називали Кордіані. Я став, було, ревнувати, але випадок цілком заспокоїв мене. Якось Беттіна принесла пару дуже довгих, сплетених нею для мене білих панчіх. Сівши на постелю, вона почала їх зодягати мені. Ті панчохи були чималої довжини, й вона, загорнувши простирадло, побачила мої стегна. їй здалося, що вони забрудні, й мерщій заходилася їх витирати. Вона це робила із таким старанням, а її руки так далеко проникли, що я невдовзі відчув виняткове задоволення. Неспокушений у таких справах, я дуже зніяковів і вважав за потрібне попросити в неї вибачення. Беттіна, мабуть, здивувалася з моєї поведінки й, замислившись на мить, запевнила мене, що це її провина, й вона більше так не вчинить. Утім, я задумав, що коли виросту, то неодмінно ми поберемося з нею.

Цей випадок надав мені сміливості, принаймні в думках. А незабаром я їх наважився здійснити. Беттіна запропонувала мені, переодягнувшись дівчинкою, піти на костюмований вечір, який влаштував лікар Оливо. Туди був запрошений і Кордіані. Наші три кімнати містилися поряд. Я покликав Беттіну, й вона згодилася завітати до мене після балу, десь опівночі, тому я залишив двері відчинені. Пробила година, друга, вже й світанок, а Беттіни все нема. Це сталося взимку; двері її кімнати виходили в коридор, а звідти можна було потрапити прямо на подвір’я. Стояла холоднеча, скрізь височіли снігові замети. Я ж, щоб не дратувати собаку, скинув свої черевики й босоніж прокрався в коридор. Кімнату Беттіна зачинила ізсередини, я не наважився їй постукати й сів на східці, не відаючи, що робити.
Я дуже змерз і вже хотів, було, піти, коли за її дверима пролунали ледве чутні кроки. Я кинувся, до порога, сподіваючись зустріти Беттіну, та раптом у пройомі розчахнутих одвірок я побачив Кордіані, який, не вагаючись, причастив мене штурханом ноги в живіт, і я полетів аж у замет.

Див. Стефан ЦВЕЙГ Чародій кохання