Олександр Виженко
УКРАЇНА КОХАННЯ

САДОК БОЖЕСТВЕННИХ СВІТАНКІВ

СВІ-ТАНКА 1

Солодкоголоса,
Мої світанки – сповідь п’яниці,
Що розчинився у руті твоєї ніжності,
У коноплях твого дурману,
У сотах твоїх таємниць!

СВІ-ТАНКА 2

Вища над усі порівняння!
На чистому папері ліжка
Пензлем-хотінцем вимальовую
райдугу насолоди.
На білосніжних твоїх огрудинах
Лишаю намисто із жемчужів вдячності.

СВІ-ТАНКА 3

Зірочко моя злотоврода!
Світлий потік твоїх оченят,
Пройшовши крізь очі мої,
Досяг держави яринця.
Чи, бува, не він дає світло твоїм очам?

СВІ-ТАНКА 4

Не дивуйся, моя любця.
Співак один, а пісні різні.
Учора я був ніжно співним
Юнаком, а сьогодні –
Рикаючим левом.

СВІ-ТАНКА 5

Єднатися із тобою,
Мов падати в Небо.
Ліжко – то білі хмари.
Твоє тіло – прозора блакить.
Твоя ніжність – лагідне сонце.

СВІ-ТАНКА 6

Місяць вихилив чашу червоного вина.
Біла голубка його пригощала.
Тепер, коли посудина порожня,
Час мені пригощати красную діву
Білим, як молоко, цілющим вином!

СВІ-ТАНКА 7

Мої руки – червневий дощ.
Відчуваю твій трепет.
Ти, зморена сонцем, ізнову воскресла.
Твоє личенько, мов полуниця в сметані.
Твоя співанка довша за ніч!

СВІ-ТАНКА 8

Ізнизу починаю, ізнизу,
Горить тіло коханої хмизом.
Зверху наярюю, зверху,
А їй і хороше, і легко.
Я спів її чую, ще й зірка далека.

СВІ-ТАНКА 9

Як рибі в воді,
Як пташці у небі,
Як звіру в степу,
Так мені у тобі,
Кохана квітко!

СВІ-ТАНКА 10

Як сонце щоранку
Закропляє сяйвом землю,
Так ото й я щоранку
Пестливим промінчиком
Збуджую в лагоді пал.

СВІ-ТАНКА 11

Чаклунка світанків,
Ти береш мене із рук Морфея.
Перший сонячний промінь – ти!
Перший подмух вітерця – ти!
Перша краплина роси – ти!

СВІ-ТАНКА 12

Світлого дня світлий початок,
На зореньці кличе мене янголятко.
Ой я підхопився, гарненько умився
Та й заходився джмелем дзижчати,
Із ківшика квітки нектар добувати.

СВІ-ТАНКА 13

Світлого дня світлий додаток,
Мій спів безупинний лунає по хаті.
Хоч весна, хоч осінь, я все жайворую,
Обраницю-жінку любеньку милую;
Ласеньку до стрічі сьогодні аж двічі.

СВІ-ТАНКА 14

Я входжу в храм світла.
Я несу світло.
Двічі горіла кохана,
А я не виходив,
Щедрував і не сіяв.

СВІ-ТАНКА 15

Досвідчений у пестощах,
Одкровенну і ніжну,
Вогнем єства запалив,
Водою цілунків зросив,
Тільки зерняток не зронив.

СВІ-ТАНКА 16

Зійшла ранішня зоря,
Підвівся і вабик.
Ой він жвавий та моторний,
Дав рибоньці ладу.
Лад ладував, а перлин не утеряв.

СВІ-ТАНКА 17

Сон підсилює мужа.
Після ночі, мов лебідь
На воду солодку й прозору,
Я ліг на кохану
І новій цій казці радів.

СВІ-ТАНКА 18

Як гриб від дощу,
Як пролісок від подиху весни,
Так і мій вабик зростає
І тягнеться вгору від дотику
Чарівних долонь коханої.

СВІ-ТАНКА 19

Тихо-тихо, немов у раю.
Ліжко – осонене поле.
Лягаю і п’ю з джерела насолоди.
Рухи плавкі, як літ пера,
А радість, як цвіт буревію.

СВІ-ТАНКА 20

А світаночка, як витинаночка.
Як ниточка за голочкою
Униз-угору, униз-угору,
Так і ми з любунею
Вишиваємо зорі.

СВІ-ТАНКА 21

Раніше, побіля милої,
Співало серце і танцювало тіло.
Цього разу душа –
попелястий голуб, –
Пурхав у моїх грудях
І радів зі мною.

СВІ-ТАНКА 22

Врата завжди відкриті
Для колісниці щастя.
Крізь тебе дивлюсь на світанки,
Під твоїм покровом
Приходить до мене колискова ночі.

СВІ-ТАНКА 23

Духмяна, ніжна,
Серпневим сонечком
Розмальована під персик,
Місяцем зійшов над тобою
Й заколихав нігою.

СВІ-ТАНКА 24

Годинами пестощі.
На очах дванадцятого звіра
Сплелися засмаглі тіла.
Білу голубку пустивши у небо,
На білі огрудини падаю срібним дощем.

СВІ-ТАНКА 25

Чарівне перевтілення:
Ти прийшла на ложе
Замерзлим ягнятком,
Кохалася білою лебідкою,
А встала щасливою жінкою.

СВІ-ТАНКА 26

Ой ти ласкава до утішки,
Як білочка до горішків.
Цілунками розговілася,
З живчиком зговорилася,
Зіркою небесною заярилася.

СВІ-ТАНКА 27

Вересень, ти програв моїй коханій
По щедротах дарунків.
Ти дощуєш, а вона милує,
Ти жовтий, а вона – золота,
Ще й я її на конику покатав.

СВІ-ТАНКА 28

Ой я місяць-молодик,
Я між гір ходити звик,
Цілувати квітку чарівну, тендітну…
А як стану на ріллю,
Квітку сріблом покроплю.

СВІ-ТАНКА 29

В тебе тіло – молоде вино,
Волосся – золоте руно,
Для очей ти – диво,
Для губ – медова слива,
Для варгана – пісня щаслива.

СВІ-ТАНКА 30

За день до Різдва у чарах єства;
Моя мила посміхнулась,
До серденька пригорнулась...
В хаті пахне сосною
І, як завжди, весною!

СВІ-ТАНКА 31

Новий марте, ти цілого життя вартий!
Як я рибці ніжки цілував,
Дух мій Неба досягав.
Як я в неї ввійшов –
Небесне джерельце знайшов.
Як з того джерельця напився,
Немов на світ народився!

СВІ-ТАНКА 32

Духмяніша за липу,
Солодша за малину,
Ти майстерно співала, слідуючи
Паличці диригента. А потім, згори,
Ти побачила як спиває і сам диригент.

СВІ-ТАНКА 33

Скільки перлинок
Я вклав у кохану –
Не полічити.
Це капітал мого духу,
Снаги і натхнення.

СВІ-ТАНКА 34

Небесна драбиночка:
Дві стрілоньки й перетиночка.
Одна стрілка - моя мила.
Друга стрілка - то вже я,
Й перетиночка моя.

До змісту Олександр Виженко УКРАЇНА КОХАННЯ

Далі