Олександр Виженко
УКРАЇНА КОХАННЯ

ЧАРИ ВИКЛИЧУТЬ КОХАННЯ

 Віра у чарування – дуже древня струна на кобзі української культури. Вона настільки глибоко увійшла у підсвідомість народу, що й досі поширена серед жіноцтва.
У цьому розділі ми торкнемося лише тої народнопісенної творчості українців, яка стосується статевої (любовної) магії. 

 ПЕРЕЛИЛА ЧАРІВНИЦЯ ЧАРАМИ ДОРОГУ

  Дівчата вірили: якщо перелити чарами слід коханого, то він аж до самої смерті любитиме її – свою чарівницю:

А таким перелила: любімося до смерті.

 Вчаровували ще й так:

Брала пісок із-під білих ніжок,
А в печі палила,
Щоб його душа і тіло
До мене горіло.

 По сліду любого серцю хлопця дівчина катала або перстень, або калач, ще й “пристеляла” листком, щоб не повели його ніженьки до якоїсь іншої дівиці:

А я милого здавна любила,
У єго сліди перстень котила
І листоньком пристелила,
Щоб єго другая не любила.

Ой піду я у садочок, вирву сі листочок
Та закрию, та застелю милого слідочок.
Щоби вітер не розвіяв, щоб роса не впала,
А щоб мого миленького друга не кохала.
(19, №1667)

 Нелюба можна було одвадити, якщо покотити “по його слідочку каменя”, або напоїти його водою з кухля, в який попередньо посипали намовлений пісок з протилежних берегів ріки. Намовляли так: «Як ці два бережки на сходяться, так і ми з (ім’я) ніколи не зійдемось.»

 
ЗАКОПАЛИ ГОРЩИК КАШІ…

Раніше, щоб заманити хлопців на свою вулицю, дівчата виконували магічно-ритуальну дію – закопували посеред вулиці горщик з кашею.

Дівки чаровниці,
Закопали горщик каші
Посеред вулиці.
Закопали горщик каші
Ще й ракові клешні,
Щоб ходили парубки
Далекі й тутешні.
(52, стр.54)

 Дівчата вірили, що після цього хлопці ходитимуть саме до них, а не на якусь іншу вулицю, до інших дівчат.
Горщик з кашею – певний символ, він означає готовність дівчини у парі з обранцем “готувати” вариво спільної долі. Справа чоловіка – помішувати кашу.
Милорадович у своїй статті “Украинские тайные знания и чары” наводить приклади, як українські дівчата, щоб збудити у чоловіків любовний пал, вдавалися до магічних дій з власним потом і кров’ю:

 “Як употіє дівка, то хусткою обітреться і тим платком утре ноччю парубка”.

 “Купить дівка яблуко і з-під правого плеча візьме у себе поту платочком і вмаже те яблучко; вкачає – і дасть парубку з’їсти, і тоді він її полюбить”.

 “Дівка париться над картоплею, піт витре хусткою тричі, потім оджима і дає пить парубкові”.

Або така порада:

 “Треба купити яблуко, розрізать і пустить кров з мезінного пальця і дати з’їсти парубку – улюбиться”.
Ще один аспект любовних чарувань за допомогою комах:
 “Жінка кладе паука у горщик і приказує: “Як оцей паук заснує, – кого схочу, той до мене приснує”.

 “К свойствам прямого физического воздействия на мужчин должен быть отнесен и следующий способ обмываний. На Руси в 17 ст. и раньше жены, смыв свое тело, давали пить мужьям, веря, что последние будут любить их.
В ближайшей связи с изложенными чарами стоит и упоминаемая Костомаровым ворожба с женским бельем. Ворожея, сжигая ворот женской рубашки, приказывала жене сыпать (пепел) в питье мужу, приговаривая: “Як сорочка до тіла, так щоб чоловік до жінки був”.
Из народных уст записаны мною (Милорадовичем) следующие чары с волосами мужчины:
“Як спить дівка із парубком і вирве у його волосся, щоб він не чув, і вирве у себе і спалить на страсній свічці, збере попілець у пазуху, зав’яже і носить, – страсть як буде любить”.
“Верование в любовное действие и взаимодействие через пищу – одно из наиболее распространенных в человечестве. На Украине предлагают в чарах пищевые продукты и посторонние вещества сделать при следующих условиях: “Тричі набрать пшона з дев’яти млинів і води з дев’яти колодязів, наварить кулешу і нагодувать парубка: буде любить””.

 ЧАР-ЗІЛЛЯ

  Інший аспект любовної магії складає так зване “приворотне зілля”, або чар-зілля.

Єсть у мене таке зілля біля перелазу,
Як дам тобі напитися, полюбиш одразу.

 Ось іще:

Стоять чари у дівиці
В новім горшку на полиці.
Дівка хлопця сподобала,
Медом-вином наповала,
Чароньками годовала.

 Сила тих чар надзвичайна:

Як укусить гадинонька, знайдеш в зіллю ліки,
Як зчарує дівчинонька, пропадеш навіки.
(9, стор.354)

 В одній пісні дівчина жаліється своїй матері, що козак не хоче її любити. І мати радить доньці:

Піди, доню, до гаю,
Накопай зілля-розмаю!

І дочка, звичайно ж,

До Дунаю махнула,
Накопала коріння,
З-під білого каміння,
Полоскала на ріці,
Намочила в горілці,
Полоскала на льоду,
Намочила у меду,
Приставила до печі,
Говорила три речі:

– Кипи, кипи, корінець,
Поки прийде молодець.
Приставила до жару:
– Кипи, корінь, до звару!
А ще корінь не скипів,
Козаченько прилетів.

– Ой чого ти прилетів,
Коли мене не схотів?
– Як до тебе не літати,
Коли вмієш чаровати?
(4, стор.249)

 Дівчина варить корінь розмаю (тирлича) і примовляє над ним. Тут рослинна магія поєднується з вербальною.
Кожна дівчина обов’язково садила на городі (“біля перелазу”) три улюблені квітки:

Та вроди, Боже, троє зіллячок:
Перве зіллячко барвіночок,
Друге зіллячко любисточок,
Третє зіллячко васильочок.
Барвіночок для дівочок,
Любисточок для любощів,
Васильочок для запаху.
(4, стор.387)

 “Троє зіллячок” дівчина носила під пахвою чи в пазусі, щоб у такий спосіб привернути до себе хлопців.
У любовній магії визначне місце належить представникам тваринного світу. Перше місце у цьому списку займають жаби, які в повір’ях асоціюються з родючістю. Щоб дівчина відповіла хлопцеві взаємністю, він мав рано-вранці піти до ставка (озера, річки) і спіймати жаб у той момент, коли вони спаровуються, потім віднести їх до лісу і закопати в мурашник. Через три дні слід було знайти в мурашнику обгризені кісточки жаб, так звані виделочку і гачок. Вірили: коли парубок непомітно торкнеться до дівчини гачком, то в неї тої ж миті спалахне жага до нього. Коли ж почуття охолонуть, варто лише відштовхнути її виделкою, і вона на все життя забуде того, кого так палко кохала.
Принадити юнака також можна було за допомогою жаби, яку упіймали у час вирування весни. Дівчина брала жабу в руку так, щоб ніхто не побачив, а другою рукою мала потримати за руку юнака.
Крім того, кров жаб підмішували в їжу або питво чоловіку, якщо він втрачав статеву цікавість до дружини.
Вірили також, що успіху в коханні допомагають досягти голуби. Щоб причарувати дівчину, парубок намагався піймати голуба й голубку (обов’язково білої масті), потім убивав їх, висушував серця і носив їх як амулет біля свого серця.

СЛОВО ПЛАМЕНЕМ ВЗЯЛОСЯ

Моя мати – ворожечка, ворожила мені,
Аби-с, доню, так гуляла, як колесо в млині.
(54, В. Гнатюк, стор. 215)

Серцевинною святинею чарування вважається магія слова (вербальна магія) у вигляді заклинань і замовлянь.

Ну, щоб, здавалося, слова?!
Слова та голос – більш нічого!
А серце б’ється, ожива,
І голос той, і ті слова
Ідуть між люди…
Т.Г.Шевченко

 Наші предки порозуміли магічні властивості людської мови і дійовість слова. Це видно з прислів’їв:

Шабля ранить голову, а слова душу.

Від теплого слова і лід розмерзає.

Вола в’яжуть мотуззям, а людину – словом.

Зорі падають від слова, і тебе зцілить замова.

 Фольклорні джерела підказують, яким чином слово набуває магічної сили. По-перше, воно має набирати форми заклинання. По-друге, дієвість заклинання залежить від кількості його повторення (три, дев’ять, або “три-дев’ять”, тобто 27 разів). По-третє, той хто його оголошує, повинен мати чітке переконання, що слово здійсниться.
До кого ж зверталися наші чарівниці по допомогу, щоб причарувати обраного козака?
Серед українських замовлянь знаходимо “огненного бугала”, “вечорину”, “домового отця” тощо. 

ОГНЕННИЙ БУГАЛО

  Огненний Бугало – магічна істота у вигляді вогненного змія. Зустрічається лише в любовних українських заклинаннях. На щире прохання жінки він може утеребити у серце мужчини палкий вогонь кохання і скерувати всі думки його і помисли убік прохачки:

 “Не лети ж ти, Огненний Бугало, ліса палить, землі сушить, а трави в’ялить! Полети ж ти, Огненний Бугало, до козака у двір. Де ти його спобіжиш, де ти його заскочиш: чи в лузі, чи в дорозі, чи в наїдках, чи у вечері, чи у постелі – учепися ти йому за серце, затоми ти його, запали ти його: щоб він трясся і трепетався душею і тілом за мною… щоб він мене не запив, не заїв, з іншими не загуляв, усе мене на помислах мав”.
(27, стор. 41-42)

ВЕЧОРИНА

  “Добрий вечір тобі, Вечорино!” – “Здорова, народжена, молитвена, хрещена!” – “У тебе кінь Халамин, у мене син Саламин. Візьми коня Халамина, та посади Саламина: меч йому дай у руки, пошли його на села, на города та на болота, на усякі міста; де його спобіжиш, де його заскочиш, там його січи, там його нуди, там йому не дай ні спать, ні лежать, ні пити, ні їсти, ні пить, ні інших любить. Щоб у цей час і минуту до мене прибув народжений, хрещений і молитвований Іван до дівчини Марії!”

ОТЕЦЬ ДОМОВИЙ

  “Отець домовий! Скоч додолу та принеси мого Івана до мого дому; неси його душу. Неси його кості, неси його живіт і біле лице, і щире серце, якнайскоріше, якнайпрудчіше, в цей час, у цю годину. Біжи прудко, біжи хутко, як цей дим біжить угору, щоб ти так прудко та хутко приніс народженого, хрещеного і молитвяного раба Божого козака Івана!”

ЗАМОВЛЯННЯ НА ВІСК

  “Щоб тебе за мною так пекло, як пече вогонь той віск! Щоб твоє серце за мною так топилось, як топиться той віск, і щоб ти мене тогді покинув, коли найдеш той віск!”

ЗАКЛИНАННЯ НА ВОДУ

  “Трясу, трясу кладкою, кладка водою, а вода купиною, а купина чортами, а чорти козаком Іваном, щоб його трясли, трясли та й до мене принесли до народженої, хрещеної, молитвяної раби Божої дівчини Марії!”

 До заклинань зверталися й чоловіки:

 “Стою на порозці, вижу сволок, а зо сволока на клямку, а з клямки на Марію. Як мати моя за мною побивається, так би за мною убивалась Марія!”

 “Як голубу без очей, так би тобі, раба Божа Марія, за мною без ночей!”

 На Запорозькій Січі, всім козакам, які сповідували аскетизм і ставали на боротьбу з силою жаги, хто шукав заходів уникнути тілесних утіх, характерники радили читати наступне замовляння:

 “Я на тебе скусо, силу маю, я тебе за дев’яту межу відсилаю. Аби ти щезла, пропала, аби ти сили не мала. Аби ти моці не мала біле тіло сушити, червону кров пити!”

До змісту Олександр Виженко УКРАЇНА КОХАННЯ

Далі