Галина Жубіль-Книш, Роксолана Жубіль
Сучасне весілля по-українськи

ПІСЛЯВЕСІЛЛЯ

До чужої родиноньки треба вже звикати...

Та прощай, прощай,
Марусенько, сестро наша...

У давні часи по всій Україні надзвичайно популярними були післявесільні обряди, основним завданням яких було зміцнити зв’язок між родинами молодих. У понеділок (цей день називали «перезвою») гостей кликав на «пропій» (перепій) до себе молодий. Гості розважалися, танцювали, співали, гостилися. Молоду обов’язково перевіряли, яка з неї господиня. Тому в присутності гостей вона варила борщ, ліпила вареники, мазала піч, вишивала, а гості жартували, перешкоджали у роботі. Молода все це мала перенести мужньо і спокійно. Після випробувань молодій садовили маленького хлопчика на коліна, аби первісток був хлопчиком.
У вівторок «били кашу», тобто розбивали новий горщик із ритуальною пшеничною кашею. Молодій трохи тої каші насипали у запаску, аби вона плодючою була, чоловіка дітьми обдарувала. Вона цю кашу розсипала під плодовими деревами та по грядках, де городина росла, щоб гарний урожай був. У цей день весільні гості кумедно переодягалися, мандрували селом, розважаючи подорожніх та роблячи збитки. Часто переодягалися у циган, забирали по дорозі усе, що «погано лежало»; у подорожніх випрошували сало, хліб, картоплю, яйця. Потім намагалися все це продати і на виручені гроші купити якнайбільше горілки, аби вволю навеселитися. Тому й називали цей день «циганщиною».
Через тиждень по весіллі молоді та їхні гості йшли до батьків нареченої на «міни». Батьки молодої влаштовували пишну гостину і в присутності гостей дарували молодому подружжю все, що обіцяли перед весіллям дати за дочкою.
Останній обряд «калачини» (дякування, хлібини, розхідний борщ) відбувався через місяць після весілля. Молодий гостив усіх медвяними калачами, замовляв музику. Вважалося, що молодий таким чином «запивав» своє ґаздівство. Чим веселіша гостина, тим легше буде господарювати подружжю.
Отже, весільна «вистава» розігрувалася упродовж тривалого часу і запам’ятовувалася молодим на все життя.

Річниці весіль

Весілля було «зеленим»,
Хоч жовто зоріли клени,
Вітаючи молодих...
І тихо раділа хата,
Хоч сльози втирала мати,
Вітаючи молодих...
Так солодко цілувались,
Хоч «гірко» чомусь кричали,
Вітаючи молодих...
Весілля було «зеленим»...
Леся Поліщук.

Річниця — це календарна дата, коли закінчується рік від початку якої-небудь події. Важко сказати, хто, де і коли започаткував традицію відзначати річниці весіль. Але вона прижилася і стала досить популярною. Як же ж називаються річниці спільного подружнього життя? Що дарувати у день подружнього свята?

«Зеленим» називають весілля, коли молода пара стала на рушник. Це день народження нової сім’ї. Саме від цього дня молодята розпочнуть відлік річниць подружнього життя.

1 рік — ситцеве (лляне або марлеве) весілля. Пройшов медовий місяць і в життя увійшла буденність стосунків, «ситцева» простота. У цей день подарунки можна загорнути у барвисті ситцеві хусточки.

2 рік — паперове (скляне) весілля. Назва підкреслює, що сімейні стосунки не надто міцні, тримаються лише на свіжості почуттів. Гарним подарунком будуть вироби зі скла, загорнені у подарунковий папір.

3 рік — шкіряне весілля. Вже позаду перші роки спільного життя. Якщо пара благополучно минула ситцеві і паперово-скляні стосунки, то тепер їм нічого не загрожує. Шкіра — міцний матеріал. На цю річницю дарують шкіряні рукавички, гаманці, сумки тощо.

5 років — дерев’яне весілля. Це перший подружній ювілей, який годиться відсвяткувати в колі гостей. У подарунок подружжя отримує дерев’яні вироби. Це може бути посуд, прикраси для оселі.

7 років — мідне весілля. Якщо дерев’яні вироби міцні, але з часом можуть зіпсуватися, то мідь — вічний матеріал, який належить до благородних. У це свято заведено дарувати вироби з кованої міді, мідну біжутерію, мідні кімнатні прикраси.

8 років — жерстяне весілля. Пара, яка прожила стільки років разом, варта похвали. Дарувати слід блискучі предмети для домашнього вжитку.

10 років — трояндове весілля. У цей День троянд бажано запросити на святкування близьку родину, найкращих друзів — усіх, хто був присутній на реєстрації шлюбу. Чоловік дарує дружині величезний букет червоних троянд, що символізують прекрасне кохання, якому не страшні ніякі колючки.

15 років — кришталеве весілля. У цей день дарують кришталеві вироби, аби у подружніх стосунках була повна ясність і прозорість, щоб сімейне життя було чистим і прекрасним, як кришталь.

20 років — порцелянове весілля. У цей день найкраще подарувати столовий порцеляновий сервіз, який символізуватиме благополуччя у родині.

25 років — срібне весілля. У цей день варто запросити багато гостей і влаштувати розкішну гостину. Подружня пара обмінюється подарунками зі срібла. Гості теж дарують вироби зі срібла, котре символізує благородство та міцність цього союзу.

30 років — перлинове весілля. Бажано, щоб чоловік подарував дружині перлинове намисто, що символізує роки, які подружжя прожили спільно, нанизуючи їх, наче перлини у намисто.

35 років — полотняне весілля. Це своєрідне повернення молодості. Хоча полотно є набагато міцнішим, ніж ситцева хустка. Дарувати слід постільну білизну, скатертини, рушники.

40 років — рубінове весілля. Рубін — це дорогоцінний камінь червоного кольору, який символізує міцні, випробувані часом почуття. Дружина отримує у цей день нову каблучку з рубіном. Це означає, що близькість подружжя стала вже кровною, бо рубін ще символізує і кров.

50 років — золоте весілля. Стосунки, які пройшли випробування часом, такі ж міцні і благородні, як золото. У цей день діти, як правило, дарують своїм уже немолодим батькам нові золоті обручки.

60 років — діамантове весілля. Немає у світі нічого міцнішого, ніж діамант. І пару, яка прожила 60 років разом, уже неможливо розлучити. Що може бути приємніше, ніж отримати прикрасу з діамантом у цей святковий день?

70 років — весілля вдячності. Не часто доживають подружжя до таких ювілеїв. Найціннішим подарунком будуть слова вдячності одне одному за любов і взаєморозуміння, за підтримку і повагу. А також велика дяка Богові за довголіття.

75 років — коронне весілля. Воно ніби увінчує короною щасливо прожите життя.

Далі
До змісту Жубіль-Книш Г., Жубіль Р. Сучасне весілля по-українськи.