Олександр Виженко
УКРАЇНА КОХАННЯ

УКРАЇНСЬКЕ МИСТЕЦТВО КОХАННЯ

 ПРИРОДЖІННЯ

Найбільша краса, що вище колін і нижче паса.

 Настав час, любі мої одномовці, поговорити про природжіння – дітородні органи людини. Українці віддавна мали звичай використовувати поетичні назви для позначення чоловічих і жіночих статевих органів. Грайливість, гумор, естетична краса, дотепна образність – найцінніші риси української яросвітної стихії, – і є результатом життєвого спостереження. Отже, почнемо... І почнемо ми з рясного на силу небесних щедрот – ятряного яринця.

ЯРИНЕЦЬ

Подивися, дівчинонько,
Який я моторний!
Подивись-оглянься,
Який я удався!

 Так закликає красень-козак дівчину на “смотрини”. Чим же він збирається вихвалятися? Вихованцем любові – проводирем Праві! Закликає й усіх дівчат і робить це азартно, у гарному гуморі:

Нумо, дівоньки, до мене:
Чепурненький у мене –
Чепурненький барвінок
Біля ворітець у мене.

Нумо, дівоньки, до мене:
Кучерявий у мене –
Кучерявий чубчик
Під брилем у мене.

Нумо, дівоньки, до мене:
Червоний у мене –
Червоний перець
В коморі у мене.

Нумо, дівоньки, до мене:
Довгенький у мене –
Довгенький мушкетик
За перізком у мене.

Нумо, дівоньки, до мене:
Дебелий у мене –
Дебелий коник
На прив’язі у мене.

Нумо, дівоньки, до мене:
Міцненький у мене –
Міцний тютюнець
До люльки у мене.

Нумо, дівоньки, до мене:
Смачненький у мене –
Смачненький вгерочок
Десь схований у мене.
(Записано від діда Григорія Ніжного, м. Запоріжжя)

 А ось що співає дячок:

– Як ти мене, дяченько, любиш;
Що ти мені чарки не купиш?
– Ходи, ходи, серце, зо мною:
Єсть у мене мед під полою.
(3, стор.372)

 Вихваляються чоловіки, бо є чим:

В Василечка – вся силечка,
В його є, та ще буде,
Та ще к тому роздобуде.
(11)

РІЖЕННЯ

Ой їхав, їхав, їхав – чом до мене не вступив?
Чоловіка нема вдома, був би-с мене закропив.
(3; стор. 362)

 Головною транспортуючою силою яринця, яка запліднює жінку, є ріже?ння – сперма, “мужеське сім’я”.
Слово сім’я – старослов’янське, його початкове значення – «плід», «сперма». Вважалося, що під час зачаття дитини приймають участь з боку матері місячка (менструальна кров), а з боку батька – сім’я (сперма).

Коло нової скрині
Двоє-сьмо положили,
На третєє ворожили.

 В українській пісенній храмині ріження позначене дванадцятьма символами: дощем, грушами, хмелем, жолудями, гречкою, пшеницею, просом, житом, горохом, маковим зерням, коноплями та сіллю.

ДОЩ

 У слов’янських народів (в українців зокрема) здавна мало широке розповсюдження міфологічне уявлення про Матір-Землю та Татка-Небо. В обрядах викликання дощу волога сприймалась як чоловіче запліднююче сім’я, що дає землі плодючість.

Ой дощику, поливайчику,
Поливай, поливай,
Поливай, поливай.
Ти, пареньок, до дівчиноньки
Прибувай, прибувай.

ГРУШІ

Співається:
Втрусив дівці грушок у пелену.

Або:

Ой струсю я дульку з гілки,
Посипалися дульки в пелинку.
(60; стор. 67)

ХМЕЛЬ

Наберу я хмелю жменю,
Та посію над водою.

ЖОЛУДІ

Не стій, дубе, не гуди,
На дубові жолуді.

Ой піду я в ліс по опеньки,
Та найду я дуб зелененький.
Сюди, туди дубком стрепену –
Натрусила жолудків пелену.
(13)

Слова твої ласкавії, а чортова слава,
Розсипав мені по перині жолудків чимало.

  Символічно оранково-посівковий цикл позначався як акт зачаття. Одне із значень слова «засіяти» було – «запліднити», «дати початок життю», «зачати».

Ой посіяв козак гречку
На дубові на вершечку.

У поповій гречці
Баран на овечці,
А кінь на кобилі.
А князь на княгині.
(54, Хв. Вовк, стор. 141)

Нехай моя кунка
Та дзьобає гречку.
(54, Хв. Вовк, стор. 152)

ПШЕНИЦЯ-ПОШАНИЦЯ

 Зачаття і ембріональний розвиток людини порівнювався з розвитком інших організмів, перш за все зернових культур і їхній подальший розвиток у землі.

Козаченько пшениченьку сіє.
Дівчинонька каретою їде
(сидить на козакові).
– Дівчинонько! Несе тебе дідько!
Розсіяв пшениченьку рідко.
– Козаченьку, буде твоє слово пусто –
Зійде твоя пшениченька густо.
(22, стор.49)

Є і такий варіант пісні:

Ой з-під гори тихий вітер віє,
Козаченько пшениченьку сіє.
Сіє, сіє, нива не доходе,
А дівчина з обідом виходе:
“Ой, дівчино, виніс тебе дідько,
Розсіяв я пшениченьку рідко!”
“Не журися, козаченьку, марно,
Зійде твоя пшениченька яро;
Не журися, козаченьку, пусто,
Зійде твоя пшениченька густо!”
А вже козак пшениченьку косить,
А дівчина дитину виносить.
(1, стор. 483)

На печі молотив, на припічку віяв,
Не кажи, дівчинонько, що я тобі діяв.
(32, стор.617)

На припічку молотив,
На запічку віяв,
Серед хати ізорав,
Пшеничку посіяв.
(9; стор. 204)

Про вагітну жінку казали:
Козаченькова пшениченька зійшла.

ПРОСО

Ой ми просо сіяли, сіяли...

ЖИТО

Та спасибі батькові,
Та спасибі матері,
Що нас добули.
Як нас добували,
Жито розсипали,
Вночі на печі.
(54; Т. Шевченко., стор. 71)

В українських загадках людина загадується як житник – той, хто орудує житом.

 Про вагітну жінку в Україні інакомовно казали: «поїла горошку». Саме у казці «Котигорошко» жінка стала вагітною після того, як з’їла горошину. «От якось пішла жінка на річку прати, коли котиться горошина по дорозі. Жінка взяла горошину і з’їла. Згодом народився в неї син. Назвали його Котигорошком».

***
Розстелили кожушок, посіяли горошок.

Пішов пан до льоху, насипав гороху.
Іде пан з льоху – нема гороху.

Де стояли кавалери,
Там посіяли мачок!

Загадка:
Стоїть дуб повен круп.
(Мак)

 У давні часи, щоб забезпечити плодючість ланів, господар мав здійснити акт злуки зі своєю дружиною на полі у першій проораній борозні («стати в борозну»).

Нащо мені чужий віл,
Коли в мене милий свій.
Орав милий цілий день
Та посіяв конопель.
(54, П. Чуб., стор. 102)

Орав милий цілий день
Та посіяв конопель.
Вродилася горстка,
Ні мала, ні шорстка.
(54; П. Чуб., стор. 102)

СІЛЬ

 Згідно з народним повір’ям, якщо в сім’ї закінчувалася сіль, то це відбивалось на живаскусній енергії її членів.
Коли приймали сватів, батьки дівчини казали: “Від добрих людей хліб-сіль приймаємо, а молодця на додачу”. Символи сватання прості й очевидні: хліб – жінка, сіль – сім’я і життя. З цих символів безперечно має виток вислів: “сіль землі”.
Під час хрещення дитини, в воду додають сіль.
Українська жінка, коли хотіла зачати дитину, клала під перину грудочку солі.

***
Старчик казав: “У матері три батька; у дитини три серця; у чоловіка три корінця: два ходять, один родить”.

 Природжіння людини мають багато назв, як у прямому розумінні цього слова, так і алегоричних. Наведу

СПИСОК НАЗВ ЯРИНЦЯ В УКРАЇНСЬКОМУ ДУСІ

Положив мене
Козак із Лубен,
Що гра на бандурі
І вночі, і вдень.
Тая бандура не дорогая,
Чорна, як жук,
Волосяная –
Не порветься, не подереться,
Куди потягни –
Все роздається.
(54; П. Лукашевич., стор. 40)

БОМКО - жук.

Мені Томко пустить бомка.

Тупу-тупу, кониченьку,
 Як череда!
Ведуть хуя на ременю,
 Як бугая.
(54, Хв. Вовк, стор. 141)
БУГАЛАН
БУЛАВА
БУРАВЕЦЬ
ВАБИК – мисливська дудка для заманювання дичини.
ВАРГАН – музичний інструмент, на якому грають губами.
ВГЕРОК
ВЕРТУН
ВУЖ

Наш Бордюжа дюж, в нього в штанях – вуж.
(Народне прислів’я)

Горобей да по бочечці скаче,
Заглядає у вороночку:
– Бідна моя да головочка,
Що малая да вороночка,
Що не влізе да головочка.
(54; П. Чуб., стор. 77)

ГОРОБЧИК – Penis (у дитини)
ГУСАК

Посадила вража баба
На двох яйцях гусака.
ДАН – стовп.
ДАЮН

Жартівлива примовка:
Даюн давані дав дою, давана даюну дала дитину.

ДОВБАЛО, довбай, довбач, довбун, долубай.

Наш доєць коло яєць.

Дудка в дудки ночувала,
Дудка в дудки штани вкрала.
Гей, дуй, дудка, дуй,
Дудка, дуй, дуй, дуй!
Або мені дудка дай,
Або мені тут заграй!
(46)

Дістала дуду, перебуду всю біду;
Я її до себе, а вона до неба.

Через річку, через став
Козак дівці дулю склав.
Другий сидить та й плаче:
– Покажи й мені, козаче!
(3, стор.152)

ЖИВЕЦЬ - життєва сила, снага, прана.
ЖИВЕ ВОДИЛЬЦЕ
ЖИВИЛО - той, хто здатен оживити.
ЖИЛА

Біля мене полежить,
За пуп мене подержить –
Тому горнець меду,
Коновочка пива –
Щоб стояла жила!
(54, М. Максимович., стор. 36)

ЗАЛУПА – крайня плоть, що покриває і охороняє головку фалоса. Залупити – оголити головку.

Стоїть Пилип за ступою,
Теліпає залупою.
(54, П. Лукашевич., стор. 51)
ЗАРУБКА – народна назва краю головки чоловічого статевого органа. Звідси вираз “зарубка на х...ю”.
ЗЕВЕСОВА ЖЕРДИНА – Зевс, верховний бог у давньогрецькій міфології, батько інших богів. З.Ж. у даному випадку символізує божественний фалос.
ЗАРОД
ЇБАК – в народі вважається непристойністю. На мою думку, це той місточок, який поєднує двох індивідів (дві “І”) в одне “Ї”. Літера “Ї” не що інше, як дві голови і один тулуб. “Да буде два в плоть єдину”. Звідси слово їбтися, тобто поєднуватися.

Баба діда сповадила,
За кабаку погладила.
(54; П. Лукашевич., стор. 64)

КАПЛУН

Ой качан-качаночку,
Качай мене щораночку…  
(54; П. Чуб., стор. 82)

Як я була господиня,
То до міста ходила,
Качана купила,
На городі посадила,
Сім неділь на город не ходила,
Восьмої неділі на городець прийшла.
Вже мій качан розвивається,
У червоні чобітки узувається!
Що я його за стебло,
То він мене за стегно!
Що я його за вершок,
То він мене за чубок!
Що я його за литку,
То він мене за цицьку!
Ой качане, качане,
За що ж мене качаєш,
За що ж мене качаєш,
В мене кунки шукаєш?
(54, Хв. Вовк, стор. 152)

КАЧУЛ - головка маку.

Для того й качулиння, щоб терти маковиння.

КИЯХ - качан кукурудзи.
КЛЮКА – пест до ступи.
КЛЯП – зневажливо: фалос.

Щастя не кляп: руками не візьмеш.

Чоловіче Матвію,
Не бий, серце, в неділю,
Бий мене в середу –
Ковбасою, що спереду.
(54; П. Лукашевич., стор. 51-52)

КОНИК
КОПИЛ – чоботарська колодка на стояку.
КОРІНЕЦЬ

Срібний корінець, золотий пагінець.

Ходе дід по току,
Баба по вгороду;
Несе дід кочергу,
Баба сковороду.
(60; стор. 4)

Із загадки про людину:
Стоїть дуб, на дубі гай, під гаєм моргай, під моргаєм кліпун, під кліпуном дивун, під дивуном сопун, під сопуном хапун, під хапуном трясун, під трясуном барило, під барилом кропило.

КУКУРУДЗА

Кукурудза біленька, головатая, зерно солодке.

ЛЮБИЛО (жарт.) – Любило не дозріло.

ЛЕЛЬ – на честь язичницького божка, сина Лада і Лади, запліднювача. Звідси і характерний жіночий оклик «Ой, леле!». А ще досі вживане слово леліяти, себто яти, при-яти леля. Вислів саме про лелеку, що приносить дітей, теж не випадковий. (Ростислав Шевченко)

МАЛИЙ БОГ

МАТНЯ – у полотняних штанях селянина місце між штанинами. У переносному значенні: чоловічий дітородний орган.
МУДЄ, МУДО, МУДІ (старосл.) – мошонка (розм. – калиточка), зовнішні статеві органи мужчини (яринець і двойко яєчок). Володаря великого мудє в народі називають мудистим.
НАТИЧОК – невеличкий кілок.
ОНАДНИК – приманка.
ПЕРЕЦЬ
ПЕСТУН

ПІВЕНЬ (півник) – символ вогню, чоловічої ярі.

Півень, що робить з жінок царівен.

До речі, дієвим народним засобом від несторчаки (імпотенції) вважалося кров з гребеня півня.
ПІСЯ – у дитини.

ПІЦЮРИНА (піцюра, пісюн)

Застромив ї піцюрину –
Ото маєш байку.
(60; стор. 192)

ПИНДИК

Чинжирочка невеличка, а пиндик оттакий.

ПРУТЕНЬ

Волові роги
Дівчатам між ноги.
(54; П. Чуб., сто. 117)
РОДОВИЙ СТОВП
СВЕКОР

А що маєш нижче пупа,
Чернице-сестрице…” і т.д.
 “Пекло маю, отче Дмитріє…” і т.д.
“Нехай всуну свого свекра,
Чернице-сестрице.
(54, Хв. Вовк, стор. 137)

СВЕРДЛО

Знаю діло – свердло в тіло,
Щоб у жінки не свербіло.

Рано-раненько
Стиха-помаленьку
Починаю грати на свистілочку.
Ой яке ж то диво було,
Коли все на світі загуло.

СЛУПЧИК – стовпчик.

СОБОЛЬ

Грає соболь з чорной куной.

СОВА  

На припічку сиділа –
Сова в п…у влетіла.
А ще буду сидіти:
Друга буде летіти.
(54; П. Лукашевич., стор. 48)

СОВГАЧ

СОЛОВЕЙ

Ой дівчино, чого сердишся,
Чом до мене животом
Не повернешся?
Повернися животом,
Ще й вороночкою,
Дам тобі я солов’я
Ще й з соловочкою.
(60; стор. 63)

СОРОМОК – рenis у дитини.
Це жахливо. Дитина ще не зробила жодного гріха, а вже володіє тим, чого треба соромитися. Подібна мораль травмує дітвака, призводить до цілого ряду комплексів і у подальшому зростанні не сприятиме хлопцеві у його пошуках квіту кохання.

СТРУК - качан кукурудзи.

СУНЕЦЬ

Сосунець - зеленець, сунець - молодець.

А я хлопець жвавий, жвавий,
Хитаються в мене жили;
Не так жили, як сустав,
Бо межи дівками став.
(54; П. Чуб., стор. 106)

СЦИКА

ТИКАЛО (ТИЧКА) – паличка.
у весняних іграх знаходимо легенький натяк на фалоса У грі “Тикало”, де одна дівчина кидає тихенько паличку в пелену котрійсь дівчині, а інша дівчина повинна одгадувати.
(25, стор. 32)

ТОВКАЧ – пест до ступи.

 Товкачики дубовії, сосновії,
Сім літ они валялись,
Поки ступки діждались.
(32, стор.578)

ТОВКУН

“Товк-товк!” – буде толок.

ТОПТУХ
УД – від уданий, тобто красивий.
УШУЛА – стовп.
ФАЛОС або фалюс (грець.) – фіник.
ФУЯРА – пастушача дудка; фуя?рити - робити дурниці.
ХАБАЛЬЧИК – придоба ловеласа.
ХЕР – за назвою букви «Х» в слов’янській абетці; родоначальник.
ХРІН
ХУЙ – в народі вважається неподобністю.
ЦЮЦЮРКА, ЦЮЦЯ - у народі вважається неподобністю.

ЧЕРВОНИЙ ПЕРЕЦЬ
ЧЕРЬ (старос.) – приплід, яєчка.
ЧУБУК

Ой у тебе тютюн добрий,
А у мене чубук довгий.
Ой дай мені тютюну –
Навстоячки потягну.
(54, П. Лукашевич., стор. 54)

Всунув козак шванця аж по самі яйця.
(54; Хв. Вовк, стор. 137)

У саду дерево отаке велике!
На йому гілля отаке кучеряве!
На йому листя отаке широке!
На йому шишка отака довга!
А ти, шишка моя!
Ти потішко моя!
Покіль жива буду,
Тебе не забуду!
(60; стор. 96)

ШМАТИНА
ЩУКА (ЩУПАК)

Я до тебе з щупаком,
Ще й з головкою.
(60; стор. 4)

ЯВИЛО

Танцювала, тупала,
За яєчка щупала,
Я думала – п’ятаки,
А це яйця такі!
Я ж думала, що то гроші,
Аж то яйця прехороші!
(54; П. Лукашевич., стор. 52)

ЯЛДА або ЯЛДАК – у народі вважається непристойністю; здебільшого, неабиякого розміру чоловічий статевий орган.

ГРИБ – символізує penis у стані ерекції, полову потенцію:

Коли ти мені муж, то будь мені дуж,
А як не гриб, то не лізь у козуб.
(54; М. Дикарєв, стор. 234)

Ой я тебе колихав, ворушив,
Кукурудзу біленьку садив.
Зійшла кукурудза моя –
Струнка й головатая;
Зерно солоденьке і тобі любеньке.

Де я тебе посаджу,
Моя кукурузко?
Бо на печі гаряче,
На припічку вузько.
(3, стор.215)

- Тук, тук!
- Хто там?
- Струк.
- Для чого?
- Для діла святого.
Куриця сокоче,
Зернята хоче.
- Як не впустити,
Зерня втрусити.

Де дівонька була,
Про те знає три села.
На Купала, у кущах,
Знайшла крашений киях.

МАК
На городі мак головатий,
Любив мене дяк бородатий.
(3, стор.372)

Пчілко моя ярая, ловкая,
Припав до твого сліду,
Попав на грядочку,
А там – ба! – зацвів огірок,
Невже ми йому не дамо толок.

Жоно моя, жонусенько,
дивно, дивно, моє серденько.
Усе в нас до втіхи-забави:
Тобі хрін кучерявий,
Мені рутонька яра. 

І батько велів,
І мати казала,
Сама захотіла
Червоного буряка
До білого тіла.
(54; П. Чуб., стор. 77)

Головне місце у метафоричній подачі яринця, безсумнівно, є дерево дуба.

Таки дуб, таки дуб,
Таки зелененький!
Таки був, ночував
Козак молоденький.
(3, стор.366)

Ой дубчику драголюбчику,
Ти Івасю, мій голубчику!
Ой дубчику – одно стеблечко,
Ти Івасю, моє сердечко!
(4, стор.342)

... і його оздоба:

Ой ліс, дубина, да листочків нема;
Хорошая дівчина, та сорочки нема.
(32, стор.609)

 Усі думки охочого до злуки мужчини обертаються навколо “дуба”:

Шелесть, шелесть по дубині,
З ким я буду спати нині?
(Варіант: “дівки вінки погубили”)
(3, стор. 358)

Ой заткну я раз у дуба,
Дубом похитаю,
Таки тебе, файна любко,
Любити гадаю.

 До речі, Б. Грінченко у своєму словнику української мови позначає, що дієслово “ду?битися” (мова йде про penіs) означає перебувати у стані ерекції. (“Дубитися” – те саме “шелесть, шелесть” – О.В.)

Він її любить,
І заголить, і задубить.

 У легіника, що вийшов на гульки, “штани дубові”.

В мене є штани дубові.
(3, стор.140)

...і грає він “у дубову сопілку”:

Папаєнко грає
В дубову сопілку,
Цілує-милує
Данилову дівку.
(10, стор.37)

 І які пісні в цього “дубарика”? Слухайте:

Ой на горі дуб колихався.
А на бабу чорт заглядався.
(3, стор.418)

Ой береза дуба везла,
Трохи впріла, трохи змерзла.

Ой, дівчино моя люба,
Скинь сорочку, лізь на дуба.
(3 стор.621)

А з дуба, з дуба
Бережись, моя люба,
Бо я тебе шаману
Під білую пелену.
(54; П. Лукашевич., стор. 57)

 Охоча до сексуальної злуки дівчина йде “під дуба”:

Під дубом лягла, заголилася.
(54; П. Лукашевич., стор. 48)

А що буває після гри у “дубову сопілку”? Ось що:

Ой затну я раз у дуба,
А в дубі водиця.
Котра дівка моя була –
Тепер молодиця.
(28, стор.150)

 Повії приймали парубків на дубових постелях:

Ой а постілка дубова,
Ой то є ганьба готова.
(2)

 У Катеринославській губернії (Дніпропетровська обл.), у першій половині ХІХ ст. етнографами була записана “русская народная, заводная, хороводная, застольная, артельная, потешная и грешная” пісня “Дубинушка”. У цій пісні дотепно і образно натякується що то є “дубинушка”.

Ой. Огаша, не ленись,
Подо мною шевелись.

Эх! Дубинушка ухнем,
Эх! Зеленая сама пойдет. 

 Наостанок – 

ПРИСЛІВ’Я ТА ЗАГАДКИ ПРО ЯРИНЦЯ

Не кажи своїй жінці, хто й що ховає в ширінці.

Не буряк, не морковка, а червона головка.

До гори пнеться,
Об крашанки б’ється,
На печі ночує,
З жінками танцює.

Сидить пан у коморі, всім жінкам дарує зорі.

Що на постелі без води росте?

З пахолятком родиться, у пелюшках шкоду робить,
з чоловіком залюбки на зальоти ходить.

Моя природа - на радість роду світлицю мосувати,
багаті соки збирати, коли треба - посівати.

У темниці росте, у темниці ховається,
“Молодиць та дівчат колишу”, – похваляється.

Смик-смик – знайшла гриб.

Що то за птах, що до чужих гнізд яйця притуляє?

На кілочку два клубочки висять.

Ковбаса та двойко яєць – ото й увесь молодець.

Дрівець ні полінця, а х.. по колінця.

То товщає, то худне, сам мовчазний,
 а до співу подвигає.

 На кілочку висить мішечок,
а в йому жолудь та пара яєчок.
Коли жолудь підростає,
Яйця скоки учиняють.

Маленький хабальчик – всім хлопцям підрядчик.

Жилець шароварний:
То в’яне, то гарний.

Назвіть нам того чаклунця,
Що постійно змінюється.
То він, як гриб величенький,
То, як васильок в’яленький,
То, як хробачок сонненький.

Одного вп’ятьох
Посадили в льох.
До льоху вели бравого,
А випускали в’ялого.

Вися висить, хода ходить, вися вгору, хода - долу.

Що воно таке: теліпається,
Розхитай його – озивається?
Так бува загомонить, розстарається,
Що усе навкруги озивається.
(Дзвін)

Стоять стояки, на стояках висять висяки.
(Дуби і жолуді)

Кріпко стоїть, слабко висить, сам косматий, конець лисий.
(Гороховий стрюк)
(51, стр.211)

Встромив як ріг, а вийняв як хляк, а з нього кап-кап.
(Огірок квашений)
(51, стр.216)

Росте під хворостом догори хвостом.
(Огірок)

Ріс, ріс - не доріс, йому ся тіло залупило,
він на дівчину поліз.
(Горіх)
(51, стр.216)

Іде попід ліс - задер ніс.
(Сани)
(51, стр.218)

Догори кореник, а в долину чубочок.
(Комин)

Химерний, маленький,
Бокастий, товстенький,
Чимсь смашним напхавсь,
В окропі купався,
У дірку впав, –
І пропав!
(Вареник)

У батька Засядька п’ять дочок;
у чотирьох по п’ять синів,
а в п’ятої – одиначок.
(21-й палець)

Суне дід, сів на цвіт,
Волосинки розгортає, солоденьке шукає.
(Джміль)

Товстий товстун: то висунь, то всунь.
(Нога в чоботі)

Вище коліна, нижче пупа,
Всяк чоловік частенько щупа.
(Кишеня)

Хто може і лежачи стояти?
(58; Годинник)

Не ходи, дівко, по саду,
Як дожену, – усяду,
Я таку вже звичку маю:
Як усуну – не виймаю.
(Бджілка)

У діда висить,
А у баби блищить.
(Колодязь)

Стоїть дід у траві,
В його яйця у крові.
(Помідори)

Ріс, ріс, виріс,
З волосиння виліз,
На кончику залупився,
І дівкам знадобився.
(Кукурудза)

Дід бабу нагнув,
Волосиння розгорнув,
Солодке викусив.
(Кукурудза)

Прийшов дехто, усунув дещо.
Зробив річ і пішов пріч.
(Плуг)

Крутить, крутить, не відложить, поки між ноги не зложить.
(Китиця)

Сплющене, а як встане, то з нього капа.
(Парасоля)

ЖІНОЧА ДІРА БЕЗ ГРІХА

– Ой гуляй! – вона каже,
Вона тобі щось покаже.
(14)

Ой їхав, їхав, їхав,
Чом до мене не заїхав?
А я тебе виглядала –
Пизду в вікно виставляла.
(54, П Лукашевич., стор. 49)

 Жінка – втілення божественної жіночої енергії (наві), а її природжіння в усіх народів слугувало священним символічним джерелом усього сущого.

“Велика Мати у світі одна,
Всім потрібна вона”.

Невипадково, що онка з первовіку стала об’єктом культового поклоніння для чоловіків, і саме завдяки їй виникли такі поняття як творчість, культура, мистецтво.

Ой заграй ми, музиченько, красненько тя прошу,
А я тобі заплатоньку під фартушком ношу.
(3,стор.437)

 Грає, грає музика, та так, що навіть пташки припинили своє щебетання і замилувано почали слухати чарівну мелодію.
А дівчина співає, хлопців закликає:

Гопці-хлопці, до мене:
Чепурненька у мене –
Чепурненька хатиночка
Край ярочку у мене.

Гопці-хлопці, до мене:
Кучерява у мене –
Кучерява яблонька
Та в садочку у мене.

Гопці-хлопці, до мене:
Чорненькая у мене –
Чорненькая коровиця
На оборі у мене.

Гопці-хлопці, до мене:
Глибокая у мене –
Глибокая криниченька
На подвір’ї у мене.

Гопці-хлопці, до мене:
Гарячая у мене –
Гарячая паляничка
На полиці у мене.

Гопці-хлопці, до мене:
Солодкая у мене –
Солодкая черешенька
Та в ярочку у мене.

Гопці-хлопці, до мене:
Смачненька у мене –
Смачненька пампушечка
Десь схована у мене.
(4, стор.436)

 У якого хлопця, що почує таку закличку, та не піде обертом голова, і чи не забажається йому після того “зеленого часнику”! Ще б пак. А де ж його шукати? У тої ж таки дівчини:

А я тобі того дам,
Що ти зроду не видав:
Зеленого часнику –
Прийде тобі до смаку.
(3, стор.192)

 “Зелений часник” – не просто метафора, це один з смакових відтінків любовних соків жінки. Гаму жіночих запахів передає народна поговірка, яку я почув від діда Миколи Хилюка з села Тернавщина, що на Полтавщині:

Козак пахне конем,
Бо в сідлі увесь день.

Дівка пахне ласою,
Ласою-примасткою:
Медом, хмелем, гарбузом,
Зелененьким часником,
Рай-деревцем* та рутою,
Мальвою та ружею,
Чабрецем і лободою,
А ще Божою росою.

Ото мастильце пахнюче,
Чи пахне що в світі лучче!”

(*Рай-дерево – бузок)

 Запах ? один з найсильніших у плані живаскусу відчуттів. Але, нажаль, сучасна людина лишає себе чуття. Це доволі небезпечна річ. Ми не дуже добре відчуваємо запахи. Навіть саме це слово має деякий негативний відтінок. Якщо у когось гарний зір, ми говоримо, що людина хороше бачить; якщо у когось гарний слух, ми говоримо, що він хороше чує, але ми ніколи не говоримо, що хтось гарно пахне. Чому? Тому що сказати, що хтось пахне, буде означати протилежне ? що він погано пахне, але не те, що у нього здатність чуяти запахи. Ця здатність втрачена людиною.
Людина не пахне і не користується нюхом. Ми намагаємося у всякий спосіб позбутися запахів нашого тіла з допомогою туалетної води, інших ароматичних засобів, а ще частого миття, и так, і сяк стараємося! Ми боїмося запаху, тому що він максимально наближений до сфери живаскусу. Тварини вибирають собі пару завдяки запаху. Вони обнюхують одне одного, і, якщо їм підходить запах іншого єства, тільки тоді вони стають парою, беруться до злуки, і в їхнє буття вселяється гармонія.

ЯК ТЕ ЗВУТЬ, ЩО МОЛОДЦІ ДОВБУТЬ?

Наводжу

Прийди, козаче, пшениці жати,
Дам тобі бандури на всю ніч грати.
В мене бандура недорогая,
Як щирії меди, дуже смашная.
Добрії струни да не порвуться,
Куди не потягнеш, все подаються.
(54; П. Чуб., стор. 123)

БАРИШНЯ

Ой ходила Соня по раки,
Викусили “баришню” собаки:
“Що ж я буду, бідна, робити,
Чим я буду хлопців манити?”
(54, Хв. Вовк, стор. 161)

БОРІДКА – жіноче лобкове волосся.
ВИШЕНЬКА - клітор.

Зверху цвіт на весь світ,
Ізнизу вишенька, наче мід.

ВІСТЄ

ВОРОНОЧКА

Повернися животом,
Ще й вороночкою...
(60; стор. 63)

Прийшов кум до куми:
Дайте, кумо, гандили.
Кума ногу підняла –
Ось тобі гандала.
(60; стор. 103)

ГЛЕМБЕЇ - місячне очищення жінки.

ГОРОШИНА - клітор.

Буду кликати дружину,
Молотити горошину.

ГОРЩИК

На припічку сиділа,
Сова в горщик влетіла;
А я мамі не казала…
(54, П. Чуб., стор. 100)

ДАВАНА
ДИТИННИК – матка.
ДІРКА

Ой спасибі Богу, іще і Хомі,
І святому понеділку,
Що провертів дірку.
(54, Н. Гоголь., стор. 66)

ДЗЮНДЗЯ – vulva;

Ходила я в річку по раки,
Викусили дзюндзю собаки.

ДУЧКА – дірочка.
ДЮРКА

Юрку, Юрку, наплюй в дюрку.

ЖЕМЧУЖНА ТРАВА - клітор.

... молода дівчина
Та тою водицею вмивається,
Червоною китайкою втирається;
Повісила китаєчку на морі,
Посіяла жемчужину на полі.
(26, стр.191)

Ой казала дівчина музиці:
“Заграй мені, дам тобі живиці”.
Казала: “Дам тобі живиці,
З-під тої дорогої спідниці”.
(54; П. Чуб., стор. 92)

ЖОЛОМІҐА (жарт.) – vulva.
ЗЛОТНИЧОК, золотник – матка.
Під час пологів бабка-пупорізка нашіптувала таке замовляння: “Чи ти злякався, чи ти подвигався, чи ти з переляку, з журби, чи з досади, виходь, золотничку, божий чоловічку!”

ЗОЛОТА КОМІРКА – матка.

ЗОЛОТА ШАПОЧКА
ИРКА
КАЧКА

Любив мене молодець,
Купив мені гребінець;
Купив мені щітку,
Розчесати кітку.
(54; П. Чуб., стор. 95)

КЛІТОР (грець.) – ключ.
КРАСНІ СТУЛКИ
КУРКА
КУРЧАТІВ ЯЗИЧОК – клітор.
ЛАДИН ГОРБОЧОК - mons pubis, лобок.
ЛАДИНА
ЛАДКА
ЛАСЯ
ЛІЛЕЯ

«Ми й досі відпочиваємо на лоні природи. І долоня – до лоня. І поклон – клон, к лону…» (Ростислав Шевченко)

МАНДА – У народі вважається непристойністю.

На кладці стояла,
Манду вимивала,
Віником шарувала.
Стала манда чорная,
Чорна, як циганка,
Хлопчача приманка.
(54; Хв. Вовк, стор. 139)

М’ЯКУШКА

Ой заграй ми, музиченьку, та не жалуй пучки,
Дам ти ласки з-під запаски, самої м’якушки.
(47, стор. 25)

НАМИСТИНА - клітор.

Кожній дівчині по намистині.

ОНАДКА - принада.
ОНКА - від оник - нуль.
ПАМПУШКА

ПІХВА

Щоби жить, не мати лиха,
Треба шаблю, треба піхва.
В мене шабля, в жінки – піхва,
Все при боці, все для втіхи.

ПИЗДА – жіночий дітородний орган, (лат. – cunnus, vulva); в народі вважається неподобністю.

Сидить дівка на горбочку –
Видно пизду крізь сорочку:
– Ой на те ж я тонку пряла,
Щоб пизда світа повидала.
(54, П. Лукашевич., стор. 58)

Припадь тещеньці до ніжок
За той тепленький пиріжок.
Не за той печений,
А за той прирожений.
(54; П. Чуб., стор. 117)

ПЛОДНИК – матка.

Ніхто мені не докучив,
Як той соцький,
Даю йому обідати,
А він просить поцьки.
(54, П. Лукашевич., стор. 60-61)

ПРИДОБА
ПТАШКА

Я всю ніченьку не спала,
Да все свою пташечку ховала.
(60; стор. 67)

ПУНДИК (солодкий пиріжок)

Дівчина іде і пундик несе.
(60; стор. 6)

Ти Гриць, я Маринка,
В тебе яйця, в мене ринка.
Підем собі на долину,
Будем яйця бить об ринку.
(54; Хв. Вовк, стор. 157)

Жоно моя, та жонусенько,
Дивно, дивно, моє серденько.
Усе в нас до втіхи-забави:
Тобі хрін кучерявий,
Мені рутонька яра.

Веде, веде зять тещу
За середню клешню.
(60; стор. 111)

СИТО – дівоча пліва.
СКОВОРОДА

Ой чук-чук-чук.
Наловив дід щук.
Баба рибку пекла,
Сковорідка текла.
(60, стор. 3)

Загадка: “Чорна манда по печі гайда”.

СМОЛЯНА БОЧКА

Викотили, викотили смоляну бочку,
Висватали, висватали в пана-свата дочку,
Та постелем куль, куль
Та застромим хуй, хуй…
(54, Хв. Вовк, стор. 139)

Ой мельничко-круподерочко,
Позич ступку обдирать крупки.
– Моя ступка непорожняя,
Обдирає шляхта подорожняя.
(2, стор.182);
у весільних ладканках є й такі варіанти:

Ступа на яйцях сиділа.
(40, стор.49)

Ступка яйця покривала…
(Хв. Вовк)

СЮРА

А в матері сюра попріла.

ТАЄМНИЧА ВЛОГОВИНА
УГІДНА ЛАКОМИНА
ФАЙФУРОЧКА
ФАСОЛЬКА – клітор

Я до тебе козака, ти до мене польки,
Приїдь, приїдь, мій миленький,
зварю ти фасольки.
(54, В. Гнатюк, стор. 179)

ХАБАЛИНА
ЦЕЛКА – дівоча пліва.
ЦЮНКА – вхід у вагіну в більшості дівчат закриває шкірна складка під назвою гімен, або незаймана пліва (целка).

Цюнка Марунка
по кропиві ходила,
Цюнку згубила.
Кури сокочуть,
Цюнку волочать.
А мій милий когутеньку,
Верни мені потюненьку,
Бо то моя.
(54; Д.-Ходаковський., стор. 26)

ЧАРІВНА ВТЕРЕБИНА
ЧЕПУРКА
ЧЕРВОНА КИТАЙКА

Казала ми приходити, обіцяла дати
Червоної китайочки дуди застібати.
(54, В. Гнатюк, стор. 174)

ЧЕРВОНА КРИНИЦЯ 
Руно на руно клали
Й у середині дірки шукали;
Тицю-тицю у чорну вовницю,
Утрапили червону криницю.
(Збірник Максим., №27,7)

ЧИНЖИРОЧКА

Чинжирочка невеличка, а пиндик оттакий.

– Ой попе, попе, не гони качок,
Покажу тобі чорненький значок. –
Ніжку підняла, знак показала –
Бідного попойка оскома зібрала.

Не відхреститься, не відмолиться,
Треба знаком з попом ложиться.
(54; П. Чуб., стор. 132)

ЧИЧКА
ЧОРНА ВОВНА

Перебий мені чорну вовну
Да наряди, як бавовну.
(54, М. Максимович., стор. 37)

ЧОРНА КУНОЧКА (куна, кунка).

Грає соболь з чорной куной.

ЧУЛЕ МОКРИЛЬЦЕ

Ішов кум до куми,
Просить в куми яндоли:
– Дай, кумо, яндоли! –
Кума ногу підняла:
Оце тобі яндола!
(54; П. Лукашевич., стор. 59)

ЯСНАЯ ЗОРЯ

І по той бік гора,
І по цей бік гора,
Поміж тими горами
Ясная зоря.

 ЛАДИН ГОРБОЧОК

Ой на річці, ой на дощечці,
Там панянки полощаться,
Полощаться, вимиваються,
На паничів приглядаються.
- Ой дивіться ви, паничі.

 Жіноче лобкове волосся має кілька кольорових відтінків і типових властивостей. За певними ознаками “трикутничка насолоди” можна визначити жіночий характер і темперамент.

Припну фартух догори,
Золотії береги,
А срібна середина,
Чи не красна я дівчина?
(2, стор.287)

 Китайський письменник Е. Дехуй у своєму трактаті “Сексуальні звичаї” переказує народне вірування про лобкове волосся. Ось що він пише:

1) Черные словно перья лоснящейся птицы - сильная и упрямая женщина;
2) короткие с золотистыми блестками - спокойная и великодушная женщина;
3) волосы тонкие, шелковистые и короткие - тихая и уступчивая женщина;
4) густая растительность, торчащая вниз - женщина с темпераментом водопада;
5) клочковатые и сухие, словно растительность на вершине холма - женщина, которой недостает теплоты и чувственности.
( “Инь-Ян. Китайское искусство любви”, стр.116)

 Тепер лишається пошуками відповідні свідчення про “стріху хатинки утіх” в українському фольклорі.

ЧОРНА ГАЛОЧКА

 Почну з приведеної у попередній главі пісні:

Гопці-хлопці, до мене:
Чорненька у мене.

 В іншій пісні про чарівницю Катерину з гумором натякується на те, що дівчина має “чорну запаску”:

В Катерини чорна запаска,
В Катерини чортова ласка.

 Що таке “чорна запаска”, зрозуміло. А от “чортова ласка” - певне свідчення про її норовистий характер.
Про цей типик “чорного значка” існує й загадка:

Чорна галочка перла збирає.
Всяк ловець її впіймати бажає.

...і пісня:

Стала манда чорная,
Чорна, як циганка,
Хлопчача приманка.

ЗОЛОТА РЯСКА

“Золота ряска” - метафора, і належить вона до любовних рослин.
Костомаров у своїй книзі “Славянская мифология” наводить такий уривок:

Одбива об берега щука риба ряску;
Утеряла дівчинонька у козака ласку.
А я тую дрібну ряску зберу у запаску,
А ввечері козакові підійду під ласку.
(стор.190)

 “Золота ряска”, яку героїня пісні збере у запаску, - і є ті самі “коричневые с золотыми блестками”.
Дівчина, в якої “золота ряска”, спокійна і великодушна; така неодмінно підійде козакові “під ласку”.

Ой Улито, ой, Улито,
В тебе поцька шовком шита –
На єтьбі прошивалась,
Слізоньками умивалась.
(54; М. Гоголь., стор. 69)

Цей типик “чарівного віяла” прозирає у загадці:

Між горами моргулиця
В кожушину кутається,
над моргулицею горбочок,
Над горбочком - барвіночок.

 Шовковистий духмяний букетик має тиха і поступлива жінка.
До цього типу “льняного снопика” можна віднести і такі строфи:

Ой походімо по хаті,
Потопчимо, мій миленький,
Кудрявую м’яту.
(26, стор.157)

 Топтання м’яти означає поступливість дівчини любовним утіхам.

ЧОРНА ВОВНА

Сидить пизда на воротях,
Аж у кучері в’ється…
(54, П. Лукашевич., стор. 51)

Ой їхав, їхав, їхав,
Чом до мене не заїхав?
В мене сіни, в мене хата,
В мене пизда волохата.
(Гнатюк)

 Знову почну з жартівливої заклички грайливої дівчини:

Гопці-хлопці, до мене:
Кучерява у мене...

 У цьому ж дусі, але ще біль відвертіше:

А в мене бандурка велми красная,
Чорная, як жук, жук та й волосяная.
(54, І. Франко, стор. 169)

 Спокусниця натякає, що у неї “чорний значок” з кущастим пишним волоссям:

Перебий мені чорну вовну
Да наряди, як бавовну.
(54; М. Максимович., стор. 37)

Про нестримний темперамент і підвищену сексуальність володарки подібного “руна” сповіщають народні пісні:

Ой не спав я, не спав,
Чорну вовну чесав я.
Чорна вовна овечая,
Чешу її щовечора.
(14)

ГОЛА ПОЦЬКА

Як була я у батенька,
Була в мене чубатенька;
Як перейшла я до свекрухи,
То об’їли пизду мухи.
(Гнатюк)

 Про п’ятий різновид “ладиного горбочка” (волосся сухе, схоже на жмут) існує таке порівняння:

...і такі пісні:

Ой лихо, не Педора:
Нема цицьок, поцька гола!
(54; Хв. Вовк, стор. 166)

Ой ти полька, ти, мазурка,
Нема шерсті – одна шкурка!
(60; стор. 184)

– Чого ти заміж шла,
Коли у тебе не обросла?
– Я знаю такоє зіллє,
Що обросте за весіллє.
(54; Д.-Ходаковський., стор. 21)

Навкіл льонок,
Посередині живиця;
Хто не відгадає,
Той не буде жениться.

Дала мати горщик, буде каша й борщик.
Дала мати ступу – бери пест у руку.

Червона скринька
Червоним ключем відмикається,
На красні слова озивається,
Червоно тече, червоним малює,
Гречную панну красненько лікує.

Золота скринька - червона вишенька.
(Онка і клітор)

Серед ліса меду достобіса.

Зверху гай,
Під гаєм маленька щілинка.
Коли вона веселенька,
Аж котиться слинка.
Хто їй дарунок дає,
Тому вона роду додає.

На білій долині
Дві гори зійшлися,
В калину уперлися.
Висить на калиноньці
Добрий знак,
Де сіють мак і пастернак.

Хата – не хата,
На солод багата,
З середини взята,
М’яка, а не вата.

Жіноцьке ремесло около обросло, посередині дірка.
Коноплі (51, стр.213)

Чорна розколина, беруть хлопці з комина.
Гречка (58)

Посередині дірочка, а по краях обшивочка.
Кишеня (58)

Загадка, загадка,
Випала з дірки ягідка;
Візьми, оближи
Та й назад положи.
Кагла (58)

Отака кукуночка. Оттакий кукунець.
(58;Сковорода і чаплія)
При цьому спочатку показується долоня, а потім рука по лікоть.

Коло моєї п…чки самі патлички, а посередині шафран.
(Розквітлий мак)

Довкіл оброшене, а посередині – мокре.
(Око)

Маю таку теличку, що має чорну пи…чку.
(Пристрій для відводу диму з печі – цівка)

Моя діра заплісніла, бо давно не гонила.
(Маслоробка)

Бабське ремесло на чорно заросло.
(Кочерга)

Дамьске ремесло на чорно обросло.
(Горщик з сажею)

Бабине ремесло довкола обросло, а всередині – дірка, треба до неї кілка. (Куділь)
Йшов парубок з дівко, просив на кілок дірки: «Грубий маєш – не запхаєш». (Кільце)

Кругленьке, маленьке і маленьку п… має.
(Голка)
Коли бабі найбільше між ногами піниться?
(Коли доїть корову)

До змісту Олександр Виженко УКРАЇНА КОХАННЯ

Далі