Олександр Виженко
УКРАЇНА КОХАННЯ

РОДИННІ ВЗАЄМИНИ

 Добре замужем тій, що не має свекрухи.
Народне прислів’я

В українській сім’ї свекруха посідає ледве не головне місце. Молода дружина за традицією входила у сім’ю чоловіка і одразу ж підпадала під владу свекрухи, котра була щаслива з лихвою вернути невістці все, що сама колись витерпіла від власної свекрухи.

Чужа хата такая, як свекруха лихая.

   І знущалася “свекруха-псяюха” над “нелюбою невісткою”, як сама хотіла:

   Життя зі “свекрухою-воркотухою” могла звести нанівець радість молодого подружжя:

Як я була у батенька,
Ходила я чубатенька;
Як я-м пішла до свекрухи,
Об’їли ми чубок мухи.
(3, стор.538)

   І все тому, що мати з дитинства ревно опікувала своє чадо:

А скажи ж мені, сину, хто тобі рідніший:
Чи жінка, чи теща, чи рідная мати?
– Жінка для привіту, теща для совіту,       
А за тебе, рідна мати, нема кращої в світі!
(13)

   Привчений ставити над усе авторитет матері син виконував її волю:

Мати сина на глум оженила,
Невісточку та й не злюбила.
Купи, сину, нагайку-дротяночку
Та бий жінку звечора до ранку!
(13)

   Не дивно, що невістка, обурена поведінкою свекрухи, жадала помститися їй:

 Коли б мені Бог поміг свекрухи діждати,
Заставила б стару суку халяндри скакати,
Скачи, скачи, свекрушище, хоч на одній ніжці,
А щоб знала, як годити молодій невістці.
(11, стор.45)

   Блажен муж, який заради спасіння сімейного щастя не слухався своєї матері:

– Ой ти, синочку мій,  
Ти, дитино моя!
Чом ти горілки не п’єш?
Чом ти жінки не б’єш?
– Нащо мені горілку пити?      
Вона добра не навчить.
Нащо мені жінку бить?
Вона вміє все робить.
(13)

   Як висновок, в ім’я торжества закоханих можна погодитися з невісткою, яка сповіщає:

І до кінця світа нехай люди знають,
І лихим свекрухам хай не довіряють.
(20)

   На жаль, мені так і не пощастило знайти жодної пісні, де б між свекрухою і невісткою встановилися щирі родинні взаємини. Люди жили у світі взаємин, де кожна дівчинка знала відповідь на загадку “що в хаті найгостріше?”

ТЕЩА – ЗЯТЬ

Ой зятю, зятю, бійся Бога;
Повернися з Запорога,
Та припадь тещеньці до ніжок
За той тепленький пиріжок.
Не за той печений,
А за той прирожений.
(54; П. Чуб., стор. 117)

Тема стосунків між тещею та зятем дуже популярна серед усіх народів. Існує багато анекдотів, де тещі зазвичай стають на бік своїх доньок і тим самим ненависні зятям.

Тещу в дім – біса в дім.

   Вияв ворожого ставлення до тещі з боку зятя існує і в українських народних піснях.

Ой я їздив коло хати,      
Возив тещу продавати.
А я тещі не продам –
Зроблю з тещі барабан!
(12, стор.256)

Зятево пиво в плечі вступило…
(32)

   Є й пісні, де зять ставиться всепошанівно до своєї “золотої тещі” і цінує її навіть більше за свій рід:

В мене батько не рід,
В мене мати не рід;
В мене теща родина,
Що ми жінку вродила.
(3, стор.540)

   У збірці “Танцювальні пісні” (Стор. 391) подається пісня, де теща віддає зятеві свою дочку за умови, що він спершу піде на злуку з нею:

Чи се ж тії чоботи, що зять дав,
А за тії чоботи дочку взяв?
Чоботи, чоботи ви мої!
Чом діла не робите ви мені!
На річку йшла – чоботи рипіли,
А з річки йшла – чоботи хлипіли.

   “Дати чоботи”, “купити чобітки” означає оволодіти жінкою. Недвозначно про це повідує народна загадка: “Не за тим тебе брав, аби з тобою спав, а затим тебе брав, аби до тебе в живе тіло пхав.” (Чобіт)
З пісні довідуємося: теща дуже шкодує, що не має жодних прав на зятя.
В іншій пісні (збірка “Жартівливі пісні”, стор.651) теща і зять виступають у ролі коханців:

Пішла матенька до зятенька,
До молодого, до хорошого,
                                  та й до дударя.
Дав же дудар дуду, дуду:
От таку вдовжки, от таку вгрубшки.
Та утіхо ж моя, та радості ж мої.

   Натяк на чоловічу придобу дуже відвертий і жодним чином не завуальований. Зятева “дуда” тут набуває певної гіперболізації і перевищує розміри звичайної дудочки.  
А ось уже й без натяку:

Ой на горі на високій
Корова з телєтьом.
Поки тещу не поєбеш,
Не назве ті зєтьом.
(60; стор. 201)

Наша мати Катя
Вибирала собі зятя:
Щоб і чуб кучерявий,
Щоб і сам був не млявий,
Щоб і сажу чистив,
Щоб і тещу періщив.
(60; стор. 119)

Зять тещу взуває,
Да в пізду заглядає.
Теща зятя боїться
Та й за хуя держиться!
(60; стор. 109)

   Чим втішена теща власкавлює зятенька? Довідуємося з іншої пісні:

Да заїхав до тещі.
Тещенька, тещенька
Пришанувала –
Пряником по яйцях
Да опанувала.
(54; П. Лукашевич., стор. 59)

   Статевий контакт між зятем і тещею, хоча і є кровозмішення, визнавався в народі менш гріховним і піддавався меншому осуду, ніж інші прояви інцесту. Вважалося, що зв’язок зятя з тещею переважно базується на матеріальному розрахунку зятя і може певним чином зміцнити сім’ю.

ДІВЕР

Народні поети не обійшли увагою дівера (брат чоловіка), що спокусився на братову дружину:

Дівер з невісткою розбив горщик з лемішкою,
Дівер з невісткою по смородину пішов,
Дівер з невісткою смородини не найшов,
А у тої смородини широкі листочки,
Дівер невістці купив чобіточки.
(24, стор.145)

ДЯДЯ

  Етимологія слова дядя подається у словнику Бориса Грінченка і як батько, і просто як людина, старша літами. У пісні, яку я наводжу в цій далі, йдеться про злуку дівчини зі своїм рідним дядьком, тобто братом матері або батька:

Коло дядя лежала,
Сама собі думала:

Ой чи дядьо, чи ні

Сподобався мені.
(54; П. Чуб., стор. 98)

ВДІВЕЦЬ. УДОВА

Загадка: “Ходить по ріллі, а яйця має в землі”.
Удова.

    У кожній народній пісні про вдівців та вдовиць бринить наполеглива пересторога, що стосунки з ними не призведуть до добра, а навпаки – позначаться лихими наслідками.
Чому так? Відповідь на це запитання чітко дають народні піснетворці.
Ось що, приміром, радить синові мати:

   А це вже досвід спілкування з удовою самого парубка:

Удовицю я любив,
Подарунки їй носив.
Ой п’є вдова, гуляє,
Вона за смерть не дбає.
(2, стор.695)

   Щодо вдівця поради дівці дають досвідчені жінки:

 Не йди, дівко, за удівця,
                                     буде тобі лихо.
Ой удовець – не молодець,
                                      всі норови знає,
Ой він тебе, молоду, поб’є і полає,
Ой він твоє біле личко до свого зровняє.
(Варіант: “Хоть горі йде, хоть долі йде, першу споминає.”)

   Одна з пісень висвітлює, чим вдівець поступається нежонатому парубку:

А у вдівця серце, як осіннє сонце,
Хоч воно ясне, хоч воно світить –
                                                      не гріє.
А в парубка серце, як весняне сонце,
Хоч воно хмуре, хоч воно темне –
                                                      та тепле.

   У вдівців просліджується свій певний життєвий досвід:

Лучча жінка першая,
А не тая другая,
Бо з першою діти мав,
А з другою розігнав.
(39, стор.114)

   Вдовим людям заборонялося вінчатись у церкві, і вони змушені були вдаватися до вільних шлюбів, тобто жити з обранцем без весільного обряду. Таке парування в народі називали безкоровайним. Мужчина, який брався жити з жінкою поза законним шлюбом, звався в народі добутним чоловіком. Саме в ті часи з’явилося оце прислів’я: “Коні на толоці без шлюбу живуть, спокійно пасуться і до церкви не йдуть”.  
Молоденька вдова жіночка, не маючи шансів знову стати дружиною, бувало, вдавалася до розпусти:

Ой тупну я ногою,
Зоставайся вдовою.
Зосталася молода,
Буде хлопцям коляда.
Признаюся, хлопці, вам,
Як давала, так і дам;
Ходіть, хлопці, в будяки,
Я вам дам потрошки;
Ходіть, хлопці, не вертіться,
Дам вам – покріпіться.
(54; П. Чуб., стор. 93)

До змісту Олександр Виженко УКРАЇНА КОХАННЯ

Далі