Класика Проза Усяка всячина Прислів'я, приказки Перевiр себе! Хихітня Відгуки

Іздрик
Павільйон

– Та-а-к! Всі по місцях, починаємо працювати! Готові? Камери, освітлення, актори, сканери? Леббенч, знімай уже на хрін цей халат! Хлопці? Роз? Ґіль? Що, знову ерекції немає? Ну то треба було привести свого песика, якщо в тебе лише на нього встає. Тут нормальні люди зібралися, а не збоченці які. Дайте йому «Юного натураліста», хай подрочить. І заберіть к бісу мидницю з кадру – пісс буде в самому кінці. Ну що, почали? Вдягаємо сканери, швиденько, вдягаємо. Влад, допоможи Леббенч затягнути паски. Не скигли, Леббенч, не скигли, не ти перша, не ти остання. До тебе десятки робили орал в шоломі і ніхто не скаржився. Хлопці, закріплюйте All-seeing Eyes на члени, раз-два. Ґіль, ну ти вже мене просто дістав. Пустіть хто-небудь «Діскавері» на монітор, бо хлопець не може працювати. Не розумію, як тебе може збуджувати це паскудство, коли Леббенч поруч. Де ти ще бачив таку вульву? Ок, ок, я знаю, у кожного своя доля. Роз, перестань нарешті підкидати монетку, однаково ти сьогодні починаєш. Вивчив нарешті монолог? Добре, подивимося. Виходь на план. Леббенч, змазку втерла? Дівчата, допоможіть їй. Бігом, бігом, і відсуньте балдахін над ліжком. А що це за вібратор? Що це за вібратор, я вас питаю? Де ви видерли цей огірок? Я ж говорив, усе повинно бути в золотих тонах. Де реквізитор? Старий, ти в мене дограєшся! Ти в сценарій хоч раз заглядав? Поміняти ділдо негайно! В нас три години студійного часу, а ви тут бардак влаштовуєте! Влад, увімкни підсвітку за ліжком. Ґіль, готуйся, готуйся, бо вижену на хрін. Що, і «Діскавері» вже не канає? Може, ти просто імпотент? Хтось має касету з «Королем Левом»? Пустіть цьому ідіоту, бо він мене до інфаркту доведе. Маєш двадцять хвилин. Як не встане, можеш вважати, що звільнений. Ну що, всі на місці? Леббенч, починай мастурбувати. Світло! Камера! Мотор! Кадр перший, дубль перший, поїхали!

Роз: І от питання кляте: де я? \\ У чому більше гідності: скоритись \\ ударам долі і лягти під неї, \\ чи опором зустріти чорні хвилі \\ ваґін – і тим спинити їх? Заснути, \\ померти – і нічого, лиш кінчати, \\ оргазм позбавить болю, нервів, тіла, \\ а з ними і страждань. Така розв’язка \\ Цілком годиться. Так, заснути, спати – \\ і що, і сни дивитися? Проблема \\ одна: як нам кінчать у неї, мертвим, \\ коли земні марноти відшумлять? \\ І знову ця ваґіна: ще хоч трохи \\ побути в ній і кий добути свій, а звідси – \\ примноження нещасть. Якби не це, \\ то хто із нас терпів би ці знущання: \\ ці вторгнення в анал, копрофілію, \\ зневажене кохання, беззаконня, \\ нахабство влади, напади на честь, \\ трихомонади і роздерту цноту, \\ хто став би це терпіти, адже можна \\ звичайним СНІДОМ зупинити хід \\ усіх страждань? І хто тягнув би далі \\ цей коїтус, стікав би потом, \\ якби не страх – а що там, після смерті, \\ у тій країні без ознак статевих, \\ де навіть з Духом вже нема злягання? \\ І страх нам каже витерпіти муки \\ тутешні, добре знані, й не шукати \\ незнаних, потойбічних. Винен розум – \\ це він нас робить хтивими і бавить \\ пориви наші, а відважні плани \\ по роздумах воліємо відкласти \\ і зовсім поховати. Хтось тут є? \\ О Леббенч! Помолись за мене, \\ прекрасна німфо, грішного згадай.

Леббенч (мастурбуючи): Це ви? Як вам ці дні жилося, принце?

Роз: Нічого, добре. Дякую, нічого.

Леббенч (мастурбуючи): Від вас я маю кілька подарунків \\ дрібних – і вам хотіла б їх віддати; \\ візьміть їх, прошу.

Роз: Я? Щось дарував? \\ Ніколи в світі!

Леббенч (перестає мастурбувати): Ну, а цей вібратор, \\ анальні кульки – у слова \\ так ароматно ви їх загортали, \\ що не було ціни їм. Аромат \\ однак, розвіявся. Не хочу берегти \\ твоїх дарів, бо віддалився ти. \\ Візьміть їх, пане.

Роз: О! Ти розпусна дівчина?

Леббенч: Принце!

Роз: Але фригідна?

Леббенч: Що ваша ясність хоче цим сказати?

Роз: Що коли ти і розпусна, і фригідна водночас, то твоя розпусність не повинна би звертати увагу на твою фригідність.

Леббенч: Хіба розпусність, мій пане, може мати ліпшу приятельку від фригідності?

Роз: Звісно. Але швидше сила розпусти зробить із фригідності профуру, ніж сила фригідності зуміє виховати розпусту за своєю подобою. Давніше це був парадокс, але в наш час бачимо самі підтвердження. Колись я хотів тебе.

Леббенч: Аж я в це повірила, принце.

Роз: Не треба було вірити. Усі намагання прищепити порядність до стовбура первородної гріховності є марними, плоди однаково будуть смердіти гріхом. Я ніколи не хотів тебе.

Леббенч: Тим гірше я помилялася.

Роз (мастурбуючи): Іди ти в повії! Краще вдовольняти нових грішників, аніж безперестанку трахатись зі мною й Ґілем. Тим більше, що він бачить у тобі лише черговий експонат свого зоопарку. Особисто я в міру порядна людина, та все ж міг би дорікнути собі такими штуками, що краще б моїй маман мене на цей світ не приводити! Наприклад, я страшенно задаюся, мстивий, занадто амбітний; за мною вичікує ціле військо злочинних намірів – мені просто не вистачає думок, щоб їх обмислити, уяви, щоб надати їм обрисів, часу, щоб їх поздійснювати. Для чого такі, як я, взагалі повзають між землею та небом? Кожен із нас – це кінчений паскудник – не вір жодному. Іди не озираючись у повії. Де ж наш Ґіль?

Леббенч: Він скоро буде, принце.

Роз (мастурбуючи): Його треба виграти якомога щільніше – хай придурюється скотоложцем лише у власних чотирьох стінах. Давай, почнімо гру без нього.

Леббенч (невідомо кого маючи на увазі): Згляньтеся над ним, сили небесні!

Роз (перестає мастурбувати): Якщо ти візьмеш у рот, я дам тобі в посаг одне прокляття: хоч будеш, як лід, холодною і, як сніг, непорочною, все ж тобі подобатиметься смоктати. Так що йди в повії. До побачення. А якщо вже обов’язково тобі заміж, то виходь за ґея. Бо гетеросексуали надто добре знають, яких рогатих монстрів усі ви з них робите. Йди в повії, якнайшвидше! Та поки що смокчи.

Леббенч (відомо, кого маючи на увазі): Сили небесні, порятуйте його! (Бере в рот).

Роз (нервово погойдуючи сідницями): Так само чудово знаю про всі ті ваші підмальовування. Бог дає вам одну вульву, а ви з неї робите іншу. Усі ці ваші вертіння, метляння, викручування, щебетання, всі ці дитинні слова для кожного створіння Божого – на позір наївність, а по суті безцеремонність! Ні, досить з мене! Через вас я збожеволів! Повторюю: відсьогодні тільки орал! І до повій, нікчемо, о-ох! (Несподівано кінчає).

Леббенч (ковтаючи сперму): Такий блискучий фалос – і пропав! \\ У всьому справний, здібний, винятковий, \\ альфонс, педрило, містик – всі кар’єри \\ було відкрито всім його надіям, \\ ще й брали приклад інші. Все пропало! \\ а я, з усіх жінок невтішних перша, \\ що слухала його солодкі клятви, \\ він не кінчати обіцяв. І ось \\ ковтати мушу сім’я і дивитись \\ на цей колись живий веселий цвіт, \\ що впав, побитий. Як я не вдавилась, \\ коли смоктала, краще би вдавилась!

– Стоп, стоп, стоп! Чудесно! Тут зробимо монтажну склейку. Леббенч, сонечко, ти неперевершена! Твої аденоїди в кадрі просто розкішні. Глядачі будуть у захваті. Роз, іди перекури, за п’ятнадцять хвилин мусиш бути готовий. Зніміть йому камеру із члена, хай людина відпочине. Ґіль, ну ти нарешті готовий? Я знаю, що камера заважає дрочити, але чому Роз може, а ти ні? Ну подивися, яке левенятко там бігає. Напруж свою фантазію. Уяви, що ми будемо анімалістичне аніме знімати. Що? Ти усвідомлюєш, як буде Леббенч виглядати в псячій шкурі? І де я зараз візьму тобі псячу шкуру. Спина її тобі не подобається? Ну ти даєш. Добре. Щось придумаємо. Дівчата, принесіть із офісу папку, ту, з крокодилячої шкіри. Встане в тебе на крокодила? Ти не знаєш, а хто має знати? Якого ти хріна поперся в цей бізнес, якщо ти не знаєш, коли й на кого в тебе встає? Принесли? Покажіть цьому мудаку. Ну що, згодиться? Давай, давай, уяви собі, що це була собачка. Закріпіть Леббенч папку на спині. Та блін, ви що, самі не можете додуматися. Ну, скотчем приклейте, я не знаю. Придумайте що-небудь. Я вам за це бабки плачу. Леббенч, я тебе прошу, хоч ти не починай. Твого пхинькання ще тільки не вистачало. Знаю, знаю, шолом і папка це вже перебор, але що я можу вдіяти. Ти ж бачиш, цей мудак не в формі. А нас час підтискає. До того ж ти не трахатися сюди прийшла, а працювати. Так що не вимахуйся. Ну що, приклеїли? Покажися, сонечко. Стань навкарачки, так, як в кадрі буде. О господи! В мене з вами дах поїде. Ґіль, кретине псячий, ну ти подивись, як це виглядає. Та ж люди подумають, що ми довбані авангардисти, маму вашу! Що, вже встає? Нє, ти таки ненормальний збоченець. Добре, як-небудь викрутимося. Влад, у цій сцені загальних планів майже не робимо, зрозумів? Максимум уваги на сканери й All-seeing Eyes, потім підмонтуємо що-небудь. І давайте. давайте, закінчуємо перерву, всі по місцях, зараз будемо крутити сцену аналу! Леббенч? Ти забула? Ти забула зробити клізму? Та що ж ви за люди такі, прости Господи. Це кіностудія, чи аматорський театр? Дівчатка, швидко поставили цій дурепі клізму і рухаємося, рухаємося. Не вистачало тільки All-seeing Eyes лайном закаляти. Влад, слухай уважно, в цьому епізоді головна увага на томограми. Економити не будемо, дамо в повноколірному режимі. Якби не ця срана папка... Сканери потягнуть повноколірку? Можуть бути проблеми? Чорт. Слухай, а може, ми цю сцену рапідом знімемо? Зекономимо заодно й оперативку і місце на диску. Yes? Ну, бачили, поросята, що б ви без мене робили. Гей, закінчили там із клізмою? Ні, не треба, можеш виливати. Копрофілії сьогодні не буде, тільки пісс. Давайте, давайте, по місцях. Ми почнемо, нарешті, чи ні? По місцях, я сказав. Світло! Камера! Мотор! Сцена друга, дубль перший, поїхали!

Ґіль: Ну, що з тобою, люба, в чому справа?

Леббенч: О пане мій, мене так налякали!

Ґіль: Хай Бог боронить, це чого і як?

Леббенч: Сиджу я, мастурбую, любий пане, \\ аж входить Роз – а член, як меч без піхов, – \\ розхристаний, в панчохах, що сповзають, \\ немов презерватив, увесь тремтить, а ноги \\ під ним аж гнуться, словом, жаль дивитись – \\ такий мав біль і розпач на собі, \\ як ніби Мазох з Коломиї хоче \\ щось найстрашніше розказати всім.

Ґіль: Здурів з любові?

Леббенч: Я не знаю, Ґіле, \\ але боюсь його.

Ґіль: Він щось казав? \\

Леббенч: Узяв мої сідниці і стиснув, \\ а потім відійшов десь так на відстань \\ руки, і другою немов прикривши члена, \\ вдивлявся в мене пильно, ніби мав \\ на думці малювати. Й так стояв, \\ здається, довго, після чого перса \\ мої схопив і три рази кивнув \\ мені, при цьому болісно зітхнувши \\ так, ніби щось у ньому розірвалось. \\ Тоді мої пустивши врешті перса, \\ він повернувся, та через плече \\ не зводив з мене погляду, відходив, \\ та все ж дивився в мене, ніби знав \\ наосліп шлях за двері. Так і вийшов.

Ґіль (ставлячи Леббенч навкарачки і входячи в задній прохід – решту монологу виголошує, активно рухаючись): Давай поки що вдвох займемось ділом, \\ тут явні всі ознаки того шалу, \\ що звуть любовним, а його перебіг \\ такий ґвалтовний, що людина може \\ піти на все. Ці пристрасті земні, \\ як бути з ними? Жаль мені бідаку… \\ Йому ти часом не сказала днями \\ Щось надто різко?

Леббенч (задихаючись): Ні, мій пане, втім \\ у рот йому не брала, та й у себе \\ я не впускала – так веліли Ви. \\

Ґіль (задихаючись): І з того помішався. Зле, що з мене \\ слабкий спостерігач – я не добачив \\ можливих змін. Боявся я, що він \\ лиш грається з тобою, хоче глуму. \\ Даремні підозріння!

– Стоп! Стоп! Зупинилися! Леббенч, сонечко, що ти витворяєш? Ти знаєш, що у тебе на томограмі? Не знаєш? То я тобі скажу. Стан, близький до оргазму. Ти що здуріла? Чи ви всі моєї смерті хочете? Послухай, дівко, в тебе кров із задниці ллється, тобі камера весь епітелій розпанахала, а ти кінчати збираєшся? Мазохістка довбана. А я думаю, що це ти за атсєбятіну понесла про Захер Мазоха. Ти бачила таке в сценарії, га? Обмовки просто за Фройдом, блін. Ти в цій сцені страждати повинна, а не кінчати. Ми тут грьобану трагедію ставимо, а не водевіль. А в тебе томограма червона, як помідор. До речі, дівчата, для наступного епізоду помідори готові? Я ж казав, без шкірок. Швидко, взяли ножі і почистили. Леббенч, послухай, ти ж не перший рік у справі, що за вибрики? Сканери, кажеш невідреґульовані? Знаєш, що – ти мені тут лапшу на вуха не вішай. Я за це причандалля півмаєтку віддав. Тут не буває такого – невідреґульований. Фірма ґарантує. На “Eyewash» ще ніхто не нарікав. Усе тут відреґульоване, крім твоєї задниці. Ви подивіться на неї – все життя фригідна, як гуска, а тут кінчати зібралася. Що, мистецтво так на тебе подіяло? Так далі піде – в рекламу підеш зніматися, я тобі обіцяю. Нє, я ще такого не бачив, щоб на роботі ще й задоволення на халяву отримувати. Просто пінцет якийсь. То клізму вона не зробить, то Мазоха в канонічний текст тулить, і ще й оргазму хоче. Я тобі ще раз говорю. На томограмі повинна бути жовта пляма, а не ці твої пурпурові радощі. Нічого я коректувати не буду. Ти знаєш, я не терплю комп’ютерної графіки. Якби я хотів анімацію робити, то на хріна ви взагалі мені всі тут здалися. Я б сів собі із Владом у студії і за тиждень усе б зробив. У нас тут, блін, серйозне кіно, а не забавки голлівудські. Порадниця знайшлася. Може, ти ще й у «Зоряних війнах» зіграти хочеш? Слухай, останній раз тобі кажу – підеш в рекламу на хрін. Я тобі влаштую таку радість. Так, дєвки, з помідорами закінчили? Обколіть цій дурепі геніталії анестезіном, а то ще вмре від кайфу. Перезнімемо цей епізод завтра. Роз, ти вже готовий? Статисти, готові? Зараз сцену груповухи зробимо і на сьогодні все. Задовбали ви мене в кінець. По місяцях усі! Камера! Світло! Мотор! Сцена третя, дубль перший. Jazda!

Ґіль: Шановна панно!

Роз: Найдорожча панно!

Леббенч (розставляючи ноги): О, мої добрі друзі! Як поживаєш, Ґільденстерне? А ти, Розенкранце? Як вам ведеться, панове?

Роз (збуджуючись): Як усім пересічним членам цього світу.

Ґіль (збуджуючись): Добре вже й те, що не занадто добре. Не сидимо на вершечку клітора у Фортуни.

Леббенч (повертаючись задом): Але й не в її анусі?

Роз (знуджуючись): Так само ні, принцесо.

Леббенч (випинаючи зад): Отже, перебуваєте десь так на висоті її входу, а може, і в самому центрі її солодощів?

Ґіль (знуджуючись): Ну так, досить скромно, але зі смаком.

Леббенч (жестом запрошуючи в себе): І вона впускає вас у своє найсмачніше місце? Зрештою, всі знають цю Фортуну як відому курву. Маєте новини?

Роз (прилаштовуючись до заду Леббенч): Жодних, принцесо, за винятком того, що світ почеснішав.

Леббенч (натужно посміхаючись): У такому разі близький його кінець… Але ця новина далека від правди. Спитаю значно конкретніше: чим ви так не догодили тій шльондрі Фортуні, що заслала вас у цю тюрму?

Ґіль (прилаштовуючись до заду Роза): Тюрму, кажете?

Леббенч: Ліжко – це тюрма.

Роз (натужно посміхаючись): Тоді і світ – тюрма.

Леббенч (збуджуючись): І яка! З багатьма карцерами, катівнями, підвалами. А наше ліжко серед найдосконаліших.

Роз: Нам так не здається, принцесо.

Леббенч: Отже, вас це не стосується. Самі по собі речі не бувають добрими чи поганими. Вони такі, як ми про них думаємо. Для мене ліжко – це тюрма.

Роз (подаючи Ґілеві знак сповільнити темп): Це ваші амбіції таким його зробили. Воно затісне для вашого мислення.

Леббенч (манірно): Господи, та мені достатньо й горіха на патичку, аби почутися вдоволеною – тільки б не снилися порнографічні сни.

Ґіль (пришвидшено дихаючи): Саме у снах сидять ваші амбіції. Бо людина амбітна здається собі самій лише сублімацією власних снів.

Леббенч (пришвидшено дихаючи): Але ж і сон є тільки сублімацією.

Роз (пришвидшено дихаючи): Правильно, але амбіція – це щось, настільки ненамацальне і плинне, що є всього лише сублімацією сублімації.

Леббенч (дуже пришвидшено дихаючи): З цього виходить, що жебраки без амбіцій є повнокровними людьми, в той час як високі королі чи герої насправді є лише субліматорами цих жебраків. – Чи не краще піти пошукати двірських? Слово честі, я не в тому стані, аби вправлятись у логіці (стогне).

Обидва (стогнуть) Ми до ваших послуг.

Леббенч (зупинячи Роза): Тільки не це. Я не хотіла би прирівняти вас до решти моїх слуг. Деякі з них, відверто кажучи, вже й так мені чудово прислужилися. Але якщо по-чесному, між нами, друзями, чого ви все-таки опинилися тут, в моєму ліжку?

Роз (зупиняючи Ґіла): Щоб вас відвідати, це був єдиний привід.

Леббенч (змінюючи позицію): У такої, як я, німфоманки (показує пальцями «лапки») навіть і вдячності не вистачає, та все ж дякую вам, хоч уся ця подяка не вартує й півпенні. Отже, ніхто не викликав вас? Це була суто ваша думка? Ви приїхали з власної волі? Кажіть, але чесно. Як усе було?

Ґіль (змінюючи позицію): Що мали б ми сказати, панно?

Леббенч (запускаючи Роза в рух): Та що-небудь – лиш аби в’язалося. Вас викликали сюди, це зізнання на вас написане, ви як слід не вмієте маскуватися. Я знаю, то наш добрий король з королевою вас викликали.

Роз (запускаючи Ґіла в рух): Навіщо, принцесо?

Леббенч (знуджено-збуджено): А це вже ви мали б мені розказати. Благаю вас як ваша подруга, підстилка, найближча блядь, заклинаю всіма святощами, котрі згадав би в цю мить значно патетичніший від мене промовець – говоріть просто і без варіантів: вас викликали чи ні? Якщо любите мене хоч трохи, скажіть.

Ґіль (виходячи з Роза): Так, принцесо, нас викликали.

Леббенч (витягаючи з себе Роза): Тоді я розповім вам навіщо. Таким чином, це буде лише мій домисел, і ваша секретна місія на заклик короля й королеви не втратить ані пір’їни своїх почестей. Останнім часом – з невідомих мені причин – я втратила радість життя, закинувши навіть свої щоденні вправи. І дійсно, почуваю себе в такому тяжкому настрої, що ця бездоганна конструкція, це ліжко, видається мені лише безплідним прибережним каменем, а цей фантастичний балдахін над нами, це повітря – ви лише гляньте на це сміливе склепіння неба, на цей найвищий дах, посипаний золотими вогнями – видається хіба що огидним нагромадженням нездорових випарів. Як майстерно склепано людину! шляхетність у думках! безмежні можливості! доцільність і відповідність тілобудови та рухів! нагадує вчинками ангелів! розумом дорівнює богам! втілена краса світу! вінець творіння! А як на мене, то лише квінтесенція пороху. Не потішить мене жоден чоловік – і жодна жінка, хоча своїми посмішками ви ніби натякаєте на власну думку.

Роз (почуваючись покинутим): Панно, ніякої такої думки в нас і не було.

Леббенч (розглядаючи золотий вібратор): Тоді чого ви сміялися, почувши, що люди не тішать мене?

Роз (розглядаючи анальні кульки): Подумалося, принцесо, що раз не тішать вас люди, то й актори можуть сподіватися вельми стриманої від вас гостинності. Ми їх обігнали дорогою сюди – вони саме їдуть запропонувати свою гру.

Леббенч (запихаючи вібратор у зад Розові): Що це за актори?

Роз (запихаючи кульки у зад Ґілові): Ті самі трагіки з міста, яких ви так любите.

Ґіль (запихаючи пів кисті в зад Леббенч): Аж настільки?

Роблять вигляд, що кінчають одночасно. Звучать фанфари. Реквізитор поливає всіх імітацією сперми. Заходять статисти у військових черевиках, у кожного в руках – помідори без шкірки.

Ґіль (витягаючи кульки): Це актори.

Леббенч (закашлявшись від штучної сперми): Панове, вітання вам у нашій спальні. Зніміть перуки, звільніть руки, ходіть ближче. Гостинність має свої ритуали й церемонії. Тож дозвольте й мені зустріти вас із належною гостинністю, щоб ви не почули себе зневаженими (розставляє ноги, але потроху втрачає свідомість від анестезіну).

Роз (витягаючи вібратор): Вітаю, панове майстри мистецтва, вітаю всіх. Ласкаво прошу всіх, панове актори. Як французи на соколиному полюванні, з місця кинемося на здобич. Послухаємо відразу який-небудь монолог. Дайте нам зразки своєї майстерності для проби. Action – і якомога палкіший.

Статисти починають жбурляти помідорами в Роза та Гіля, потім валять їх з ніг і безжально копають важкими черевиками. Леббенч лежить уже непритомна, можливо тому її іґнорують.

– Влад! Як там томограми? Дедалі слабші? Супер. Коли цілком погаснуть, даси загальний план побоїща. Панове, обережно, не пошкодьте All-seeing Eyes і шоломи. Цільтеся по нирках і печінці. Герої повинні померти від розриву внутрішніх органів, а не від втрати крові. Для крові в нас є помідори. Активніше, активніше! Ну що там, Влад? Ще трохи? Працюйте, поросята, працюйте. Черевиків можете не шкодувати. Що, не здихають суки? Зачекайте. Всім зупинитися! Давайте, познімаємо з них сканери і камери, а потім доб’ємо. Влад, на томограмах просто зробимо затемнення та й по всьому. Дівчата, та не панькайтеся ви з ними. Не можете зняти камери – відрізайте на хрін разом із членами. Час не жде. І не блювати тут! Шоломи, шоломи, обережно. Голови ж відрубувати не будемо. І з Леббенч повитягуйте апаратуру – вона нам більше не знадобиться. Апаратура не знадобиться, що ж іще. Зрештою, Леббенч теж. Все? Познімали. Забирайтеся з кадру к бісовій матері. Помийте там усе. І самі помийтеся, помічниці обстругані. Так, масовка, поїхали далі. Тепер можете бити по головах. Швиденько, швиденько. Живучі зарази. Ну що, є? Перевірте пульс. В порядку? Ок. Тепер зібралися в коло й робимо пісс на трупи. Що таке? Та ви задовбали, бля! Дівчата, роздати цим придуркам по пачці сечогінного й по літрі води. Перекур п’ятнадцять хвилин. І щоб після перерви сцяли всі синхронно. За синхронність премія буде. Пішли всі нафік, з перед очей моїх! Влад, давай подумаємо, що робити далі. Томограми піссу дамо на мультиекран і сколажуємо, ок? Зробимо такий оптимістичний фінал. Тепер таке: Розенкранц і Ґільденстерн мертві? Мертві. А от чувіха... Прийде до тями, крику наробить. Не різати ж її. А знаєш, що, давай утопимо її у ванні. Ну типу, посковзнулася, впала, вдарилася головою, зійшла з розуму і потонула. Здається, навіть у сценарії щось подібне було. А тіло потім можна буде використати для некрофільного сиквелу. Що скажеш? Правда супер? Ок. Давай і ми перекуримо, поки ці ідіоти воду п’ють. Ага, і не забути папку їй зняти зі спини. Крокодил, усе таки. Ще знадобиться, може. Let’s go?

Виходять.

Який час стоїть м е р т в а тиша. Потім із ліжка долинає тихий спів:

Там уже kochany moj
Знову за дверима –
Плащ, сандали, довгий хуй,
Серце херувима.

Так і знайте: він помер,
Від оргазму тихо
Не траплялось дотепер
Ще такого лиха.

Саван чистий, ніби сніг…
Квіти світять біло,
Та ніхто не впав до ніг,
Не ввійшов у тіло.

Входить Король.

Журнал «Ї», число 17 / 2000
*
Нагору