Класика Поезія Проза Усяка всячина Прислів'я, приказки Перевiр себе! Хихітня Відгуки



*

КВІТКА

Весь час ішов дощ. Здавалося, цьому не буде кінця. Світлані було нудно. Вперта важкість внизу вимагала термінового полегшення. Вона хотіла цього і була до цього готова. Тіло під шкіряним плащем було вільним і голим. Сидячи у салоні, в теплоті власного «Шевроле», можна було повністю роздягтися. Але Світлані вже набридло робити самій собі свято, коли широке сидіння вдячно відгукувалося на рухи рук, що пестили тіло, їй так хотілося відчути чужі жіночі руки, які проникають всередину, дратуючи тіло, будячи чутливий горбик, приносячи глибоке переживання щастя.
Несподівано Світлана побачила тендітну фігурку в плащику, яка притискалася до облізлого дерева. Підсвідоме її мозок скомандував, що це та, про яку вона мріяла, і Світлана, під'їхавши до тротуару і штовхнувши передні дверцята, запросила незнайомку сісти. Дівчина, не роздумуючи, стрибнула в затишний красивий автомобіль.
— Вибачте, — промовила гостя, — така злива... Я вся змокла.
— А ви роздягніться, то трохи й зігрієтеся, — відповіла Світлана, вмикаючи обігрівач.
— А можна? — запитала незнайомка, кинувши пустотливий погляд на хазяйку авто.
— Тут можна все, — відповіла Світлана, м'якеньким пальчиком торкнувшись її руки.
В одну хвилину гостя все зрозуміла. Швидкими рухами вона залізла під спідницю й через хвилину трусики відлетіли у куток салону.
Широко розставивши ноги, із задоволенням вигнулася в кріслі, підсовуючи до тепла свою принаду з коричневою шерсткою. У відповідь Світлана розкрила свій плащ, її вигляд приголомшив незнайомку. Поміж ніг червоніла чисто поголена проміжність. Великі губи, надувшись, тремтіли з нетерплячки. Із всісї цієї розкоші було видно збуджений горбик, що готовий вже був вибухнути від насолоди.
Світлана поглянула на супутницю й завмерла вражена. В глибині душі вона надіялася на чуйність, але стан незнайомки свідчив: вона може розраховувати й на більше. Гарячковий блиск в очах. Язик безперестанно облизує губи. Руки тремтять, а через розріз кофтинки наполегливо пробиваються соски.
Не довго думаючи, Світлана натиснула педаль газу. Машина рвонула з місця. Влетівши на шаленій швидкості до парку, авто з диким юзом зірвалося з доріжки та в'їхало у великий кущ, що ріс на узбіччі. Мокре літнє листя сховало автомобіль від стороннього ока.
Вимкнувши двигун, Світлана натиснула кнопки сидінь, які одразу одкинулися, утворивши велике замшеве ложе. Зітхнувши з полегшенням, вона закинула ноги догори й розсунула їх.
Незнайомка, застогнавши від такого видовища, нетерпляче присунулася до Світлани і широкими губами притулилася до розкритого скарбу. Світлана стогнала, в нестямі притискаючи голову партнерші. І ось судома жаги захопила тіло дівчини і змусила битися в нестямі солодкого відчуття. Супутниця теж голосно задихала, просовуючи свою руку поміж стегон, і через декілька хвилин салон машини поплив у солодкому мареві щастя. Заглибившись у хвилі насолоди, дівчата не помічали непогоди. За вікном вітер нещадно хльоскав по склу. Світлані здавалося, що якась казкова рослина пестить її. Вона на хвильку уявила, як ця ніжна зелень погладжує проміжність. Свіжі мокрі листочки ніжно лоскочуть губи. Терпкий запах кори проникає у тіло, змішуючись з гарячим диханням вологого дива. Ці приємні марення кинули її свідомість в безодню чергового оргазму. Світлана втратила відчуття часу, і довго не могла зрозуміти, що з нею робиться, перш ніж прийшла до тями. Поруч дрімала незнайомка. Безвільно розкинувши ноги, прикривши рукою стомлений, повільно гаснучий вулкан. Дощ припинився. По мокрих гілках стікали водяні горошини і стомлено падали на скло. Здавалося, вся природа разом із ними пережила вологе задоволення і тепер відпочиває.
Та ось сусідка, солодко чмокнувши, відкрила очі. Світлана ніжно і мирно дивилася на це голе дитя. М'яко позіхнувши, гостя прихилилася до її плеча.
— Миле кошенятко, — тихо прошептала Світлана та поцілувала дівчину в голову, — як тебе звати?
— Віка, — відповіла нова знайома.
— Та, що приносить перемогу, — сказала Світлана і додала, — а мене — Світлана.
Почувши це, Віка раптом підняла обличчя. Воно було мокрим від сліз.
— Чому плачеш, дитя моє? — співчутливо, по-материнськи запитала хазяйка авто.
—Я так довго тебе чекала...— зітхнула Віка. Вона обняла Світлану за шию і їхні губи злилися в довгому поцілунку.
Потім Віка, збиваючись, почалала розповідати. Слів було багато і, валося, вони вилітали всі разом. Тут було все: і дитяча дружба з хлопчиками, і перші юнацькі втіхи, і байдужість до ровесниць. Перше кохання прийшло у випускному класі. Її звали Надею. Велика, тепла, пишногруда однокласниця також була байдужа до хлопців.
Це стало справжнім безумством двох. Поїхавши ніби до Надійчиної бабусі в «село», вони випросили в подруги ключі від порожньої квартири, зникнувши для цього світу. Лесбійський апокаліпсис бушував два дні. Дві страждущі душі сплелися в жахливий вузол. Яскраві вибухи оргазму по трясали дівчат. Ніщо не могло тоді відволікти від цього. Час припинив своє існування. Здавалося, «зараз» буде завжди. Вони розчинялися одна в одній, намагаючись захопити чуттєвістю партнершу. Дикі гонки доводили до стану непритомності. На хвилю все помирало для того, щоб знову воскреснути для пестощів.
Океан жаги не міг зникнути безслідно. На початок тижня щаслива парочка « повернулася» до міста. Знесилений вигляд викликав посилену батьківську увагу. Після невеликого розслідування змова була розкрита. Хіросимський скандал бушував два тижні. На загальній раді було вирішено розлучити коханок, хоча розуміли: зробити це в одному місті неможливо. Але тут новоявленим «інквизиторам» допоміг випадок. Батько Наді, військовий ракетник, отримав нове призначення в глухомань, відстань до якої виражалася чотиризначним числом. Спочатку листів було багато, потім менше, потім — зовсім припинилися.
Щоб хоч якось відволіктися від сумних думок, Віка активно взялася за навчання. Обраний нею інститут знаходився в іншому місті. Але в тому гуртожитку панував традиційний інтим. І хоча творчий напрям навчального закладу давав волю фантазії, вночі бушував звичайний секс із домішками активної «голубизни».
Слухаючи відверті зізнання вимученої душі, Світлана все більше закохувалася в цю дівчинку. Щаслива зустріч мала принести їй довгоочікуваний порятунок від нещадної самотності. Хотілося пригорнути тендітне тіло, взяти в руки вологе обличчя та осушити його поцілунками.
Вислухавши невеселу розповідь подруги, Світлана зажурено зітхнула й ласкаво пригорнула її до себе.
— Ну що, поїхали додому?
— До гуртожитку далеченько, — тихо сказала Віка і, приклавши руку до уявного козирка, іронічно відрапортувала, — ін'яз, третій курс, східні мови.
Світлана, посміхнувшись, склала руки біля підборіддя.
—О, прекрасні храми кохання! — урочисто промовила вона. — Давні руїни таємного сексу, де бурхливий потік оргазму виривається із Чудесної Печери, а казкові Ворота розкривають свою Таємницю.
— Ого! — вигукнула Віка, — звідки ти, небесна богине?
— Перед вами, мадемуазель, дипломований художник-стиліст, — відрекомендувалася Світлана й з посмішкою додала, — розширення кругозору вимагає.
Віка відчула іронічні нотки в репліці нової подруги. Поважно випнувши нижню губу, вона похитала головою.
— Приємно мати справу з розумною людиною.
З цими словами вона раптом опустила руку поміж ніг партнерки і енергійно натисла на горбик. Світлана скрикнула та радісно стисла стегнами пальці Віки.
— Ух, маленьке чортеня, — весело прошепотіла вона і, відсторонивши долоню дівчини, додала,—давай займемося цим вдома. Поїдемо до мене додому. І ніяких гуртожитків — будеш жити у мене.
Сусідка розуміюче кивнула головою, заспокоїлася, запнула плащик та цнотливо склала руки на колінах. Світлана теж зав'язала пояс свого плаща, поправила кучері та взялася за кермо. Невдовзі аквамариновий болід благополучно вибрався із парку та помчав мокрим проспектом, з крейсерською елегантністю розсікаючи безкраї калюжі.
Подорож була недовгою. Машина пірнула в зарослу старим виноградом арку будинку, трохи покружлявши подвір'ям, зупинилася біля новенької висотної «призми».
— Прошу до «Содому», — сказала Світлана. Віка здригнулася.
— Багатоповерховий «Лесбос» — це щось нове.
— Навпаки — традиційне, — додала подруга, — ходімо. Нас чекають великі справи.
Квартира зустріла промерзлих дівчат тихим затишком самотнього жіночого житла. Приємний коричневий ковролін пасував до спокійних хвиль темно-зелених гардин. У кутку знаходився акваріум-«лінза», в якому пустувала зграйка смугастих рибок. Вся ця грайлива краса відбивалася у великому дзеркалі, що висіло на стіні. Але головним предметом кімнати було, звичайно ж, ліжко. Проте це визначення велетенського нагромадження великої кількості подушок, покривал сюди мало підходило. Серед них можна було помітити пухнасті щітки з довгими ручками. Завершували це царство декілька пуфиків, що стояли на підлозі. Велика кількість збуджуючої м'якості захопила Віку. Зупинившись на порозі, вона спантеличено споглядала це диво.
Світлана, доторкнувшись до плеча, повернула дівчину на землю.
Притягнувши до себе, вона побачила в її очах сяючі вогники.
—Роздягайся, — ніжно промовила Світлана, пустотливо лизнувши Віку в носа, — ванна чекає.
Ванна кімната була оформлена в унісон спальні. Світла зелень фаянсу співпадала з приємною сірістю кахлів. Світлана, увійшовши до ванни, потягнула за собою подругу. Вони довго плескалися у воді, бриз-каючись, неначе діти. Потім Віка знову відчула ці ніжні дотики жіночого тіла, які перейшли у ніжні пестощі. Незабаром бажане відчуття знову охопило два тіла. Віці все це так сподобалося, що вона не хотіла вилазити із купелі. Світлані навіть довелося по-батьківськи ляснути подругу по м'якому місцю. Віка з кокетливим виглядом ображеної дитини вийшла із води, закуталася у великий махровий халат і побігла до спальні. Коли ж туди повернулася Світлана, вона не могла втриматися від сміху. Віка сиділа на ліжку, підтягнувши під себе по-турецьки ноги; на голові красувалася велика чалма, зроблена з рушника. Розкинувши руки в різні боки, вона мала вигляд індійського бога, але весь час змушена була слідкувати за своєю чалмою, що постійно сповзала на очі.
Вирішивши приєднатися до гри, Світлана опустилася на коліна перед ліжком, склавши руки у мольбі перед собою.
— О, божественна Шиво! — урочисто промовила вона. — О, чаруюче джерело тілесної насолоди! Дозволь нікчемній рабині зійти на цей корабель Кохання та поклонитися великій Богині насолоди.
Обличчя Віки на якусь хвилину освітилося посмішкою, але вона притлумила її і з серйозним виглядом і потойбічним голосом відповіла:
— Починайте!
Але одразу ж звереснула і засміялася.
— Ну, тримайся! — вигукнула Світлана, накинувшись на подругу. Вони злилися в довгому поцілунку. Язик її проліз до рота та взявся ссати губи.
Дівчата сильно збудилися від цього заняття. У них перехопило подих. Все відбувалося в якомусь неземному трансі. Лише два сплетених жіночих тіла, неначе в мареві, пестили одне одного. Поступово їх рухи пришвидшувалися. Було чути напружене дихання, стогони. Ще через хвилю стіни чудесного житла переповнилися криками жінок, які до-сягли вершин насолоди. Довго потім їх переплетені тіла тремтіли, а груди прискорено здіймалися, розсікаючи сосками повітря. Нарешті заспокоївшись, дівчата шмигнули під широке, затишне блаженство ковдри й, уткнувшись одне в одного носами, заснули.
Ранковий сон був міцний, перед пробудженням Віці примарилася роздягнута подруга з неймовірно великою пишною квіткою жаги поміж ніг. Уява малювала гігантський лобок. Його поголену довершеність пересікали два гірські ланцюги статевих губ, із яких виглядував блискучий, завтовшки з палець, стовпчик клітора. Побачене було таким гарним, що фантазерка, солодко позіхнувши, ледь-ледь торкнулася пальчиком своєї кнопочки. Легенький лоскіт пробіг тілом і затих унизу. Посміхнувшись цьому приємному відчуттю, вона відкрила очі й одразу розсміялася, побачивши своє відображення на стіні. Раптом двері в спаль ню відчинилися і увійшла Світлана, загорнута в широкий рушник. Помітивши, що подруга не спить, вона відкикинула покривало й піднялася на повний зріст перед дзеркалом. Світло з вікна виблискувало на вологій шкірі. Крапельки води затрималися на сосках і від цього на грудях вигравали дорогоцінними камінчиками. Незвичайна краса сосків здивувала Віку. Вона відчула, що хвилювання партнерки передається і їй. Десь в глибині потепліло, її груди прокинулися, почали набрякати. Тієї ж миті Світлана повільно розвела ноги, зігнувши їх у колінах. Гострий промінчик, відбившись у дзеркалі, обмалював хвилюючі нерівності дівочої проміжності. Віка побачила напружені пелюстки, з яких капала вода. Від побаченого в неї перехопило подих. Не пам'ятаючи себе, вона кинулася до подруги. Стала на коліна і взяла Світлану за сідниці. Припавши обличчям до чудесної мушлі. Віка раптово просунула туди язика.
Реакція була бурхливою. Світлана крикнула та здригнулася усім тілом, яке одразу ж вкрили мурашки. Віка заплющила очі й вся віддалася почуттям, що нахлинули на неї. Стояти було дуже незручно, але солодка пристрасть настільки захопила її, що не було сил змінити позицію. На якийсь час вона кинула погляд на дзеркало. В ньому буяла спотворена пристрастю Світлана. Щасливий вигляд партнерки довершив свою справу. Все тіло Віки потряс вибух насолоди. Світлана застогнала майже одночасно з вінцем насолоди партнерки.
Коли нарешті все скінчилося, дівчата неначе підкошені впали на килим та відразу ж забулися. Лише тремтячі груди нагадували про недавно пережиту насолоду.
Світлана прокинулася раніше Віки. За вікном вечоріло. Сонце стомлено підшукувало собі серед міського листя місце для ночівлі. Горобці, що вже висохли після дощу, відчайдушне купалися в пилюці, провіщаючи дощ. До вечора вітер трохи затих, перепочиваючи перед майбутньою зливою.
Світлана відчула банальний голод. Ще з учорашнього дня у неї в роті не було ні крихти. Кинувши погляд на учасницю недавніх ігор, на золоті кучері, які ніжно розсипалися по спині, вона помітила, що та теж почала прокидатися. На Світлану погаянули стомлені, але безкінечно задоволені очі. Віка сонно промовила:
— Бузкова оргія, — і додала, — ми з тобою тонемо в океані гріха та жаги.
— Ми дійсно скоро підемо на дно, — відповіла Світлана. — Обезсилені. Піднімайся, лесбійське дитя, поїхали. Відзначимо нашу казкову зустріч, як дві сексуальні вампірші.
Невдовзі сяюча сталева краплина повільно плила вулицями.
—Мадам бажає смачно поїсти чи подивитися чоловічий стриптиз?— картинно запитала Світлана.
— Люблю моногамне видовище, — відповіла Віка, — так, щоб по-ближче до шлунку, подалі від відростка.
— Зрозуміло, — тихо засміялася Світлана. Авто, розвернувшись на площі, полетіло вгору бруківкою.
— Знайомі все місця, — додала Віка,— здається, я знаю, куди ми їдемо.
— Саме туди, — відповіла подруга і, трохи зачекавши, запитала, — а що, доводилося там бувати?
— І не раз, — відповіла сусідка,— моя подружка там виступає в стрип-танці. До того ж, коли у мене була практика в інституті, я свого іноземця сюди водила. Ще той красень був. Пам'ятаю, колись добряче напився й почав таке витворяти, що й сказати соромно.
— Одне слово, самці, — підвела підсумок Світлана, і з цими словами машина під'їхала до двоповерхового будинку, освітленого тисячами вогників.
Вечір був чудовий. Гарна кухня, витончений букет напоїв досить швидко розігріли подруг.
Раптом сцена освітилася, і на ній з'явилися дві дівчини в «леопардових» бікіні. Вбрання було символічним, ледь прикриваючи жіночі принади. Заграв знайомий хіт, почався номер й діви почали танцювати. Невдовзі лесбійський дует уклався горизонтально. В такій позиції тоненькі смужки трусиків десь зникли, відкривши поглядам відвідувачів скарби танцівниць. Дивитися стало ще цікавіше.
Світлана звернулася до Віки.
— А вони дійсно подруги, чи це номер такий? — запитала вона супутницю, з надією в голосі кивнувши у бік подіума. У відповідь Віка лише загадково посміхнулася. Як тільки, виступ скінчився, вона раптом помахала рукою в бік дівчат. Одна з них махнула у відповідь рукою і обидві стриптизерши побігли за куліси. Незабаром знайома Віки вискочила звідти та підбігла до подруг. Це була висока на зріст, із великими темними очима, з крутими стегнами жінка, з копицею чорного волосся, заплетеного різнокольоровими стрічками.
— Які люди,— промовила вона, чмокнувши Віку в щоку, — сто років тебе не бачила.
—До вашого зміїного лігвиська не дуже вибігаєш за стипендію. До того ж, якщо її ще й не платять,— пробурчала Віка і почала знайомити дівчат. — Знайомтеся. Це Світлана. Це Ірина. Обмінявшись поглядами, Світлана відчула на собі знайоме тепло жіночої відвертості.
—Світлані сподобався твій номер, — раптом сказала Віка. — Особливо його рожевий відтінок.
У відповідь Ірина взяла руку Світлани і дівчина відчула знайоме збудження. Віка, слідкуючи за цією пантомімою, запропонувала:
— Дівчата, треба відзначити зустріч. Поїхали куди-небудь. — Немає нічого простішого, — відповіла Ірина. — Поїхали до мене в апартаменти.
Віка повернула до неї голову.
— А ти одна?
Ірина здвинула плечима.
— Вже півроку. Кинула свого магната.
— Що ж так? — запитала Віка.
— А, ти не знаєш? — відповіла Ірина і додала. — Так, ми вже давно не зустрічаємося. Вона плюхнулася на диван за столик. Ірина трохи нервувала. Було видно, що їй не хотілося пригадувати минуле. Вийнявши із своєї сумочки пачку довгих цигарок, запальничку, вона стомлено запалила.
—Я на випускному в хореографічному «Лебедине озеро» танцювала. Весь курс на вухах стояв. Після спектаклю наш головний запросив мене до себе в кабінет: « Ви наша прима. Вам сам Бог велів в Національний на велику сцену». А сам руку тисне і на коліна дивиться. Баобаб. Я спідницю обтягнула. Нічого, думаю, будеш іншій трусики мацати. Але, правда, не помотався. Та тільки в театрі мене ніхто не чекав. Там старі клячі поставили питання ребром: «Або ми, або вона!» А хто я для них? От так і вилетіла на всі чотири сторони. Настрій — препар-шивий. Ой, пропаду, дайте змочити горло! — раптом вигукнула і невдовзі по тому продовжила. — Ну, от. Що робити, не знаю. Мені подружки розповідали, з ким вони переспали, щоб у звичайну танцгрупу потрапити. Спробувала аеробікою займатися—там свої дівчата та хлопчики. Ну все, думаю, закінчилася моя хореографія. Отут він і з'явився, шейх київський. Мене він ще на випускному помітив. А я одразу пригадала: мені після балету принесли шикарний букет троянд. Так... А тут наша староста заміж виходила. Мене запросила. У загсі, пам'ятаю, поряд із нею стояло щось таке довговолосе, з бородою. Стиліст. Потім, у ресторані, мій прихильник побачив мене вдруге. Познайомилися. Ну й пішло: іномарка, круїзи, дорогі вечері. Декілька разів підкочувався, щоб на ніч із ним залишилася. А я в училищі з ними, — вона випрямила на руці середній палець, — не дуже. Хоча можу і з партнером, все під настрій. Одразу ж вирішила — поки штампу не буде, нічого не отримає. Розписалися. Два дні гуляли. Ось тут, — вказала на зал. — Його друг — хазяїн тут. Потім поїхали додому. Він таку віллу на окружній прикупив — палац. Що там було… — Ірина блаженно закотила очі, — тиждень із ліжка не вилазили. Всіх японців, всіх китайців перепробували. У мене спина боліла, вилиці зводило. Внизу тільки в «джакузі» відпочивала. Взагалі, — вона потерла руки, — сексуальний дурдом. По-перше, він мені щебетав увесь час: «Ніяких виступів. Ти будеш хореографом». Привів мене сюди. Його однокласник як на мене поглянув, так я відразу ж все зрозуміла: або-або. Йому я сказала, що до мами в гості їду. На той час я вже чогось навчилася. Знала французький секс, італійський. Отже, я йому сподобалася. Влаштувалася тут. На сцену не виходила. Наш кордебалет навіть місцевий конкурс виграв. Почала отримувати непогані гроші. Неначе все влаштувалося. А потім почалося: «Іринко, у мене проблеми, в мене податки. От якби ти почала й танцювати». Що ж робити. Я згодилася, але виступати відразу ж без трусиків незвично було. Спочатку він своїх «кадрів» сюди приводив, а потім зникати почав. Казав, що потрібна якась зміна. Я все одразу ж зрозуміла. Придбала собі тишком-нишком квартирку, обставила її. І тут, — Ірина ляснула себе по коліну, — спіймала. Йшла якось парком, дивлюся — на узбіччі знайомі колеса стоять. Машину так і трясе. Він не чекав на таке—я задні двері своїми ключами відчинила. Дивлюся — а там все в повному розпалі. Я до цієї видри патлатої, з розмаху зачіску на замок і закрила. Розвернулася й пішла. І тепер їх, — повторила знайомий жест, — до себе не підпускаю.
Ірина мовчки випила келих. Обидві слухачки мовчазно дивилися на неї.
Першою прийшла до тями Світлана.
— Всі вони — самці блудливі, — винесла вирок. — Ти не переживай, Іринко. Прищипнула — ну і біс з нею. Жаль, що не йому.
Тієї ж миті подруги переглянулися, не зрозумівши натяку. Але потім всі троє розсміялися.
Нарешті Ірина знову змогла сказати:
— Добре, дівчатка. Піднімайте свої сіднички. Скоро ми їм масаж будемо робити.
Трійця піднялася та рушила до виходу. Через хвилину дверцята машини застукали й «гурбо», прокинувшись, рушило неоновими ріками вдалечінь.
Через чверть години машина, набігавшись містом, вирвалася в нічні простори «спального» району.
Минувши центральний проспект, авто з дівчатами під'їхало до довгого багатоповерхового будинку, що дивився на світ безкінечними пенсне вікон.
— Приїхали, — об'явила Ірина, — ну, дівчата, ходімо.
Дружна компанія, вийшовши з машини, рушила нагору.
Житло Ірина мала невелике, але затишне, як і Світлана. Це був будуар — великий м'який простір пестощів та насолоди. З одного боку ложа стояла фотоустановка із невеликим прожектором. Навпроти розмістився музикальний центр. Біля вікна дівчата помітили блакитний комп'ютерний екран. Але найцікавішим моментом інтер'єру була дзеркальна стеля, у якій відбивався увесь цей еротичний простір.
— Прошу, — махнула рукою хазяйка.
— Так, дійсно,— відповіла Світлана,— переконливо. У відповідь Ірина сяйнула очима.
— Це ще не все, — промовила вона.— Вас ще тут не таке чекає... Ну, що, почнемо наші безумства?
— Звичайно, — із готовністю відповіла Віка, збуджуючись від вигляду лесбійського гнізда.
— Тоді роздягайтеся, — скомандувала Ірина. Незабаром на коханках не залишилося ніякої одежини.
—Дивіться,—кивнула хазяйка у куток кімнати і, пройшовши туди, опинилася біля незрозумілої споруди, прикритої покривалом.
Різким рухом вона скинула його на підлогу. Перед їх очима з'явилося гінекологічне крісло. Точніше, його подоба. Широке надувне сидіння з діркою посередині, м'які підлокітники, глибокі жолоби для стегон. Особливе місце займав електронний пульт, всіяний різними кнопочками та лампочками. Навколо крісла спереду та знизу були два акрилових монстри — багатообіцяючі вібратори, збуджуюче сяючи круглими голівками.
Побачивши такий агрегат, Світлана та Віка спочатку злякалися за свою подругу, уявивши її в обіймах цього циклопа.
— А це ще що таке? — здивовано запитала Світлана.
— Машина кохання — урочисто промовила Іра. Потім додала, — мій із Канади виписав. Його черговий кадр організував центр лікування безпліддя. От і замовили як медобладнання.
— Боже, — видихнула Світлана, — а якщо замкне?
— Ой, дівчата, моя б воля, не злазила б із нього зовсім, — зітхнула Іра. Вона заплющила очі й повільно провела рукою по проміжності. Побачивши таке, гості трохи заспокоїлися і почали уважніше розглядати це заморське диво. Хазяйка перехопила їх погляд.
— Добре, сідайте на ліжко та дивіться, — таємниче прошепотіла і повернулася до дівчат спиною. Умостившись у загадковому кріслі, легеньким рухом увіткнула вилку в розетку. Здавалося, дівчина висить у повітрі. Стегна широко розсунуті й проміжність піднеслася прямо над електронною іграшкою. Пройшовшись пальцями по клавіатурі пульту, Іра з виглядом маленької змовниці, яка чекає на подарунок, поклала руки на підлокітники і, напівлежачи, почала слідкувати за машиною. Пластмасові органи почали рухатися всі разом. Нижня частина м'яко торкнулася її сідниць і завмерла. Верхня частина все ще рухалася поміж стегон до своєї мети. Іра двома пальцями розкрила губки та трохи прогнулася, щоб наконечник міг краще увійти в неї. Заледве він торкнувся входу, як дівчина відразу ж натиснула на пульті одну з кнопок. Ледь чутне дзюркотіння попливло кімнатою. Жіноче тіло почало тремтіти від захоплюючої вібрації.
Незабаром масаж призвів до очікуваного результату. Іра почала голосно дихати. Затверділи та випрямилися соски. Злегка округлий живіт почав рухатися. Очі її закотилися і стогін насолоди вирвався з уст. Дівчина була неначе в якомусь забутті. Сама того не бажаючи, вона почала насідати тазом на вібратор, що тремтів у ній. Стегна в конвульсіях стиснулися навколо автоматичного прутня. Руки обхопили груди й почали їх пестити. Маленький язичок, висунувшись, лизав сосок. Проміжність стала вологою. Раптом Іра вигнула спину і закричала. Це був крик жіночої туги, змученої незадоволеністю, заглушений криком нежданого щастя, солодким болем плоті та дивом наступаючого оргазму.
Те, що відбувалося з Ірою, збуджувало подруг. Обидві коханки сплелися тілами і пестили одна одну. В якомусь дикому ритмі руки проносилися по грудях, животу, стегнах, поміж ніг. Раптом Світлана, поваливши Віку, охопила сідниці партнерки і притиснулася до її скарбу. Дівчина охнула, обхопила руками голову коханки. Дика скачка була недовгою, але безумною. Найгостріший оргазм пронизав Віку. Бездумними очима вона поглянулана Світлану й тут же впала на килим.
— Ну як?— раптом запитала Іра, яка вже зовсім прийшла до тями й тепер сиділа з широко розставленими ногами у кріслі, її відверта поза хвилювала, навіюючи своїм виглядом якісь диявольські настрої.
— Так, це було прекрасно,— долинув втомлений голос Світлани з килима.
Настала тиша. Це була та коротка мить, в якій виникало Кохання — слабенький, невидимий паросток, що пробиває мертвотний холод своїм бажанням жити, рости, квітувати. Невидимі флюїди цього почуття захоплювали подруг, з'єднуючи завмерлі до цього часу дівочі серця в містичну і плоть Жару, Бажання, Насолоди та жагучого щастя.
Небуття відринутості було переможено. Неприступні досьогодні стіни рухнули, неначе піщані нагромадження іляжної архітектури, захоплені енергійною свіжістю морської хвилі.
На місці попелища відтепер виросла чудова квітка, яка знову зігріла своїм рожевим суцвіттям душі трьох подруг, що знайшли одна одну серед непорозуміння та туги за щастям.
Світ відроджувався знову.

С. ЛИБІДСЬКИЙ

*
Нагору