Класика Поезія Проза Усяка всячина Прислів'я, приказки Перевiр себе! Хихітня Відгуки



*

Лисяча бухта: Едем на грані гір, моря і неба

Лисяча бухта – чи не найзатишніше місце на Південному березі Криму. Тут ніхто тобою не цікавиться, не надобридає розпитуваннями. Не лізе в душу. Тут можна відпружитися від скаженого ритму міста, безперервних телефонних дзвінків, надокучливої реклами радіо, телебачення і газет.
Тут ніхто не штурхає тебе, не заглядає через плече. Тут немає міліції і податківців. Не стукають у двері й кредитори. Не стежить недремне око дружини та СБУ.
Тут немає ніяких новин. Головна новина – ти віч-на-віч з собою і до тебе нікому немає діла. І тому ти щасливий.
Ти можеш зустріти схід сонця над Карадагом, а вночі годинами не відриватися від незбагненного Чумацького шляху, який буквально зачаровує. Такого величного Шляху ти, здається, ніде не бачив. Спостерігаючи за чумаками, що, простуючи у небо, поважно мерехтять своїми люльками, ти на мить стаєш історіософом.
Ти палиш тьмяне багаття з випалених сонцем водоростей, які колись шторм викинув на цей райський берег, і вдихаєш гострий йодистий запах, який нагадує про існування невідомих світів.
Якщо ж думки в голову не лізуть, можеш зайнятися коханням. Прямо на березі. А хочеш – у морі. А потім спостерігати за кометами чи астероїдами, які час од часу прощально спалахують над тобою.
Вранці можеш піти на прогулянку в гори, на Ечкідаг, або помандрувати берегом на неблизький мис Меґаном. І, вгрузаючи у дрібну прибережну гальку, спостерігати разом із поетом, як “отари хмар шукають паші в горах”.
У Лисячій бухті – Чорне море найчистіше. Вода настільки прозора, що навіть із берега, з відстані 20 метрів, видно кожний камінчик на морському дні.
Відвідувачі Едему ходять роздягнені. І це сприймається зовсім не так, як на пляжах міст. Навіть коли ти сором’язливий і закомплексований, через день зі здивуванням помічаєш бажання роздягтися і підставити своє тіло Дажбожим променям.
Якщо ти мужчина, то час од часу ледь помітно погладиш поглядом чергове жіноче тіло, яке демонстративно пропливає в повітрі, що мерехтить від спеки. Ти доброзичливо дивишся на засмаглий ясир, який – ніби байдуже – майорить грудьми і, не поспішаючи, повагом, йде до тебе в полон.

Р. К.
Серпень 1999 р.

*
Нагору