ПОГЛЯДОМ

Хоч Ліда з Павлом одружені вже цілий рік, ще й досі немає для них гри кращої, аніж у підкидного. Так вони називали злягання через надмірну любов Ліди до асистування своїм зграбним тазком. Ось і цієї суботи, спочиваючи після обіду, Павло відчув могутній поклик плоті і взявся розхристувати на дружині драпірування, неначе на відкритті нововоздвигнутої статуї.
— На повен шлунок шкодить, — не вельми певно одмагалася вона.
— Не більш, ніж натщесерце.
Дружина залишилася вже тільки у чорній мереживній сорочці та у фрагментах, що під нею. Павло потягнув донизу прозірчасті трусики, вона підмогала йому станом. Угледівши охайну каштанову кудельку, заледве бамбукове не проріс у постіль.
Жадібно скрався до шовковистого узгірку, під яким чаїлося ненаситне проваллячко, пальці нетерпляче перебирали одну-єдину поліфонічну теплу струну, що миттєво зволожила. Вже заголив плаского животика для прикриття собою провокуючої наготи, як задзяволів телефон.
Ліда потягнулася до апарата, Павло від неї не відтрутивсь. Допоки з кимось там розпластано перемовлялась, між стегон у неї прибуло вже ціле озеречко. Голос її задрижав й урвався.
— Ви що там, кохаєтеся? — чітко почув Павло глибоке контральто.
— З чого ти взяла? — хихикнула Ліда.
— З твого тону. Кінчайте хутчіше та рушайте до мене. Сподіваюся, ти не забула, що в твоєї подруги день народження.
— Ой, — похопилася Ліда і звинулася від чоловіка. Поклала трубку, завагалася. — Таки треба збиратися.
— Ну трішки-трішечки, —- благав він.
— Ні, треба йти, —. вона рішуче одягла трусики, і він розчаровано провів голодним поглядом утрачену каштанову знаду. Нагнувся, поцілував там через нейлонову мережку, і дружина знову завагалась, та ідилію було порушено безповоротно.
Вони купили букет рожевих троянд і невдовзі дзвонили в оббиті брунатною цератою двері.
З Ліною він зустрічався якийсь раз, вона тоді здалась йому ніякою, а це немов уперше бачив: висока, статурна, вузькі шовкові штани щільно облягають її зграбний задочок. Довге волосся ніжно обрамляє свіже, як у першокласниці, личко з червоною плямкою рота, і золотистою піною здіймається над хвильками персів. Не втримався й поривно цьомкнув у матову щічку.
У миттєвому дотику через благеньку тканку кремової блузки, незаправленої у штани, відчув пружні округлості, увінчані ягідками пипрк: не інакше, як без станика. І це його збентежило і надихнуло. І він заімпровізу вав такі тости, що Ліда зачудувалась: раніше не помічала за ним красномовства. За третім келихом обурилась:
— Ви й досі на «ви»? Негайно пийте брудершафт.
Ліна відгукнулась охоче — усміхнене схрестили з Павлом руки; пила усміхнене й сама підставила йому усміхнені уста. Сірі кошачі очі сяйнули жмутком іскор. Губи її були м'якою солодкою вмочанкою, та нараз спружнілй, і він відчув у своєму роті її кокетливий язичок. Поцілунок вийшов задовгим, і Павла затягувало в нього, як в острашливий і все ж манливий вир.
Ліда зручніше відкинулася в кріслі, зичливо наглядаючи за ними, і гілки її зеленої сукні з розрізом розійшлися, відкривши чоловікові смагляві стегна з мереживною крайкою сорочки. Павла неначе хто підстьобнув, і невідомо яким робом потрапило у його руку ліве персо Ліни.
Без станика — таки не помилився, — він гладив і немов ліпив пругку округлість. Цілунок шаленішав, а Ліна не проспала — так парко обнімала, і він не зчувся, як її долонька опинилась на його стегні.
Ліда смакувала вино, випроставши і щільно сплівши ноги, і він збагнув, що вона хоче сама і дивитись хоче. Голівка в Ліни надломилась і похилилася Павлові на коліна.
До цього з Лідою у них практично не доходило ніколи; теоретично знав, що є такі дива, така розпуста. Дружина інколи могла подарувати йому Лише летючий цьомик, мов Школяреві, що приніс п'ятірку, так само зрідка й він — по-піонерськи... А тут пішла така глибока ласка, що він аж застогнав і судоммо стиснув стиглий овоч перса — уже не крадькома, а по-хазяйському, з-під блузки!
Із підсвідомим передчуттям скандалу Павло однак був ладен хоч на які наступні муки, лише б не обривалися ці ніжні тортури. Аж раптом на: Ліда поволі почала подавати себе конвульсійними зрухами назустріч йому, наче в зляганні. Очі її затуманилися. Вона теж не почувалася ошуканою, самим поглядом віддаючися чоловікові, коли його пестила інша.
Це прискорило жаданий фінал. Сполучені єдиним животоком, Павло і Ліна поволі приходили до тями.
— Ну й ну... Якесь потьмарення, — Ліна самими кінчиками пальців поправила скуйовджену зачіску й провинне глянула на Ліду. — Такого ще зі мною не було. Вся мокра-мокрісінька.
— Я теж, — озвалась Ліда.
— Ти на мене сердишся?
— За що? Ніколи б не подумала, що це може так заводити.
— Слухайте, а може... роздягнемося?
— Це було б не те.
— Як знаєш, — Ліна пішла у ванну.
Павло підсів до дружини, підлабузнюючйсь, лащився до неї. Вона була відсторонена і незворушна.
Він доторкнувся до її стегон і хутко знайшов добре накатану стежку. Вона спроквола повернула до нього обличчя — не обличчя, а маска, не вчитати нічого.
— Ти справді не сердишся? На мене... Я просто не міг устояти. ' — Тобі було добре? У неї це гарно виходило? —— Я все одно уявляв, що з тобою, — його лоскоти ставали дедалі настирливіші.
— Не треба, — сказала Ліда. — Зараз увійде Ліна,
— Ну й що? Хай заходить. Хай дивиться. Ти ж дивився на нас.
— Це зовсім різні речі. Не той розклад. Я все-таки... приватна власниця. Дай слово, що без мене не жартуватимеш з нею.
— Ти ж знаєш...
— Нічого я не знаю. Йди краще помийся.
Ліна увійшла до кімнати без помади на губах, отих губиськах, що всотують, неначе губка, ладні поглинути тебе усього до остану. Налила собі вина, неквапом випила. Павло, мов злодій, шмигонув до ванної.

Від доторку гарячої води і мильної піни він знову збудився і сомнамбулічне спостерігав бадьору картинку, наче вперше її бачив. Навіть відчув лагідний обвід Ліниних вуст.
Бісова пустунка! Лиш уявити, що за дивертисменти розігруються у цих стінах, коли тут нема чужих. Гм, чужих... він уже не почувався тут не своїм.
Коли Павло повернувся до кімнати, його чекав іще один сюрприз: жінки напівлежали на дивані й цілувались. Ліда ледь розплющилася до нього.
— Чого ти витріщився? Він стояв ні в сих, ні в тих.
— Ми давні-давні подружки. І змалку любимо одна одну. Ще як були школярками, то трохи бавилися цим.
— Чим? — дурнувато запитав він.
— Цим самим. У Ліни такі ніжні губи...
Я знаю, хотів він сказати. Ну от, ще одне відкриття— його жінка лесбійка? Але це чомусь не викликало у нього огиди. Йому навіть закортіло як слід роздивитися цю химерію.
Ліна увімкнула магнітофон і повабила Ліду до танцю. Павло сів у крісло і запалив сигарету.
Спершу подруги танцювали на відстані, вигинаючися станом і чаїно змахуючи руками. І це було нормально. Такою ж нормою у контексті сьогоднішніх подій здавалося й продовження: обидві жінки зблизилися впритул і стали тертися одна об одну. Далі Ліна розстібнула Ліді блискавку на сукні і майже повністю оголила її перса. Короткі погляди-постріли на нього... А потім він уже начеб став ні при чому. Тільки вона й вона, і майже ілюзіоністські доторки тут і там та жагучі зітхання.
Але Ліда не забула про Павла — змовницьки підморгнувши йому, стягнула з подруги блузку. Від чарівного краєвиду Павлові запаморочилося в голові. Він ткнув сигарету в попільницю і колами-колами став походжати довкруг танцівниць.
Голі перса торкалися персів, сходилися у поцщунку, мов голубині дзьобики і розліталися знов. Тужавіли й бубнявіли. Й заразисто тужавів і він.
Павло підступив до Ліни ззаду і впіймав двійко голубок з рожевими дзюбами. Ліда притиснула його руки до подруги своїми ледь одвислими грудьми. А він уже підпирав Ліну немов кілком. Жіночі зітхання перейшли в стогони.
Він розстібнув Ліні штани і злущив із стегон; вона переступила через них, не припиняючи танцю. Салатова мережка трусиків майже не заважала йому; однак чиясь рука од водила його подалі від гріха та не випускала із свого полону. Павло упіймав поділ Лідиної сукні і стягнув її через голову; зелене майво накрило всіх трьох.
...Геть полетіла зелена запона, за нею й дрібніші клапті. Голі обидві були чарівні. Цілуючи Ліду, Ліна стала кохати Павла жменькою, час од часу наставляючи його до парких сутерин то собі, то Ліді. Нараз поточилася до дивана, і всі повалилися на нього, але в тій малій кучі Павло почувався зайвим. Силкувався припасуватися там чи там — ним нехтували скрізь. Вибравши паузу, ткнувся Ліні до губ. Вона заперечно крутнула головою.
— Ти просто дивись.
І він дивився й ледве не вив од пекельної хотячки. Цей сласний чотириногий павучок зводив його з ума, і він став запомагати собі сам, підсолоджуючи сухом'ять хіба що дотиками до чийогось випадком наближеного задочка, личка чи волосся.
Жінки вже скавуліли від блаженства, терпіти далі і йому була незмога і він рясно зросив їх, наче торт кремом...
Удома подружжя довго лежало без сну. Ліда замислено бгала його прутня, Павло не ворушився.
— Що сталося?
Він німував, прокручуючи в уяві сьогоденне кіно, тверезів і... не хотів тверезіти. Його плоть була йому немов чужа, хоча й несамовито прагла ласки.
— Забудь усе, — жебонів коло нього близький і воднораз далекий голос. — Вважай, що все наснилось.
— Як можна? — нарешті розціпили губи перші неворожі слова. Несамохіть пригорнув дружину. Несміло, як не свою.
— Ти вже не хочеш мене?
— Не те.
— А що?
— Невже ти не розумієш...
— Ти про нас з Ліною?
— Про нас із Ліною, — з притиском мовив Павло.
— То й що?
— Нічого. Зроби мені краще мінет.
— Краще... Краще, ніж?..
— Просто зроби.
— Мій любий ласунчик вареничків хоче, — протуркотіла Ліда. — Чого ж мовчав ціле життя?
Вона звинулася в ліжку рибкою, стала цілувати йому живіт, стегна. Верткий її язичок витинав на ньому такі фортелі, що скоро тіло його запашіло, немов од вогню. Чарівні стулки губ пелюстям троянди обволокли йому голівку і він, щасливо замружившись, весь розчинився у цих вишуканих пестощах.
Бідолашний наївняк, він вважав, що цілий рік кохався з дружиною, а насправді лише сьогодні у них почалася перша шлюбна ніч.

Ігор ЧЕНИЧ