— Це жінка, яка жадає, — подумав Ярема і зупинив машину. — Сідайте, будь
ласка, я Вас підвезу.
— Дякую, не треба. Я чекатиму на «маршрутку».
— Навіщо? Я цілком безкорисливо хочу Вас підвезти, — сказав Ярема і широко
посміхнувся на весь рот.
— Ну що ж, дякую, — і вона сіла поруч із ним. — Мені до метро, а там далі
я вже сама, гаразд?
Коли машина наблизилася до Петрівки, запитав:
— І куди вам далі?
— До Оболоні.
— Знаєте, мені теж у той бік. Так що метро Вам не потрібне. До речі, як
Вас звати?
— Аліна.
— Гарне ім'я. Ваші батьки Вас назвали зі смаком. А я — Ярема.
— Ярема... Козацького роду, мабуть. В наш час рідко коли трапляються подібні
імена.
— Ага. Мені воно подобається.
— А ви дуже поспішаєте?
— У мене ділова зустріч.
— Бізнес...
— Так. Я дистриб'ютор. У мене зараз зустріч із клієнткою. Вона хоче зробити
замовлення.
— Це добре. А що ви продаєте?
— Я не продаю,
а розповсюджую. В основному, косметику. Я візажист за фахом.
— Як я відразу не здогадався? Ви дуже стильна, а макіяж — ну, просто бездоганний!
—Дякую за комплімент. Знаєте, ми вже майже приїхали. Зупиніть, будь ласка,
за поворотом.
— А можна ваш телефон?
— Візьміть, — і вона простягнула свою візитівку. — Тут є мій номер. Телефонувати
краще зранку або пізно ввечері.
— О'кей, успіхів Вам!
— Дякую.
***
— Еге ж, дистриб'ютор. — подумала Аліна. Ким тільки їй не доводилося
бути: і фотомоделлю, й офіціанткою, й танцівницею стрип-клубу... Спробувавши
себе в ролі танцівниці, Аліна зрозуміла, що продавати звабливі погляди
і гру оголеного тіла важче, ніж, скажімо, продавати тіло. Стриптиз — це
продаж душі, емоцій, постійне напруження плюс виснажлива фізична робота
на подіумі, біля рури і, якщо пощастить на клієнта, — у приват-кабінці.
І тому, коли подруга запропонувала їй спробувати підробляти дівчинкою
за викликом, Аліна після деяких вагань погодилася, зневірившись у нормальних
стосунках з чоловіками.
Сьогодні їй доведеться вперше спробувати себе в ролі повії. Ірина знайшла
їй клієнта—літнього бізнесмена, який постійно користується послугами Ірининої
фірми. Аліна дістала з сумочки дзеркальце і поглянула на себе, перш ніж
натиснути на кнопку дзвінка.
«Чому я не сказала йому, ким я працюю насправді? — спитала себе, згадавши
симпатичного і ґречного хлопця, який її щойно підвозив. На якусь мить
її охопило відчуття внутрішнього спустошення, яке перейшло у відчай і
нестерпним тягарем лягло їй надушу. — Може взяти ото зараз і втекти, відмовитися
від всього цього? —-запитала сама себе. — Ні, пізно. Пізно дівчинко, куди
тобі податися ще? Відмовишся сьогодні, а потім все одно до цього прийдеш...
У стрип-клубі знов доведеться рахувати копійки і по чотири ночі сидіти
на роботі, очікуючи поодиноких клієнтів. Куди ще влаштуєшся? Куди? Всюди,
куди не сунься, треба спершу сходити, в кращому разі, в сауну, та й то
без гарантії, що візьмуть. Хіба не та ж сама проституція? Тільки й того,
що не оплачувана — от і всі перспективи.
І вона рішуче натиснула на кнопку дзвінка...
За дверима почулися квапливі звуки і за мить Аліна вже заходила до вітальні,
її клієнт — немолодий високий на зріст чоловік з першими ознаками облисіння
та чималеньким черевцем.
— Заходітє. Ви — Аліна?
— Так, Аліна.
— Прахадітє. Вон — ванна, памой рукі.
— Он який чистюля, — подумала Аліна, відкриваючи кран. Щоб вона, не дай
Боже, не витерлася його рушником, він простягнув Аліні шмат туалетного
паперу.
— Ото, він ще й, мабуть, фетишист! — міркувала далі Аліна, звабно посміхаючись
своєму клієнту.
Як з'ясувалося пізніше, він був імпотентом. Аліна відчула полегшення:
хоч злягатися не доведеться. Але все ж він змусив її трохи попотіти. Виявляється,
чоловік потребував ніжних пестощів, погладжувань, словом, чогось на зразок
еротичного масажу. Він підказував, що йому подобається більше, просив
ніжніше гладити руками, але забороняв торкатися свого непід'ємного, який
ніяк не реагував на всі її зусилля.
Ще через якийсь час Аліна вже почала нудитися і жалкувати, що їй не трапився
молодий здоровий парубок.
Невдовзі він почав стогнати, потім притиснувся до неї щільніше і, нарешті,
глибоко зітхнув, проливши їй на обличчя і груди декілька крапель рідини.
Аліна вмилася, отримала гроші, сказала «до побачення» і пішла.
— Ну от і все, — зітхнула з полегшенням, запалила цигарку, намагаючись
розслабитися і забутися. По дорозі купила пива, від якого їй стало трохи
легше. На деякий час.
Приїхала до себе на квартиру і одразу подалася до душу, не бажаючи зустрічатися
очима з хазяйкою помешкання — привітною і доброзичливою літньою жінкою.
Коли виходила з ванни, пролунав телефонний дзвінок.
— Добривечір, це Ярема. Пам'ятаєте, я вас сьогодні підвозив.
— Так, пам'ятаю, — в її голосі почулися нотки втоми.
— Ну, як Ваші справи?
— Нічого.
— Нічого чи все гаразд?
— Нормально.
— А я б хотів зустрітися з вами. У вас і чоловіча косметика є в асортименті,
так? Можливо, я щось замовлю,
— Так, — відповіла Аліна, згадавши, що вона для нього косметолог. Вона
розуміла, що його цікавить аж ніяк не косметика. Тож і не здивувалася,
коли він запросив її поспілкуватися до кав'ярні.
«Цікаво, що йому краще сказати, — вагалася Аліна. Ще якихось кілька годин
тому він видався їй привітним симпатичним парубком. А тепер... Тепер вона
дивилася на нього, як неможливого клієнта. — Говорити про таксу відразу
чи не
говорити? Чи взяти у сусідки, яка працює на фірмі «Аvon», каталог продукції
і продовжувати грати роль візажистки?»
«Навіщо? Заради чого?» — обірвала себе сама і обережно натякнула йому
про те, що її робота дещо іншого спрямування.
— Аліно, я здогадався про це відразу, не хвилюйтесь, — лагідно промовив
Ярема. — Але Ви виглядаєте такою самотньою, незахищеною. Мені здалося,
що ви прагнете кохання — справжнього, непідробного і щирого.
«Ага, за сто баксів», — подумала Аліна і незчулася, як з очей потекли
сльози.
— Хіба таке кохання буває? — запитала натомість і додала. — Все одно будь-що
на світі набридає рано чи пізно.
— Але ж ти хотіла б його пізнати?.— перейшов він на «ти».
— Я подумаю, передзвони, будь ласка, пізніше, — сказала Аліна і поклала
слухавку.
«Кохання. Всім хочеться кохання... А що в результаті? Хвороби, аборти,
розлучення і, зрештою, самотність і спустошення. Ні, ліпше відразу за
гроші. Нічого цим чоловікам довіряти, все одно надурять і зрадять, халявники…»
Аліна витерла сльози і зайнялася повсякденними рутинними справами...
Класика
