Груди в неї судомно здіймалися, тим часом як ми мовчки спостерігали те,
що відбувалося на наших очах.
КОЛИ пізно вночі я повернувся до замку, там усі вже слали. Вранці мене
розбудила мати. Вона принесла сніданок і повідомила, що завтра приїздить
батько з моєю старшою сестрою Елізою. Я маю поїхати на станцію їх зустріти.
Мати була в пречудовому настрої, чого не можу сказати про Берту, яка не
дуже зраділа, довідавшись, що приїде її вродлива сестра. Вона мені розповіла,
що в Елізи роман із сином приятеля мого батька, з яким вони роблять одну
комерцію, і що той молодик, мабуть, одружиться з нею по закінченні своєї
служби у війську.
Вона сказала також, що їй тепер багато стало ясно з того, чого вона раніше
не розуміла.
Я знав, що Катрін і Еліза раніше частенько віддавалися лесбійським розвагам,
а одного разу вони замкнулись у ванній на цілу годину.
Наступного ранку мені було приємно бачити, що, чекаючи свого чоловіка,
мати прийняла ванну.
На станції, коли прибув поїзд, я з подивом переконався, що моя сестра
Еліза перетворилася на чарівну юну жіночку. її ноги, взуті в елегантні
черевички, видалися мені навдивовижу гарними, і трималась вона з такою
невимушеною грацією, що я відчув ревнощі, згадавши про її Фредерика. Якщо
раніше я твердо постановив, що кожна особа жіночої статі з мого оточення
повинна увійти до мого гарему, то тепер тільки укріпився в цьому рішенні.
Новий напад ревнощів я пережив, коли побачив, що з батьком приїхав один
з його приятелів, такий собі пан Франк, який мав певні наміри стосовно
моєї тітки. Привіталися ми сердечно. Побачивши, як я змужнів, сестра була
здивована не менше, ніж я, і ми обнялися та поцілувалися палкіше, ніж
то годиться для брата й сестри.
Ми не розраховували на приїзд пана Франка, і в екіпажі було тільки два
місця, тому я сказав, щоб тато й пан Франк їхали, а ми з Елізою підемо
пішки. Сестра погодилася. Дорога була дуже гарна.
Наша розмова невдовзі стала надзвичайно цікавою. Сестра була потішена
похвалою її красі, на яку я не поскупився. Коли вона запитала про Берту,
я Ти повідомив, що в неї уже були місячні й вона цілком дозріла. Еліза
глянула на мене з подивом.
— Вона тепер зачиняється у ванній кімнаті з Катрін, як раніше зачинялася
з тобою, — докинув я і провадив, пильно дивлячись на неї: — І сплять вони
з нею в одній кімнаті, ти мене розумієш?
Сестра густо зашарілася і нічого не відповіла.
— Не бентежся, Елізо, — сказав я по-приятельському, — я вже не хлопчик.
Коли ми були малі й разом купалися, ти не могла не помітити, що мій живчик
нічим не гірший за інструмент твого Фредерика.
— Що ти говориш. Роже!
— І ти, і я вже маємо по жмутику волосся між ногами і знаємо, що існують
куди цікавіші розваги, аніж ті, які ми полюбляли в дитинстві.
Еліза розпашілася, мов троянда, груди її здіймались, але на відповідь
вона не знайшлася. Зненацька вона рвучко обернулася, глянула, чи нікого
нема поблизу, і спитала:
— А правда. Роже, що коли молодих хлопців беруть у солдати, то вони мають
роздягатися догола і йти на огляд? Я чула, як про це говорили мати з тіткою,
та й у пансіоні чула такі розмови.
— Тобі сказав про це Фредерик, мій майбутній зять? Звичайно, їх роздягають.
І оглядають не менш доскіпливо, ніж оглядає жених свою наречену першої
шлюбної ночі. Але пипоть у них не встає, бо їм страшно. І у Фредерика
він не стояв, будь певна.
— Он як!.. Але ж їм, мабуть, соромно... І багато там людей? Жінки теж
на них дивляться?
— На жаль, жінок там немає, — відловів я серйозним тоном. — Перед тобою,
Елізо, я не посоромився б зняти штани.
І я міцно її обняв. Ми увійшли в гай, що оточував замок. Я додав:
— Невже ти думаєш, що знайдеться дівчина, яка в свою шлюбну ніч не роздягнеться
голою, аби чоловік добре роздивився, де ті двері, в які йому так хочеться
увійти. І він теж роздягається перед нею, звичайно.
— Але чоловік — це зовсім інша річ.
— Чому ж? Якби я роздягся перед тобою, ти побачила б усе: мою шерсть,
мій набубнявілий живчик, мої яйця, а в тебе я побачив би тільки жмут волосся,
твоя луцька була б схована. В тебе там густе волосся, Елізо?
— О, глянь, які гарненькі суниці. Роже! — сказала моя сестра.
Я допоміг їй шукати суниці. Ми увійшли в саму гущавину гаю. Я обняв її
— мій член стримів, як у жеребця.
— Що то — он там? — спитало вона.
— Мисливська хатина. Я маю ключа, ми можемо туди увійти.
Хатина була оточена густими кущами.
— Зачекай, Роже, я зараз прийду. Дивися, щоб ніхто не з'явився.
І вона звернула за хатину. Я почув дзюркіт, підійшов і подивився. Вона
присіла навпочіпки, трохи нахилившись уперед, розчепіривши ноги і задерши
спідниці, так що було видно її гарненькі литки.
Під коліньми звисало мереживо трусиків. Між ногами бризкав струмінь. Коли
він припинився, я хотів був відійти, але вона ще не випросталась, а задерла
спідниці вище й спустила панталончики, оголивши гепу. Сідниці в неї були
круглі, повненькі, без жодної плямочки.
Вона пісьнула останню цівку, і тепер я побачив волоссячко— каштанове й
досить густе. Закінчивши, вона стала шукати паперу, щоб підтертися, але
не знайшла. Я підійшов і подав їк клаптик.
— Візьми, Елізо.
Її личко на мить перекривилося від гніву.
— Не бентежся, — сказав я їй, — мені теж треба.
Я дістав з ширіньки свого живуна і, хоч він стримів як кілок, став мочитися.
Струмінь бризнув так високо й так далеко, що сестра засміялася. Вона скористалася
з мого папірчика. Ми почули голоси. Еліза злякалася, і я заштовхав її
до хатини, зачинивши за нами двері. Ми виглянули крізь шпарку. Підійшли
лакей і служниця. Вони пустували, борюкалися. Він повалив її додолу, влігся
на неї, витяг свого дрюка, задер їй спідницю, й вони з'єдналися, сапаючи
та хрюкаючи, мов тварини.
Я обняв Елізу й притиснув її до себе. ЇЇ запашне дихання лоскотало мені
щоки. Груди в неї судомно здіймалися, тим часом як ми мовчки спостерігали
те, що відбувайся на наших очах. Я дістав свого молодця й тицьнув його
їй у долоню— теплу й гладеньку та м'якеньку, як шовк. Лакей і служниця
пішли. Я не міг далі терпіти і, незважаючи на опір Елізи, швидко стягнув
з неї панталончики й задер сорочку. Мої пальці занурилися в пухнасте волоссячко,
її стегна були стиснуті, але я відчував, що лоскотунчик у неї набряк і
набубнявів.
— Ні, це вже занадто. Роже, ти зовсім не маєш сорому! Я закричу!
— Якщо закричиш, почують у замку... Ніхто нічого не знатиме. Перші люди
тільки цим і займалися.
— Але ж ми не перші люди. Роже.
— Елізо, уяви собі, що ми на безлюдному острові!..
Мені вдалося пропхати в щілину пальця.
— Якщо мій Фредерик довідається...
— Нічого він не знатиме. Ходи до мене, радість моя.
Я вався на стілець і потяг сестру на
себе. Коли вона відчула, як до її пуці торкнувся тугий, набубнявілий член,
вона перестала чинити опір. Цноту вона втратила, бо, як мені призналася,
одного разу вже робила це зі своїм Фредериком. Карнавко, в яку я пропхався,
була вузенька, гаряча і приємно зволожена.
Вона відповіла на мої поцілунки. Я розстебнув їй блузку і дістав перса.
Під моїми губами соски то тверднули, то розм'якали. Я вхопився руками
за опуклі й пругкі нижні кулі — за її чудесні сідниці. Вона віддалася
насолоді й утішалася неймовірно. Ми дійшли разом. Потім пообіцяли одне
одному мовчати про те, що сталося. З усмішкою переглянулись і пішли до
замку.
За столом було весело. Батько приділяв усю свою увагу матері. Пан Франк
упадав коло, моєї тітки. Я розважав сестер. Мою кімнату віддали гостю.
Я мав спати в кімнаті Елізи, що перебралася до Верти та Катрін.
Коли всі повлягалися, я заглянув у кімнату сестер. Берта спала, але Елізи
там не було. Помітивши промічник світла, я заховався й побачив, що Еліза
та моя тітка в нічних сорочках заглядають крізь шпарку в кімнату моїх
батьків. Звідти чулося поплескування по голій гепі. Потім пролунав батьків
голос:
— Скидай сорочку, Анно... Яка ти гарна з цим чорним волоссячком...
Цмокання поцілунків і шепотіння.
— Ну ж бо, Анно! Скидай її, скидай!.. Задери руки... Скільки в тебе волосся
під пахвами... Поглянь, як він стримить... Візьми його, приголуб... Ну
ж бої.. Отак, отак!..
— Заспокойся, Шарлю, не треба так збуджуватися... Ти мені зробив боляче...
Не дивися так, я бентежусь». Мені соромно показувати тобі голий зад.
— Не хвилюйся, дитино... Лягай-но... Задери ноги... Вище, вище... Отак,
моє золотце, отак...
Почулося рипіння ліжка.
— Ти скоро, Анно?
— Скоро, Шарлю, скоро!.. Ох, я вже!.. Ох, як любо!.. Шо-а-рлю!.. Ой!..
Ой!..
— Анно! Я спускаю!..
На сходах почувся голос Катрін. Еліза почула його і пішла до кімнати.
Тітка шмигнула до своєї, проте двері не зачинила і незабаром вийшла знову.
Батьки погасили у себе світло. Я шмигнув у кімнату тітки. Вона злякалася,
коли ввійшла, і я їй сказав, що все бачив. Вона запалила свічку. Я мовчки
обняв її. Тіло в неї було округле, гарне й туге. Вона затремтіла. Крізь
сорочку я вхопив її за пуцю. Вона спробувала мене відштовхнути. Я став
її втішати.
— Будьмо подружжям, моя люба, моя чарівна Маргарито!
Пальцем я погладив її лоскотунчика Вона розслабилася. Я витяг назовні
її прегарні перса, схожі на дві снігові півкулі, і штовхнув її на ліжко.
Вона заплакала. Я пообіцяв, що ми втечемо й одружимося. Це її розсмішило.
Я витяг члена. Вона була збуджена від випитого шампанського і дмухнула
на свічку. Я вклав члена в її гарненьку долоню і став пестити щілинку
в неї між ногами. Вона затремтіла, лоскотунчик у неї набубнявів. Я просунув
пальця в розколину й став смоктати соски. Потім скинув з неї сорочку,
припав устами до її уст, притяг її до себе і могутнім поштовхом пропхав
свого настовбурченого кия в її дівочу карнавку.
Вона скрикнула, але почуття насолоди швидко здолало її. Тепер у моїх обіймах
була розпалена жінка, яка до решти віддалася любощам.
Після двобою, короткого, але навдивовижу багатого на відчуття, ми обоє
дійшли до екстазу, і рвучкими поштовхами я пролив у її лоно життєдайний
бальзам.
Втіха була надто гостра, і мій дрюк усе ще стримів. Я став пестити її,
потім запалив свічку. Вона сховала обличчя в подушки; сором'язливість
повернулася до неї, але я стягнув з неї укривало, щоб роздивитися це прегарне,
як у Венери, тіло. На її волоссячку червоніла струминка крові, змішаної
з моєю спермою. Я витер кров носовичком, перекинув її на живіт, погладив
їй спину, сідниці й лизнув язиком дірочку гепи.
Потім я ліг на неї, зануривши голову в її запашні коси. Обхопивши її руками,
я трохи підняв її тіло і знову заштовхав прутня в її вологу розколину.
Після тривалого двобою в нас обох виступив піт крізь усі пори. Вона дійшла
першою, зойкнувши, як божевільна. Я сам корчився в майже болісному екстазі.
Це було більше, ніж досить, і ми розлучилися.
В таких розвагах минуло кілька тижнів. Пан Франк дедалі активніше упадав
коло моєї тітки. Одного дня тітка й Еліза увійшли до моєї кімнати, плачучи.
Вони обидві завагітніли. Але не посміли признатись одна одній, що винуватець
— я. Я вмить знайшов вихід.
— Ти, Елізо, виходь за Фредерика, а ти, тітко, — за пана Франка. Я буду
вашим весільним боярином.
Наступного ранку двері відчинилися й до мене увійшла Урсула. Вона теж
завагітніла. Я порадив їй вийти заміж за управителевого кузена, що залицявся
до неї, й пообіцяв, що стану хрещеним батьком її дитини. Потім роздяг
її й полизав їй луцьку та гепу. Протерся одеколоном й підставив їй свою
гепу, щоб вона її поцілувала. Це мене розбуркало до нестями, і я обціловував
її з таким шалом, що волосся в неї розметалося по ліжку.
Незабаром ми зіграли три весілля. Все закінчилося якнайліпше, і я й далі
злягався по черзі з усіма жінками свого гарему. Кожна знала, що я кохаюся
з іншими, і ставилася до цього з розумінням.
Невдовзі Урсула народила хлопчика, а трохи згодом Еліза і моя тітка —
дівчаток. В один і той самий день я став хрещеним батьком малого Урсулиного
Роже, малої Елізиної Луїзи і малої тітчиної Анни. Всі троє були дітьми
одного батька, але вони ніколи про це не знатимуть.
Класика
