Почалося з того, що в Люди випала з глибокого прорізу сукні ліва цицька.
Натурально. Була без ліфчика, і її обвислі продовгуваті причандали з голубими
прожилками майже повністю відкривалися поглядові. За винятком сосків.
І всі чоловіки мимохіть дивилися на неї. Непогано придумано. З неяскравою
зовнішністю вона була посутньо царицею балу. Але коли потягнулася виделкою
до консервованих печериць, і сталася оця придибенція. Неквапом відклала
виделку і заходилася доправляти випадінь на місце. Ігор, Маріїн чоловік,
на правах господаря, перепинив її руку.
— Для чого? Так краще, — і виловив і другу, наче линка з верші. Люда перечити
не стала; чи то розгубилася, чи їй було все одно.
Чоловічі погляди, що й до того липли до неї, знову ж таки сконцентрувалися
на її бюсті.
— А це ідея, — розвивав думку на ходу друг сім'ї Павло. — Чуєте, шановні
дамочки, а чом би всім не наслідувати достойний приклад? Давайте влаштуємо
виставку персів. У кого будуть найкращі — вшанувати призом.
— Яким?
— Придумаємо.
Усі були вже в такій кондиції, що пропозицію підхопили з льоту.
Першою здалася на вмовини Іра. Дістала свої повняві молочні залощи з брунатними
галами і відстовбурченими пипками, одразу перебравши Іна себе всю застільну
чоловічу увагу.
Ігор допоміг випустити на волю невеличке, зате пружне надбання Ііадії,
сама Людмила викотила білі колобочки Раї. Рая була невисока на зріст,
ледве якийсь метр із чимось. Коли сиділа, то не так помічалось, але варто
їй встати, як ця вада кидалася у вічі, і Павло іще подумав: коли з нею
кохатися, її обличчя, певне, має візавуватися із твоїм пупком. Однак перса
мала геть майже дівочі, хоч років їй далеко за тридцять.
Усміхаючись якимось своїм думкам, оголила дорідні ворочки Лариса, а за
нею й Марія, господиня, — мовби калинові ягідки увінчували її прямостійні
сніжнобілі кулі, схожі на квіти бульденеж; їх приємно було б смоктати,
наче сніжки в спеку.
Лишалася нерозповитою тільки Тетяна, Павлова сусідка ліворуч, і цим напевне
користувалася, як антирекламою.
— Невже тобі нема що показати?
— Я не хотіла б виставлятися колгоспу. Хіба що коханому.
— А він тут є?
— Якщо він сам не здогадується.
От до чого призводять необачні компліменти, котрими вряди-годи він обдаровував
її! Із соромом спізніло збагнувши несподіване освідчення, тут же знайшов
вихід.
— То покажи йому.
— Тільки йому одному.
Павло оком знавця перебіг по дюжині ніжних жіночих статків, завваживши,
що з Тетяниними їх було б сім пар — по парі на кожен день тижня, і миттєво
сфантазував, чиї на який саме: Людмилині безумовно понеділкові. Раї він
одразу виділив суботню поличку, щоправда, з нею могла б позмагатися й
Лариса, втім, негарних персів не буває, надто, коли кохаєш і пестиш усіма
доступними засобами, торкаєшся, цілуєш, гладиш, заводячись до стану стовбняку,
однак іще лишалася Тетяна, і він узяв її за руку.
— Ходімо.
— Куди?
— Хоч би й на кухню, — куди ж іще він мав й повести, не одразу ж у спальню.
Вона слухняно рушила за ним, сіла біля столика, заставленого салатами,
й без слів вилущила з латаття вбрання теплу данину, мов гостинець від
зайця.
Ледве з'явившися на світ божий, рожеві бруньки набубнявіли й отвердли,
що було незаперечною ознакою хотячки, і він тут же діткнувся матової шкіри
на межі невищезлої торішньої засмаги й пригадав москвичку Віру, котра
раз попросила засунути їй межи перса. Але між них кінчити не дала, дійшовши
на ходу висновку, що шлях природний кращий.
Ця паралель миттєво збудила його, і Таня не була така дурна, щоб не помітити
цього. Скрадливо й стрімко накрила долонею узгірочок, немов пташа в гніздечку,
і поки гладила несміло, неначе Світик, минулорічна цілка з безмізкою,
геть бездарною піхвою — весь час доводилося шукати, чим присмачити пісний
із нею секс; більш-менш пристойний був у них мінет, та й то цим німо-розбещеним
терміном стосунок можна було назвати з натяжкою: він просто мав її у рот,
вона лиш роззявлялася, спасибі, бодай ковтала, не випльовувала найцікавішого
моменту; скільки не докладав до неї рук, усе без пуття, я . щоправда,
з цікавості у перші дні попросила спробувати її в задок, ото й нюанси...
Він допоміг Тетяні вийняти прутня, і жінка делікатно люляла-пестила його
з мрійливим відблиском в очах. Йому вже хтілося добряче, хоча іще не знав,
як слід, чого саме; тим часом склав їй руркою долоньку і показав, як краще.
Вона слухняно переймала науку, в куточку уст з’явилася лискуча нитка слинки.
Ну ж... ну, — наснажував її словесно, й вона, вагаючися, похилила нижче
голову й нараз упала до колін щокою.
Пас за пасом й тулить до обличчя. Він допоміг знайтися їй губами, проте
вона вперто уникала ризикованого контакту — і тільки пестила, немов заведена.
«Якщо так буде й далі, — майнуло в його голові, — то кінчиться тим, що
вона обробить мені штани».
Після ще однієї марної спроби натякнути їй на сердечний проглин він лише
тупо чекав будь-якого завершення. І невдовзі все й сталось не до ладу
і без пуття. Спасибі, хоч удержала в долоні.
Звела обхлюпане обличчя з розмазаною над правою повікою тушшю.
— Ледь очі не заплював.
— Витрися, — він дав їй носовика. Полегша була брутальною й неостаточною.
Він силоміць утиснув їй ще не зів'ялий доказ своєї прихильності й нагнув
їй голову, мов кошеня до вчиненої шкоди.
— Ти мене зневажатимеш, — пробурмотіла вона.
— Зневажатиму, коли не слухатимешся.
Вона невміло кілька разів підлизнула його.
— Солоне, — мовби здивувалась.
Він уявив застільний розгардіяш з наївними провисинами стиглої плоті й
нарешті вицідив їй в губи решту сімені, до болю стиснувши стегно.
— Буде синець, — сказала вона.
— Нехай, — байдужне виказав він.
— Може, поїдемо до мене? — несміло запропонувала вона.
— Ще рано... Ходімо до гурту, бо щось про нас подумають.
На ту мить на кухню визирнула Іра, підтримуючи рукою матові півкулі, й
розгублено, збагнувши складність мізансцени, сховалася у ванній. Тетяна
квапливо рушила за нею.
Павло відкрутив на кухні крана, не ставши чекати, поки вони звільнять
йому ванну. Звівшися навшпиньки, сяк-так споліснувся.
Кімната ще врожаїлася голими жіночими грудьми.
— То в кого лаври переможця? — спитав він.
— Тебе чекали. Голосування таємне, — Марія подала йому вирваний із зошита
аркуш паперу з іменами жінок. — Поставиш хрестик.
І він без роздумів віддав пальму першості їй. Хоча, як джентльмен, напевне
мусив би ушанувати Таню.
Класика
