Любов як пошук

  Тетяна ВОЛИНКА
 
"Не можна хотіти того, чим володієш. Отже, жінки мають рацію, коли відмовляють нам", — так свого часу сказав Джованні Джакомо Казанова. Другого квітня світ відзначав 280-ту річницю з дня народження великого італійського письменника та Коханця. Саме так — Коханця з великої літери.

В історії людства було чимало героїв-коханців, але, погодьтеся, далеко не кожен із них набув такої світової та довговічної слави, як Казанова. "Я кохав жінок до нестями. Але завжди важливішою для мне була свобода", — цим афоризмом Джакомо можна окреслити весь його життєвий шлях.

Ніби Антихрист

Майбутній літератор та улюбленець жінок народився 2 квітня 1725 року у Венеції. Легенда про його незвичне життя розпочинається від його народження. Через два тижні після того, як Казанова з’явився на світ, священик, який охрестив немовля, записав у своєму щоденнику: "Мені здається, що я сьогодні охрестив самого Антихриста". Важко сказати, чому він зробив такий запис. Можливо, тому що під час пологів померла мати Джованні, а можливо, священнослужитель розгледів щось незвичне у сірих очах дитини... До речі, за рік після хрещення Казанови за загадкових обставин загине його батько.

За виховання хлопчика взялася його тітка. Їй вдалося дати йому добру освіту. Щоправда, з духовної семінарії хлопця вигнали через любовні походеньки до монашок. Згодом Казанова закінчив школу права. Завдяки своїм неабияким здібностям і знанням, а також вмінню себе подати він завжди крутився у вищих колах. Як писав сам Казанова у книжці "Історія мого життя", свого часу його навіть завербував міністр внутрішніх справ Франції. Однак шпигувати Джакомо змушений був припинити одразу ж після звільнення міністра. Казанова також працював консультантом адвокатів та дипломатів.

Любов до селянки

Казанова дуже багато подорожував. Відвідав під час своїх мандрівок і Львів. Про враження від відвідин наших країв він писав: "Зазвичай польські жінки потворні. Зустріти красуню — справжнє диво, а привабливі жінки є рідкісним винятком". Щоправда, кілька панянок йому таки засимпатизували. Зокрема дуже сподобалася Казанові одна селянка. "Приваблива сільська дівчина увійшла до моєї кімнати, і, оскільки вона сподобалася мені, я спробував показати їй це, не говорячи слів, яких вона і так би не зрозуміла", — писав Джакомо. За те, аби провести з дівчиною ніч і позбавити її цноти, Казанова заплатив її батькові 100 флоринів. Але одразу після їх зустрічі дівчина зникла, і це, звичайно ж, не сподобалося героєві-коханцю.

Є ще інша легенда про любов Казанови до селянки. Перебуваючи в Росії, він також змушений був придбати дівчину, котра йому сподобалася. У своїх мемуарах він назвав її Заірой. За його розповідями, йому вдалося дуже швидко зі звичайної сільської дівчини зробити з неї майже леді. Він навчив її італійської мови та манер. Але Заіра любила гадати на картах. І коли вони говорили дівчині, що коханий її зраджує, вона влаштовувала Казанові бурхливі скандали. Коли ж настав час їхати з Росії, він "влаштував" Заіру дружиною до пристарілого італійця, який жив у Росії та непогано володів російською. Як нагороду вона після смерті старого отримала увесь його спадок.

Кількість — не головне

Щодо загальної кількості жінок у Казанови, то тут одностайності серед дослідників немає. Знавець життя героя-коханця Хуанчо Крус запевняє, що загалом Казанова мав зв’язки зі 132 жінками, тобто по три жінки на рік. Серед них були служниці, акторки, танцівниці, куртизанки, черниці, співачки й одна рабиня (йдеться, власне, про селянку, яку Казанова придбав у батька). Водночас французька дослідниця Сюзанна Рот нарахувала у Джакомо 144 пасії. Найбільше серед них було італійок, найменше — іспанок. Також були француженки, швейцарки, німкені та англійки. Про слов’янок французька дослідниця не згадує.

Воскресіння Казанови