Класика Проза Усяка всячина Прислів'я, приказки Перевiр себе! Хихітня Відгуки



*

Чоловіки і динозаври: знайдіть відмінність

Чоловіків в Україні з кожним роком меншає. На це є вагомі причини:

– чоловіки живуть на 13 років менше, аніж жінки;
– з 1,4% ВІЛ-інфікованих в Україні, більшість – чоловіки;
– чоловіки становлять 60% хворих на захворювання, які передаються статевим шляхом;
– 500 тисяч чоловіків репродуктивного віку не в змозі мати дитину.
– в Україні на чоловіків на 8% менше, ніж жінок.

Ці дані на круглому столі "Проблема репродуктивного здоров’я та залучення до неї чоловіків", організованому Національним прес-клубом "Громада і влада", оприлюднили експерти Міністерства охорони здоров’я, Державного комітету статистики України та аналітичного центру "Соціоконсалтинг".

Корінь проблеми знаходиться в психології чоловіка. Як відомо, нормальний стан чоловіка – коли він почуває себе мисливцем, завойовником, рятівником, а в окремих, патологічних, випадках – володарем світу. Коли ж у чоловіка немає причини одягти хоча б маску мисливця, він хиріє. Ні тобі зарплати пристойної, ні становища в суспільстві, ні порядних друзів – є від чого впасти в депресію. Дружина більше заробляє, діти самостійні, здоров’я "підкачує".... То чи можна за таких обставин відчути себе чоловіком? Звісно, ні, якщо ти не альфонс і не підкаблучник...

Через таке "випадання" з соціо-культурного життя чоловік може стикнутися з наступною проблемою – власне медичною: одні невирішені питання "накручуються" на інші, і в чоловіка ні звідти, ні звідси починаються проблеми з репродуктивним здоров’ям. Головний сексопатолог Міністерства охорони здоров’я України Ігор Горпінченко вважає, що репродуктивне здоров’я – лише частина сексуального здоров’я і воно не може стосуватися когось одного з подружжя. Це – проблема сімейної пари.

Жінкам легше – вони народжують дітей, і їм сам Бог велів систематично обстежуватися. Тому таких комплексів, як у чоловіків, у них менше... А от з "сильною" статтю складніше. Адже якщо в чоловіка виникають негаразди на роботі, він зі спокійним серцем може пожалітися та сяке-розперетаке життя і (головне!) знайти винних. В інтимному ж плані чоловіки найчастіше замикаються і дуже часто – наглухо.

Давно помічено, що чоловіки найбільше брешуть тоді, коли говорять про гроші та секс. Ходити до сексопатологів у нас "не прийнято", тож проблема зависає у повітрі. "Конфіденційність, безкоштовність та комплексне дослідження" – це три умови, за яких пересічний українець відважиться віддати себе в руки ескулапів. Одразу видно вагомість цього процесу — обстеження прирівнюється майже до сповіді.

Отак дається взнаки наше минуле, часи, коли в країні не було сексу, наркоманії, сексуальних меншин.

Перебороти інерцію в діях і мисленні дуже важко, особливо – на державному рівні. У високих кабінетах поки що не додумалися вивчати чоловіка в комплексі, досі різні інституції вивчають лише окремі його органи. Будь ласка, приклади: в Україні є наукова дисципліна, яка вивчає здоров’я жінки – гінекологія, але андрологія – наука, яка вивчає здоров’я чоловіка, – не визнана наукою. А в державі, хто б її не очолював, не було жодної соціально-медичної програми з благородною метою – підтримати чоловіче здоров’я (читай: відновити в суспільстві роль чоловіка). До чого це призвело? До того, що жінки самі собі дають раду (див. вище). Тож не дивуйтеся, якщо невдовзі в Україні з’явиться ще одна національна проблема – чоловіче здоров’я.

Ставитися до цього питання слід з надзвичайною серйозністю, аякже. Наразі в Мінохорони здоров’я вже розробили стратегію покращення репродуктивного здоров’я в країні, у якій, зокрема, йдеться й про подолання чоловічої так званої пасивності та інертності. Стратегія виходу з кризи "Репродуктивне здоров’я нації" має форму Державної програми і розрахована на 2006-20015 роки. У ній велику увагу планується приділити, звісно, жінкам та підростаючому поколінню. Планується надати багато повноважень школі – культурі особистої гігієни, міжстатевих стосунків та сексуальної поведінки навчатимуть дітей, починаючи з 10 років. За це висловилася рівно половина батьків, чиї діти відвідують школу. Цей вибір пояснюється досить легко: дітей виховувати треба, а розмовляє з власними чадами (навіть якщо й не розмовляє, а лише дістане якусь тематичну книжку) на інтимні теми мало хто. Бо все ніколи, і ніяково. У нас тема про "це" досі табуйована. І якщо знання, в принципі, "приумножают скорбь", то у випадку статевого виховання – навпаки: невігластво стає причиною різноманітних важких захворювань, абортів, безпліддя тощо.

Мав рацію професор Преображенський, застерігаючи нас 80 років тому, що "разруха – не в клозетах, а в наших головах". Відтак і починати слід з голів. Якщо працюватиме голова, то можна сподіватися, що працюватиме і весь чоловічий організм.

Бойка ТЕРЕН

 

*
Нагору