Класика Поезія Проза Усяка всячина Прислів'я, приказки Перевiр себе! Хихітня Відгуки



*

Секс-традиції світу

Жителі нашої планети відрізняються не тільки різноманітними пристрастями у вживанні їжі, критеріями краси, релігією або кольором шкіри. Традиції людей, що живуть у різних куточках планети, часом дивують і шокують. Священна проституція, богоугодні подружні зради на свята — ми й не підозрюємо які хитросплетіння вдач, всіляких правил і табу панують в інших країнах.

З нагоди Ворсо, щорічного свята, що знаменує кінець сезону дощів і пробудження природи, юнаки із племені Бороро в Нігері посилено фарбуються і наряджаються. Грим є важливою частиною церемонії, що може тривати шість днів і шість ночей. На обличчя наносять густий шар охри, а потім натирають жиром для блиску. Під час самого свята юнаки, з масивними масками (шар макіяжу часом досягає 3-5см) на обличчях беруть участь у конкурсі краси, журі якого складається з 10 найпрекрасніших дівчат племені.
Причому обличчя танцюючих повинні бути розфарбовані однаково, щоб віртуозне володіння мистецтвом макіяжу не заважало дівчатам неупереджено оцінювати чоловічі достоїнства. Моторошнувата посмішка, що застигла на їхніх обличчях, потрібна для того, щоб показати білизну зубів, а вирячені очі — щоб похвалитися яскравістю білків. Лише 10 з 40 молодих людей одержують право вирушити з молодою красунею в найближчий ліс і стати справжнім чоловіком.

У народу Нуба, відвідування племен якого — родзинка програми сафарі по Судану, головним днем у році вважається "свято вибору чоловіків". Зі сходом сонця потенційні молоді починають свої любовні танці й танцюють доти, поки всі наречені не покладуть око на кого-небудь із одноплемінників. Причому, коли в знак свого схвалення жінка опускає руку на плече обранця, улещений, він не сміє навіть підняти очі на майбутню дружину. Може тому, що наречена, прикрашаючи себе напередодні вночі, трохи перестаралася з ритуальними ранами й надрізами?

Втім, майбутнє сімейне життя — це ще аж ніяк не вирішений факт. Навіть після публічних еротичних ігор майбутнє шлюбу залишається під великим сумнівом. Навіть якщо молодий воїн зумів догодити своїй красуні, поки він не побудує для неї будинок, він буде жити серед худоби й зможе відвідувати кохану тільки по ночах, тайкома пробираючись у будинок майбутніх родичів.

Уявіть: храм на півдні Індії, безліч прочан зібралися на свято. Перед дверима одного із залів вишикувалася довга черга прочан. Перед входом у покої вони вимовляють мантру, залишають пожертвування храму й богам і ховаються за важким драпіруванням. Через якийсь час вони, "очищені і прояснені" виходять із дверцят із протилежної сторони залу. Така картинка спостерігається кілька разів у рік у храмі Саундатти, де процвітає традиція сакральної проституції.

У дні свят і великого плину прочан "джогамма" й "джогаппа" — молоді жінки і юнаки — вступають у статеві акти із прочанами в обмін на їхні пожертвування храму. Залишіть похітливі думки! Ці любовні акти присвячені "матері світу" богині Йеллама, її чоловіку Йамадагни і їхньому синові Паразурама, що, як оповідає міф, відрубав матері голову. Що ж відбувається в таємничому залі? Віруючі й служительки культу Йеллама впадають у транс і у напівзабутті роблять обряд "маітуна" — "рятівного злягання".

Вважається, що прочан вищих каст воно наближає до святості, а самих жриць любові, які, як правило, належать до касти недоторканих, утверджує у статусі дружин божества. При цьому самі "чоловік і жінка" мають вигляд досить екзотичний — у знак благочестя вони ніколи не доглядають за своїм волоссям, яке від цього звалюються. Недобору у парафіянах храму практично не буває. Втім, деякі дослідники індійської культури переконані, що свята в Саундатти в наші дні використовуються як прикриття для пересічної проституції.

Справжній культурний шок очікує того мандрівника, що у день зимового сонцестояння опиниться в містечку Гіндукуш на півночі Пакистану. Плем’я Калаш, що живе там, називають "краплею язичництва у морі ісламу". У переддень свята, присвяченого вихвалянню любові й плодовитості, місцеві сільські дівчата змагаються в ритуальному лихослів’ї. Вважається, що злі духи, почувши "всю правду" про місцевих жительок, втратять до них інтерес і не будуть влаштовувати підступи.

Тому в хід ідуть такі витончені словесні конструкції, що в будь-якого стороннього спостерігача буквально "в’януть вуха". Якщо, звичайно, він розуміє місцевий діалект. При цьому "словесні оргії" складаються з декількох етапів, між якими чоловіки й жінки міняються одягом. Таким чином, вони підігрівають бажання, хоча будь-які тілесні контакти в цей період строго заборонені. Тільки після того, як наступить день жертвоприношень і загальна гульба, і в храмі Саджигор за одну годину заріжуть сто овець, Калаш можуть із чистою совістю віддатися любові.

Уявіть весільну процесію: біля вівтаря п’ятнадцятирічна наречена й п’ять наречених-братів, від шести до двадцяти шести років. У тибетського племені Нінг-ба на північному заході Непалу головний місцевий скарб — землю — успадковує жінка. Видаючи одну з дочок заміж за декількох чоловіків, Нінг-ба фактично наймають робочу силу й уникають дроблення землі. Іншим же уготована доля послушниць у монастирі. Чоловіки ж ділять між собою дружину дуже просто: той, кому випало провести ніч у подружній спальні, залишає біля входу взуття, попереджаючи тим самим інших, що "місце зайняте".

Перш ніж почати змагання із крикету, молодь островів Тробріан у Новій Гвінеї вихваляють любов. Чоловіки недарма наносять на обличчя військове розфарбування: крикет — гра, якої на початку минулого століття їх навчили місіонери, заміняє тепер древні племінні війни. Але найцікавіше те, що проведення турніру збігається з моментом дозрівання ямса, якому тубільці приписують найсильніші еротичні властивості. Тому напередодні турніру з крикету чоловіки й дружини без душевних мук вибирають собі нових партнерів на одну ніч.

Донедавна в багатьох куточках світу існував сакральний звичай так званої сексуальної гостинності. Подекуди ця традиція збереглася дотепер, і пов’язана вона з різними язичницькими повір’ями. На півночі Камчатки, серед нечисленних народностей приморських коряків впродовж багатьох століть вважалося за велику честь, якщо гість вступає в інтимний зв’язок із дружиною хазяїна. Із цією метою дружина намагалася виглядати перед бажаним гостем звабливою, щоб він не зміг встояти перед спокусою.
Коли через рік у привітної господарки з’являлась від незнайомця дитина, подія відзначали всім селом, як велике й довгоочікуване свято. Із чим це пов’язано? Із природними проблемами замкнутої етнічної групи. Діти коряків народжувалися кволими, хворими й часто помирали. Тому залучення до "любовного процесу" навіть випадкової людини з боку вважалося тут дійсним порятунком, що межує із чудом.

А ось ескімоси материкової Аляски й оленярі здавна практикували передачу своїх дружин у короткострокову оренду. Коли представник сильнішого клану збирався на промисел, він завжди міг взяти собі чиюсь дружину з тих, які йому наполегливо пропонували. Під час полювання жінка щосили намагалася бути не тільки чудовою хазяйкою, але й палкою коханкою. І справа отут зовсім не в розбещеності північних народів, а теж, як й у коряків, у турботі про здоров’я їхніх майбутніх нащадків.
Принципи сексуальної гостинності давно відомі й в австралійських аборигенів із племені арунта. У межах одного замкнуто роду тут часто і надзвичайно легко ділилися дружинами. Просто з поваги один до одного. Правда, за умови, що ти подобаєшся самому хазяїнові й він щиро бажає порадувати тебе. У цьому випадку відмовитися від пропозиції сексуальних послуг чорношкірої красуні було просто неможливо. Ображений чоловік міг запросто витлумачити цю відмову тільки як крайню неповагу до себе й своєї родині. Далі відомо, що буває...
Щось схоже практикувалося й у долинах гірського Тибету. Тут також вважали, що якщо гість "поклав око" на чужу дружину, отож, така вища воля богів буддійського пантеону, і це дуже гарний знак, що обіцяє народу різні блага. Тибетці взагалі вважали, начебто жінка тільки доти гідна обожнювання, поки вона для когось бажана.

Не випадково тут вважалося поганим тоном брати в дружин незайманих. Якщо цей факт ставав відомим, то таку сімейну пару виганяли із селища. Як би там не було, а стародавній звичай створював для потенційних наречених серйозні, часом нерозв’язні проблеми. Справа в тому, що до весілля дівчина повинна була віддатися як мінімум двом десяткам чоловіків. В умовах практичного безлюддя Тибету це здавалося неймовірно складним.

Дівчатам доводилося поодинці чи зі стурбованою матір’ю виходити на стрімкі гірські стежки, цілодобово чекати біля скель проїжджаючих подорожан, щосили догоджати їм, а потім випрошувати в новоспечених кавалерів яку-небудь дрібничку. Наприклад, простеньке дзеркальце, намисто, дешевий браслет. Не тільки на пам’ять. Головним чином, щоб підтвердити суворим старійшинам: зближення відбулося не менш 20 разів — за числом подарунків.

Ну а після заміжжя щасливій дружині ставилося в обов’язок поводитися з гостями так, щоб вони ще довго не залишалися байдужими до принад господарки.

Час від часу люди винаходили (і продовжують винаходити) різні способи любовної гри. Одні "творчі знахідки" здатні ввести цивілізовану людину в шок. Інші — із задоволенням використовуються у всьому світі.

На Суматрі чоловіки племені батта прилаштовували маленькі шматочки металу або камінчики під крайню плоть, підсилюючи тим самим функціональну силу фалоса в стані ерекції. Думали, що таке пристосування додає жінці особливої насолоди.

Аргентинські індійці-арауканці прикріпляли до дітородного органа китичку, зроблену з кінського волосся.

Жінки острова Балі, щоб зробити злиття неймовірно чутливим, вводили в інтимні місця різні дрібні предмети. Для цього часто використалися листя артеміссії.

В індійських трактатах рекомендується використовувати пристосування для посилення чутливості. Один з таких інструментів називається "ападравіа". Це спеціальна прикраса для чоловіків виготовлялося із золота, срібла або заліза. Годилося для цієї мети й дерево, і роги буйвола. Причому всі пристосування повинні були бути виконані у вигляді кільця або маленького браслета.

Найбільш популярним став оригінальний пристрій "ялака", що представляв собою порожню трубку із жорсткої, покритої м’якими шишечками поверхні.

В Індії також рекомендують чоловікам проробити у фалосі кілька дірочок. У ці отвори зручно вставляти "ападравіа": пасмо волосся та інші предмети відповідно до їх форми й способів використання.

Чоловіки острівного племені панапе (Мікронезія) здійснюють стимуляцію партнерки за допомогою жала мурахи, малесенького трудівника на ниві місцевого сексу. Його укуси викликають короткі, але, кажуть, дуже гострі еротичні відчуття.

Кореянки бувають досить жорстокі зі своїми втомленими партнерами. Для продовження задоволення вони колють їх в інтимні місця голкою.

Індіанці бразильського племені топінамба вважають, що жінкам подобається тільки велике "знаряддя" чоловіків. Щоб домогтися потрібних розмірів, чоловіки цього племені піддавали себе навіть укусам отрутних змій!

"Молодіжний Портал"

 

 


*
Нагору