Класика Проза Усяка всячина Прислів'я, приказки Перевiр себе! Хихітня Відгуки



*

ВІД РОЗМІРІВ "БУЛУМБИ" ДО ЕКОНОМІЇ НА ПРЕЗЕРВАТИВАХ. СУМНА ПРАКТИКА ДИТЯЧИХ ШЛЮБІВ

Залишитись старою дівою чи підстаркуватим кавалером — далеко не найкращий фініш. І розуміння трагічності цієї долі приходить абсолютно неконтрольовано у будь-який час. Для багатьох такі майбутні перспективи є чи не уособленням особистого армагеддону — в хід йдуть тонни косметики, цілодобове вештання найрізноманітнішими масовими збіговиськами та жадібне споглядання усіх привабливих перехожих протилежної (не обов’язково!) статі.А коли такий гіпертрофований потяг за будь-яку ціну отримати штамп у паспорті збігається з максималістськими юнацькими почуттями, то тут і виникають усілякі аморальні колізії, коли навіть розписуватись молодятам ніде, адже наречена, а інколи й наречений просто ще паспорта навіть не отримали

ЦИГАНСЬКЕ ВЕСІЛЛЯ

Проте, сама ідея та традиція ранніх шлюбів виникла аж ніяк не на грунті високих почуттів. Усе якраз навпаки: найчастіше молоду доньку чи неповнолітнього сина примушували до шлюбу через прагнення до наживи або ж природне бажання вберегти свою націю чи рід від вимирання. Останній привід більше притаманний циганам — світовим лідерам у галузі ранніх шлюбів, чого лише варта недавня церемонія вінчання дванадцятирічної доньки румунського барона. Скандальності події додавав і вік жениха, якому на момент одруження ледь виповнилось п’ятнадцять. Роми, мабуть, єдина нація у світі, яка й досі активно практикує одруження неповнолітніх дітей без щонайменшого на те їхнього бажання. Причому, цигани не тільки практикують, але й анітрохи не приховують цього. Дослідники циганської історії пояснюють таку традицію трагічною долею ромів, які у середньовіччя були настільки затурканими та пригнобленими, що для того, аби не зникнути з обличчя землі, одружували своїх дітей одразу ж по досягненні статевої зрілості.

ШЛЮБНИЙ ВІК

Є й ще один яскравий приклад: приблизно з цією ж метою тубільці з берегів Амазонки масово святкують весілля всіх мешканців селища, а головним критерієм придатності до шлюбу є розміри "женилки" — "булумби" по-місцевому. Китайським громадянам також притаманний ранній потяг до пізнання сутності шлюбних стосунків. Враховуючи схильність їх до масового розмноження, можна собі уявити, які це може мати наслідки. Влада Піднебесної навіть законодавчо бореться із цим, піднявши нещодавно віковий ценз одруження до 22 для чоловіків та 20 років для жінок. Та не циганами та тубільцями єдиними... Виходячи з офіційних зведень найрізноманітніших організацій, шлюби неповнолітніх аж занадто поширені на усій пострадянській території. Можливо, винне вроджене бажання зекономити гривню-другу на зайву пляшку пива з друзями, а економити, ясна річ, найпростіше на латексній контрацепції. І от, китайські презервативи, мамині сльози і гуляння з коляскою поруч з однолітками, що весело ганяють у футбол. Однак статистика шлюбів неповнолітніх в основному складається з одружень після шістнадцяти років, що офіційно дозволено законодавством, варто лише виклянчити згоду батьків та дозвіл з міськвиконкому, але часто трапляються й ультраранні випадки створення суспільного осередку. І такі ситуації виникають не через недотримання правил протизаплідної безпеки, а якраз через надсильне кохання (принаймні, дітлахам воно таким здається).

ФАТАЛЬНЕ ДИСКО

Дискотека в дев’ятому класі стала фатальною для однієї пари київських дітлахів, які, захопившись, мабуть, повільними танцями, вже після тримісячного процесу дарування кульбабок-цукерок вирішили негайно одружуватись, що й, не роздумуючи, зробили, повінчавшись, до того ж, потай від батьків, яких сповістили в останній момент. Найнезвичніше в цій ситуації те, що, на відміну від більшості подібних випадків, шлюб цей виявився доволі вдалим — передчасно поховавши своє юнацтво, неповнолітні "чоловік" та "дружина" абсолютно нормально живуть разом, отож, дорослішають усі по-різному. Та й шлюбні обов’язки усі розуміють неоднаково.

ХТО ВИНЕН? МАЛЮК!

Одружившись у шістнадцять років через інтимне недбальство, інша сімейно-дитяча пара побудувала дуже цікаві сімейні стосунки. Живучи до одруження в різних містах, оселитись молодята вирішили в батьків дівчини, але не бажаючи цілий день сидіти й няньчити "винного" у шлюбі малюка, вірний чоловік щодня їздив до себе додому, де займався справами дошлюбного життя — лузгав у рідному дворі на лавочці з друзями насіння. Все закінчилось нічим. Дитині вже три роки, батько життя не уявляє без своїх пацанів, а мати тоннами скуповує в районі валер’янку. А якщо згадувати про більшість випадків молодоодруження, то соціологи й усілякі бабці з дитячих комітетів скептично констатують, що більше 70% дитячих шлюбів завершуються у кращому випадку мирним розлученням і переїздом до мами, у гіршому, як свідчить історія, всі люди в юнацькому віці просто фізіологічно не можуть адекватно сприймати реальність шлюбних обов’язків. Проте, не буває правил без винятків.

Дмитро Васильєв



 

*
Нагору