Войцех Айхельберґер
Жіночий гнів

© Eichelberger Wojcech, 2000
Wedlug: Wysokie obcasy.– 2000.– 24 czerwca.– Nr 25 (dodatek do Gazety Wyborczej)

Багато приятельок і співробітниць часто запитують мене: чому їм властиві несподівані, неконтрольовані та незрозумілі напади люті. Тому я вирішив впритул зайнятися цим питанням. Як постмодерний психотерапевт я подумав, що це насамперед залежить від індивідуальних рис і характеру певної молодички, адже за цим – йдеться про злість – стоять різні причини, а, водночас, немає двох однакових випадків і т.д. і т.п.

У моїй уяві з’явилися стоси списаних аркушів, які складалися в грубезну монографію під назвою “Жінка без гніву і люті” або щось такого... і мені опустилися руки. Ніколи цього не напишу. Але за мить почуття обов’язку і суспільна потреба беззастережно допомагати за всіляку ціну здолали. Я вирішив вчинити як мужчина і дати на ці запитання короткі, стислі, принципові і консервативні відповіді. Ось вони.

Чистенька і біленька

По-перше, згадаймо, що жінка перед тим, як стати жінкою, довго перебуває в стадії дівчинки, а дівчинка повинна бути тихою, гречною, милою і солодкою. І пам’ятати, що злість привабливості шкодить. Повинна розмовляти тихесенько і тонесенько, а найкраще мовчати – бо дівчатка і риби права голосу не мають.

Дівчинка повинна поступатися, віддавати, згоджуватись, слугувати, урегульовувати, опікуватися, ні на що не скаржитися і радіти, що існує. Повинна бути спритною і легкою як імла, пересуватися навшпиньках безгучно як метелик. Має бути чистенькою і біленькою. Брудного не рухати, не пітніти і погано не пахнути. Ясна річ, вона не повинна нічим гидувати, а якщо вже гидує – то не показувати цього.

Від народження дівчинка зобов’язана захоплюватися пральними порошками, відбілювачами, миючими антибактеріальними засобами і над усе – дезодорантами. Вона повинна мріяти про час, коли виросте і зможе знятися у телевізійній рекламі якогось суперпорошку, після якого прання буде ще білішим, аніж дотепер.

Дівчинка повинна їсти як пташка, пити як пташка і какати як пташка. А ще краще цього не робити взагалі. А вміння сидіти годинами з переповненим до краю сечовим міхуром – основа майбутнього довгого жіночого віку.

Руки на ковдрі

Дівчинка повинна шанувати авторитети і усвідомлювати, хто керує. Тому вона не повинна перечити дорослим, родичам, вчителям, репетиторам, сповідникам і лікарям. Плюс листоношам, охоронцям, поліцейським та всім службовцям в мундирах, не кажучи вже про державних службовців та представників інших шановних інституцій.

Кожна дівчинка повинна знати – якщо її побили чи примусили щось зробити силоміць – сама винна. Коротше кажучи: що хотіла – те й має.

Дівчинка немає права щось хотіти, але й немає права не хотіти. А коли її запитають, чого вона хоче, повинна відповісти – сама не знаю.

Дівчинка повинна боятися, соромитися і гидувати своїм тілом (особливо коли починає дозрівати). Найкраще цього не зауважувати. Тримати руки на ковдрі і всіма можливими способами боротися з оволосінням ніг.

Одним словом, дівчинка може існувати, навіть існує, але найкраще існування – наче її й немає.

Їй тільки здається

По-друге, завдяки такому вихованню дівчинка, коли стане жінкою, знатиме як поводитися в житті. І тут виявиться, що коли їй боляче, то насправді не боляче. Коли їй чогось хочеться, то насправді не хочеться, а коли не хочеться – то хочеться. Коли плаче – то істерична і невдячна. Коли на щось не звертає уваги – то вередлива і цинічна. Коли тішиться – то або придурюється, або п’яна. Коли хоче гарно виглядати, то вимахується, а коли кимось цікавиться, то виглуплюється. Коли соромиться – то дурепа, а коли не соромиться, то безстидна. Коли на чомусь наполягає, то надмірна, а коли не наполягає – то сама не знає чого хоче. Якщо кохає, то наївна, а не кохає – то фригідна. Хоче сексу – хвойда (сука), а не хоче – теж хвойда (сука). Якщо хоче стати кимось – не сповна розуму, а не хоче бути кимось – дурна гуска. Якщо самотня – значить ніхто її не хотів, а не самотня – кирпу гне.

Тільки тоді вона зрозуміє, що коли стає фурією – насправді це облуда. Як би там не було, вона може бути певна, що немає жодних підстав для люті, але до психотерапевта йти треба.

Переклав Юрій Бабік

Журнал «Ї», число 17 / 2000