Класика Поезія Проза Усяка всячина Прислів'я, приказки Перевiр себе! Хихітня Відгуки



*

Оксана Кісь
Сексизм у політиці: український випадок

18.03.08

Українські політики, виховані переважно у совєцькій гуманітарній парадигмі, навіть не усвідомлюють, що ображають чи дискримінують інших людей, вдаючись до архаїчних і некоректних способів мовлення про дійсність. Приклад зваженості та відданості сучасним цивілізаційним вартостям мав би демонструвати президент. Проте Віктор Ющенко також грішить сексизмом, що намагаються пояснити керівникові України авторки "Відкритого листа" з нагоди чергового привітання зі святом міжнародної солідарності жінок.
Ось текст Вітання Президента України Віктора Ющенка з нагоди 8 березня, опублікований 07.03.2008 прес-службою президента України Віктора Ющенка:

"Дорогі українські жінки,
Я вітаю вас зі святом весни, зі святом жіночої краси, яка сьогодні розквітає в Україні.
У моєму серці – найніжніші почуття до вас.
У серцях мільйонів українських чоловіків – зачарованість вами, відданість вам і вдячність за вашу любов.
Я бажаю вам щастя, кохання і справжньої, так необхідної впевненості, що у нашому житті, у наших стосунках, у наших сім’ях усе буде гаразд.
Усе що, ми робимо, – робимо для вас. І цей день, і День матері у травні, і, певно, кожен кращий наш день присвячуємо вам.
Любимо вас, шануємо вас і дякуємо вам – нашим матерям, нашим дружинам, коханим і подругам, нашим донькам – усім найважливішим жінкам у нашому житті.
Весна – в Україні. Вітаю вас з весною.
Міцного вам здоров’я, сповнення усіх ваших бажань і мрій, натхнення, доброго гумору і такої ж великої мудрості, яка оберігає нас усіх.
Зі святом любові і надії я вітаю вас, найчарівніші, найкращі у світі українські жінки!"


У відповідь на президентову епістолу низка активісток жіночого руху в Україні, в тому числі авторка цього тексту, а також кандидат соціологічних наук, доцент кафедри історії і теорії соціології ЛНУ ім. Ів. Франка, співголова Львівського Науково-дослідного Центру "Жінка і суспільство" Вікторія Середа, перекладачка МЖЄО "Проект Кешер", стипендіатка програми Фулбрайта 2007-2009 р. Марія Дмитрієва, кандидат історичних наук, наукова співробітниця Інституту народознавства НАН України Марія Маєрчик, кандидат філософських наук, наукова співробітниця Інституту філософії НАН України (м. Київ) Ірина Валявко, кандидат соціологічних наук, доцент КНУ ім. Тараса Шевченка Людмила Малес, кандидат історичних наук, докторант Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Рильського НАН України (м. Київ) Олена Боряк, аспірантка історичного факультету КНУ ім. Тараса Шевченка Тетяна Боряк, кандидат соціологічних наук, декан факультету соціальних наук і соціальних технологій Національного університету "Києво-Могилянська академія" Світлана Оксамитна, старший викладач кафедри суспільних наук Львівського інституту банківської справи Університету банківської справи Національного банку України Наталія Олійник, кандидат історичних наук, Голова Української Асоціації Усної Історії Гелінада Грінченко, аспірантка кафедри романських мов і компаративістики Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка Оксана Блашків, кандидат філософських наук, співробітниця Харківського центру гендерних досліджень Ольга Плахотнік, кандидат філософських наук, незалежна дослідниця (Лос-Анжелес, США) Вікторія Гайденко, голова ради Харківської жіночої організації "Крона" Інна Лазарук, координатор проектів Харківської жіночої організації "Крона" Людмила Гуслякова та інші, написали Відкритого листа Президентові України (цей документ відкритий для підписання) наступного змісту:

"Шановний Президенте!
Ми, жінки України, що підписалися нижче, вдячні Вам за щирі побажання "міцного здоров’я, сповнення усіх бажань і мрій, натхнення, доброго гумору і великої мудрості (...), любові і надії" та за інші щемні слова, що пролунали у Вашому привітанні з нагоди свята 8 Березня. Однак не цього очікувало освічене, працьовите, невтомне і цілеспрямоване жіноцтво України з уст свого Президента.

Ви – Президент держави, а ми – громадяни України. Тому й воліли б, щоб Ваше вітальне слово віддзеркалювало турботу глави держави про проблеми жіноцтва, а не суто чоловіче замилування вродою та суто чоловічу вдячність за любов. Замість сердечних зізнань у "найніжніших почуттях" ми воліли б почути від гаранта Конституції запевнення про неухильне виконання Ст. 24 Основного Закону та заклопотаність дотриманням чинного (підписаного Вами ж) Закону України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків" на усіх рівнях. Ми воліли б довідатися про Вашу стурбованість проблемами гендерної дискримінації в Україні та про Ваші наміри щодо заходів з подолання сімейного насильства, торгівлі людьми, дискримінації на ринку праці та інших виявів порушення прав жінок в нашій країні.

І від чийого імени Ви звертаєтеся до нас, жінок, коли кажете: "Усе що, ми робимо, – робимо для вас"? Оте "МИ" – це хто? Чи Ви – Президент нашої держави – нині є речником лише частини громадян, з якою Ви – однієї статі?! Ви – почесний голова НУНС – у цей день солідаризуєтеся з Симоненком, Януковичем, Кучмою... і бозна ще з ким лише на тій підставі, що усі ви – ЧОЛОВІКИ? Боюсь, тоді більшість із НАС не потребує і не може прийняти ВАШИХ привітань. І усі ВИ для кожної з НАС робите "усе", але що саме? Хочемо нагадати Вам, що те, що роблять деякі з Ваших "побратимів"-чоловіків, це – злочини, і коять їх не для НАС. А хіба МИ, жінки, не робимо для ВАС, чоловіків, також "усе"? Чи ВАШЕ чоловіче "усе" – велике і вагоме, а НАШЕ жіноче, як завжди, – дріб’язкове і буденне? Чи й справді Ви переконані, що у відповідь МИ – усі до одної – маємо народжувати дітей, "розквітати красою" та викликати "зачарованість"... А як же ті з НАС, хто не відповідає ВАШИМ уявленням про вроду, хто має фізичні вади, хто безплідний?.. Чи Ваше президентське вітання не для всіх НАС, жінок України, а лише для якоїсь (прекрасної) частини?

Ви – палкий шанувальник української історії та культури, завжди заохочуєте до всебічного пізнання української минувшини. То де ж Ваше слово про видатних українок, чий доробок вперто ігнорують вітчизняні підручники з суспільно-гуманітарних дисциплін? То нащо ж казати, що Ви шануєте нас і вдячні нам? Чи й справді жінки варті подяки лише за їх родинні внески? А як же особистість, інтелект, творчість, талант, знання, професіоналізм, досвід, хист, ідеї, лідерство?.. Здавалося, саме ці риси мав би цінувати Президент у нас, повноправних українських громадянах, залишивши приватне та інтимне для рідних і близьких нам людей.

Коли вже Ви вирішили привітати українських жінок із 8 Березня, було б не зайвим бодай поцікавитися істинним смислом цього свята – Міжнародного Дня Прав Жінок. Його ж бо визнала таким Генеральна асамблея ООН ще тридцять років тому (1977), відтак рекомендувала усім країнам-учасницям щорічно відзначати цей день. Прикро, що Ви – поборник демократії, громадянського суспільства і правової держави, сліпо й бездумно рухаєтеся стежкою комуністичних вождів. Це вони, прагнучи знівелювати будь-яку громадянську свідомість, навмисно спотворили сенс дня солідарності жінок в обстоюванні своїх прав та перетворили його на свято (зручної патріархатному тоталітарному режимові) "вічної жіночності". І стало воно святом чоловіків, які цього дня за пару компліментів, букетик квітів і флакон парфумів отримують індульгенцію на зневагу, приниження та нещадну експлуатацію жінок на цілий рік. Не хочеться думати, що це й Ваша позиція.

Шановний Президенте! Ми, жінки України, відмовляємося бути "вродливішими" і "мудрішими" за наших чоловіків. Ми не є "слабкою статтю", і воліли б, аби Ви вбачали в жіноцтві не прикрасу (чоловічого) суспільства – його "прекрасну половину", а насамперед рівноправних і повноцінних громадян демократичної держави. Ми хочемо, аби нас цінували за наші людські – а не суто "жіночі" – чесноти, за наші знання і здібності, за наш творчий та інтелектуальний потенціал, наші професіоналізм і досягнення, за нашу громадянську позицію, а не сімейний статус. Ми воліли б, аби наш внесок у розбудову України не зводили до родини і побуту. Ми здатні не лише сумлінно виконувати накази, але й брати на себе відповідальність, приймати серйозні рішення, керувати підприємствами, установами, державою. І ми робимо це щодня. А від Вас, нашого Президента, ми очікуємо гарантій дотримання наших прав і забезпечення рівних з усіма громадянами можливостей їх реалізації".


Гадаю, неупереджені і освічені читачі/читачки погодяться із висловленими тут тезами. А для тих, хто ще не обізнаний у новітніх трендах світової гуманітаристики, пропоную низку дефініцій і прикладів, які дозволять чіткіше уявити суть явища сексизму, яке буйним бур’яном розрослося в нашому політичному житті, транслюється через ЗМІ та закладається у глибини свідомості й підсвідомості завдяки агресивній рекламі.
Отож, термін сексизм не новий, хоча його смисл не завжди збагненний навіть для середньостатистичного постсовєцького науковця, який спеціалізується у суспільно-гуманітарних науках. Проблема криється у тому, що ще наприкінці 1960-х років він був запроваджений в обіг і активно використовувався насамперед у межах феміністської наукової парадигми, маловідомої широкому українському загалові. З іншого боку, останнім часом ЗМІ дедалі активніше послуговуються цим терміном у межах дискусій про гендерні проблеми, в такий спосіб поступово призвичаюючи широкий читацький/глядацький загал до цього не дуже звичного слова. Почуте вперше, воно незмінно викликає у посполитого і навіть ученого люду вельми специфічні асоціації.
Дефініції поняття сексизм, що їх пропонують сучасні довідкові джерела (Словарь гендерных терминов / Под ред. А. А. Денисовой / Региональная общественная организация "Восток-Запад: Женские Инновационные Проекты". М.: Информация XXI век, 2002; Feminism and Post-feminism / ed. by Sarah Gamble. London: Routledge, 2001; Tuttle L. Encyclopedia of feminism. New York, Oxford, 1986), хоча й різняться в деталях, проте назагал дають цілісне і завершене уявлення про явище, сфери та форми його прояву. Підсумовуючи низку таких визначень, можемо звести їх до наступного: сексизм – це ідеологія і практика дискримінації людей за ознакою статі. Як правило, під сексизмом розуміють дискримінацію та/або нетерпимість до людей на підставі радше їхньої статі, аніж певних особистих рис чи конкретних вчинків. В широкому сенсі це поняття також вживають на позначення будь-якої систематичної різниці між людьми лише на підставі їхньої статі, тобто існування в суспільстві та культурі подвійних – різних для осіб різної статі – очікувань і норм щодо поведінки, зовнішності, рис вдачі, здібностей, освіти, сфер та способів самореалізації, обов’язків та прав, тощо.

У патріархальних суспільствах (і українське тут не виняток) сексизм спрямований головно на жінок. Це проявляється, з одного боку, у звуженні сфер та способів жіночої самореалізації переважно до приватної сфери та так званих "жіночих" видів зайнятості; в обмеженні можливостей особистісного та професійного росту; в жорсткіших вимогах та приписах щодо жіночої моральності і поведінки та, відповідно, у суворіших санкціях за їх порушення; у підвищених естетичних вимогах до жіночої зовнішності; у контролі над жіночим тілом і сексуальністю; у гіперболізації жіночих репродуктивних функцій та у покладанні на жінок виняткової відповідальності за догляд і виховання дітей; у закріпленні за жінками ряду сімейно-побутових обов’язків, тощо. В межах патріархатного дискурсу чоловіче домінування представлене як природне, одвічне, а отже – справедливе. Таким чином дискримінаційні практики по відношенню до жінок перетворюються на норму, стають звичними, загальноприйнятими та непомітними.

Подібно до расизму, сексизм зосереджує увагу на фізичних, інтелектуальних, творчих та інших перевагах однієї частини людей (чоловіків) над іншою (жінками) (про порівняння сексизму і расизму див: Kilbourne, Jean. Sexism, Racism, and the Image of Women in the Media; Russell, Valerie. Racism and Sexism. A collective struggle: a minority woman’s point of view тощо). Якщо расизм визначають як будь-яку настанову, дію чи інституцію, яка систематично понижує особу чи групу на підставі кольору шкіри, то сексизм відповідно має відношення до настанов, дій чи інституцій, які систематично понижують особу чи групу на підставі статі.

Ідеологія і практика сексизму ґрунтується на традиційних гендерних стереотипах, що поляризують та ієрархізують поняття чоловічого та жіночого у культурі, формуючи патріархатну гендерну систему. Гендерна дискримінація пронизує практично усі сторони життя патріархатного суспільства, закріплюючи владно-підлеглі відносини поміж чоловіками і жінками. Попри те, що найбільш явні і очевидні прояви сексизму в соціально-економічній і суспільно-політичній царинах (як от: обмеження прав та можливостей громадян певної статі на освіту, працю, політичну активність, пересування, тощо) в Україні заборонені законодавчо, гендерна дискримінація продовжує існувати у сфері символічного виробництва, набуваючи нових витончених і латентних форм. У публічному дискурсі сексизм значною мірою репродукується та підсилюється за допомогою сучасних мас-медіа, які все глибше проникають у наш приватний світ.

Стереотипізація є засадничою рисою зображення представників різних гендерних груп у ЗМІ; вона полягає у використанні та репродукуванні існуючих у суспільстві консервативних гендерних стереотипів, заснованих на протиставленні та ієрархічному представленні гендерних ролей, гендерному розподілі сфер та способів самореалізації, есенціалістських уявленнях про одвічно притаманні жінкам та чоловікам риси вдачі, поведінки, зовнішності, тощо. Вибудовуючи образи ідеальних споживачів – чоловіка та жінки, реклама водночас конструює їх за принципом бінарних опозицій, символічно пов’язуючи певні не пов’язані безпосередньо зі статтю культурні категорії (як от престиж, влада, цивілізація, природа тощо) з поняттями гегемонної маскулінності та традиційної фемінності.

Аналіз візуальних репрезентацій гендеру через "мову тіла" – типових поз, міміки, жестів, контактів та просторового розташування при зображенні жінок і чоловіків у рекламі засвідчив, що цей механізм також використовується для відтворення і закріплення гендерних стереотипів (маркування чоловічого та жіночого у відносинах домінування-підпорядкування, лідерства-залежності, активності-пасивності, публічності-приватності, раціональності-емоційності, суб’єкта-об’єкта сексуального бажання тощо; докладніше про це див.: Грошев И.В. Гендерная невербальная коммуникация в рекламе // Социс. 1999, №4. – С.71-77).

Ось лише кілька найтиповіших стереотипних жіночих образів, що активно експлуатуються та послідовно вибудовуються у вітчизняній рекламі (хоча перелік далеко не вичерпний).

"Щаслива Домогосподарка" – переважно молода або зріла, вродлива і доглянута жінка, яка радіє з можливості використати найновіші розробки побутової техніки, хімії, кулінарії тощо, щоб догодити своєму господареві. Квартира – то увесь її мікрокосм, за межі якого вона виходить лише для того, щоб купити усе те, що сповнює сенсом її життя (продукти, засоби для чищення, тощо). Телевізор – то її вікно у світ, холодильник – джерело натхнення, плита – засіб творчої самореалізації, тому її "життя як у кіно" (рекламне гасло холодильника LG).

"Турботлива Матуся" – різновид Домогосподарки, що має дітей, серед яких – і її чоловік. Саме на них вона спрямовує усю свою енергію та вміння, невпинно і самовіддано годуючи, лікуючи, перучи їхній одяг та прибираючи для них оселю. Усі її інтереси зосереджені виключно довкола родини, а межа її мрій – оптимізація згаданих процесів і якнайповніше задоволення інтересів сім’ї, адже "щастя – дарувати радість близьким" (рекламне гасло Банку "Аваль").

"Жертва" – типовий образ соціальної реклами; нещасна на вигляд, сумна і знедолена бабуся чи маленька дівчинка, яка потерпає від соціальних проблем (злидні, невиліковні хвороби, екологічне забруднення, сирітство тощо). Жертва безпомічна і безсила, вона залежна від зовнішніх обставин і очікує допомоги від інших, "потребує довіри, розуміння і підтримки" (соціальна реклама USAID на підтримку людей, що живуть з ВІЛ/СНІД).

"Богиня" – вона прекрасна, вишукана і гламурна, однак її досконалість ексклюзивна, призначена лише для обранця. За це він має поклонятися Богині і приносити коштовні дари, захоплюватися нею і доводити свою відданість. Повсякденне життя простих смертних (жінок) її не цікавить: в своєму храмі, відсторонена від мирської суєти, вона насолоджується своїм винятковим статусом, а єдине її покликання – це "дозволяти себе обожнювати" (рекламне гасло цигарок "Style Slims").

"Прикраса" – різновид Богині, однак місія її більш альтруїстична: вона щиро несе свою красу усім. Її естетичний внесок суспільство може винагородити особливим статусом – Міс. Натхненна високою місією "красою врятувати світ", вона готова на будь-які жертви (включно з хірургічним втручанням), аби стати ще кращою. Прикраса невтомно і самовіддано шліфує свою зовнішню досконалість не лише для того, щоб нарцистично милуватись власним виглядом, але насамперед щоб "прикрашати собою життя" (рекламне гасло цигарок "Glamour").

"Сама Природа" – вона юна, свіжа, чиста (у всіх відношеннях) і майже незаймана (цивілізацією); вона мінлива, як пори року, її тіло нагадує ландшафт, вона наче первісна матерія, що в руках Творця готова стати його творінням, тож її "природність приваблює" (рекламне гасло горілки "Шустов").

"Дика Кішка" – різновид Природи, в якій однак проривається дика первісна енергія; вона шалена, агресивна, хижа (хоч і вкрита м’яким хутром), нездатна самотужки приборкати свої природні інстинкти, аж доки її не приручить і одомашнить сильна і вправна рука мисливця, який вийшов на "традиційне царське полювання" (рекламне гасло горілки "Шустов").

З реклами побутової ці образи і стереотипи переходять до політичної реклами, яка запозичила у своєї старшої посестри весь арсенал засобів, у тому числі й неправедних. Політики активно експлуатують цей арсенал, що я уже продемонструвала на прикладі кампаній Юлії Тимошенко. Найбільша ж небезпека полягає у тому, що вони починають вірити у сфальшований образ дійсності та послуговуватися ним у розмові з громадянами, у чому ми й маємо нагоду пересвідчуватися щороку, слухаючи привітання зі "святом весни".

При підготовці матеріалу використано авторський текст, опублікований у: Збірник наукових праць Донецького державного університету управління. Том 8. Серія "Спеціальні та галузеві соціології". Випуск 3 (80). – Донецьк: Вебер, 2007.– С. 221-241

Джерело

*
Нагору