Класика Поезія Проза Усяка всячина Прислів'я, приказки Перевiр себе! Хихітня Відгуки



*

Послухай старших
Не любов, а суцільна хімія

Напередодні Дня святого Валентина хочеться говорити про любов. Правда? Ось ви побачили Її. Або Його. Мурашки побігли по шкірі, серце затрепетало, усередині щось дивно йокнуло, долоні зрадницьки спітніли. Вона (або Він) кинула у ваш бік ніжний погляд — і цілий день вам хочеться літати... Ви ніколи не почували себе так добре, як зараз. Люди... вони всі такі привітні! А життя... життя — дивовижно прекрасне!..

Протягом багатьох століть письменники й поети оспівували це чудове почуття. А хіміки, біохіміки та фізіологи шукали конкретну відповідь на конкретне запитання: «Що таке любов і з чого вона складається?» І знайшли! Уже сьогодні існують об’єктивні докази того, що «виникнення закоханості» пов’язане з низкою хімічних процесів, які відбуваються в людському організмі.

Учені встановили, що наш головний мозок здатен виробляти молекули особливих хімічних речовин-гормонів, і їх назвали амфетамінами. Саме вони й впливають на нервову систему. Тож затуманений закоханий погляд, з точки зору біохімії, це не що інше, як стан наркотичного сп’яніння внаслідок впливу молекул амфетамінів на нервові центри в корі головного мозку. До речі, при їхньому надлишку наступає таке сильне сп’яніння, що порушується нормальне функціонування мозку. Ось тоді спалахує «божевільна любов». Почуття закоханості супроводжується підвищенням концентрації в крові ще й іншого типу гормональних молекул — адреналіну, який разом з амфетамінами переводить організм у стан радісної активності.

А от адреналін спільно з молекулами ще одних гормонів — ендорфінів активізує нашу імунну систему. До речі, поки ви цілуєтеся, мозок миттєво здійснює аналіз слини партнера та «ухвалює рішення» щодо вашої генетичної сумісності. Поцілунок здатен ще й протистояти утворенню стресових гормонів — ось чому закохані відзначаються енергійністю та аж пашать здоров’ям.

Нарешті є ще одна хімічна речовина, яку синтезує мозок і яка має вплив на зародження любові, — окситоцин. Вона підвищує чутливість нервових закінчень та стимулює м’язові скорочення. Коли кількість окситоцину перевищує середній рівень, спалахує шалена пристрасть.

Проте ніщо не вічне на Землі. Немає й вічної любові. Письменники запевняють, що шал пристрастей вирує приблизно три-чотири роки. Та вчені, дослідивши поведінку особливого молекулярного комплексу, який сигналізує про наявність пристрасного почуття, встановили: період романтичної закоханості ще коротший — не більше року.

Розчарувалися? Даремно! Біохімічне розуміння кохання анітрохи не заперечує духовних витоків любові — тієї, що народжується і живе в нашому серці довго-довго...

Григорій КОВТУН,
доктор хімічних наук, член-кореспондент НАН України.


*
Нагору