Ганс Карл АРТМАНН
(Hans Carl Artmann - в перекладі Мойсея Фішбейна)
* * *
марієчка на ліженьку
голила ліву ніженьку,
ніженьку.
тоді до правої, а та
чорноволоса чорнота,
чорнота.
побрите звабило карла,
ото вже брат карло горла,
о горла.
марічко, о коли б я міг
собі цю пару гарних ніг,
гарних ніг.
бери, мій брате, ось і я,
у небі місяць нам сія,
нам сія.
ніщо не є ніжніше, ніж
у бутерброді ніжний ніж,
ніжний ніж.
марічко, чом ридаєш ти?
бо черевики без мети,
без мети.
марічка янголиченька,
така смілива з личенька,
личенька.
карло достоту чортеня,
на чотирьох плиг-плиг щодня,
плиг щодня.
* * *
гля
здаля єдино-
ріг
ну адьє
збагну
що бгану
фану
й родіну люблю
файну
фауну
з дівками
у вікні
сюди-
туди
любі
шлюби
далі з ліжка
чи не ляжка
у сандалі
причандалля
дзвінне дзвонів
достеменно
у стремено
жеребцеві
чужинонька
соло фавна й соло-
в'я
спозадавна
вітровійно
оддалік од водо-
спаду
пахнуть падуби й
фіалки
хліб та сало
шабля й ліра
певні скрині
повні скроні
давніх літер
юний лідер
двічі дев'ять
дев'ятнадцять
безліч бабок
на кульбабах
|