Класика Проза Усяка всячина Прислів'я, приказки Перевiр себе! Хихітня Відгуки

Любовно-eротична лірика



Hosting Ukraine


*

Мар'яна Савка

Мар'яна Савка


Чоловік то така дивовижа
Чоловік то така сміхота
Коли ти ще не стара а вже мудра
Хоч і така нерозумна
Лежиш собі в ванні
невагома і п'яна
А він вижидає
І все думає що ти віолончель
А ти флейта
Ладнає свого смичка
А тобі треба губ і подиху
І тонкого постукування пальців
Аби вийняти з горлечка
Звуки справдешнього раю

****

Усі твої жінки живуть у моїй шухляді
Здіймають ранковий галас
Як перекупки на Привокзальнім
Як горобчихи у сквері
Я сварюся на них пальцем
І замикаю на ключ
Усі мої чоловіки оловяні солдатики
Подались на пошуки паперової балерини
А я тебе не торкаюся навіть
І ні до чого не змушую
Лише
Відпускаю свій усміх блукати
М'якою дорогою поміж кутиків вуст
Чого тобі треба
Ключа?
То він поміж ключиць
В улоговинці
Замикай мене на всі оберти
Я сьогодні удома.

****

Донна Анна здОрово помудрішала
Командори в усіх кімнатах
Дуже просторі шафи
Куди можна сховати
Не одного коханця
Але він не приходить
Тільки вітер пустелі
Приносить тривогу
І сезонні мігрені
Донна Анна зриває пелюстя троянд
На вино і варення
Ранить палець
Облизує свій мізинець
Захід дня захід віку
То завше червона барва
Надто жива для пам'яті
Надто близька до крові
Ледь розбавленої водою
Необережно пролитої
З надвечірнього келиха.

****

Маленькі любові
Крізь замкову щілину
П'єси-одноактівки
За лаштунками сцени
Під час антракту.
Публіка стогне і пнеться
Зазирає у шпарку
А там
Каліграфія ліктів
Клавіатура хребців
І увесь оцей джаз
З саксофоном і сексом
Утім
Останнього завше замало
Більше пошуків сенсу
І калькуляції втрат
Які нам судилось любити
Любити і відпускати
Як голубів-листонош
Але краще хай
Не повертаються.

****
·
Світлом лишу тебе собі
На затемненім боці вулиці.
Щось між нами було? Далебі.
Чи наснилося. Чи забулося.
Вітер степу наносив пил
Сніг на скроні чи сіль на вилиці.
Хто кого розлюбив, розгубив.
Чорна Платівка закрутилася.
Необрамлене коло днів
Затягнуло у вир буденного.
Скільки взяв собі чи лишив —
Трохи світлого, трохи темного.
Трохи золота й чорноти
Ложку меду і кварту відчаю.
Хочеш вулицю перейти —
Дві хвилини здаються вічністю.

****
·
Часу не проминути
Я думала що було б якби я залишилася
Там, на площі, всипаній крихтами хліба
і пір'ям міських голубів
Що було б якби я залишилася
З усіма своїми валізами
Тарілками й книжками
З готуванням сніданків
Дзвінками набридливих родичів
І бажанням зачати дитину
Якого дня я би зчитувала нудьгу з кутиків його вуст
Якого дня ми би йшли на прогулянку
Він — п'ять кроків попереду
Не озираючись
Так ніби ми незнайомці
Так ніби не я зціловувала сіль
Ніби не я була його криком
Ніби не я розстеляла лляні простирадла
Залиті вином і призахідним світлом

****

Що ти там пишеш?
Що би я не писала, коханий,
Тіло твоє
темний Ніл в присмерекові години
Змиє вірші поеми
І прозу
Бо коли я в тобі
По коліна по груди по шию
Ти пливеш своїм руслом
Повільно урочо
Проникаючи в кожну клітину
В кров і лімфу
У праву і ліву півкулю
Забираючи сни і думки
Вимиваючи все до основи
Моє тіло прозоре як дзбан
Золотого вина
Що ти пишеш?
Уже нічого
Це я просто гортаю знічев'я
Сторінки свого часу

https://www.facebook.com/marjana.savka


*
Нагору