Тетяна БОНДАР
* * *
ходім
аби ніхто не здогадався
що це ми
відпустили
день
не слухай
коли говоритиму
що моя рука
не тримає тепла твоєї
що
задивляюся на чоловіків
після яких
нема виходу в минуле
що ти
мені винен
свою половину
що
вмовкаю
не доказавши вечірню молитву
бо в ній
ні слова про тебе
поглянь
на місячній доріжці
не росте трава
то де нам сісти?
* * *
говориш
а гори не розуміють
але крізь вікно автобуса
вони з тобою
навіть коли
через Карпати сонце переходить
я ці гори забрала б із собою
і на гарячій пательні
вулкана викликала
бо так і не пізнаю
гірського чоловіка
ой гори гори
заманіть сонце до мене вечеряти
тут вулкан стовбичить
не дає дзиґу накрутити
зате як розійдуться Карпати
старі легенди мов бруньки набухають
* * *
невиспана соколиха
заманювала дощі
в корчму
подейкували
законний муж
у далекі гори
по сни подався
допізна сльози з себе
виймала
отак по одній
поки вино
димарем не вивітрилося
його любаска
теперка прірва
через яку
чортяки
місток сколотили
аби кохатися
на широких травах
* * *
несе у жертву
богам колишнім
обмерзлий віск
на холодній свічці
поганські святі
чекали тижні
та проклинали
дорогу жінці
її відлучать від поцілунків
бо
руки свої
привчила до тіла
яке
перебила
з наскельних малюнків
сарматок
терпкими очима
коли дожовкло
останнє листя
а дощ упав
з найвищого неба
старі боги
у вирій знялися
лишивши жінок
замість себе
* * *
німий ворон
соромився плакати
під ним провалилося небо
ходити ж по землі не вмів
як сліпець
дзьобом виводив перед собою сліди
тільки тоді в них вступав
інколи вони тиснули
зі сходу чи з півночі
та назад не вертався
погана прикмета
а так може
й голос візьметься
і далі ворон викаркуватиме
повернувшись спиною до ночі
* * *
я не та
що зривала з тебе
обійми
я не та
що втихомирювала твою хіть
тричі хрестячись
я не та
що цькуватиме ніч
тобі в дорогу
я та
що по розпечених зірках
тобі загасить дощ
я та
що вірно люлятиме твої кучері
я та
що й постаріє замість тебе
* * *
відсьогодні житиму
осінньою людиною
щоби без парасолі
вдиратися в дощ
щоб листя під ногами не шелестіло
осіння людина
разом з деревами жовтітиме
з неї й листя опадатиме
і всі забудуть
як її звати насправді
а їй і так добре
бо набуде подоби птаха
котрий осінь переплутав із домом
* * *
ти не знаєш
чому oб цегляні будинки
розбивається сніг?
ти не знаєш
що в мандри
візьму з собою
тільки місто
а може
на місяці теж хтось будує Карфаген
не знаєш?
твою душу крига поколола
в крила твої шпари позаходили
через шкіру тебе не видно
бо ти
привид
без казки і замку
зима
новорічна й пекуча
земна куля
мною не сходжена
* * *
кричатиму
бо дружина
коханого мужчини
мої сліди
із хати вимітає
та він бажає
щоб ми їли
з одної миски
й годували тіло
лише ним
коли ж завагітнію
і вона схоче
носити біля грудей
цвіт чоловіка
за одну ніч
моє волосся
всохне від горя
чоловіче
твоя тінь
у мої вікна заглядає
а законна жінка
снігу під двері
нагорнула
* * *
я-вовчиця
що ніч будить
мій крик вмерзає в дорогу
невідомо ким із хати вигнану
куди йти
як до зграї тебе не беруть?
а може
я-листя
викладене в мозаїку
між Парижем і Люрдом
чи світанок
під акорди якого
півні голоси розспівують?
мені все одно хто я
коли за моїм вікном траву розстріляно
шукаю себе
між людьми і вовками
у чужих країнах
де Сена відпускає гріхи подорожнім
де птахи з Ейфелевої вежі сивину виривають
де осінь на деревах запалює лампадки
щоб свої своїх впізнавали
* * *
очі
заводять
тужливої
за горизонтом
горбки обскубують
дерева
складають в алеї
мовчки
тримають небо
а він
повернеться в травні
запіняться одразу
каштани
я в хату
донесу сльози
і блискавкою
присвічу в кімнаті
***
Тетяна Бондар народилася 1 грудня 1978 року в м. Луцьк.
У 2001р. закінчила факультет україністики Волинського державного університету ім. Лесі Українки.
Друкувалася в журналах «Дзвін», «Березіль», «Київ», альманасі «Золота ПЕКТОРАЛЬ», газетах «Літературна Україна», «Слово Просвіти», «Українська літературна газета» та ін.
Автор поетичних збірок «Святилище воскової ляльки» (2006р.), «Переступивши дощ» ( 2010 р.).
Лауреат Міжнародного літературного конкурсу кращих творів молодих українських літераторів «Гранослов-2007». Член Національної спілки письменників України.
|