Василь ДОВЖИК
ХМІЛЬ
Вогнем кучерявиться
кручений
хміль
Цілую тебе в передлітку
Я - чорний
зарюмсаний
джміль
Із болем
розрумтую квітку
Запліднені мною міста
вагітні гудуть
водогони
влипають в помаду
червоні вуста
вуста у вуста
в поїзди
і вагони
впадаю як в сон
в золотавий пилок
тремчу я
від власного звуку
вціляю насправді в жовток
і в білок
сон в руку, а стопн
не в муку
Гойдається в щасті
закоханий хміль
і щастя гойдається -
я
на краєчку
чорнявий і мокрий
від радості
джміль
Життя моє тліє
в твоєму
яєчку
НАЙСОЛОДША
Дванадцять Адамів
зліпив собі
Бог -
створив ізнічев'я
дванадцять Адамів
- І кожному
глини скульптурної
дав він,
скульптурної глини самої
дванадцять кавалків.
По ложці цукру
Бог їм дав,
а ще він дав їм
по ложці
цукру
Одному ж Адамові
дав він -
невже прогадав?!
дві ложки цукру
вділив
на скульптуру.
Тим цукром Адам
що ліпив-
присипав
божественим цукром -
голівку, ніс, брови
Та очі...
Хто зад солодив
хто перед -
недоспав -
а хто лиш одне
золотив
дні і ночі.
Зліпили Адами
дванадцять Єв,
яку забажав хто
свідомо -
ліпили для дому!
і лиш невідомо,
в якій було дві -
дві ложки цукру
в якій?!
Невідомо.
Вдихнув їм життя непідкупний
Бог,
дванадцяти Євам
однакову душу
І дав їм Бог
совіт і любов,
кохання
і сльози,
як море
і сушу.
Жили б не тужили
без неба
собі,
купалися в яблуках з дітьми,
копали з дна моря для любові
щастя,
якби ж не диявол -
побий його Біг!
чого він прибіг?
Послав його хтось,
щоб між нами пошастав?!
Прочули Адами,
що є
між дванадцяти Єв
одна
невідомо яка,
найсолодша,
і вимагають
у Бога
кожен своє:
- Чому це одна
і кому
найсолодша?!
Та Бог не любив
ні змін,
ні відмін
того, що втворив,
не міняв ще ні разу ..
- Шукайте,- сказав.-
не плошайте
самі
Живіть
відповідно
старого наказу!
Відтоді й шукають Адами
з дванадцяти Єв -
стара вона є.
а чи є
наймолодша,-
одна вона
є!
з-поміж всіх
найсолодша!
та на лихо,
не знати
де вона
є?!
|