Аттила МОГИЛЬНИЙ
СОНЕТ МЕНЕСТРЕЛЯ, НАПИСАНИЙ В ЧАСІ КОХАННЯ ДО ТАЄМНИЧОЇ ЖІНКИ
З РІДНОГО ПРОВАНСУ
Солодка й небезпечна королівна.
Шляхетна курва. Соковитий плід
Отруйних марень з відьомських боліт
І грації мелодія повільна.
Грайлива ніжність рухів, оксамит
М'якої шкіри вгору від коліна,
Аж до пухнастих зарослів, де звільна
Мрійлива пісня пестощів бринить.
Рука сама пірнає під заслони
Легких одеж, що закривають лоно,
Задочок, стегна і пружний живіт.
А щебетуха радить безборонне:
— Знімай тепер останню перепону
І линь у ніжну, неповторну мить.
|