Людмила ДЯДЧЕНКО
***
якісь моря неназвані і міфічні трохи
кудись посилають хвилі
і хвилі кудись ідуть
твої ненадійні ночі неначе об стіни горохом
і сумніви і недовіри що множаться ніби ртуть
минають солоні хвилі вгинають йодовану воду
і пам’ять – не розібрати – нашіптує правду тихо
ти нащо у нашу розмову багато слів приводив
наступного разу дзвони і просто – дихай
у мій порятунок тобою – ні віри ні див ні чуд
і час на гойдалці вміщений
дитинно маха ногами
прийми до себе у царство і в царстві для мене будь
усім що буває в світі:
від Бога до Мами
***
до невпізнання – на стінах тріщини
на губах на долонях
і на ковдрі – прим’ято
вітром заходу мене вищипни
бо тіснішають волі лапи
волосся літає дівочим літом
і хату твою фарбує спросоння
човни готуються в небо летіти
човнярам вода тисне у скроні
рвуться звуки на шмаття. простинь
пестить ноги довгі тому
ти занадто глибокий і просто
я тону
***
вина випились мед амазонкою потече
та не знайде для себе людського притулку
все занадто стається. мовчати. а ще
хочу вогнище надурить і запалюю люльку
бо приходиш як сонце шкіриться – митями
темно і знов недопошук тебе літніми ночами
і папір повну тугу відсутністю виповнить
моя доля у тебе вмочена
тільки тиші поскаржусь про я і про ти
все благаючи вкрасти твої стремена
майже вічність кочуєш то перекоти
полем вітром вогнем у мене
***
мокро під ногами над головою – всюди
пахне озоном. пахне парфумом твоє плече
днів і людей легіон – і їх прибуде
цікаво а сонце себе пече
зміна картинок білизни акцентів
плавати сил нема – берег далеко
птахи – додому: принесуть нам себто
щось. гуси качки не обов’язково лелеки
зваж: дід і баба довго марячи
спільним чимось жили без драм
скажи а сонцю від себе гаряче
отак як нам
***
дорога востаннє автомобілем захропла на сьогодні
помучене серце трохи краще лиця
на скроні сповзають втомою думки незгодні
тобі там надіюсь не грішиться
ще теплі дощі підморгнуть парасолі
на вечір любові поклони роздам
ліфта просиш: сезам відчинись.
та старі паролі
мабуть досі не вивчив новий сезам
кілька східців лягає тяжінням неба
приспана тобою в надвечір’ї засну
скарби нажиті заховано прямо в тебе
сезам ну сезам
ну…
ну…
***
коні в грушах і сливах снігами улиті
притомилися бігти – надто сильно мете
де ти є можеш більше не говорити
голоси не розкажуть про те
сниться: крила з’явились на спині
як і хотів – з мене янгол незлий
автобуси літаки навіть коні невинні
що не знати куди тебе повезли
декорації степу солі йоду і моря
натякають на правду словом пустим
ти за межами доступу і ніхто не говорить
з ким
***
птахи малюють дивний знак
небо крилом підперезавши
гудки поїздів стихають. так
ти до мене їхатимеш завжди
кожен крок твоїх черевиків
у квартирі життів непарних
плямою. закипає любов чоловіка
отже осінь наснилася марно
вилітають з душі бджоли – липко
плач цілує губи і змазує медом
цілий світ – єдина шовкова нитка
від мене до тебе
***
в чашечці з ручкою набік зібрано гори й моря
і тобою насаджена мова в кінці з губними
нічию іще поки тишу жалом вдаря
всі ці карти мої – ти по контуру йди за ними
легке божевілля і нікого удома. ось
все що зібрала все що змогла та умію
синє небо занадто святе. ми у ньому уловимось
наче первісні люди на фрукти та зміїв
на підставі наближення ранку язики
вогнищ і поцілунків потасувалися вкотре
мову переписали заново: ми такі
правда ж?
котик
***
у квартирах підсніжники про весну
через фіранку
насмикавши сонця
білі по груди
ліжко перестелене
особливо зранку
є в чому каятись та поки не буду
сумні горобці між перельотами світу
хвости непідняті біль за обох
ти співаєш пісень нерозбірливо
про зіту і гіту
і краще співає тільки Бог
а там на житті печаль порожня
підбита і чорнопір’єва ніби птах
і добре що тебе не можна
за чоловіка. а так
***
Людмила Дядченко – поет, член Асоціації українських письменників. Вірші друкувались у журналах «Сучасність», «Кур’єр Кривбасу», «Українській літературній газеті», антології «НЕП: Ніч еротичної поезії»(К., 2011), низці альманахів та інтернетвиданнях. Учасник та лауреат літературних фестивалів. Автор поетичної збірки «Плата за доступ» (К.,2011), визнаною кращою дебютною книгою С. Жаданом та Т. Федюком. |