Ірина Цілик
* * *
Я матиму дитину від дощу:
Сьогодні зранку він мене... а потім
По лікоть нігті в землю запущу -
Схопити хвіст його грузької плоті.
В моєму лоні закипа вода,
Там буде дощ, він виросте всесильним.
Пасусь над чаєм, мокра і бліда.
Я чула якось: вікна голосили...
Мій дощ пройшов... Голодним язиком
Зі скла збираю слід його бажання.
Між стегон сором тріснув молоком,
Сповзаю вниз, блаженна, до безжалля...
Минули дні... Хтось викликав таксі:
Вже підпливаю кров'ю в черевички -
Готую місце крихітній грозі,
Що, як і всі, зневіриться до мжички...
***
|