Класика Проза Усяка всячина Прислів'я, приказки Перевiр себе! Хихітня Відгуки

Любовно-eротична лірика



Hosting Ukraine


*

Любов СЕРДУНИЧ

Любов СЕРДУНИЧ

* * *
Зрію чужий роман…
В блюдечку – стиглі сливи…
Якщо свого нема,
Щиро чужим щасливлюсь.
Ніжиться щем-інтим…
Подихи, звуки – зайві…
Мала по хліб іти…
Ай!.. Перебуду до завтра!..

* * *
На неї ще раз озирніться,
Вловіть у погляді жагу.
Вона ще зможе Вам наснитись –
І набере життя вагу.
Бо є ще справжності, повірте,
Серед нещирих, сірих, днів.
Купіть букет освідчень-квітів
І подаруйте їх… мені…

ВІРШ НА ЗАМОВЛЕННЯ

Коли була така розпука,
Коли втягнула самота,
Я мимохіть побачив руки,
Мрійливий погляд, ніжний стан.
І перша ж думка – що рукам тим
Потрібно пестити дитя...
І не хотілося злякати,
Та керували вже чуття…
В очах її побачив спрагу,
Відчув душі снагу п'янку.
І ще відчув: ця жінка – справжня.
Якби ж мені її, таку!
А чом' би й ні?!. Іди! Знайомся!
Бо ще зупинка – й зникне, та…
Вже пещу плетиво волосся,
Цілую пелюстки-вуста…
Замріявся, забувся – й диво
Майнуло миттю за вікном.
…Отак кохання й зародилось.
Побачимося завтра знов!

РІКА КОХАННЯ

Я думала, між нами спілкування
Струмочок безневинний протіка,
А то була така ріка кохання!
То – досі ще не бачена ріка!
Він підхопив, струмочок несміливий,
І так нестримно до ріки поніс.
А я, дурна, за звичкою, молилась,
Кохання щоб не трапилось мені.
А я – дурна, бо досі – ще не знана
Ріка... А я ж боюся новизни,
І глибини, й зізнання, що… кохана.
А що, як спілкування ці – лиш сни?..

* * *
Я з тобою – фея, пава,
Ніжности вулкан, жаги.
Вдень – Купава, вніч – Любава.
Нас освячують боги.
Я з тобою – люба, славна,
Виправдовую ім'я.
Вір: я – вірна Ярославна.
Українка ж в тебе я!
Я – дванадцятка, п'ятірка!..
Що ще вище?! Тож – цінуй.
Я така – з тобою тільки.
Як тебе нема, я – нуль.

* * *
В віконечко душі
таки впірнув.
Здалась. Терпіла.
Тим і прихистила.
Мені ти, хитрий,
душу роздягнув,
Собі ж зумів так мало:
тільки тіло.

* * *
Вже не казав: «Ой дика ж ти!» –
Й не згадував «жону».
А я боялась дихати:
Не здмухати б весну!
Так, ладо, ладно-ладісно
Між нас балакав Бог...
Й ми голосно і радісно
Мовчали про...
любов...

* * *
Занесу
я свою рожево-ніжну мрію.
Зникне сум
від твого: «Я так тебе волію!».
Мить ловлю.
Як і ти, у трепеті кохання...
Бо люблю.
Не світи нам, сонечку: ще рано...
Розстели
синє простирадло диво-ночі.
Набери
сонця ще за дня на всю ніч в очі.
І накрий
білим покривалом снів-туманів.
Повтори
ніч цю неповторну, як востаннє.

Любов СЕРДУНИЧ

Подільська письменниця, просвітянка, дослідниця голодоморів і краєзнавиця Любов Сердунич у власних збірках, науково-краєзнавчих публікаціях протягом багатьох років усебічно висвітлює різні сторінки історії ріднокраю. Входить до багатьох громадських організацій. Друкувалась у часописах «Українська культура», «Дивослово», «Радосинь», «Заповіт батьків» (Київ), «Педагогічний вісник» (Хмельницький), «Мистецькі грані» (Рівненщина); у газетах «Слово Просвіти», «Високий замок», «Свобода» (США), «Народне слово», «Демократична Рівненщина», «Порадниця», «Жива вода», інших. Переможниця літературних конкурсів ім. М. Утриска (2014, 2015) та «Pro Patria!» («За Батьківщину!») (номінант, 2014), всеукраїнських інтернет-конкурсів у номінації «Поезія», «Проза» та «Переклади». Редактор, співредактор, автор передмов і співавтор багатьох альманахів. Друкується у періодиці та в інтернеті. Перекладає з московинської.
Автор 15 книг: «Перша крапелька», «Джерелинка», «Квіти грудня», «Городище над Іквою», «На човнику долоньки», «Загублений перстень», «Барва смерті – 33-ій», «Душа не терпить порожнечі», «ОдКРОВеннЯ», «Краплини сонця на долоньці», «Вустами правди і болю», «Із народної криниці», «Дві барви», «Вітражі жартів», «Столиця твого родоводу». Лавреат Хмельницької обласної премії ім. М. Годованця. За просвітницьку роботу нагороджена медаллю «Будівничий України». За вагомий особистий внесок у дослідження голодоморів в Україні та активну громадську діяльність 2007 року нагороджена орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

© Любов СЕРДУНИЧ


*
Нагору