Микола СУЛИМА
ПРИСТРАСТЬ
Твоє тіло слизьке як пристрасть
І виблискує ніби "Відьма" Ропса
Воно викликає таку безмежну
пристрасть
Як твір Хеопса
Я звіром став мене безтямить пристрасть
Із горла лізе темно-синій вий
Ти вся тремтиш благає давить пристрасть
І в диких тисках давиш до грудей
У вогкім тріпоті завмерла стихла пристрасть
І простяглась пекуча сила рук
Так розпливлась по ліжку пристрасть
Червоних мук.
1. Х.1914 Київ
***
Я люблю безстидні рухи
І свободу почувань
Як оголюються руки
І тремтить звабливо стан
Лиш останній ступить крок
Поцілуйний випить трунок
Щоб відчути холод зубок
Персів сонячний пісок
І завмерти в лютих звивах
В гамах грішних диких мук
у владних тіла переливах
Щоб забуть про Божий стук.
8. Х.1914 Київ
ТИ
Я люблю твій стан
Я закоханий у згиби тіла
В тобі і Стріндберг і Ростан
Як затремтіла
Прекрасна ніби станс
Ти у екстазах загорілась
Журна немов старий романс
Як німфа що у лісі стрілась
Ти чиста й грішна як свята
І сяєш в сяйві білім тіла
Коли уперше затремтіла
Розквітла ти мов золота.
16. Х.1914 Київ
АЖУРНА СУКНЯ
Я клаптик побачив спідньої сукні
Ажурної сукні під рухами ніг
Ніжки як витонч струмні і струнні
І в струнних акордах край них я приліг
Мені подобається коли ти проходиш
І повні проміння рухання колін
Ти поглядом палиш і рухами твориш
і оживлюєш ласкою холодність стін
Я бачу крізь струни побіжність усмішки
Прозорість панчохів і сталевість ніг
Як близько як близько омріяні ніжки
Я в струнних акордах край ніжок приліг
20. ІХ.1915. Владивосток
Із циклу "ГІМНИ св. ТЕРЕЗІ"
(Олександрі - сестрі)
XIV
Я осріблюю пам'ять твою
Струмком сонатіни.
Нараз... забачив змію.
Сховай на колінах!
Сумною блакитністю зім
Серце зркрий од стін.
Вночі я тобі розповім
Про м'яхкість твоїх колін.
1918 Кибинці
ОКСАМИТОВИЙ ДЗВІН
Осліпи мого звіра заголеністю ніг
Гіпнозом проміневих недоторкань
Я не підійду - ні коли скажеш: - встань!
Стомленість і вимученість - рештна принадність
В тремтіннях тіні оксамитовий дзвін
Роздягни свою душу - твоєї крови владність -
Роздави свій вохкий рубін!
8. V. 1918. Київ
Із циклу "Біла студія"
ТІЛЬКИ КРОВ
Очі міцно, міцно стиснуті
І заломлені губи.
Вохкі коліна з біллю роздвинуті
В час солодкої згуби.
Не було початку - не буде
краю.
Таємність ковдр.
В цю хвилю почувається
Тільки кров.
***
Перса твої
Мої:
Я їх цілував.
Ноги твої
Мої
Я їх пестив.
Між твоїх стеген
Мох.
Тіло твоє
Моє:
Воно тремтіло.
Ти -
Моя:
Ти віддалась.
24. 11.1921 Москва
КОХАННЯ
Женщино ти здивована
ти не відчула що то з приязні
ти не знаєш що то було обмірковано
то було нарочито так одверто й ясно
женщино ти мені подобаєшся
лише три дні а я майже закоханий
а ти такою неприступною робишся
ти образилась і я для тебе непроханий
женщино я не можу заснути сам
позавчора були разом в опері
а вчора я пив вино з проститутками
і плигало моє серце в скаженім попурі
і скоро скінчиться лише тиждень нам бачиться
і завше я нещасливий і завше ви женщини
твій образ з образою в моїм серці значиться
і я теряюсь де подітись мені сьогодні ввечері.
13. ІІІ.1921 Рига
***
Тобі - дитино моя - що завтра на аборт підеш -
Тобі - що тільки місяць йому --
Тобі - що місяць як зародилося а живеш
мільйони віків у животі цієї жінки що я люблю -
Місяць уже тобі а завтра ти - ніщо, викинуть
твій кавалочок у відро з помиями -
І попливеш ти каналізаційною трубою
аж у Чорне море, де й зародилось од мене -
Тобі
Тобі
Тобі це
Невідомо і ніхто не взнає -- ні матір твоя,
ні я, твій батько -
Хлопець ти було б чи дівчинка -
Любило б маму свою і говорило б: мамо!
Любило б батька свого і говорило б: тату!
Ссало б молочко з грудей і жмурило б оченята на сонці.
Але минули б роки -
І ти пішло б у дитячий садок -
І виросло б, і змагалося б, і зачинало б...
Будь вічне ти, що завтра плаватимеш в відрі
Завтра я прожену твою матір,
Зникне з серця мого вона, як ти з її тіла
Будь вічне ти, безсиле й розумне -
Ти жило стільки, скільки дано тобі.
Будь вічне ти, бо і я вмру,
І мати твоя вмре, і не одне ти
Плаватимеш завтра в білім відрі.
1926
У віршах збережено правопис автора.
|