Класика Проза Усяка всячина Прислів'я, приказки Перевiр себе! Хихітня Відгуки

Любовно-eротична лірика



Hosting Ukraine


*

Лілія ВОЙТКІВ

Лілія ВОЙТКІВ

Із циклу «Загублені значення»

***
я любила не раз
і ніхто не знав
як називалася моя любов

думали
її вичитали з книг
маленькі діти
які приносять в мурашник
грудку цукру

думали
її викрало сонце
яке пізньою осінню
гріє вже інших людей

а вона грається зі мною й тобою
як мале кошеня
і тільки ти можеш
називати його по імені

***
ти простягся до мене
як тремтячі руки безпритульного
але замість просити
водив по кімнатах своєї суті

я зняла черевики й відчула
що там дуже багато піску як на морі
якого я ніколи не бачила

і ми наче діти
сидимо на траві
струшуючи пісок з-під пальців

що є ти
як не будинок
повний відкритих дверей
у які я не маю страху заходити

***
спочатку нас кривдило сонце
висушувало шкіру і робило хоч чимось схожими
ми калічили уста об вишні
ще не початої любові

дозволь мені вплітати айстри в твої ребра
і намисто наших пальців
вже ніколи не розірветься смутком

дозволь мені тебе відшукати
серед втрачених значень
найкрасивіших слів

і повторювати тебе як мантру всесвіту
дозволь мені тебе
безкінечно повторювати

***
ти перестанеш згортатися в клубочок
коли я захочу побачити тебе ближче
ти перестанеш мене колоти
бо несу я до тебе тільки світло у скронях

іноді треба більше триматись за руки
іноді треба більше сміятися без причини
бо що є твоя свобода
якщо немає з ким її розділити

я маю на увазі лиш те що
той хто створив ці слова
створив і нас з тобою
тому ти мусиш мені вірити

***
нежить не дозволяє приймати пігулки правди
брехня не дозволяє приймати пігулки щирості
замкнене коло ще більше змикається в тебе на пальцях
коли їх судомить
вилазь із води
або чимось гострим вколюй
бо треба розправити душі

нащо ви ходите поміж нас
ми ж навпроти одне одного
дайте нам подивитися
павич на паву
пава на павича
небо на землю
земля в нікуди

завтра я тобі розкажу
про те як мені накричали на вушко
що треба бути німим
слова взагалі нічого не значать
вони непотрібні
бо нащо слово
якщо ним не можна тебе цілувати

падає ґудзик з сорочки згинаючи спину
він ще заграє ноктюрн у стокових трубах
поки тебе таку ще малу дитину
люблять

***
коли бджола розхитувала соняшник
ти запитав у мене
хто поцупив мелодію кроків кішки
а мені нічим було і говорити
нічим було і слухати

коли відкрили очі на правду
мені нічим було і дивитися
так само як після зварювання
залишається мерехтіння ілюзій

коли ти до мене пригорнувся
мені було чим відчути
я й досі відчуваю
що мені немає чим сказати
немає чим послухати і побачити
бджолу що розхитує соняшник
яскравий як наші душі

***
після того як я навчилась сміятися
люди показали що плакати теж треба вміти
тому не чекай від мене більшого ніж відданість
бо я не знаю антоніма до цього слова
бо тоді я не прокинусь одного ранку
з усвідомленням що не люблю тебе

коли ти простягнеш до мене руки
їм стане тепло у відповідь
коли ти простягнеш до мене губи
їм стане тепло у відповідь
коли ти простягнеш до мене душу
їй стане щасливо

після того як я навчилась сміятися
люди показали що плакати теж треба вміти
але нині я знаю
що десь в цьому світі
є маленька душа що
складає ідеальний пазл з моєю
то хай нам буде світло

***
коли ти вриваєшся під мої нігті
лишай за собою хоч цукор і трубочку
щоб можна було і на рану насипати
і на ранок залишити
особливо на ранок залишити

ти знаєш мене краще ніж інші
краще ніж я
й коли білий демон у ніс залоскоче
ти перестаєш знати
тоді ти уже відчуваєш
що навіть в мовчання є свій тембр і темп
а головне є тональність
і після кількох годин такого дотику
разом ми віра

ти завжди невчасно приходиш
я завжди невчасно йду
але кожен крок від тебе стає все важчим
і я розумію
що як би я не йшла
як би я не розганялася
мій шлях моя дорога
та що-небудь
завжди приводить до тебе
і одного разу
я залишусь

***
ти ж не ділиш повітря навпіл
і небо теж навпіл не ділиш
бо хто ділитиме те
що однією легенею дихає

коли хліб розламають надвоє
обидві частини висохнуть

то не дай нам всохнути
любий

бо по крихті виклюють яструби

Войтків Лілія Зіновіївна, нар. у м.Новий Розділ Львівської області, живу і навчаюся в Києві в КНУ ім.. Тараса Шевченка. Посіла ІІ місце в XI Конкурсі авторської пісні і поезії у номінація «Авторська поезія», фіналістка Всеукраїнського поетичного конкурсу "ГАЙВОРОННЯ", публікувалася в Українському літературному центрі (ULC), літературно-художньому журналі «Стос», на «Буквоїді», взяла участь у VI Міжнародному фестивалі "КНИЖКОВИЙ АРСЕНАЛ", у «Ан Т-Р-Акт-і»-міжнародному щорічному поетичному арт-фестивалі, а також увійшла в альманах фестивалю — «Паралелі меридіан».

*
Нагору