Класика Проза Усяка всячина Прислів'я, приказки Перевiр себе! Хихітня Відгуки

Любовно-eротична лірика



Hosting Ukraine


*

Іван Гентош
Пародії

Костянтин Мордатенко
поезія
“І голова йшла обертом…”

“і голова йшла oбертом,
лягли божками пaгності, 
борлак уперся в oболок,
лунав на скронях блaговіст;
де плоть скрутилась вузликом,
скидaла цвіт акація;
упали лíкті руслами
і розлилися пальцями;
занурювався вuсадок,
і парувала oранка,
соскu стирчали вuсоко
хрестами над соборами;
відкрилось небо стuгмами,
скипілась кров на вuлицях;
забув, як треба дихати
в ту мить, як розліпuлися…”

Пародія  
Оранка

На оранку зібралися,
Не дихалось від радості –
У оболок впиралися
І висадок, і пагності.

Бо вирвались із дому ми,
І звідки взялись сили ці –
Аж зводило судомами
Борлак, соски і вилиці.

Під благовісту музику
Орати намагалися,
Та плоть скрутилась вузликом
І оранка зірвалася.

У голові змішалися
Прикмети і покaзники…
Ну як не здогадалися –
Не тре’ орати в празники…

6.12.2015

Леся Мудрак
поезія
Африка- не- фригідна...”
збірка “ТекС-ТИ-ЛЬ енд лібідо

“Африка- не- фригідна...
з Тунісом не переспиш....
фріки і сфери - мідні-
га-шиш...
 шишками, шашками - лоно:
фінал - в герці джекпот.
При-чаїлося крісло...
трісло воно? чи- прісно? лот!!!!
Ніч -у -залізній мисці, і колобкує страх..
не кохалися місяць...не кохалися місяць...
не кохалися місяць......
 жах!!!!!!!!!!!!!!

Пародія  
Жах!!!

Фрік зажадав фантазій
В сфері тонкій – інтим…
Як ще далеко до Азій
Африкам чорним тим!

Як розхваляв фігуру –
Певно нюхнув гашиш!
Я повелася здуру –
Вийшло як завжди – шиш!

Душить сльоза солона –
Схоже, джекпот із кав…
Так й не добравсь до лона –
З крісла на миску впав.

Руку зломив і ногу,
Влізло ребро у бік…
Місяць – то ще нічого,
Буде тепер за рік!

Людмила Пуляєва-Чижович
Поезія  
Переднювати, перебути…

Переднювати, перебути,
Перечекати, перейти…
Мов смак солодкої отрути,
Завжди і всюди – тільки ти.
Перестраждати, переснити,
Перемовчати, пере…,  пе…
І не помітити, коли ти
Підеш із серця, геть підеш.
Переболіти, пережити,
Перелюбити й далі йти.
І серце, болем оповите,
Заколисати: люлі, спи!
Щоб вже не бачити, не чути,
Від тебе звістки не чекати.
Переболіти, перебути
І знов навчитися літати.

Пародія
Пере…

Перестраждала. Переснила.
І перемучилась, авжеж.
Та так і не почула “Мила”,
Ну що ж – збирайся, геть підéш!
Повище ногу – Ати-бати!
Якби ж ловив поменше гав –
То міг же, міг заколисати,
І сам би переночував!
Ще дякуй – не набила гулі,
Не макогоном у чоло!
Я так чекала: люлі, люлі…
Але до ліжка не дійшло.
Рецепт візьму в Агати Кристі –
Ну як провчити вас, зарáз?
…Встиг перепити, переїсти.
Перелюбив хоча би раз!

17.05.2015 

Дара Корній
поезія
“З відцвілих вишень опадає сум “

"З відцвілих вишень опадає сум,
На землю тихо, майже невагомо,
Ота весна бере тебе на глум
І палить збайдужіння невгамовно.

Каштани у свічаді не горять,
А плачуть білим воском тонких ліній,
Шепоче теплий вечір: «Нумо спать!»
І хрущ заплутавсь у волоссі білих лілій.

Землею неба мерехтять сліди.
Хто їх лишив, збагненно-незбагненний?
Плуганить дощ у приспівах весни
І горобинить світ терпко-зелений.

Когось чекає під черемхою роса,
Тримає вповні місяць над собою,
В дзвіночку спить загублена бджола.
Ми вкотре розминулися з тобою."

Пародія 
« Розминулися »

З поетом ніч, повірте, справжній глум –
Як не від світу цього – пише, пише…
А по мені тече весняний струм,
Трясе, аж листя опадає з вишень…

Чи дочекаю заповітних слів?
Сама, на жаль, не зможу я заснути –
Ти “Нумо спать” мені прошепотів…
Я затремтіла – виключив комп’ютер...

Землею неба мерехтять сліди –
Каштани загасилися в свічаді,
Не муч, не муч, іди уже сюди!
Побачиш – навіть бджоли будуть раді!

…Плуганив дощ і горобинив світ,
Не втримавсь місяць – впав у круглу діжку…
Хропе мій доморощений піїт –
Ми вкотре розминулися на ліжку…

березень 2014

Галина Михайлик
поезія
"Я нині добра…"

http://maysterni.com/publication.php?id=92493

"Я – амазонка. І Великий звичай
велить тебе убити по зляганні.
Вже й меч підняла… Дивишся в обличчя…
Іще живи… Я нині добра пані.

Я – вершниця, струнка, засмаглотіла!
І білці в око в сосен верховітті
поцілю з лука!... Що ж, ізнов до діла,
загнузданий мій коню?...
…Будеш жити…"

Пародія
« Сама доброта або монолог Чорної вдови...»

Я – павучиха. З каракуртів, знацця…
Я – доброта ! Хоч прикладай до рани…
Готую кокон – нелегка то праця…
І де це забарився мій коханий?

Де ця дурненька і смачна істота,
Що від жаги стає така хоробра?
Злягання що? Вечеряти охота…
Я без меча управлюсь – нині добра…

26.06.2013

Келя Ликeренко
поезія
“Шматочки Азій”

http://dotyk.in.ua/lykerenko.html

"На мОїй сукні стречевій червоній,
Немов на мапі, сплять шматочки Азій.
Я кінчена до краю! (У полоні!)
Без горизонтів і межі фантазій.
Ти ніч чекав, мене вдихав і гуглив.
Свічки очей зомліли лиш від джгута...
Новеньке плаття на сідницях круглих
Порвав на шмаття, аби вглиб пірнути.
Втопилась думка з сорому аж п'яна.
Штормило тілом — океан емоцій!
Я геть забула, в чім була убрана.
Шматочки Азій розлетілись ...в шоці!"

Пародія
« По мапі… »

Хоча би не втопитися в екстазі –
В тобі буяє міць пітекантропа,
Із сукні поздирав шматочки Азій,
Та що там Азій! Де, скажи, Європа?
Пірнаєш вглиб, і гуглиш – далі… далі…
А п’яна думка десь собі чалапа –
Оті шматки напевно від Австралій?
А була ж мапа!
Не переймайся – то усе дрібниці,
Ти фантазуй – я тільки буду рада!
Пробач, отой листочок на сідницях
Чи не Канада?
В полоні-лоні… Кінчені до краю…
Зомліла вся, мов свічечка від джгута!
Сукенку я пізніше підлатаю –
Штормило круто!

27.07.2013

Леся Романчук
поезія
“ Стало холодно вечорами…”
збірка “Тобі”

"Стало холодно вечорами,
В небі синьому мерзнуть зорі.
Щось непевне лягло між нами,
Щось непевне і непрозоре.

Щось тривожно блукає містом,
Щось спокою намарне просить,
І цілує зелене листя
Золотими вустами осінь.

Ще долоня твоя тремтливо
Зігріває холодні пальці,
І кружляє зелена злива
У барвистім осіннім танці.

Довга ніч по короткій днині
Шепотіла слова осінні,
І стелилися довгі тіні,
Невесняні і невесільні..."

Пародія
« Буває… »

Нині рано вляглися спати
Між перинами-подушкaми…
Щось непевне зайшло в кімнату,
І вляглося собі між нами.

Ти холодний, воно – гаряче,
Шепотіло мені лукаве…
Я мовчала, ти спав, не бачив,
Я боялась дихнути навіть…

А воно зачіпає коси,
Пальці гріє мої тремтливо,
Щось невтомно намарне просить,
І від нього ледь пахне… пивом.

Цілувати взялось – незчулась,
Бо так схоже, в твоїй манері!
…Ти порухався, тінь метнулась –
То сусід переплутав двері.

18.12.2013

Юрій Садловський
поезія
"Розгорни себе назовсім..."

Олені

"розгорни себе назовсім
й покладись мені на груди
місяць увімкнувся голий
ми потягнем місяць в блуди

розгорни себе назовсім
поміж нами впали зорі
нас зібрали сни прозорі
в танок смерті й нам там добре"

Пародія 
Захопився…

“Розгорни …”– просив поетку
(Місяць вимкну – треба буде).
Всунув пальця у розетку,
Подивившись їй на груди…

В танку смерті затрусило,
Іскри із очей і зорі!
А до того було мило –
Нас зібрали сни прозорі.

Все натхнення розгубилось,
Я кричав й махав руками!
Потім бахнуло й скінчилось –
Впав лічильник поміж нами…

Леся Романчук
поезія
“Найкращий друг”
збірка “Жінка з гітарою”

"Як обсіла самота,
а у серці сум і бяка,
заведи собі кота,
заведи собі собаку.

Можна мавпу, їжака,
чи корову на балконі,
чи у банці хом'яка,
а найкращі друзі — коні.

Вірний друг на чотирьох,
він до серця якнайближче,
нас любитиме обох
й не питатиме за віщо.

Волохатого тепла
так багато в темній хаті.
Не спитає: де була?
Не проситиме оплати.

А якщо собака не
вартуватиме уваги —
заведи собі мене,
і побачиш перевагу.

Що утнемо ми разом —
перевершить всі надії,
тільки буду я котом,
бо собакою не вмію."

Пародія
Резюме друга

Зле і добре промине,
Час зажури і екстазу,
Заведи собі мене –
Заміню я всіх відразу!

Звісно, справа не проста –
Друзів так багато файних!
Їм я більше від кота,
Та не кінь – не треба стайні!

Не свиня – навіщо льох?
І не пес – не звик брехати.
Вмію теж на чотирьох,
Та не часто – в день зарплати.

І не пам’ятаю зла
(Друг – не просто біомаса),
Не спитаю, де була,
Або звідки ця прикраса?

Друг дурниці не верзе –
Що сказати треба знати.
Звісно, я не шимпанзе,
Але теплий, волохатий…

Головне – не віртуал,
Поряд, ось – відчуй наснагу!
Шість в однім – універсал!
І побачиш перевагу…

18.12. 2013


Валентин Дубінін

Віктор Кучерук
поезія
“Невиправний”

"Лежу, вслухаючись у тишу
І в болі грішної душі,
А в голові – думок надлишок
Ізнов про пестощі чужі.
Мабуть, побігаю ще трохи,
Жіночі зводячи серця,
Якщо болить душа, а ноги
Прудкі, неначе в жеребця…"

Пародія
Покаявся…

Добігався. Лежу. Скрутило.
Вслухаюсь в тишу і думки…
Чи жеребців здають “на мило”,
Чи підліковують таки?
Болить душа і ледь не плаче…
Невже чужі жінки – то гріх?
Покаявсь. Відпустило наче.
І душу. Й ноги.
То побіг!

3.08.2014

Іван Гентош (нар. 9 серпня 1957, Угнів) — український поет і пародист. Член Національної спілки письменників України (з березня 2015) і Асоціації українських письменників. Живе і працює у Львові.

 


 

*
Нагору