Ірена Слута

***
...у слині
У поті
У роті...
У порухах тазом, у келихах й вазах (тих, що вмирають без квітів)...
У нічних мовчаннях й жахах.
У двотижневих безсоннях…
У складках дарованих не тобою суконь.
Ти всюди, Ти всюди, Ти всюди...
Ні скласти, ні викинути, ні зім’яти...
А лиш любити, жевріти, жадати...

Мене
Без
Тебе
Нема....

6 серпня 2015 01:30

***
Я не можу спати в пустках спалень...
Груди розпинаю. І любов як знамень...
Я боялася, кричала, звала силу рода.
Ти ж уперто кликав самоту — "свобода".

11 серпня 2015 00:52

***
Коли спогади солодші за твої губи
Коли від прохолоди є кашеміровий светр
Я починаю палити рукописами груби
І відміряти кожним подихом відстані метр
Це вже не прощання, і навіть не втеча
Це тиха, манірна хода понадвечір...
І раптом почуєш у серці моїм колотнеча
Це все п’ята кава. Та ти вимов: "Добривечір..."

6 вересня 2015 21:52

***
Фантом ключів
І ночі морок
Ти загубився в сні
Мені залишив порох
Сушити чи стріляти?
Іти чи утікати?
Візьми пастелі
Будеш тіло забавляти...

***
Збите дихання
І погляд у пів поруха
Навчи мене вірити
Дай забути, що таке холодно

Претензії високо
Надто упевнено
Я люблю зверху
То й що, що вже темна...

Торкнися долоні
Злякай мене сміхом
Не бійся, все буде
Не просто потіха...

15 вересня 2015 22:12

***
Твої пальці смертоносні
Твої порухи такі знайомі
Всі ці запахи, рідини, тролінги...
Ми втонули не зарано?

Я благаю зупинися!
Не пульсуй, не зваблюй лоном
Я покаюсь, розберися
Зі своїм паблісіті айфоном

Вечір, колір, точка зборки
Птахи в небі і відмовки
Ти відчуєш, ти пізнаєш
Ти мене на всіх них проміняєш...

15 вересня 2015 22:26

***
Чи треба практикувати дихання, коли ти від погляду задихаєшся?
Чи допоможе приворотне зілля, котре насипано відьмАми?

Ти прихопи мене в долоні, притисни міцно і скажи...
Ти повтори все знову й знову. Ах, як не вистачає мені брехні…

15 вересня 2015, 22:30

***
"Ці у машині якісь ненормальні!"-
Скептично глядять янголята
Без права, без правди, без спальні
Як сміють себе окриляти?

А ми лиш сміємось дитячим сміхом
І хочем тривалим мовчанням
А ми розлетілись мільйонами пазлів
І світ заново перескладуємо...

18 вересня 2015, 06:39

***
Ця осінь шалена,
Співоча, буремна.
Ти бачиш, я не фарбую губи
Чую водопроводів оркестрові труби.
Чимдалі звикаю —
Тим менше блукаю.
Та визначеність вперше лякає
В мої симфонії зовсім не лягає...
Шукає
Блукає
Тобою замовляє...

***
Ти моя релігія і віра моя
Ти моє чистилище і мій перший враг
Ти знаходиш рішення
Вірні, як завжди
Я звикаю з думкою
Самоти...

***
Нормовані емоції
Межовані простори
Ми відбуваємося в паралельних реальностях
І я звикаю жити в твоїх банальностях

Вона стає зручною
Вона забавляє
Вона може бути ручною
Вона глибше вростає...

Знайти свою задачу і слідом іти
Не чекати на здачу
Залиш монети для мілкоти

***
Епідерма, порухи, звуки
Зривисте дихання і розлуки...
Розглядання, вдивляння і сум’ятіння
Забороненого світу творіння...

Ти ще чекаєш знаку із неба
Та я твій знак, твоє знамено...
І вже коло тебе...

***
Я дізнаюся про твої почуття,
коли ти притискаєш міцніше, ніж звично
Я не боюсь згубить життя,
коли між нами все магічно.
І більш не треба ні постів, ні лайків до безтями...
Уже стелю тобі постіль,
Шовковим маревом, my lover ...

Збережи себе до ранку
And believe in sunrise
Збережи себе до ранку
I’ll show you my eyes...
Збережи себе до ранку
Я благаю: збережи
Збережи себе до ранку
Моє серце не згуби...

Вдивляюсь з шалом у зіниці
Жадаю трепетно тебе...
Закрила очі, розпахнула серце
Обійми... Кроки... Запахи... Живе...
Довіра пізнається в пітьмі
Я ризикую знову — заживе
My lover, будь зі мною вічно
Чи доки сонце не взійде...

Збережи себе до ранку
And believe in sunrise
Збережи себе до ранку
I’ll show you my eyes...
Збережи себе до ранку
Я благаю: збережи
Збережи себе до ранку
Моє серце не згуби...

29 листопада 2015, 23:52

***
Ти казав: “Я хочу тебе собою накрити, зберегти, захистити.”
Вітаю з доблесним планом, тореодоре! —
накрило, зарило, втопило…
Між межами реальності і пізнання
Між складками чийогось одягу…
Я...

30 листопада 2015, 23:28

***
Людей обмеженість — дорога зубожінь
Самотнім прихистком — від Місяця тінь…
Кохати палко — не потрібно багато тепла
Чекати завжди — найтонша струна…
Ти думаєш втеча врятує мене?
Без запаху мене немає ніде…

30 листопада 2015, 23:39

***
Не вміла бути дорослою
Жила недовірливо
Манірно
Імпульсивно
Інтуїтивно
Наївно…

Він все казав: “Я вірю в тебе”
Вона ж благала слів: “Все вирішу за тебе”

Але в той день замовлень не приймали небеса
І він збрехав
Й не стрималась вона…

1 грудня 2015, 00:18

***
Невпинна
Чарівна
Невчасна.
Побудь зі мною хвилю.
Усе ясно…
Мовчанням розіграти не зумієш
Unreal відчуття in our feeling
Я буду поряд, доки не розвієм
Усього смутку за нордичним стилем.
Чекати до весни — аж цілу вічність
Trollstigen закриті. Консервую ніжність.
Фак-апи і трабли згубили колір втрати
Ти дав мені те, що вчить знов малювати…

1 грудня 2015, 22:35
Ондалснес, Норвегія

***
— Ти завжди така фантастично красива?
Іди пригорну тебе, мила!
Я хочу селфі з тобою мати
і перед друзями хизувати.
Я хочу вдихати твої аромати,
Душею твоєю навпростець керувати
І буду щодня пелюстки цілувати, плекати...
— Спасибі. Я — сакура. Ні плоду, ні запаху… Нічого дати.

19 квітня 2016, 20:14
Ужгород, Україна

***
Хіба забула ти, кохана,
Що ліпша загадка —
Це та, що відповідь сховала?

Хіба хотіла ти любити
Для того, щоб тримати, не пустити,
Тому не скигли
І йди
Ще треба живу рибу потопити

29 жовтня 2016, 21:32
Рим, Італія

***
Залий дощем мою утому
По крапельці стікай додолу
Солоні краплі злижуть губи
Чужих людей пакую в туби

Я та, що архітектором не стала
А лиш йому давала.

***
Я вийшла гола знову з дому
Лишила бувшого вагу питому
Я знов прозора й пружна
Та скрипка плаче десь сутужно

Ти хочеш пестити, торкати?
Ти хочеш нюхати, кусати?

Як мені цноту всю тобі віддати?
Сьогодні я не буду ковтати.

***
Стільки мансів-шмансів, милий
Зацінила. Ти вродливий
Хочеш мою силу мати?
Думаєш, це внутрим’язево вкачати?
Я буду театрально кричати
Кінчати
Лизати
Смоктати

Ой, ти просто хотів на каву позвати?

***
Лицькни пальчик спершу, ніж встромити
Хочу жити як у серіалі
Ти звикаєш тіло своє парфумами душити
Та я все одно подихаю в фіналі

***
Вони казали: така талановита!
Красива! Балакуча! Відкрита!
Вони казали: давай із нами!
Дружити! Тусити! Вставляти!

По черзі, милі!
Можна імена не пам’ятати?

***
Я тебе не вигадала
Я тебе вимолила
Я тебе виплакала
Я тебе виблагала
Я тебе вислужила
Я тебе у задзеркаллі вихопила

Ти мене не очікував
Ти мене не уявляв
Ти мене не кликав
Ти мене не замовляв
Ти давно залишив вірити
І надіятись на шанс
Ти вже думав не стрибнути
Вище власних назв

"Ми" таке раптове
Ми — таке жадане
Ми — зовсім голе
І, проте, недоторканне…

18 вересня 2018, 20:58
Львів

***
Чи можлива РАдість в межах тіла?
Чи перестав би мене Ти мірять?
Через безпечні небезпеки й розпуки
Через зради, болі, муки
Через обійми, хотіння, жадання…
Надсилаю себе “До запитання”

23 вересня 2018, 17:31

***
Вони казали: «Гендер, рівність, воля»
Довкола натовпи, душі — неволя.
Клубились сильні моралісти,
Носились з прапорами активісти.
А я торкалась шкіри кінчиком пера,
Зім’яла гриву оперА...

Щораз, коли тебе я роздягаю
Зганяю порохи з думок
І тіло забавляю
Тримай
Ключі
Од
Раю...

***
Заведи мене
Не за небокрай
Тисни газ
Не видихай
Стогін — спів
Втопи мене
За межею
Страх
Мине…

***
Не читай бездарні вірші
Не неси дарунки Вішні
Ти еклектику вмикаєш
Хитрість мудрістю прозиваєш
Я хапнула трохи неба
В стійло мені більш не треба
Будеш річку гатити
Не забувай стрім включити
Знаків доста
Я в фіналі
Витри носа
Яд в бокалі

***
Якби я писала без упину
Чи швидше би тоді Ти прилинув?
Якби знаходила метафори вчасні
Чи стали б простори мені підвласні?

Крихка і манірна
Солодка і дивна
Доречна собою
Та не в ладу з головою

Ну що ж, моя проблемна
Іди до мене! Будеш темна!
Ніяких трансформацій
На фоні прокрастинацій
Я полюблю тебе за Душу
Та закріпити через рідини мушу

***
Сучасні Месії
Підміна Бога
Практики древні
Спів єдинорога
Взиваєш до неба
Шукаєш утіхи
Блукаєш світами
Рахуєш погріхи
Я втішена Небом
Брехнею
Повітрям
Я дихаю справно
Вплітаюсь у віття
Вростаю у мрії
Мімікрую зручною
Гнучко позую
Театрально танцюю
Бездарно співаю
І страхи
Ховаю, хАваю, ковтаю
Та раптом обридло
Набило оскому
Прибралась
Умилась
І стала Сонцем-Домом

***
Чи можлива РАдість в межах тіла?
Чи перестав би мене Ти мірять?
Через безпечні небезпеки й розпуки
Через зради, болі і муки
Через обійми хотіння, жадання...
Надсилаю себе «До запитання»

***
Ти вийшов за мою лінію Кармана
Я невагома тепер
Обіцянка нести в руках мою карму
Вигукую: ти мене впер!
Обумовленість виправдана
Якщо вона радісна
Хвороба закликана
Коли є печаль
Раптово так сталося
Що жити цікаво
Та з Тобою
Ще й в кайф

***
Віршувати — легко
Значно важче просто жити
Балансувати, дозволяти, свідомо втрачати...
Піти в похід не на Кайлаш
Та Бога все ж пізнати

***
Вони не знали різниці
Між стимулюванням та стимуляцією
Вони жили в епоху прокрастинацій
Профанацій, ситуативних капітуляцій

А Він сидів на посадовій горі
Посаджений кимось...
Чи Він так хотів?
Він ніс всі печалі і смутки народу свого
Любив його палко
І ненавидів заодно…

***
«Йому повезло»
Усі казали
Трупів не бачили
Аскез не рахували
Хотіли, просили, зручними ставали
Посміхалися, лестощі лили, глибше вростали
А він, як дервіш древній, крутить кола
Як волхв одухотворює природу
Летить, як вітер
Пахне сталлю
Сортує попіл і пилок
Рятує письмена, покриті емаллю

***
Сумуєш, друже?
Бракне тобі співу?
Де Твоя Лада?
Лягай тут, на коліна...
Я не попрошу ніц
Лиш будь собою повен
Твій човен притопило
Відпочинь мій коен
Кохай у мене мрії
Податлива, родюча...
Твори Світи
Я ж буду
Просто
ЛуЧЧа

***
Він дивився на місто
Викочував з мене сонце
Небо пріло йому моїми парами
Мрії пурхали одна по одній з балкону
Ми долали прірву між світами

***
Стули свою пельку
Застли димом очі
Захід завжди яскравіший за Схід
Та Сонце уповні лише в обід

***
Твої ноти лягають в акорди
Ти не фальшивиш майже мені
І лиш тримаючи твої долоні
Я знаю: мить — це і є назавжди

28 вересня 2018, 18:07

***
Страждання очікувані
Прогнозовані, прикликані
Навіть ТВ не вмикаю
Бо все погано, — і так знаю
Колесо Сансари, спасіння душі
40 незайманих
Пиши від горя вірші
Я не повірила
Втратила шанс
Страдницьку віру
Втомлених мас
Спробу покладено
Кинджали складено
РАдість — це практика
Повсякчас
Надбудови теорій
Полишила тихо
Щастя — мій вектор
Купірую лихо
Спроба не карна
В дупу ту карму
РОДом в коло стала
БОГа пізнала…

29 вересня 2018, 12:48
Суренж (Рівне-Ровно)

***
Він в мене плакав і сміявся
Він в мене безталанно хизувався
Він дихав, дмухав, пурхав
Мене ж стошнило його пухом

2 жовтня 2018, 21:55

***
Ексклюзивне життя, ідеальне
Заслужила? Вхопила? Карма?
Хто терпіння не практикує —
Спокою не набогує
На один-два-три розрахуйся
Якщо зможеш, в його мешти взуйся
Він не карає
Це просто мовчання
Ковтни реп’яха
Медове прощання

19 жовтня 2018, 19:05

***
Наша осінь йшла манірно
Як відходить в житті найкраща Жінка
Не зважай! То серця зупинка
Для душі вектор взято вірно!

Це не страшно, коли усього надто
Ти вже вмієш любити себе у мене
Я навчуся приймати життя студене
Ти зумієш дихати в такт — строкато

21 жовтня 2018, 15:17
Одеса, Україна

***
Дуальність між формою та змістом
Коли за першим другого не видно
Я дихаю покинутим містом
Примружуюсь: твої тіні скачуть твістом
Я — недоторканний запас Планети
І буду, по ходу, тобою вскрита
Магнітом зваблені комети
Прямують в лоно. Несамовита!
Забави ладні
Не дам їм ради
Всі консультації від вчора у праМами
Замовкни лихо
Янгол наді мною
Із Чорним Сонцем за спиною

24 жовтня 2018, 21:21

***
Розкіш завжди повільна
Ввійди в моє життя манірно
Не поспішай, коли мене читаєш
Ти насолоду в паузах пізнаєш
Плавність рухів і постава
Друга ліпша. Як отава
Поспіхом дітей зробити —
Приректи у гонці жити.
Понад втіхою і шалом
Є породи нерушиме начало
Правом крові зарікаю
Не шукай наступництва паю
Як не можеш осилити Вічність
Я пручатимусь. Прости за трагічність!
Перемога любить перших
Не потребую шляхів дешевших
Етикету і етики замало
Покажи мені кості свої зухвало
Я пізнаю геному структуру
Хоч яку ти приймеш фігуру
Я вкладатиму долоню в долоню завчасно
Ти зиркатимеш прижмурено, масно
«На хвилинку, у душ»
І згадуй як звали
Мріяв вхопити куш?
Втілень із сотню прогавив

26 жовтня 2018, 23:33

***
Ти — мій легіт
Це вже зовсім не те, що легінь
Я втомилася від невпинності буття
Хворію... Таке моє каяття
Стабільність життя проміняла
На гостроту емоцій без угаву
Спинитися, дихати, просто жити
Тішитися одним і тим самим
Спокійно старіти
Дзуськи!
Не винайшли ще той укол,
Котрий не просто збільшить губи,
А запакує мою шаленість в туби
Тебе я люблю! От прикол!
Хоч не збиралася...
Це мій прокол?
Псевдолюбові ДО наковталася
«Не планувала» — так і запишіть у протокол.

28 жовтня 2018, 10:52

***
Він так любив її дитинно
Плекав і бавив безупинно
Знімав свій плащ і тихо клав на плечі
І чудовався її сну у тихий вечір.
Вона світила йому сонцем
Заливала сміхом
Словами зігрівала злотоцінно
І віддалялася. Повільно та невпинно.
Ой не від того, що отримаєм кохаєм
А лиш коли Рідну душу пізнаєм.
«Прощай, кохана! Ліпшого ти варта!
Мене чекає нова шкварка».

28 жовтня 2018, 18:45

***
Я твоя Таіс
Але умови не афінські
Ти чисто Біс
Хоч корні українські
Освітиш плани, завоюєш землі нові
Спочиватимеш... Я не боюся крові
Дім на горі, прекрасний сад, утіхи...
Виступи людні, краму повні міхи
Усе ти ладен був мені дати
Лиш би царицею своєю назвати.
Пали палаци! Закликаю!
І пещу... Відкриваю двері раю
Кохати мало інколи у світі
Македонський коли крокує
Усі шляхи його у цвіті
А двоєжИття не набогує...

28 жовтня 2018, 23:56

***
Не вмію любити упівдуші
Не знаю як то казати півправди
Ти хизуєшся — глянь, які бариші
Я, дурепа, прошу уваги завжди.
Вміла би успішність цінувати
І довкола пальця крутити натуру
Вже давно б могла цей світ обіграти
І котрогось наступного у макулатуру.
А у мене цінності, віра, опіка
Вчасні доторки, зустрічі, втіха
Не популярний запит, чіка!
Ти не цікава більше. Тихо!

30 жовтня 2018, 00:30

***
Слідкуй за словами, котрі вимовляєш уві сні,
Блукай чужими світами на самоті.
Розійшлася-розгулялась простодушна!
Зав’язати очі — думка слушна!
Як впустила його в плоті проростати,
То чого вже душеньку ховати?
Хай ти житимеш в просторі черепної коробки,
Малюватимеш спільні ваші надгробки.
Він вмирати з тобою прав не підпише,
Як і жити, як і жити... Сердешне!..
Пий, танцюй, крутись несамовито!
Він обігрує всіх завжди! Твої козирі крито!
Право вибору лиш у тім полягає,
Чи знімати сукенку, чи хай задирає...

2 листопада 2018, 01:16
Анталія, Туреччина, Spice

***
Геній над хаосом панує,
Змінює рух планети...
Ну добре, планету не зсує.
Політики-економіки хитросплети
Хвацько, архітектурно мудрує.
Мислить, як справжній Творець!
Усім навколо щедрує...
Чи треба такому вінець?
Смутку пізнання, екзистенційності буття
Емоції-зморшки, нікому каяття...

Маленьке, грайливе, кумедне, живе...
Пухнасте, кусюче, кучеряве, дурне...
Віршує, богує, танцює, літає
Плаче, сміється, проклинає, зціляє...
Питає: «Ти звідки?». І чує: «Я — рідна.
Розвіяти смуту Твою. На мить! Необхідна!»

Отак ніколи не знаєш,
Коли жарт від світобудови піймаєш ;)

2 листопада 2018, 14:38

***
Я пуста як каструля...
Кинь у мене горошок — дзвенить!
Кажеш, доладна дівуля?
Горошок не перцем! Болить!
На що мрій твоїх стане,
Того і наваре
Лиш би продукти свіжі були
Маєш ти знати рецепти фірмові
Не плутать, що жарить, а що відбить
Щоб мене мати, тра кулінаром стати,
Неабияким!
А не якісь там витребеньки тулить!

2 листопада 2018, 22:13

***
Нявчить моя пересторога
Маленьким зачиненим кошеням
Передчуття чи досвіду облога?
Я віддалась би незнанням
Не бЕруть. Кажуть, надто вертка
Купи собі індульгенцію-втечу на пермЕ
Лишися мене як шмата м`яса. Жорстка!
Не хоче... з тобою! І взяв на «Бігме»
Тепер і назавжди (дівчачі слова)
В поняттях пацанячих
Він наточив два пера
Блискучогарячих...
Добре... Пригадую...
Маю із Фесту ще зо три рядна
Вкривати молодую
Ох, яка ж війна затяжна…

3 листопада 2018, 22:56

***
Бійся бурхливої любові
Ненависті гірше вона
Банально зарифмую — «крові»
Незчуєшся і знову впадеш
У «пра нєго» вірші
Обіцянки в тиші
І лицькання-цьомкання
Чортма!
Пізнай і признайся:
Ти жити хотіла?
Чи знову вектор згубила?
Бабця казала:
«Нагинай гілляку, доки молода»
Ти ж гнула спинку
Красиво! Та зиску нема.
Він прийде і скаже:
«Ти сива-не красива
Папа...»
Коли любов міцна, стабільна
Вона ясна і спокійна
Приходь зі своїм
Обідів тут нема

4 листопада 2018, 20:20

***
Мішанина. Галас. Крики
Злиті крові. Нації-каліки
Крилатого Тельця зненавиділи
Храми істини спорожніли
Корову-маму з’їсти!
Бий усіх, хто має хисти!
Сонце спалить
Чи врятує?
Чорні лики
Ніц не чує...

Схема є
Вона працює
Запустим механізм
І погарцюєм

Я — імператриця
Духовний наставник
Пропащої планети
Ти — виконавча сила
Економіка, військо, торгівля —
Все осилив
Та ми лиш чуємо великий сервер
Котрий володіє знаннями усіми
Де сегментовані по сотам
Мінімально здібні
Чоловіче-Жіноче-Божественне
Це і дає нам право
Більше не маю бажання і сили
Бавитися з Тобою по невластивим нам балам
Я так довго ішла додому. Тонко хотіла відчувати
Знала, що є моя боголюдина.
Не доведеться самій віршувати

Творімо світи!
Це наше знамено
Заклич усіх поіменно
Дозволяєш дітям у вогні іти
Не на погибель — на очищення мети

5 листопада 2018, 00:35
Трипілля, Україна

***
Смійся, шалена!
Це єдиний твій шлях
Медитація недумання
Пустка в мислях
Дервішем танець проґавила
Роздумів паку зібрала
Птаха-надії крила розправила
Простір і час владала.
Хочеш таємні практики, Ляля?
На ось! Бери! Поза пусткою віталень
Поміж людських ля-ля-ля
Серед власних віддзеркалень
Щира, єдина і вірна повірка — це сміх
Справжній, дитячий, РАдужний
Голос мій внутрішній стих
Знову сміюсь Тобі в трубку…

6 листопада 2018, 22:33

***
Між двох вогнів обирала
Один — яскравий і доладний
Другий — потужний і тривкий
У порівняння стільки сил доклала
Що врешті плюнула
Із ними чорт!
«Хочу Одного», — про себе белькотнула
Як з вишенькою торт!
Не знала, хвесько, що замовляла
Виходить на власний рекорд!
У кількості віршів
У станах торішніх
У пестощах-любощах Норд.
Одного жадати — велика наука
Плекатись в шовку сновидінь
Де є вибір між двох — лишися!
І до третього полинь!

7 листопада 2018, 19:13

***
Відріж подол сукенки
Щоб не тривожить кошеня
Знайди Коло Пустки
Пізнай в собі святу і бісеня
Нема потреби бігти по воді
Безглуздо плавати по суші
Оцінки, догми всюдисущі
Закриті очі... Помовчи!
Задача: Велику Межу пізнати
Своїм життям нікого не карати

7 листопада 2018, 20:41

***
Так тихо, що чути, як цокає Твій годинник
Я ще не зовсім повернулася зі сну
Спогади проскакують, допоки на перезмінці митник
Млості рапсодію чую неголосну.

Я думала, магія природи можлива лише у глуші
Лежати долілиць, відчувати проростання крізь себе трави
Розрізняти воду дощу та криниці, смакувати книші
Шанувати Богів, комарів, булави, камиші…

Сьогодні так тихо, що чути як їде вагон метро
На сьомому поверсі мацаю, чи не згризені губи
Ти був широким учора, як саме Дніпро
Природа повсюди де Ми — Життєлюби

9 листопада 2018, 23:16
Київ, Салют

***
— Я вичавлю з тебе усе твоє горе!
Обіцянка мастита, нічого сказати
— Воно ти треба, добротворе?
Що буду опісля в себе вкладати?
Забути останню сльозу печалі
Вимоги змін були сталі
Думала ліки від прощ
Ти ж шаманив народу дощ

9 листопада 2018, 23:43

РІВНОвага

Від любові до ненависті — лише крок
Від ненависті до любові — прірва
Сучасникам завжди тра пророк
І абсолютно не важлива віра

На месію можна сподівання перекласти
Можна чандала вродити
А як стане зле — проклясти
Модно робити ілюзію руху

Я ж стою на місці все життя
Доки ви бігали по колу
Я в рівновазі левітую в майбуття

10 листопада 2018, 20:46

***
Не потрібні «назавжди»
Де буття присмачене чеканням завтра
Ланжерон у нас коли?
В Ужгород пізніше? Планів мантра.

Справжня Жінка назавждийок цих боїться
Зневажає трохи, трохи рже
Все найкраще у наступному чаїться
Нереальність мрій цих — впринципі чуже

І у цих чеканнях-вірах та валізах
Проминає все її життя
Хто посміє звинуватить в самострептизах?
«Назавжди» — це є Жінка сама

10 листопада 2018, 22:29

***
Не очевидно, що відбулись зміни?
Не очевидно, що Вони між нами?
Життя уже не каторга і тризна
Та не біжи ти задом!
Потрібно просто обернутись
До сонця обличчям стати
Прийняти Інших існування
Свою місію пізнати.
Не бійся правди
Знання з архівів вийшло
Ми думали, світ зоресонячним стане
На Чорне сонце сподівали
Та все чуже, усе це пришле
Жінка — єдиний можливий пароль
В закодованих світах — її головна роль
Великі Творці сигнал цей прийняли
Відьму шукайте!
(Аби лиш знов не розіп’яли)
Сил не гайте
Фінали вже близько
Тримайтесь за руки
Вона не медіум-дівчисько
Дніпром ідуть фелуки

Трикутником пальці тримайте
Своїх до гурту закликайте
Сонцестоянням мир помажем
Трипільські скрижалі, волхви...
Ти з нами? Ми не промажем!

15 листопада 2018, 13:31

***
Як мислити, творити, жити,
Коли все павутиною покрито?
Міазмами світ заполонило
Шукала лику, приглядалась — рило.

Духовного шляху сурогати
Медитації, дихання, асани, прана
На все є книги і майстри
А хош, в ашрамі затусим?

Чим мілкіші людинки
Тим яскравіші картинки
А спробуй самотнім стати
Повернутись живим
І хоч себе врятувати...

19 листопада 2018, 11:43

***
Сьогодні небо провалилось
Хороших кадрів не буде
Сонце вчорашнім Місяцем обпилось
Ти тягнеш за руку — пішли на люде

Протягом вислизну
Доки відкриті ставні мрій
Плануєш мене показну?
Потроху! Не дурій!

Тісто повинно взійти у теплі
Вогню дай!
Якщо вже розклав мене на столі
Собою заграй
Тягучо жадай!
Хапай!

19 листопада 2018, 12:42

***
Зачаклуй мене, Волхве
Та й Місяцем-бИком
Збирай пожитки Яхве
Стускнів ти ликом
Напої мене з братини
Примири світло-тіні
Під нігтями зідрані патини
Двадцять четвертий, не інакше, Паганіні
Пробуджуй архетипи
Погодую мене з ложки
Крики перейдуть у схлипи
Ти бачиш? На карнизі божки
Час розтягнула
У ретроградність впавши
Душу діткнула
Досвідченість зімітувавши
Старанно все випив
До останньої ноти
Лишились на подушках рубинові цноти

Обрядовість відродили
Тишу наворожили
І попри звичні манери
Опісля три дні не прала постелі

19 листопада 2018, 16:08
Суренж

***
Безумство їх вчило, що істина виходить з крові
Осідлані манери
І моногамних спротив
Наші позиціонування стабільно гонорові
Позиції — бездумний речитатив.
Шукаєм віри, правди, волі
Хапаєм знаки, лайф-хаки, чужі ролі
І все одне — найважливіше впустив.
Не страшно сліпими бути
І йти за сліпим вождем
Значно страшніше бачити-чути
Нумо, творці, собі реквієм складем!

19 листопада 2018, 20:23

***
Вони всі пишуть однаково добре
А там силіконово-звична краса...
Шукала Своїх! Дівча хоробре
І провалилась до Тебе — у Небеса.

Я поспіхом зібрана, непродуманий «лук»
Ця роль не обіграна, реагую на звук
Пишу Тобі вірші, рятуюсь слівцем
А може станцюю? Та й підтюпцЕм.

Ох і складна ця зупинка!
Гаразд! Збудую свій храм
Почну жити як жінка
Без косичок і драм...

19 листопада 2018, 20:34

***
Не кохайся з чоловіком,
Що не пахне твоїм майбутнім.
Я займаюсь одвічно ліком,
Плетивом марев самобутнім.
?
Там, де справжнє, не вийде зіграти
Поперек знання акупунктури.
Він зуміє тебе драти
Навіть не торкнувшись натури.
?
21 листопада 2018, 00:18

***
Щодня у нас бувають дистанції
Котрі неодмінно пройти самому
Зібрати докупи усі субстанції
Обійняти Тебе — потрапить додому...

Ходити у тиші
Перебирати звуки кроків й серцЯ
Систематизувати душі
І знов обирати Творця.

Ми всі одинаки по своїй суті
Самотність звеличить чи вб’є?
Не бійся померти у каламуті
Бійся прожити життя не своє.

22 листопада 2018, 11:49

***
Ти розпізнав мене по одному стібочку
А зараз вивчаєш вишиване полотно
Пройшов лабіринти по моєму клубочку
І диво чудесне! Ми — заодно!

Єдине, що прагну — спокоєм стати
Нести тобі радість світів
Не потребую умовностями причащати
Ти мене мріями зігрів

Прости мені слабкість бажань та утіх
Візьми мою душу і їж як пиріг
Ніколи я Всесвітом стати не стану
Та можна я навколо розтану?

24 листопада 2018, 02:28

ГОЛОДОмур

— Мамо, хочу їсти!
— На он, — з’їж мене!
Закололо щось у скроні
Звідки ці слова — не збагне

Генетична пам`ять ріже простір
Звуки зі скрипом сповзають у плач
На ось — лишився лиш спомин
Нашої нації незримий палач

Ми пам’ятаємо, крутимо, віримо
Ставимо монументи, свічки...
Народе! Постав собі віху
Більше ніколи туди!

Дай собі право непорушне, затяте
Не впадати у голод Душі
Рятувати собою ті Роди
Котрі простір тобі присвятив...

24 листопада 2018, 02:43

***
Вечоріє...
Запашіє...
Млостю тіло пріє...
Як то може так си стати,
Що тебе лиш ладна чатувати?
Якого милого дуба
Так знемагаю від облуду?
Віддаюсь в полоні вітру
Зазимуй мене переквітлу
І як раптом до весни не взійду
Так і буде. Та щасливою відійду...

24 листопада 2018, 20:27

***
Десь між Твоїм мовчанням та Моєю самотністю
Я усе зрозуміла
Доки я вихвалялась незворотністю
Ти взяв на руки мою внутрішню дитину
Заколисав, попестив, стишив
Відзняв 17 селфі
І в притулку залишив...

27 листопада 2018, 23:24

***?
Побудуй в мені мандалу пробудження!
Ми в егрегорі спільному стались.
Ти учився долати збудження,
Щоб за щастя моє розрахуватись.
Ох і дорого доведеться платити...
Знаєш достеменно закон.
Та хіба можливо Шанс упустити?
Імператоре, Ти перейшов рубікон.
?
28 листопада 2018, 15:32

***
Ти не подобаєшся мені анітрохи
Але носиш кінків набір
Я стягнула із себе панчохи
Ще до того, як ти спустився з гір.

Ти один суцільний флоггер
По моєму розпашілому тілу
Довіряюся, Герр!
Під ранок накрий зомлілу.

Я відчуваю, музикант Ви знаний
Пальці перебирають ноти уміло
Із мене інструмент непоганий
Стаккато по ключу і у діло.

Відкрий усі в мені джерела
Солодкі, гіркі, солоні, масні
Посади в мені дерева
І поливай Місяцем уповні.

5d моделі знудили, милий?
Пірнай у мою висоту
Вишкіл вражає, хоч погляд хтивий
Рівняються чакри на пустоту.

Винищив воїн чужих
До основ світобудови припер
Чатував кожен видих
Чи боліло, не цікаво, Люципер?

30 листопада 2018, 11:30

***?
Ти мене куражиш
Крутиш, як хочеш
Снігом порошиш
На ікринки крошиш
З рук своїх властно годуєш
Смієшся...
А долю дівочу пророчиш
Воюєш за душу мою
Підкупаєш дарами
Ставиш завдання
Досягнення плавиш...
Я би спіткнулась свідомо
Зобачивши небо
Впасти у твої обійми
Минаючи альтер-его...
?
1 грудня 2018, 23:38

***
Добріти! Пора подобріти!
Нікому не треба злі кобіти
Ти хочеш тренінгу жіночності? На!
Коли востаннє ти щиро раділа?
Просто всміхалася собі?
Коли востаннє ти годувала?
Допомагала? Віддавала? Лікувала?
Це просто! Не втратиш нічого
Здобудеш безцінні дива
З людьми бути доброю складно
Якщо чекаєш навзаєм — дарма
Не будь же скупою і взнаєш, що
Холод — то просто відсутність тепла.

2 грудня 2018, 00:32

***
Люди складаються на 80 відсотків з води
А я — з любові
Сиджу у ванній, наповнюю пори
Може, стануть люди й мені знайомі?

***
Ми домовилися про шлюб на небесах
І так довго шукались по містах.
Хіба ти винний, що таланти не пропадали?
Я — Рідна. Недостатні підстави?
Не бери мірилом тіла-коханців
Категоричність доречна лиш серед повстанців
Ми — не раби!
Призначення. Воля. Сонцетяжіння.
Найвища межа — СОтворіння

5 грудня 2018, 00:41

***
Мені не соромно!
Я — люблю
Така моя честь і слава
Підійди поближче — правду скажу
Все СВІТле в любові знайду
Природовідповідність — не хитра наука
Та в плетиві мінливих оков
В чужому світі я була безрука
Відкривши очі — серед янголів знайшла свій кров
Ти — моя амальгама
Мереживо світів
Тримаєш жезл
Я принесла чашу
Бис Ти її окропив.
Хотіла в небо впасти
Й тут закони!
Очищення триває
Набираю висоту...
Не дорікайте мене в беззаконні
Він — верховенство усьому!

***
Ти не писав мені вірші
Не присвячував ночі і дні
Дивися, аби чого не вийшло
Зі смути моєї прокльони одні.
Чекай мене, шукай мене
Плекай мене в моїй печалі
Облуди син, розпути дочка
З’єднати в купу самоту
Всадити в потяг і ту-тууу
Нам не судилося сьогодні
І це не плач – це процедури водні
Це омовення від гріхів
Скорбота всіх земних жалів
Нам не судилося...
Так трапся мені через сто віків...

***
У мене від Тебе сейсмічна активність
Виміри показують більше 10 балів
Добре, що я така глибока
На глибині все плавиться
Тому руйнування йому не страшне
Та ззовні зруйновано вже десятки тисяч кілометрів
Померло шість тисяч шістсот шістдесят шість людей із мого минулого
Лишилося лише двоє: я і Твоя тінь
Зупинися
Я зварила Тобі кави.

12 грудня 2018, 13:07

***
Щастя не любить тишу
Воно хоче бути голосним
Поділися зі мною благодійно
Два горнятка плесни
Завареного на РАдості
Одвічній вірі в чудеса
Омивай мене у талості
Ілюзій втрачених... Краса!
Не бійся бути смішним, недолугим
Ідеально в очах кохання усе
Ти ніколи не станеш другим
А телятко завше дві матки ссе

15 грудня 2018, 16:36

***
Ой, хто-хто...

Мій Миколай помер тихо,
Не встигнувши народитись цілком.
Траплялось бачити усяке лихо,
Всі болі лікувати через Оммм...

Повірити в чудо запросто можна,
Якщо ти в кРАїні чудес.
В традиціях НАШОГО Роду,
Миколайович для мене воскрес!

Блаженні не ликували,
Прокаженні не кляли.
Минули святкування феєрій, —
Він на почесті забив.
Прийшов тихо-крито,
Теплим коциком обгорнув
Сплатив буттю моє заборговане мито,
Мовчанням-златом пригорнув.
Дарував мені тихо і скромно,
Як святому належить Творцю.
Не жадав ні лайків, ні репостів
Врятував мою душу і поряд заснув...

19 грудня 2018, 06:35

***
Я відчуваю правда десь близько...
Ти будеш біле чи червоне?
Ми можемо годинами дивитися на вогонь,
Чужі завіти — нам не перепона.

Рухи звичні: доторки, паси...
Я знаю: правда десь близько...
Пішли скоріш на матраси,
Звучи красиво, ей, дівчисько!

Витрати часу — власні назви,
Ви всі однакові тепер.
Мені казали: правда близько…
Скажи, я круто тебе впер?

Тепер послухай мою думу,
Психічну втому відмоли.
Я щось шукав? Багато шуму...
Байдуже... Ляж тут, приплили...

20 грудня 2018, 14:09

***
Я знаю, що таке кохання з першого погляду
Та тебе я покохала з першого звуку
Кажуть, через звук ми пізнаємо Бога
А для мене Бог — це всього лише вимір: Вічність
Тепер безсмертя мене не цікавить
Я відбулася в Тобі
Тепер я хочу морозива

20 грудня 2018, 17:55

***
Моя любов жила на кінчиках вій,
А ти хапав мене за губи.
Блесна. Не проковтну гачки.
Палю твоїми опусами груби.

21 грудня 2018, 13:07

***
Пишу я кострубаті вірші
І набундючена душа
Як хочеться побути в тиші
Таке крикливе це життя
І доки теплитись я буду
У золоті своїх оков
Тебе благословляти знову й знову...
Зірвати павутини і завіси,
Пробратись потемки у ніч.
Кричати, рвати і кидати
Здійматись в розпачі увись.
Та все в думках, усе в мінорі...
В житті ж успішна у своєму горі
Пізнавши справжність, я іду.
Прощаю Шиві, Буддам і Христу.
Свої відповідальності я не знімаю,
Та дай сказати, не стихати... я благаю...

***
Якщо ти — Корочун
То що мені робити?
Казав: ми разом. Мій літун!
Вже Сонце розігріто!
Свічки, костри і кава...
Знемагаю...
Здається, холод Ти
Від чого ж закипаю?
Спекла Тобі пиріг
Вдягнула чорне
Небесний там уклін
Передавали
В коридорі
Лишися місії
На хвилю
Я дещо знаю
Нас окрилю...

21 грудня 2019, 18:28

***
Підбити підсумки року...
Закрити фото з тими, з ким уже не можна
Зробити вигляд підготовки подарунків
Пам’ятати про цілі, відстрілюючись з-під лаштунків.
Знову творити, мислити, жити...
Нести служіння на плечах волхвам
Вірити в світло скоморохів,
Котрі розмащують нас у віках.
Ми всі — лише добриво нашим же дітям
І в цьому твій одвічний закон?
Рятувати світи, будувати історії віхи,
Щоб потім заледве дійти на балкон.
Невже ти не бачиш притворства печалі?
Чому відкладаєш цю мить?
Втрачаємо! Благословенний арій!
Невже ти бидлу маєш себе присвятить?

23 грудня 2019, 13:23

***
Я могла би описати наші сексуальні сцени,
І це було би надзвичайно бурхливо.
Охочі тикали би пальцями і гиготіли,
А дехто налив би рому і зиркав хтиво.
Якби я описала наші сексуальні сцени,
То жодна жінка не йняла би тому віри.
Чоловіки втішались би словами: «Байки!»
І злісно мріяли нас на арени.
Та я пишу про більш інтимні речі.
Навіщо дивувати тим, що їм не взнати?
Бурхливіше за секс, страшніше втечі —
Є лиш кохання, що не вдасться поєднати...

23 грудня 2018, 19:53

***
Співрозмірні розміри
Розміняли десятку
В ту, що влучили
Напередодні чудес
Ти помітив мітку
Завчасно взяту
Тату-майстрів і богів
Жартівливий лікбез
Я порушила цілісність
Взятих оков
Ти витягуєш джангу
Із моїх основ
Не діли мене порівну
Я не тривка
Розпоясане полум’я
Наша сім’я

24 грудня 2018, 00:24

***
Ми завжди ходим по межі
Коли з тобою в мережі.
Всі хочуть якісний контент
І пруться на модний івент.
За лайки ладні одяг зняти
І душу навиворіт показати.
Нічого святого,
Нікого такого.
По інстастандарту:
Хлопець, одяг і трішки фарту.
Все зрозуміло: релігія проста —
Живи від поста до поста.
Осилиш цю нехитру науку —
Одинока, але з часом рука в руку.

25 грудня 2018, 17:48
Франція, Париж

***
Агарті чи Шамбала?
Хранителю древніх печер
Водила за носа Матриця
То до святош, то до гетер.
Зчитала всі коди
Свобідна тепер
Пусти мені води
В нас спільний етер.
Тобою запрограмована
В майбутньому давньому
Забула поплутана,
Нагадаю на сидінні задньому.
Ти — головний тертон планети
В мені нащупав терма
Для роботів — просто поети
Вічності мало. Наше сонце — пітьма.

3 січня 2019, 02:14

***
Встану я вдосвіта
Ладитиму яства
Повна, налюблена
Очами ясними
Сили знаходяться
Плани в порядку
Яйця до цукру
Просіююй муку, дівчатко!
Яблука-ягоди,
Світла-любові...
Розпущені пагоди
Жіночої долі.
Все би віддала
Пташкою лину
Тобі лиш би бути
Згубою
Ой, Милой!

3 січня 2019, 23:30

***
В глобальній культурі безкінечних аеропортів
Запахи, знаки уваги і культи
Обличчя, нації, рухи: калейдоскоп миготів
Плутаються історії та ваших батьків інсульти
Ви всі однаково різні
Пізнання світу скінчається завжди на собі
Посмішка, компліменти, місцеві дрінки
Інтернешнл інгліш та лет іт бі
Я навіть не лишатиму свої лінки
У тимчасовому світі фоловерів.
?
6 січня 2019, 17:06

***
Як багато людей закохані і не разом
Я складала не сказані зізнання у вази
Ти казав: «Невдовзі там будуть подаровані квіти»
Ми незчулися, як виросли наші не спільні чужі діти

***

Як багато людей не закохані і разом...
Це не люблять ні дівчата, ні історія
Сподівання дивовижі накрилися тазом
Борщ, диван, чиста постіль — от і вся територія.

8 січня 2019, 13:17

***
Світ великий фарбами зухвалий.
Швидко йшла — бо всюди сама.
Споконвіку закон це знаний:
Хочеш довго? Дай руку, мала!
Не шукала прив’язок, розчинялась у втіхах,
Знай, любила подорожами в нікуди.
Совість розберуть у історичних віхах.
Брала легко, лиш на крок підійди...
Обіймала себе чиїмись сильними руками,
А у Римі можна й ним себе поцілувать.
Людини завжди було замало,
Допоки Душу не пощастило пізнать...

8 січня 2019, 23:28

***
Червоний
Не каже: “Стоп!”
Моє червоне
Не про комунізм
Червонію
Поряд пронесли окроп
Червоно
Твої пальці в мені...

8 січня 2019, 23:44

***
Секунди з Тобою мають смак Вічності.
Я би пройшлася Різдвяною вулицею, якби не мінус десять.
Телефон працює від і до пропущеної крізь нього ніжності.
Чому ж ці древні вигадані міста не зносять?
Чому, хто, де, навіщо і за віщо покинув, втратив, загубив?
Ти хочеш в Суренж? Це зловіще...
Вже котрий етнос спотикався й відлюбив.
Сакральні кола: ідоли, кладовище...
На третій лінії — домівка моя.
Якщо Ти вирвеш мене із пащі Левів,
Я буду Левицею. Не банально. Твоя.

10 січня 2019, 03:26

***
Зупинка. Тиша. Морок. Холод.
Самотність дала новий оберт.
Коли навколо все й усі скрижчать зубами
Щось невимовне пролина між нами.
Хіба ми знаємо навіщо і для чого?
Хіба ховаємо бажання і утому?
Я йду вперед. Ти на півкроку поряд, та позаду.
Я думала, ти відстаєш.
А це була стратегія осади.
Ти так хотів вхопити, вберегти, зробить своєю.
Та мають котики хвости й виляють ними.

Бути почутою

Вона колекціонувала тіні неприкаяні
Їх так багато клубилось містами
Чи помічала ти їх колись? Розкраяні
Нишпорять по кутках надірваними вустами
Хто і коли лишив ці тіні? Навіщо і за що?
Тепер усі блукаючі живуть у неї в скрині
І шепіт їхніх болей не треба людям! Леда-що!
Щоночі слуха їх, ховає сльози у квітковій хустині
Як тільки вислухає — гульк — звільнилася душа
І тінь — у світло — й в Небеса!
Заварю чаю чайника зо два. Говоримо не поспіша
Творимо я і моя тінь — чу-де-са!

11 січня 2019, 22:27

***
Я не дружила з математикою
Засвоїла лиш, що мінус на мінус — буде плюс
Займаюсь духовною акробатикою
Ми — супер-пара! Клянусь!

14 січня 2019, 12:52

***
Я зовсім не проти стояння,
Якщо ти за мене стоятимеш, звір!
Ми ж бавимося у протистояння...
Боги регочуть, курячи вірші із гір.

Невже ця одвічна магнітність,
Стримувана глуздом, не встоїть?
Сховай оскал, зіграй привітність
І доля ще день щастя вкроїть.

Приречені дожити до сонцестояння.
Змагання почато, призу — нема.
Якщо практикувати навпротистояння —
Можна назавжди зростись, жартома...

16 січня 2019, 00:33

***
Тополя гнеться,
А кілок — ніколи.
Як дім твій зветься?
Невже не утікав ніколи?
Кажеш, не важливо де і як добре?
Лиш пам’ятай, де твоя земля…
Відрощуй серце хоробре!
Думай не проти, а задля!

16 січня 2019, 08:21

***
Він уявляв себе дорослим.
Став дорослим —
Втратив уяву.
І лиш коли я пробігала повз нього боса,
Щеміло в грудях,
Марилось в заграву...
Мріяла Бога-Дитину відродити...
Засвоїла вчасно:
Собою не відмолити.
Плекай лиш свій вогонь,
Тоді й навколо буде ясно.
Це особиста справа.
Бог у кожному існує
Непогасно...

16 січня 2019, 09:27

***
Наступить час —
Відродиться культура
Освіта, наука, медицина, світопізнання...
Усі природу берегтимуть свідомо
І сортуватимуть навіть у головах сміття.
Ми станем Луччі серед Луччих,
Народжуватимемо щасливих дітей,
Запалимо свічадо пізнання
І не практикуватимемо замкнених дверей.
?
До того ж Ерос — Бог верховний!
Кулінарія — вершина зізнання!
Ми вабимося особливостями один одного,
Насправді ж психічними відхиленнями буття…

20 січня 2019, 10:45

?
***
Велика скорбота
Застлала очі.
Лишилася одна.
Добра від батька дитяти не знала...
Втікала...
Поховала...
Лишилася тепер й візуально сама.
Нікому не належна
Й не віддана собі.
До вельону не стала.
Богів благала увісні:
Хоч доні дайте ліпшу долю!
Й не вірить знову...
Де там!
Не права...
Вже пізно клясти ту неволю,
Коли планета твоя — Земля.

20 січня 2019, 18:54

Сльози прощення

Гріхи не змиває свята вода —
На ньому перевіряла.
Хрестик владала — подарунок крила
— В машині твій чай, як ти любиш із цукром,
Твій одяг прасований, теплий.
Рушник он — тримай!
Знімати не буду — не любиш.
Красивий! Красивий! Коханий ти мій!
Христос ся крещає!
Я вірю, люблю, відчуваю усе.
Прощаю, прощаю, прощаю...

Обманює, бреше, принижує лихо,
Куйовдить ми серце,
Пристрашує ликом...
Кидає, втікає, проситься знову.
Не те щоби пестить,
Лиш розрива жіночу природу.
Благання і сльози тішать садиста.
Окунайся, коханий
Простила тобі я-розхриста.
Який ти прекрасний!
Як тоді у Карпатах!
— Нестерпно усе мені!
Хочу до хати!

Вітаю! Вітаю! Вітаю!
На, ось! Спіймаєш подяку
Лежиш під батареєю
Потираєш сраку
Знову побої, приниження, крики
Знову обман, брехня і прокльони...
Сльозами зрошені усі його вдихи
Лиш не покинь! Такі забобони!

Як довго...
Як довго не розпізнала...
Гріхи не змиває свята вода
На ньому. Собою. Перевіряла...

20 січня 2019, 23:37

***
Чоловік! Персона! Легенда!
Широко відомий у вузьких колах.
Закохує в себе
Рьяно, зухвало.
Красуня! Красуня!
Усе тобі мало!
«Були старанні
Всі до тебе»
Характеристика віку!
Чекай його звуку
Закличе, ой, леле…
Ти не та, хто зіб’є його з ліку...

21 січня 2019, 00:18

***
Змасти собі все від роспуки
Він час надаремно не витрачає
По телефону розмову за попередні ласки сприймає
Розминайся за тиждень
Сьогодні свобідна
Йому лиш власність — рідна
Вір в чудо
Та в рот бери вчасно
Очі красиві
Живи сучасно!

21 січня 2019, 00:25

***
Твій
Новорічний
Намальований
Минулорічний
Сніг
Так смачно
Рипить
На зубах
Як бите скло
Як бите серце
Як бите м`ясо
Як ти любиш
Під сметанним
Будеш?
Соусом
Биточки.

21 січня 2019, 07:46

На півставки

Зачіска і речі — завжди в порядку
І гарний настрій полюбе
Смачно годує
Натхненно кохає
Співочо сміється
Оберігає
Вростає
Звикає
Його одного чекає завжди
І вірить у казку де він-вона разомщ
Посеред буремного життя суєти

Говорить він, тішить
Дарує дарунки
Увагу
Любов
Квіти, вино, переписки
Ноги задер їй
І все — будь здоров!

Його все влаштовує
Сімейний
Успішний
І завжди в чеканні
Любіма на півставки,
Вона

Цей світ абсолютно негрішний
Є лиш очікування і солодка брехня.

21 січня 2019, 15:38

***
Ой люлі-люлі
Ненародженим діткам
Дулі-дулі
Не ставшим батьками
Жахи у сни
Боялась сама ти?
Тепер не проси!
Він буде покараний наступним життям
Ти ж в цьому лишила у собі мерця
Бог дітей Жінкам посилає
Й опісля самими не залишає
Якщо сумніваєшся, чи лишати —
Не бійся!
Дано тобі щастя буття пізнати!

22 січня 2019, 22:35

***
Чоловік завжди мріє із жінки взуття зняти.
Цим виправдовуються лабутени.
Бачить, як ти боїшся по бруківці шкандибати,
Каже: «Кицюню, гайда на постелі!»
?
Чоловік із жінки взуття знімає,
Коли він її цінує і хоче.
В життя сміливо пірнає,
Каже: «З тобою я йтиму охоче»
?
«Тренуйся, приймай рішення, милий», —
Щебече жінка весело.
Будеш взуття неодмінно знімати, єдиний!
Як буду вагітна тобою зело.

24 січня 2019,10:01

Так чи Ні
Душі?

Я бачила тебе на небі в картинах Ван Гога
Зустрічалась у снах та все звіддалі
Читала книжки, як розпізнать напівбога
Металась по світу... Ти ж там, де скрижалі?
Впізнавала тебе у паузах Баха
В картинках вульгарних, розпусних, живих
Задивлялась в політ гордого птаха
Напивалась в чужих чоловічих масних.
З Тобою радилась, тішилась, убивала
Бачилась у дворах, де родять вірші
Руки милі осоловіло малювала
Ти всюди, лиш не поряд. Ні душі...

27 січня 2019, 01:03
Канарські острови, Тенеріфе

***
Якби існували градації болю
Легкого, як весняний вітерець
Жагучого, як сонце в зеніті у серпні
Духмяного, як дитини світерець
Скрипучого, як старі, незмащені двері
Липкого, як сорочка мерця
Нав’язливого, як страхи у темному сквері
Сверблячого, як укуси біля озерця.
Якби існували градації болю,
То я би давала їм твоє ім’я...
Я б випила до дрібки усю ту неволю
Пізно. До щенту спалило її полум’я.

27 січня 2019, 18:50

***
Сподіваюсь спати геть без снів...
Хоча раніше я про них благала.
Як віднайти людей зліплених із добрих слів?
Пощо мене одинокості чума спіткала?
Наповненість чужих життів нервує.
Так було із моїх покон віків.
Для кого світ емоції консервує?
Де ж взяти їх, таких широкої душі чоловіків?
Більшість днів я денствую безлико
Ніхто не знає, де я і чому
Ти кажеш, у твоїх світах це дико?
Де укладала цей контракт — сама не розберу…
Розчісую до крови струпи шрамів
На дні шукаю спогадів полинь
Б’ю козирі власних внутрішніх хамів
Моя любов без берегів. Прикинь!?
«Ти навіжена!» — кажуть впевнено безликі
Якби ж то! Божевільна — я!
Мене чекають справи неодмінно великі
Надобраніч, Свободо моя!

27 січня 2019, 22:33

***
Я лечу, куди подує Вітер,
А він дме у мене.
Давлюся ночами нашестями літер...
Гукаю, а Ти — безіменне!
Любов по людині можна розпізнати
По борознам-слідам.
Якщо ти припинеш грати,
Забавою стану Снігам.

30 січня 2019, 17:02

***
Янгол — не охоронець
Життя на паузі уже півроку
Пророщені паростки залежності та віри
Чекання стало важким неочікувано
Та лиш тебе це дивує, милий!
Моя печаль тотальна і холодна
Як віковічні Антарктиди сніги
Даєш мені дрібку — й тим голодний
Для моїх овечок — з вовками луги.
Так смішно потребую банальні речі
Котрі так легко де хочеш взять
Я не вимоглива — просто хвора, милий
Коли не можу звичні речі мать.
«Заїдь за мною після басейну»,
«Вечеряємо вдома, сама все куплю»
«Сідай у машину, сюрприз буде —
Красиве місце Тобі покажу».
«Я так втомилась, помни мені ноги»,
«Полеж тут зі мною, читатиму Тобі вірші»,
«У мене кашель — зроби мені чай з малини
І ложечку меду принеси».
Усе у світі має ціну і цінність
Я не торгуюсь, бо потреби нема
Готова платити без погріхів
От тільки Тобі це — дарма.
Не мій ти мужчина
Ніколи не будеш моїм
Велика, прекрасна людина
Чого ж мій Янгол мене не беріг?
Ну де, коли треба, була та скотина?

31 січня 2019, 12:35

***
Я знаю, все знаю...
Коханка!
Дарма...
Жму на педалі
Неіснуючого авто,
Будую ефемерне життя,
Позиціоную усім своє щастя
Та так театрально, що вірю сама.
Купи мені, коханий мій, тачку
Хоч, може, ?р?о?з?і?б?’?ю?с?ь? ? розвіюсь
І мукам — катма.

31 січня 2019, 22:38

***
«Ти мене дістала! Ох, до тебе доберусь!»
Я твої нерви роздирала...
Думав в ліжку покараєш, а я прусь!
Кожну крапельку жадно вбирала...
Звичку манірно позувати
Вперше помітно-потрібну митцю!
Так як зумів мене грати,
Підвласно пізнати лише Творцю.
Ми будемо скромними,
Та житимемо нескромно.
Потрісканими губами, очима сонними —
Розкішна архітектура така безсоромна!
Дивлюся на храм, підозріло 1666 року
Не стримую тіло — це не пасує бароко
Сотворенне прекрасне потребує пороку
Енергія сексу: Львів нам гарячіше Марокко.

8 лютого 2019, 00:09
Львів, Leopolis

***
Ти кажеш: час — це жарт?
А мені не смішно
Сьогодні в тебе все і фарт,
А завтра бац — сім’я реве невтішно.
Ти кажеш: нікуди спішити?
А я чеканням вже не вірю
Здалось би, щось тут завершити
Яскраві емоції — моє повір’я.

***
З вечору він пив її слину, як найсолодший напій
Тримав її рота своїми руками
Чавив її соки, запліднював словами
Позбавляв усіх інших надій.
Він мав її терпко, нестримно і палко
Підконтрольно, упевнено пре
На ранок нікого абсолютно не жалко
Напій-слина — це просто плювок
І від нього — зле.

10 лютого 2019, 00:34

***
Замовкни!
Тиша — спасіння!
Я недоторканна уже
Сьогодні попрощались віра і сумління
І серце випало
Не важно, чи вже код хто добере
Так багато слів-обіцянок-мріянь
Так мало реальності дій
Трансерфінги новомодних віянь
Старомодна: малюю коло
Мій залицяльник — Вій.
Я втрачене покоління:
Між X Y і Z
Варіативне поклоніння,
У мозку — вінегрет.
Ти мав мене собою кодувати
Розкрити, пробудити, вберегти
Я б могла твоє призначення чатувати
Від усілякої там біди...
Та ти не з’явився
В обумовлені віхи
Згубили навігатор журби.
Якщо запросять писати картини
Мою кров у розсаднику бери.

10 лютого 2019, 01:03

***
Завжди усьому є міра
Якась межа незрима
Найбільш терпелива людина
Лиш та, що згорнула крила.
Ти думав, що їх взагалі нема?
Бурум-бурум-бурумкаю під носа
Мої замовляння не до страху
Ти недовірливо глянеш скоса
Боятись прокляття — не брати Відьму!
Коли я раптом втрачу терпіння
Вгадувать не доведеться — помітна здаля.
Порти палають — чисте сумління
Що мені з того корабля?

12 лютого 2019, 00:01

***
Тектони
Тактовно
Такають
Тааак...
Місяць уповні
Вірний нам знак
Месія — не тесля
Він архітектор буття
Вигини чресел
Релігій злиття
Першою зіркою
Блиснув твій Ах
Чорною діркою
Космос на запАх
Сукенки повороти
Цивілізації рушій
Мене побороти?
Стрибай у ліжко мерщій.

18 лютого 2019, 18:40

***
Породиста
Мені казали
Як з картини Врубеля
Додавали
Паузник ти
Тому що для мене
Завжди жив у паузах Баха,
під кольорами Гогена.
Однієї крові
Хоч її не здавали
Ти правда маєш друзів?
Штучним дістали.
Я не нав’язуюсь
Історій стільки
Прийняти наважусь
От вип’ю ще тільки
Безперечні виклики
Безумовного існування
У натовпі викрики
А у нас лиш єднання
Ефемерні вигадки
Плани майбутні розмиті
Це не летальні випадки
А легалізація квитів.

18 лютого 2019, 23:50

***
Хмільна
У димі
Ще вина...
Люблю тебе
Ха-ха
Віддамся
Розтечуся
Проткни
Зухвало
О, Боги!
Бери!
Де ти?
Де ти?
Лети, чума!
Співаю
Не вмію?
Вмію!
Це оперА Твоя і Моя
Готелі
Не в Куршавелі
Байдуже тепер
Лиш би
Ах лиш би...
Ти мене впер.
Я не впускаю тебе у себе
Ти просто живеш там
У серці шкребе
Вибивай у такт
Я Твій там-там

19 лютого 2019, 19:37

***
Ополіскування душі
Звук зробив із мене решето
Посіяв добірні смаки
Залишив сапфіри — вишиватиму рядно
Бога впускати можна лиш крізь звуки
Відроди постулати
Я готова — бери мене на руки.
Зачекалась з коханням
Затанцюю, раз така доля моя
Як намалюєш вірні менуети
Буду довіку Твоя.

25 лютого 2019, 20:35

***
Трохи з перцем?
Ха-ха!
Накрити можна твоїм серцем
Міста
Із перцю пристрасті зіткані твої вдихи
Від видихів памороки беруть
Якби можна було продати країни
Та за таких як Ти і того мало
Не візьмуть...

26 лютого 2019, 19:16

***
Якщо всі звуки з’єднати в один — не вийде слів
Не вийде слів...
Якщо у спогадах не буде емоційних сум’ятінь — не буде снів
Не буде снів...
Якщо не буде видихів між вдихами — ми всі помрем
Від вибухів помрем
Якщо між нотами не стане пауз — нема мелодій
Музика не склалась
Почути твого серця тупотіння — відкрити двері
Придушить сумління
Без тебе раптом мене стало мало. Це точно
Я у Тиші запитала.

28 лютого 2019, 19:16

***
Поміняєть СЯ
Ся змінить
Та й вЛАДнається СЯ
Пробіжить
Якось буде
Аби не гірше
Люде! Люде!
Вибір — грішний?!
Не спіткнися
Від атмосфери
Думав, вибрав?
А знову в афері!
Ти не знаєш,
Що з власним життям чинити,
Але точно бачиш
Що, кому, куди всадити.
Прибери у домі,
Застели вимоги,
Руки геть від тата
Вчи дітей не забагато.
Є лише СЬОГОДНІ,
А не пережовування забуття
Чути звуки крові —
Це благословення й прокляття.
Як немає чорних-білих
Так і крайнощів нема.
Ти зроби себе Щасливим,
А тоді торкайся вій
Моїх
Вже недарма…

3 березня 2019, 18:55

Суїцид

Аромати спіймані
Губами закодованими
Руки обвітрені
Викриками світобудови
Підконтрольні відомства
Сьогодні дали блаж
Поспи спокійно, витязю
Сьогодні мій форсаж
Буду вщент я випита
Жадний, хтивий ти
Почесті і принципи
Додому однеси
Дружині-дітям-побратимам
Усій отій орді
Наступним разом вище
Балкон мені візьми.

5 березня 2019, 23:10
Підгірці, Київська область, Трипільське Сонце

***
Симуляція дійсності
Мене поза тобою нема
Ваші сука-тренінги
І хліб-усьому-голова
Пострибай на одній ніжці
Радість зобрази
Гарний образ книжний
«Любов до себе обери»
А чортма деталі
Вигини бедра
Всі йому давали
Ти й померши, не лишиш сліда

5 березня 2019, 23:23

***
Демон закохався
Десь серед високих гір
Простирадла гріли диханням
Видихали дим
Розколисували тишу
Безкінечним співом “Ах…”
Він вражався її медом
Вона гинула в його світах

5 березня 2019, 23:38

***
Мимохідь
Проскочила твоя хіть
Мимоволі
Бажання замкнені в стодолі
Милувала
Світ ілюзій нікчемних
Малювала
Сонце там, де немає й неба
Відчиняю
Кватирки глухих стін
Дозволяю
Диву рвати твій оберіг
Ми — поволі
Вчиним їм усім ґвалт
Не боюся
З нами сила і фарт

17 березня 2019, 19:36

***
Найбільша згуба — ти сама
Потенціал нереалізований творчий
На шмаття бідосю розрива
Невпинний час — пес гончий.
Гливкий матеріальний світ
Бажати мало вміти ладно
Одного разу взявши той обіт
Заломлюй руки, вимолюй страдно.
Шукати втіхи у душі, любові, волі
Збирать книші, колекціонувати бренди відомі
Якщо об’єми геть не співрозмірні
Самотність і тиша — союзники вірні.
Мрію душевного друга не полишала
Матеріальне (як прикро) — недостатня підстава
Вивчила Біблію, Кабалу трішки Бхавад-Гіти
Відьмувала, чаклувала, ростила магічні квіти.
І лиш згубивши себе,
Сплативши усі застави...
Дорога наука: не поможуть чари,
як хто кому не до пари.

24 березня 2019, 17:21

***
Паталогічно
Бо до переймів
Панічно
Серед скачаних геймів
Двулично
Лиш би співпало
Іронічно
Бавив в заграву
Чуттєво
Зійшлися руками
Миттєво
Стікали шовками
Боязко
Вимовлять твоє ймення
Любовно
Крізь видих — одкровення.

25 березня 2019, 00:22

***
Я відчула що таке валютні магазини
Кому жити випало в інтернаціональ
Як то страшно, коли нема нічого в магазинах
І як світло, коли не особиста печаль
Яка може бути творчість на засалених кухнях
І як гірко плакати в салоні альпака-шкір
Я в усіх своїх родичах
В усіх род-ничах
Що по світу вітер квіту розносив
З ними: творчими, бешкетними, сильними
З ними: стильними молодими духом і старими завжди
Біографію свою колись невидану
Несказанно зачудовано люблю
Всі ці паростки одного дерева
Вплетені в небо пізнання
Якщо розкрутите каруселі
Передайте привіт
Між зірок буде постать моя.

26 березня 2019, 00:20

***
Кінематографічність моменту
Чи то секс, чи розмови від душі
Вбережи нас від прикрого інциденту
Подаруй одкровення у цій глуші.
Децимація надто гуманна
Не вставляє і БДСМ
Кобилиця я не рахманна
Мінімум тричі? Перенесем!

26 березня 2019, 12:16

***
18 числа 18 року
У місті нашої з’яви
Ти хотів мене карооку
Я назвала тебе — Ява
Ти наївся, аж до заграви
Я вросла по самі світло-тіні
«Народи мені!». Царські забави!
По Ди Хаю. Матка в парафіні

31 березня 2019, 20:37

***
Здорова була не моя самооцінка
Гнучкості тренінг, терпіння перевірка,
Блакиття звіддалі махали руками
Гори манили уже зі сльозами
Здається, модерне — не грішне стало
Антік більше раптом не тішить уяву
Інерція любові втішила лихо
Детальні лінії дизайнерю тихо
Ти з моїм запахом на скроні
Я з комплексом второсортності болі
Ти викуриш мій аромат через сигари
Я... А що я? Твоїм іменем площі назвали…

3 квітня 2019, 09:33

***
Одного разу я також була людиною
Тендітною, стурбованою, хтивою
Я бавилася пасмом і будувала бліцкригу плани
Не повінчалася завчасно і він момент проґавив
Незчулася, куди роки втікають
Рахую на калькуляторі скільки мені
Аби не думать — бо ж розчавить.

5 квітня 2019, 13:32

***
Маскулінність, сила, влада
Торкнуло жіноче начало
Охи-ахи, вірші-схлипи
Віра, площі, смолоскипи...
Я несу знамено: «Лідер!»
В пошуку не допоможе Тіндер
Це такі персони знані
Їм будують сцени на майдані.
Щось яскраве манить блиском?
Вже лечу із ультраписком
Залюбити-затопити в цій омані
Пестощами, втіхами тумані.
БогоТворити, покладати мрії
СловоТворити всього етносу надії.
Щось не там. Щось не так.
Нема феєрій!
Ти не той!
Не даруєш екстремальності прерій.
Ах! Невтішна я... Нещасна.
Нащо полюбила я завчасно?
Такі наркоманські замашки яскравих емоцій
Сплутати Лідера з Кумиром
Моя «українськість» не потребує промоцій
Чекаю гранту і знов тим самим виром...

5 квітня 2019, 13:45

***
Короткострокові плани яскравих емоцій
Найкращі коханці не потребують промоцій
Колекція знана. Забави невтішні
Щоразу в кумира втрапляла
А уявляла Вішну
Така в українців є втішна забава:
Чекати лідера завжди
Губитись в ньому справно.
І я туди ж! Несу знамена
Люблю тебе! Це достеменно!
На виправдання часу я не маю
Розчарування неодмінно нас спіткає.

5 квітня 2019, 13:58

***
Вона активно позиціонувала, що самка,
Так, ніби це не було помітно звіддаля.
Він показував усім своє чоловіче начало —
Кітч сучасного світу, маячня.
Особистості не потрібні форми!
Обумовленості, відмінювання, куражі...
Де змістовність крізь серце говорить
Там і Вічність собі життя знайде.

6 квітня 2019, 12:22

***
Я погано розуміла алгебру в школі
В мінус донедавно живучи
Всім роздавала себе невтомно, на приколі
У Світу задуми щодо мене нещадно крадучи.
Я не бачила поза межами тіла
Розширяла простір обмежених собою
Та найтонша струна філігранно бриніла
Повернулась до натовпу необачно спиною.

Розумію, чому любила геометрію в школі
Тонко креслила об’єми фігур
Простір формується в людини ореолі
Транслюючи справжнє, не торкаючись натур.
Якщо прагнеш себе структурувати
Розпізнати призначення, дати гарант
Доведеться без упину реальність шліфувати
Чесність з собою! Час — наш секундант!

7 квітня 2019, 18:51

***
Любові місце в книгах, романах і віршах
Кохання швидкоплинне у жіночих очах
Пристрасть в’яне стрімко, як світоч у надто пристрасних юнцях
Єднання не закріпити ні в приворотах, ні у кільцях.
Така раптова втеча від банальності подій
Злякала мега-мага. Не виходить на двобій
Сховай свою чуттєвість, а ліпше — з’їж її.
Горю! Дуба висади на кремації мої.

8 квітня 2019, 20:25

***
Дощ у вікно...
До третьої октави
Де ж ти, моє Дніпро?
Чому не сплатив за мене заставу?
Хто ти в невпинності днів?
За віщо вірші мої зрадив?
Жити...
Самотнім плечем
Так і не створивши лекала
Хочу носити ладний костюм
Дай на примірку душу
Доторки ніжності
У вухах лиш гул
Не твоїх обіймів зрада
Фасони вибрані
Тканини прощупані
Ґудзики вирвані
Пізно. Лети!
Що ж я накоїла?
Щастя накроїла
Соком стікає — бери.
Мілани не милі
Хоч fashion — мій Бог
На показі скажуть — so nice!
Тобі не підходжу
Хоч модний оверсайз…

11 квітня 2019, 20:03

***
Зазвичай я завжди в чорному,
бо кожну хвилину готова до твоїх похорон.
Ти знайшов мене у світі повному
і затято прагнув затягнути в схрон.
Не пручалася, довірливо стікала,
хтиво гралася в знайомий пасьянс.
То затягувала повід, то відпускала,
поперемінно вступаючи з опонентами в альянс.
Перешіптувала незнайомі звуки,
виспівала ноти усі...
Ти доводиш себе до розрухи
Відродитись? Пий соки мої!

15 квітня 2019, 22:24

***
Ти живий?
Скажи мені: все або нічого?
Ти сумний...
Правда лиш. Не сказала і слова кривого.
Знаєш, щирості жага —
Надмірна спроба.
Не полиш його снага
Не зроби із мене українофоба.
Біороботів позиціонування знайоме:
«Хоч би щось» — ага, любов до гроба.
Ти Живий!
В суєтності суєт
Заблукало світло ранніх птахів
«Ми» — байдуже до страждань «джульєт»
Нумо, хором! І без постригу монахів.
Ти. Живи. Й
Не знаходжу кривдам ради
Все бери — нічого не віддам
Як не бачиш коло себе Лади.
Квіти мертві, якщо без цілунків
Очі здерті із минулого лаштунків
Хлюпни світла!
Дай йому наймення!
Рухай жИтла
Не до одкровення!

15 квітня 2019, 22:59

***
Кожен бачить ту красу,
До котрої дорости вдалося.
Ти взяв у руки мою косу
І стогнало суголосся.
Знатні зашморги тілесних утіх
Я ж свободу повсякчас обираю.
Ти казав, що немає поняття «гріх»
Та мене би сповідав до небокраю.
Простягни мені руку промоції
Я скуштую твій фарт
Не сахайся емоції
Я — єдиний азарт.

16 квітня 2019, 23:03

Диптих

Час — це всього лише пережиті стани
Поза ними існування нема
Якщо емоції цвістимуть як весняні каштани
Тобі в історії забезпечені імена.

Трапляються люди, котрих не можна приручити
Ні обіцянками, ні любов’ю, ні злом
Свободу свою лиш уміють цінити
Летітимуть поряд із тим, хто схожий крилом.

18 квітня 2019, 11:44

***
Колесуй мене колом, Коловрате!
Нашпигуй мене словом, мій брате!
Примири світло-тіні. Да? Вінчі.
Наперед простивши все без Лінчі.
Заблукаємо в лабіринтах, Мінотавре?
Я почула тебе. Не гати у литаври!
Не належу, не приналежу...
До твого чи котрогось кортежу.
Я очолюю поділ клітини
Не цурайся нашої бого-дитини.

19 квітня 2019, 23:01

***
«Цілую під капелюшка!»
Пані тримала гостро вушка.
Бавила поета уяву,
А він мріяв у заграву.
Весна усіх наполохала
Пташині любощі — не наша справа
Невігласи чубилися слиняво
А нам то десь! Все буде кучеряво!

19 квітня 2019, 23:43

***
Лелека пролетів так низько
Один
Сіромаха вдаваного білого Вовка
Невдаха
Я розсипала сіль на аперитив
Зачекай!
Витри ікла — там кров, чи помада
Ростебнися
На вулицях шум звитяг
Знов навпроти натовпу чинно
Ти любив мене, як дитя
А згубив, як нічний очіпок

22 квітня 2019, 21:21

БЕЗнеВІРЮ

Кажуть, у Бога тисячі імен
Чому ж Ти не вибрав собі хоч одне?
Я готувалася: повна кімната знамен
Зобачивши світло — глашатий дремене.
Та тихо й убого в світлицях душі
Капкани-перестороги носять на шиях малиші
Асани гнучкі — не моя стезя
Тримаю статику — броня.
Як раптом Ти знайдеш мене
Впізнаєш по ранах і таки не минеш
Люби мене тихо і довго та не уві сні
Пролежні втеч і так фатально тривкі.

24 квітня 2019, 07:42

***
У всіх своїх віршах про першу і останню любов
Я розповідатиму завжди лиш про Тебе
Прокидатися зранку, свідомо дихати знов
Варити каву, себе малювати — о, велике цебе!
Дивитись на ліжко, кухню, дзеркала-брехні
Знати про непотрібність усього.
Як прожити іще хоч «one second”?
Знаючи, що Ніколи не матиму Мого?..

***
Коли не маєш дому,
Приміряєш світ безумовно,
Блукаєш тілами Содому,
Миришся з чужаками полюбовно.
Нікого не хочеш — усім віддаєшся
І без бою наступному здаєшся.
Коли не маєш дому,
Тобі усюди раді.
Невчасності судому
Постановили приховати на нараді.
Ковтаю потовчені горнятка
Вигаданих кухонь, потоплених життів.
У Всесвіті — ти лиш цятка.
Свої не бачать! А Боги — й поготів!

26 квітня 2019, 22:52

***
Я не буду голослівною
Краще — голою
Ми завжди жили у життях одне одного
Звичні люди-манери-знаки уваги
Поспіхом склеєні, чи уважно свідомо плекані
Ти ніколи не пробував бути голим
Зняти не лише штани, а і шкіру грубезну
Зашкарублу, манірну і хтиву
Мою незграбну самостійність
Винести з дому як сміття
Як спалені бенгальські вогні
Як мотлох котрогось царя
Ви звикли думати, що по царях лишаються лиш скарби?
Та куди подіти шкаралупи з яєчок?
З’їдених на сніданок.
Не все ж то яйця фаберже.
Ти удавано любив світанок
І взагалі удавано щасливим бував так часто,
Що мене нудило від солодкого
А мені все несли і несли торти
Які власне, я ніколи не хотіла
І лиш на сніданок збирала шкарлупки
Місила з них зав’язь
На сонцестояння випечемо хліби
Згодуємо їх безпритульним псам
І збавимося тієї мороки
Блукати незнаними світами
Неприкаяними душами
І я таки зніму із себе м’язи, які тримають мій хребет
Які роблять мене нав’язливо стійкою
І ти зможеш лежати у ванній, і спати у ліжку, і їсти без страху
Я не носитиму манішку, удавано чепурну.
Якщо нам вдасться одночасно
Тобі — розслабитись, повірити — мені.
Співатимуть солов’ї вперше вчасно
І стрекотатимуть трави як навісні.
Моя долоня ніколи так не лягала доречно
Відтятою в крові щасливо в твою.
Освячені Янголами, Всесвітом і прийдешнім Предтечей
Я хлюпнула крові, щоб закріпити цю згоду масну.
Не вір у закони, всі схеми втрачено
Мальоване коло удаваних перепон
У Книзі буття нам Бути зазначено
Ополіскую душу, розвішу
Гукнеш — я вийду на балкон…

4 травня 2019, 14:31

***
Небо — лише наша стріха
Оголене тіло — прекрасне
Ми з Тобою — естети
Роздягати дівчаток — забава вчасна
Хоч опівночі, хоч на буфеті.
Красу доступності ми скуштували
Волосся розбурханості та запахи дурману
«Збоченці» назвати нас не встигали
Ми до наступних солодко-красивих приступали.
Оголи мені душу — це справжнє мистецтво!
Зумій не втратити вектор, пірнувши у простецтво
В напівдорозі там де чутливо — укушу.
Звари мені кави, емоцій ґвалт, ці стелі обрушу.

4 травня 2019, 16:00

***
Близькість не приходить з роками
Близькість — це те, що завжди
Не між нами!
У кожному з нас поодинці,
В котрійсь клітинці...
Вона ділінням множилася-заповняла
І одного дня мене до тебе доєднала.
Ти не знайшовся, не розвинувся —
Ти просто стався!
Нема нічого поза цим,
У локони всотався…

4 травня 2019, 23:20

***
Учора не дозвонилися одне одному
Дорослі впевнені в собі, ага!
Облилася дощем холодним і серцем-пташкою тріпочу — навісна.
Учора він заснув бездумно,
Всю ніч дивився про неї й чужака жахи.
Вона писала вірші невтомно,
Обсмоктуючи голодом рядки.
Скажи мені, як вони виживали?
Писавши лист один на день?
Чекаючи роками, а щастя не пізнали.
Це все одно, що поливати пень!
Паростки може і будуть,
Та дерево — природи одвічний закон
Чи мислимо? Один одного забудуть?
Так і не давши життю пустити крон…

5 травня 2019, 10:12

***
Кому потрібні ці вірші?
Розчісую голову як навісна
Психосоматика? Чи алергії торішні?
Ти без угаву торочиш: саме Та.
Хотіла б я жити в самому центрі
Міста, емоцій, зіниць
Проникати в один одного нетрі
Сміятись і плакати коло Тебе — блакить!
Ми б тішилися сонцю, гуляли як діти
Снідали разом і читали книжки
Я б смажила нам омлети
Ти — обирав в нові країни квитки.
Мені не хотілось би малювати губи
Бо завжди в цілунках Твоїх.
Комп’ютер вмикався б лиш для якогось музичного шуму
А телефони б мовчали німі
Ніхто і нікуди нас не чекав би
Нікому не були би винні повік
Тримали би міцно долоні, повіки
І спали би тихо без підготовок дурних.
Я би носила Твої сорочки
Ти би нюхав парфуми з різних країн
Мене не лякали би годинника звуки
Та Ти би й не заводив ні один...
Ми справді могли би бути Щастям
Відбутись у Всесвіті пульсуючим теплом
Не знати як виглядають напастя
Та Ти не існуєш. Маро, накрий мене сном…

6 травня 2019, 23:53

***
Хотілося
Б
Б
Брррр...
Кінь
Скочив
На леваДА
І вона
Сказала
Даааа...
Похоті
Мить
Лицькни
Там де
Свербить
Навиворіт
Одяг
Світ
Досить струмками лить!
Вдихаю
Жагучий
Прах
Смерть
Не страшна
Народжую
Коси в вітрАХ…

8 травня 2019, 20:53

***
Мертва мрія страшніше страху
Спробувати варто понад усе
Ліпше одного разу дати маху
Ніж вірити в вічні обіцянки: то те, то се...
Довіритись, повірити, прийняти —
Забавка легка, але пуста
Він, як завжди, успіє злиняти
Попередньо згризши тобі вуста.
Дівчатка на словечка завжди хтиві
Обіцянки-цяці в рядні
Найбільше ж їх мають в активі
Глибоко жонаті... Так віриш, чи ні?

9 травня 2019, 17:20

Коханка (чоловіче)

No woman — не край
Сиди собі тихо удома,
Мене не набирай!
Щоразу почую і серце — у пляс
Мені ж спокій-мудрість пасують повсякчас.
У мене все добре! Чуєш Ти!
Не думай про мене, не надбудовуй мости!
No woman — не край!
Візьми мене в снах і не відпускай.
Живу я красивим і зручним життям
Ти — таЇна таїн Таїс моя...
Як добре, що в мене є межа. Забуттям
Вкрию свої гори де ніколи не бувати нам.
Цінуй мою волю. Та знімай труси
No woman сьогодні
Чи може б я звичну разок перепросив?

14 травня 2019, 08:07

***
Я купила нам білу постіль
Ти наточив олівці
Незчулися, як перетворились на постріл
Заглушливий — кажуть знавці.
Я відкрила ставні, кватирки і двері
Ти почав писати роман.
Я живу в імені твого ері
Твориш світи, еротоман?
Думали книга любов намалює
Щастям наповнена пташка дурна.
Він там сам із собою воює
А помираю в фіналі чомусь я одна...

***
З дитинства я малювала дім
Мені пророчили бути з Архітектором
Плани і схеми... Покажу! Ходім!
Присмачені запахом, ставши вектором.
Не знаю, чи вдало вибрані знаки:
атрибути, запахи тіла, звуки пісень...
Видавалось завжди — достатні ознаки.
Вібраційно чужі. Світобудови мігрень.

19 травня 2019, 22:35

***
Мамо! Я помила посуд, волосся і раму.
Тато! Ось друга вища освіта — тримай!
Бабусі! Дідусі! Моя вам повага!
Племінники, сестри, брати!
Чоловікові — затишок,
Дітям — турботу...
Ох, ще ж годувати Котів.
Практика гарна — нести Богу скорботу,
Хоч Він не просив і поготів.
Не стримана пристрасть
Буйним цвітом,
Увінчана мокрими тілами Весна.
Серйозними знову станемо літом
Та може не цього року? Навісна!
Картала себе,
Не знаходила тиші
Та глянувши в глибину чорних масних
Благословила у пороки найчистіші
Кохатися — програма Світлих, Ясних…

21 травня 2019, 01:44

***
Світ безумний
Точно-точно! Горе від «ума»
ВсеСвіт є, існує звучно
Поза обмеженостями — не копоши дарма
Думала контроль безпеку посилить
Чудесне дівчисько! Живи у кайф!
Найгірше, що ти з душею робила
Це ставила рамки, фіксований рай.
Тепер в моєму домі є лиш одне вікно
Дивлюся невтомно, малюю гравюри
Відштовхнутись і виплисти зможеш сягнувши дно
Раптово прийнявши природи увертюри.
Якщо не навчишся в задоволення жити
Сидітимеш вічно в цій вітрині сама
Здається із родовими болями нарешті квити
Станцюю ламбаду і Осанна!

21 травня 2019, 17:02

«Ді» це вам не «До»

Мерці блукали в мені
Водили хороводи
Носили колоброди
Творили перешкоди
Затяті родоводи
Ми не дійдемо згоди
Пакуйтесь ляльководи
Згорніть ці епізоди
В вас не красиві коди
Зоріть свої городи
Наригалися вроди
Спіткнутися на сходи
Перервані роди
Не вчасні нагоди
Я не давала згоди
Лишить мене свободи
Невтямки насолоди
Обійми сховані у споди
Ми не дійдемо згоди
Барикадою входи
Брижчать медальки воєводи
Уже без перешкоди
Пустив Ти викидню води...

22 травня 2019, 22:44

***
Знаєш, вони називають це двуликість,
Та це звичайне самобичування.
Це ж спробуй отак кохати людину,
Щоб зректися себе і навіть пізнання...
Почути складно, коли слухати не звикнув,
Впустити так важко, якщо досі не пускав...
На мою ніжність ти зухвало рикнув,
Любові центнер розплескав.
Патьоками райдужки на асфальті,
Як після травневого дощу.
Тобі лишився контрольний пенальті,
Доки калюжі повні — душу полощу.
Поясни чому ти зрікся любові?
Голодному й спраглому поясни.
Помираючому самітнику-жебракові.
Тому хто сто років приходив у мої сни...
Покажи як жити легко,
Ледь торкаючись чужих зіниць.
Не пірнати, а плескатись зверху
З книжок зчитавши лиш корінець.
І добравшись до вступного слова
Бути переконаним у глибині.
Влаштувати на свого звіра лова,
Відступивши спостерігачем удалині.
Заспівай шалену свою пісню
Більше схожу на вітрів крик
Вітру часом треба більшу свободу,
Хоч народ чесний до того і не звик.
Я почула сутожне зітхання у верхівках тополів рясних,
А потреба в реві та печалі
В соснах втопимо, мій Сонцелик.
Так і не пізнала, хто сказав Тобі зректись Любові.
І гадання на кістках не помічні,
Якщо один одному ви випадкові
Не врятують жодні шепотіння магічні…

26 травня 2019, 10:01

***
Кольорово
Щастя зазвучало
Упівбога
Витягла кресало
Дзинь-зіниці
Хлюпнула небога
Чарівниці
Всі ось там — через дорогу
Заближчало
Брязкальцем бажання
Заблукало
Сонечко в кав’ярнях
Нахлебалося
Кави-кофеїну
Це то цюця!
Повна кокаїну!
Звикнув?
Гикнув?
Лячно спати?
Не отруїть
Їй в Тобі ще ночувати.

***
Візьми мене публічно
До цього стільких брав
Чому дзижчиш панічно
Трясуться руки крепші за метал
Здається, ми з Тобою приречені
До сонцестояння стою
Упала духом зречена
Не залишай мені пітьму
Обійми-патоки
Гіркі як торішня печаль
Чи знав Ти про ім’янаречення
Коли освячував мною фінал
Розбита паралічем
Не смакуюча їжа
Хто сьогодні буде квачем?
Завоюй мене! Слів повна діжа
Я хочу на ручки і не знати нікчем.

30 травня 2019

***
Кажуть, що правда найсильніша зброя...
Та чи любитимеш Ти мене взаправду?
Чи не втратимо ми із Тебе створеного героя?
В пошуку Едему, чи не згодимося на Елладу?
Тим, хто каже правду зазвичай не просто,
Лиш з роками їх розтягають на цитати.
Роздягалась, а лишилась безхвоста.
Нічим крити... Ти зі мною, мій брате?

31 травня 2019, 14:21

***
Для чого все це? Який вселенський закон?
Відкрила серце — вистрибнув Дракон.
Тридцять три роки з ним воювала,
Незнане з незвіданим шлюбувала.
Стишувала кроки, слухала тишу, довірялась чуттю...
Вірила, що невдовзі розкрию задум, віддаючись передчуттю...
Халепа сталась. Побачила чітко:
Усіх чекає лиш Смерть.
І як би не було тобі гірко,
Помруть усі, пізнавши чи ні, світобудови дерть.

***
Ставні
Вікна
Ґрати
Не забагато перепон?
Птахи співають
Звук не сховати
Ти прекрасний, коли голий ідеш на балкон
Я розсипала бісеру в’язки
Рахувала опадаючі квітки
Усі навколо чекали розв’язки
Ставлячи ставки, розмотуючи нитки
Знав Ти, напевно завчасно про все це
І тому так дико кохав
На автоматі віддала згизти своє серце
А Ти лиш апетит розколихав.

31 травня 2019

***
Люди не знають, що діяти з часом
Не кажучи вже про, власне, дію...
Бути об’єднаними одним матрасом
Добре лиш доки плекаєш волого-простирадлу мрію
Жити довго — вже давно не завдання
Якісно відбутись — оце вже квест
Як тут поставити на єднання?
Покер у дії — буде нам фест.

31 травня 2019

***
Прописаний
На мікро-рівні
Тотальний
Та все ж не тривкий
Відданий Богами
Навіки не мій
Пізнанню відкритий
Проникаючий вглиб
Зміни пронісши
Крізь цивілізаційні шари
Привідкрив мені душу
А там для Тебе ж дари
Пульсуємо у мю-ритмі
Альфа — нам замалі
Тактильно належні
Доступні нано-світи…

31 травня 2019, 04:10

***
Знаходити задоволення в усамітненні —
Значить бути диким звіром, або Богом...
Жити на перетині світів,творити в зіткненні
Страху й світла, кермувати навпростець єдинорогом.
Відгородження повсякчас від реалій
Може тривати ціле життя
Спробуй чесність — все складається з деталей
Каркаси готові — за тобою лиття!

***
У Тебе все було
А я прошу найкраще
Ти кажеш щастя мало?
Дай перевірити, не інакше.
Замінити усіх людей на Землі?
План амбітно-смішний
Але не мені, не мені
Я би жила безгрішно.
На безлюдному острові вірші писати
Малювати на піску картини Тобі
І запах вдихати
Розуму мало. Наснаги також
Якщо коди генетичні не прописані шквалом
Емоційних надривів — немає сили
Я згорну саквояжі
Прости мене, Милий…

***
Віднайти себе в глуші
Крізь пустку втрачених слів
Сюди не доходять листоноші
І наш астральний — спопелів.
Я більше Тебе не потребую
Тепер я як і Ти — Живу.
Злорадство розплескане абсорбую
Я — скеля! А коли наступне рандеву?

31 травня 2019 20:11

***
Що робити, коли ти став синдромом відкладеного життя
Коли ідентичності навіть у власному тілі нема
Покуди бігти в пошуках Своїх
Коли є навіть сумніви ти Жінка, чи Чоловік?
Складність здавалось і так висока
Але під сумніви підпадає усе
Ідея самотності в натовпі надто видноока
Чоловічі брюки, чи спідниця плісе?
Кого я зможу покохати? Що дати цим життям?
Чи не буду я планету перегружати іще одним дитям?
Хто сказав тобі, що між нами три тисячі шістсот відмінностей
І нам вдасться один одного прийняти?
Чи я вибрала бути такою і для чого всі ці питання переживати?
Не шукаю фінальної правди
Просто бажаю вийти з несвободи
Почати власне життя проживати
Без умов, обов`язків та нав’язаних кодів.

1 червня 2019, 17:47

***
Давай я буду насолодою...
Мені іншим чимось бути не пасує
Не підміняй поняття — це і є свободою!
Коли РАдість венами пульсує.
Давай я буду знову Жінкою...
Колись я вже це обирала
Для тебе можу стати вічною пружинкою
Енергії, що із Землі всотала.
Давай я стану необхідною...
Умовою, можливістю існування людства
Всім нашим дітям буду рідною
Знайди мене! Лиши безпутсва!

1 червня 2019, 19:21
Мехіко, Мексика

***
Свободи наснага —
Єдина доступна вібрація Бога
Курсивом прописана пересторога
Зумів охрестити — навчись шанувати.
Країна — це вибір
Батьківщина — це Мати!
Усюди краще — перевіряла
Зітри себе в порох
Рознесися вітрами
Скуштуй всіх морів-океанів увагу
Люби тих, що жадатимеш справді спрагло
Довірся потоку — нестиме нестримно
Подряпини — досвід
Культивуй в собі Людину.
Достатність пізнавши
Пірни у зіниці
Забудь все здобуте
І вертайся до рідної криниці…

***
Люблю,
коли Ти любиш мене словами,
пестиш образами,
пораєш рядками,
обіймаєш інтонаціями,
тішишся світлом...
Я Твоя дитина —
вчини мені втіху.

***
Ткала нитки долі
Язиком-ком-ком проштовхала
Нализалась солі
Не відвіданого моря — замахала!
Пристрасті натхнення —
Забавка поета
Те що стало повсякдення —
Не популярна сонета
Радості пережитого
Розділить не хочуть
Голодний не розуміє ситого
Вимав Ти мене — а вони регочуть.

***
Звикнув
Зникнув
Розчешися
Кляті укуси дзвенять
Мною накрився
Нажерся
Вперся
Витри пащеку
Наскрізь ікла зиять
«Хочу у тебе»
Маструбуй мені тишу
Витри небо
Я не їстиму мишу
Перепони відомі
Смачна до світла
Душа у судомі
Переплутана імла…

***
Полети мене довгим польотом
Усади в бізнес-класі
Нагодуй фуа-гра
Cristal-ом напої.
Полюби мене
Середнім пальцем
І безконтактно оплодотвори
Розбери мене на мікрони
Кожному видай парашут
Якщо знову забудеш password-и
Я відновленню «нє падлєжу»…

***
Вірші не пишуться
Запахи — гидкі
Звуки — не тішать, коли голосу нема
Ти посміхався мені
Та щоразу — рідко.
Я малювала світи
Ти завідомо знав, що все це дарма…

***
Мій Вітер НаДІЇ
Сказав зачекати
Каже, що Дію
Лиш Він здатен дати
Вітер працює
Вітер втомився
Де спочиває?
Від чого зародився?
Всі ми — енергія
Це очевидно
Відпрацьовуємо якість
Незавидно
Прокачуємо душі
Невпинно
Мені уже ясно!
Ти — на ДІЇ
А для чого світимо незгасно?
Кому потрібні Життєвії?

5 липня 2019, 08:33

***
Закучерявилась
Наступна пані
Заопиралась
Необачній твані...
Слова манірно зазвучали
Пробуджувати архетипи — мало
Перестороги підсвідомі скавучали
Брав Virago за Virago зухвало.
Не опирався світ,
Духмянів чинно
Як розпашілий ланіт
Регоче дитинно.
Розплата раптом наступає
І саме там де була одвічна царина
Та, що найбільше коха... — розпинаЄ
Не перевіряла. Так казала Марина.

7 липня 2019

***
Я почула Тебе! Не кричи!
Цей аналіз безкінечний вночі
Так навколо багато людей духмяних
Розкриваю обійми... Та бажання лиш — мало
Крики-стогони — параної зухвалих
Спогадів ковдру кошенятко зібгало
Ми не впорались? А чи хотіли?
Хімія — диво пробудженого тіла
Твої мрії у моїх долонях зомліли...
Я до ранку, не народившись, постаріла.
То здається, що можна когось обирати
Гірше власності над чиїмось життям —
Свідомо засісти за ґрати.
Полюбити можна за дію, обіцянку, мрію
Зажадати за пристрасть, хотілку, надію...
Поважати за статуси, ролі, засади...
А кохають Душею... Тут для розуму барикади…

7 липня 2019, 02:05

***
Що мені робити, коли чужа рука у мене в споді?
Чи є хоч щось, що ладне захистити
Безумці-брехуни на свободі.
Дзвенить комариха над вухом Мужчини
У неї на все голодні причини
Вижити — сука, вкусити. Біль і заразу носити
Померти з хлопком — гарна забава!
Шкода, до аплодисментів не дотанцювала...

7 липня 2019, 02:35

***
Хотів мене врятувати,
А сам ще той пропащий.
Кохала про запас — не інакше
Один для одного вибір не кращий.
Блукали світами шукаючи Душу
Світили роками...
Заплакані жилети ніяк не просушу.
Зіткнулись боками
В гармидері літер
Узята руками
На думці — Вітер…

9 липня 2019

***
Там в електричці їдуть
Глянь!
Я не хотів би до них…
Так то ж і не Люди
Біомашин повен МАтриці фінал
Я ж свідомо на Планеті — клубень.
Єднаймо енергії хитросплетінь
Будуймо мереживо долі
Допоки летіла сюди
Я чула голос
Завжди Твій голос.
На пятому центрі горловому стали
У танці кружляли птахи
Ми щастя побачили, вдихнули, пізнали…
Злякались світанку
Ти вигриз очі —
Тепер ми кроти…

#передЧуття

Чоловіки славетні славними ділами
Жінки — любов’ю, творчістю, красою...
Коли він пустив Свою світами
То хай не скаче вжалений осою.
Цінуй дані небом шанси
Плекай ніжність щиру, молоду
Там де обіцянки — то солодкі манси
Родилось стерво. Дарма пропаду…

15 липня 2019
Ніцца, Франція

***
Дім, котрому я віддаю перевагу — Твої руки
Їжа, котрій я надаю перевагу — Твоя шкіра
Ніколи Тебе не зустріти, скніти в планети неволі
Вигрезене лушпиння — які не є, а наші діти.
Очі котрим надала перевагу — небесно-сині
Стікають на мене чорним масним.
Покинув, покинув, покинув...
Піклування — необхідний аперитив.
Звуки і знаки віддали перевагу
Усі переваги — Твої
Мені такого як Ти — завжди мало.
Об’їлась до гикавки.
Зливи надто рясні…

20 липня 2019, 10:19

***
Я завжди знаю час
Я випила свій годинник
Ти забув, Милий про Нас
Щастя в стражданні — мій двійник
Стільки слів про любов, обіцянОк
Ти нагнув мене знов
Як в усіх реінкарнаціях панянок.
Цього разу лишися живий
Недопита радості чаша
Мій світанковий мозок геть багряний
Не гукаєш. Я і так назавжди Ваша…

22 липня 2019, 22:50

***
Писати віршами значно простіше —
Завжди можна спертись на літературність форми.
Якби була я здатна кохати ще ніжніше,
То не врятувало би від твоєї реформи.
Законодавча гілка влади вдарила обличчя здаля
Ти — державний апарат увесь разом взятий
Завойована територія — я.
Якщо дихатимеш ще частіше може зімітуєш оргазм
Аритмію заробити значно легше,
Коли ти проміняв перспективу на звичний унітаз.

25 липня 2019, 05:41
Тіхуана, Мексика

***
Ти був моїм білим вином
Прохолодним, жаданим в обідню пору,
Осмисленим та повільним сном
Абсолютно несумісним з мінором.
Я була випита як шот-коктейль
Без закусок, затримок і мансів
Спромігся співочий мій на духмяну трель
Наповнив кондом, майбутнє без шансів.
2 серпня 2019, 09:42

***
Можна я уже піду? Мені болить...
Відпусти мою сльозу – нехай бринить
Ти зайшов швидко, як розбійника ніж
Не мордуй як любити не хочеш – заріж.
Я готова прощати всі фак-апи без кінця
Лиш би торкатися віями рідного лиця.
Я готова зносити сім пар залізних чобіт
Аби ти не заклав мені у матку динаміт.

2 серпня 2019

Кохам Тя

Зробила ставку на сонцестояння
Ти порекомендував менше емоціонувать
Казино відкрию на прощання
Дам усім охочим в мене грать.
Покарання якого штибу, ти би Милий мені обрав?
Що такого я робила не красиво?
Що так звисока ти ссав чи сцав?
Відчувала поміж нами диво –
Виявилося п’яний угар.
Якщо прийдуть з підписом на ксиву
Зректися знову – для тебе не тягар.
Поміж всіх людських обітниць вперше правдиву дала
Помилилася? Втрапила в Вічність?
Ну спасибі! Оце то дєла…

4 серпня 2019

***
Морок
Навколо вогкий морок
Вогкий
Встромлений у вагіну палець
Самотність
Надто гостра тепер
Витри
Очі мої кохані
Витри
Зі спини. Те, що не в мене
Побути самій
Випий чогось
Я у душ
Душі самотні
Не треба
Я вірила Богу
А ти — кількості
Обійми запеклі
Ворогами ставши
Шлю тобі бандероль
Там одяг
З твого світла
Котре так і не сталося
Починаю палити суху траву
Скоро осінь
Мені вже не перезимувати
Прощай.

6 серпня 2019

***
Зовсім не хочеться сумувати і думати
Але до вечору — неодмінно.
Думка нав’язлива буде зудити
Дякую, Коханий тобі уклінно!

Знав коли встромляв своє жало,
Що раптом станеш джмелем?
Взяти осадою — для воєводи мало!
З царицею має бути Едем.

Хлюпнули помисли очікувано дівочі
На гостроту леза крила
Любив натхненно аж до півночі
Здивовано фиркнув на те, що жива.

7 серпня 2019, 00:42

Танок Відьми

Якби так приснитись тобі понад ранок
Щоби більше не дати спать
Щоб душити груди несправедливістю до коханок
Щоби не міг навіть дрімать.
Щоби серце твоє тупотіло
Вибиваючи шалений там-там
Доки брехні усі не зомліли б
І ти побачив як боляче усім нам...

6 серпня 2019, 05:20

***
Лишився дрібязок: сказати один одному правду
Котрої не винесе жодна, навіть сучасна книга:
“Я такої як ти ніколи не знайду»
«Ти моєї душі відлига...».

Надто складною здалася карта буття
Недоладною, перечіпкуватою, байдужой...
З твого лику зробила собі лиття
На воротах раю розтечуся калюжой.

Та і вам, місьє, не знайти собі виправдань
Перед образом смерті байдужим
Лиш кохання зрадившим, не минути страждань
Тут і там не хвала боягузам…

7 серпня 2019, 03:16

***
— Ну що поГРАємося, Мила?
— Чому б і ні?! Я вже багато Ігор спробувала смак...
— Ти знову, сука, мене заманила...
— До чого тут я? Забагато співпало ознак!
— Мені станцюєш танець в приваті?
— Народжена для цього — гляди!
— Коли усі стануть тобі вайлуваті?
— Ніколи! Як хочеш таку як є бери!

7 серпня 2019, 19:49

***
Димом ілюзій розтікаються ночі
Знову і знову не сплю
Жриці пізнавшій Імператора очі
Повороту нема. Сукубам збомблю

Побачити більше ніж можна пізнати
Відчути наближення ще за віки
Ти вчив мене відстані долати
Я Тебе — носити лаврові вінки

9 серпня 2019, 21:12

***
Лягала на землі місць сили
Ковтала повітря видихів Богів
Підпирала в асанах небосхили
Здолала всі внутрішніх ворогів
Розтовкла дерть життя у крові пальців
Задихалась від смороду чужих
Ледь торкалася та все ж палила коханців
Мо’ зобачиш полум’я язиків рудих?
Розпаластала плахту знаків
Розліталася сексу смерчем
Обплелася віночком із злаків
Ледь не стала гієнам харчем.
Проросла в Твоїх думах квітками
Тих далеких папороті казок
По ночам ворожила пелюстками
Ти прийшов! І взяв мене лиш разок.

9 серпня 2019, 21:50

Трьохликий Янус

Спершу Ти казав мені писати.
Потім просив кохати.
Переконував у власній безодні
Дарував квіти, прикраси, сподні...
Залишав сліди пристрастей шалених
На простирадлах, вустах і ногах обсмалених.
Тішив увагою, бавив словами
Дивився у очі, пив варґи до нестями,
Зависав на години, говорив без угаву,
Розвернув на всі світи забаву.
А коли невдоволені стали вищати,
Зрікся тричі. Зригнув «бігме» захищати.

12 серпня 2019

***
Сарматські закони, скіфські смаки
Милий, здолай перепони
Волоссям прикриті соски
Збуди мене Словом
Волога давно
Далека дорога
Від Нашого до Твого…

12 серпня 2019

***
Якби навчив викурювати болі
Я б не лишила той кальян
Крутезні повороти долі
У сумці трактати і наган
Пізнання правди — вибір слабких
Ми — істини свічадо. Бережу
І серед простаків одвічно ламких
Душі чистоти стережу

12 серпня 2019

***
Засмагла шкіра
Вигини ліній
Потріскані варґи
Незаймані соски
Напружені м’язи
У спогадах спалень
Тонкими пальцями
Зіграні паси
Оберти в дзеркалі
Танці без угаву
Волосся розбурхане
На подушках слизьких
Стопу підіймаю
Напруживши пам`ять
Здається такою
Мене Ти любив…

12 серпня 2019

***
Загалом ми нічого такого не втрачали
Особливо значущого. Знаного
Ти і Я — були вічно забороненим началом
Я кохала. Ти займав позицію вічно прАвого.
Помилково ввижалося, що то революціонери
Ти просто був вічно праВИЙ.
Там де душі жінок розхлестані на амеби
Такі як ти не лишають живих.

18 серпня 2019, 00:39

***
Лише дві речі виправдовували цього світу існування:
Любов та мистецтво
І я була не проти поєднання
Лише два кроки ти здатен зробити в потугах:
Наобіцяти і взяти недолуго
Лише зі мною світило обидвом щастя:
Сховався за спини
Усе моє напастя.
Лише сміливці зізнаються у любові
Мистецтва дар
Не твоя поезія крові…

18 серпня 2019, 01:24

***
Я Тебе кохала як саме життя
Чуєш на світанку сутожне ниття
Ти мене благаєш почекай
Але вголос кажеш: «Та відстань!»
Потребуєш, хочеш, можеш
Але правду на скорботу множиш
Розгубив всі хисти і наснаги
Випив мене тихо без звитяги
Проганяти у чужі руки
Прогавив три дні — тепер кричи від розпуки
Воскресити можна лиш знаючи правду
Носи замість третього ока кокарду
Ти знищив світи, мій коханий
Зробила усе. А час лиш не правий…

23 серпня 2019, 14:14

***
Сьогодні кальян мій
Умовний метод
Закинь у мене невод
Спіймай нам рибу
Втопи Христа
Вивчай по тілу
Усі розпізнані міста
Зоропад не стишити
Заграва так близько
Зможеш полишити
Спускайся низько
Для тебе — втеча
Для мене — війна
Хочу навічно
Відбудься хвилинно
Байдуже публічно
Затихла дитинно…

26 серпня 2019, 00:41

***
Усім добре коло тебе
Усім добре коло мене
А мені добре коло тебе
Тобі добре коло мене
ТримайСЯ кола
Я вже коло…

28 серпня 2019

***
Я хочу плакати сльозами із очей
Для чого? — скажеш ти.
І додасиш: не треба!
Я цього сильно не люблю...
Ну добре, добре... Я не стану, Милий
Розлука розсипана вщент
Всіх болей монастирям не відмолити
Трагедії моєї сумний диригент
Вимахує такти, що може сказити.
Я мушу плакати сльозами душі
Цього ти ніколи не бачиш
Рятуюсь пишучи вірші
Та й це очевидно не пробачиш…

28 серпня 2019

Дню пам`яті полеглих захисників Країни

Йшла по вулиці
Я пам’ятала
Спека плавила
Та не лякала
Фокус втрачено
Довіри мало
Хлопчику мій
Тебе земля забрала
Рідна, державна, батьківська
Домовина
Гарно
Бо завжди рівна спина
Я пам’ятала
Градів запали
Запечені губи
Чужі п’єдестали
Я пам’ятала
Думками дружини
В обійми котрої ти прагнув полинуть
Я пам’ятала
Сльозами дитини
Татко! Мій татко
Глуха домовина
Я пам’ятала
Руками мами
Кудряве волосся
Ігри в заграви
Я пам’ятала
Серцем розбитим
Країни кордони котрої сльозами розмито...

29 серпня 2019, 13:13

***
3 сентября

Несвоєчасність — одвічна драма
Вважай, що скинув мене як баласт
Зв’язану. У воду. Серця дама!
Оце то Милий і контраст!
Пісні, літературні герої
З самого початку не за нас
Там де звуки оголеної зброї
Так чи інак поставлять до стіни анфас.
Брязкальцем очікувань повнився подих
Це — Він! О! Це — Вона!
Перечитую обіцяне — твій подив
А погляд німий, як труна.
Підкисла пристрасть на підвіконні
Любощам термін приданості минув
Звичні тексти ловлять вуха сонні
Зачувши осінь — ти рвонув.
У нору, в схрон, у неіснуюче минуле
«Ведь было все у нас всерьёз второго сентября...»
Фетиш — не гріх де Бог — все промайнуле
Співай пісні, колекції сліз і горя.
3 вересня 2019

***
Ми наближаємось зі швидкістю світла
— Хочеш?
— Хочу!
Очевидність сліпа.
Навпомацки знайдені темпи
Зменшити газ? Закипає кров густа
Зваримо джему! Цукру підсип!
Купи мені сукню! Пробуди архетип
Лиш не спалити вариво снів
Не поспішити! Як ти посмів?
Руки на груди повільно вкладай
Та у попередніх не зависай.
Ласки — це пестощі
Переклад простий
Закрий свої очі
Шал надто густий
Ідеальність першого
Танцю та сну
Спогаду впертого
Ароматність рясну
Зібрано знаки
Зібгано постіль
Віддана — Твоя
Ти засинаєш опісля у млості
Кінчили гарно
Тепер кожен стіна.

3 вересня 2019

***
Закон природи простий:
Кожен має те, на що заслуговує.
Трохи світла на нашу правду пролий
Вічність слова бажань викарбовує.

«Ти критерій моєї якості!» —
Чоловіча забаганка красуні.
Згублені вектори модної самості
Статусні тачки, дівиці юні…

Справжність, свобода — давно вже не вектор
Згублено ціль в споживатстві днів
Перетворені у задоволення орган — клітор
Їсти! Не важливо чи зголоднів...

9 вересня 2019, 14:41

***
Лиш одна я знаю, як тебе любити
Де надавити, коли відпустити
Лиш одна я можу розрадити печалі
Неси сюди свої страхи — викину чимдалі.

Лиш один Ти вмієш слухати і чути
Викреши вогню — розпалюй трути
Лиш один Ти робиш повною забаву
Дотик, подих, зойк — тримай поставу!

9 вересня 2019, 23:58

***
Він любив її трембітою
Чи про силу музики історія ця?
Вона для усіх була ладною кобітою
Та обирала сама жеребця.
Весело прагнула задоволення дати
Отримала натомість сповна
Щоб очевидно не прогадати
Писала вірші завзято вона
Випито-вилито
Повний аншлаг
Змазка у келихах
Залицяльникам — гулаг

21 вересня 2019, 20:15

***
Знайти любов в осінніх куртках
А як не вдасться, то хоч гроші
Навколо світозари хлюпались в здобутках
Хороші, надокучливі, як воші...
Вкладала щастя у Твої зіниці
Повірку ліку не вела
Недоступні виміру одиниці
Там де волосся — ковила.
Для мене — перший і єдиний
Остання для Тебе я
Назва безумовна: Милий
Рідна? Чи втраченого фея, а?

24 вересня 2019, 01:31

***
Ти знаєш, що Київ на висоті 179 метрів над рівнем моря
Отож особливе небо
Особливе світло
Усе зеленіше
Усе блакитніше
Особливо Твої очі
Особливо пополудню
Особливо, коли вони не вигадані, а справжні.
Ах, якби і я була Тобі такою особливою
Але ж ні
Але ж не я
Але ж не Тобі
Париж усього 25 метрів над рівнем моря
І може тому там мені мілкіше
І щастя мілкіше
І горе легше
Глибина залежить від висоти?
То-то я така висока виросла
То-то Ти так глибоко вріс у мене.
У гори!
Угору!
Ууууу
ГорИ!
Кличуть гори тих, чия душа їм по зросту...
От і дряпаюся. Зате які види!
ПрипиниТИ
Ти знову розмовляєш сама із собою
Його не існує
Він тебе покинув не обравши
Ти вигадала
Ти
Ви
Гад
Ааааааа
Ла
Ла
Ла...
Станцюю на останньому розчаруванні твіст
Більше немає душі

3 жовтня 2019, 21:33

***
Покрий мене Матінко
Блакитним омофором
Зціли мене Матінко!
Не засуди докором.
Я думала, Матінко
Світ ясен його блакитними очима
Прости мене, Матінко!
Ой, леле, я гину...
Навчи мене дихати
На повнії груди
Навчи хотіти жити
Минаючи осуди.
Світи всіма світами
Любов’ю окропи
Не зводь з пройдисвітами
Хай згинуть вороги!
Безмежжям мамо-ласки
Ти винним не прощай
Тому, хто міряв маски
Сусальне злато позривай.
Навчи його платити ціну
За цінність ніжності-тепла
І доки дійде свого тліну
Нехай торкнеться аж до дна.

14 жовтня 2019, 22:38

***
Наговоритися з тобою не встигла
Хоч говорила без упину
Чого ж твоя вічність так швидко збігла?
Самотність у натовпі взяв за дружину.
Звикати незвично
Зникати не лячно
Обрати те, що робить щасливим!
Баланс тримати — оце то задача!
Дай до стопи прилину!
Наговоритися з тобою не зуміла
Напевно тому, що ти мовчав
Там де шукала боголюдину
Спіткнулась об чужий п’єдестал.
Нестимеш знамена, друже милий
Обмотуй сльозами — нехай не бряжчить
Складу у пакунок трунно-вітальний
Не подарованих обіцянок мить.
Наговоритися з тобою не фарт!
Допоки ти сам собі чужинець
Ти мав мене, імітуючи азарт
Вривався в душу, мов злочинець.
Розтерту у порох розсипав вітрами
Діжками меду залиті стани
Вуха опухли, вуста заніміли...
Наговоритися можна лиш не з німими...

15 жовтня 2019, 01:01

***
Жонглював позиціонуванням, вірою, небом
Хвилював історіями, правдою, требом
Я чіпляся слухняним слухом
Ти обмежував свободи кожним рухом.
Пізнавала переконання богів твоїх щирі
Та усе ж цінувала постійно лиш дії.
Апріорі лиш тебе я жадала
Знайда втіха у наші небеса злітала.

22 жовтня 2019, 23:44

***
Ковтни ковток котрогось щастя
Зніми шнурок з мого зап’ястя
Я зглазу боятися не буду й осуду
Купаючись в похотях блуду
Зітхни мене ревністю
Незграбністю вдачі
Люби мене пристрасно
Я візьму без здачі
Загояться струпи шкіри п’янкої
Сплетіння одвічні долі тремкої.

23 жовтня 2019

***
Стріляєш феєрверком
Ніколи не знаєш куди полетить
Як не бався з люстерком —
Воно лиш тебе відобразить
Пізнання мужчини —
Охота моя
Потрібні причини?
Танцюй! Я Твоя!

23 жовтня 2019, 13:43

***
Тумани глибокі настільки, що бачу Твою душу
Нема приводу для сорому
Під проводом ночі все порівну
Заходить сонце — виблискує небо
Машина, кохання, тролейбуси, его
Коли раптово я оживала
Змістовним ставав
Не втримаюсь
По всьому забава.

23 жовтня 2019, 13:47

***
Машина
Коліна
Удавана справа
Видихи
Зойки
«Чекай пройде той з права!»
Перетини ліній
Рук, долі та світла
Смог — у іній
Полив! Тепер розквітла

23 жовтня 2019, 13:58

***
Уяві не бракло фантазій
Утішений вечором стих
В країні заборон евтаназій
Щасливий в останній вагон устиг
У Яві негласні закони
Шановані, знані, тривкі
Одвісивши цензору поклони
Не закріпити зобов’язання ламкі.
Навіщо у Навь запросив ти?
Навіщо Рідною називав?
Коріння обплетені волоссям як ниттю
До своїх ніг ніжно прикував.
Пішли у Правь — там СОтворіння!
Незнаного єднання ПРАВота
Мене направ! Благоговіння...
Не можеш? Душі мілкота…

31 жовтня 2019

ПАСТКА ЧЕКАННЯ…

Яви мені свою кРАсу
Ти станеш Богом
В зіницях випиту росу
Стряхнула за порогом
Мистецтва можливого
Точно замало
Життя сором’язливого —
Мене б розірвало!
Надіслані квіти
Зів’яли знічів’я
Аби не здуріти
До спільного надвечір’я…

22 грудня 2019, 01:16

***
Твоя чорно-біла реальність
Масонського ложа підлога
Не чекала Милий, дуальність
Заколоту переступивших порогу
Відкривала двері та душу
З розрахунку на вчасність
Твої брехні не зрушу
Прости не сучасність…

3 лютого 2020, 17:51

***
Трапився мені не вперше
У якихось відомих паралелях
Зайшов безпардонно роздерши
Розіпнув на постелях.

Аби я сталась в чоловічому тілі
Звав би мене другом
Щораз перевіряв на ділі
Філософствував блукаючи лугом...

Та на горе заплутався в косах
Зачепився мріями в варґи
Засинав розморений в персах
Колекціонував притомних скарги...

І спіткнувшись об збиткову емоційність
Збавив темпи і мене заразом снігам
Неочікувано плекану граційність...
Душі — сироти. Як Ти там сам?

13 лютого 2020, 01:21

***
Втратила близького вірного, щирого
Втратила різко, неочікувано сірого...
Вовка свого, рідного сіромаху...
Запаху не чути — холону від жаху.
Втратила голос, котрий плекала
Втратила віру, вдягнула забрало.
Вовчику біленький мій, рідненький!
Може привиділось? Гукаю до неньки...
Втратила милого, хоч бачу живого
Втрати невпинні, вию небого...
Страшно викурювати мрії у дим
Та найстрашніше признати тебе чужим…

16 лютого 2020

Ірена Слута

Країни не обирають. Їх формують. Україна — це я!
Відвідала понад 50 країн. Завжди повертаюся додому.
Подорожуючи, варто пам’ятати, що усюди береш із собою себе…
Дослідниця, але не послідовниця. Жила в ашрамах і монастирях. Відпочивала в найдорожчих готелях та клубах світу.
Ніщо не змінює нас, окрім вибору щохвилини бути любов’ю і творити во благо усьому живому.

Мої теми та експертність:

• Жіночність. Взаємодія між чоловіком та жінкою. Стосунки
• Магія. Міфи та реалії. Як працює тонкий план? Чи можна розвинути «надздібності»? Хто такі «Відаючі», чи можуть вони реально допомогти і як?
• Психохакінг. Жити довго та якісно.
Прийоми саморегуляції та селф-скрінігу. Сон, харчування, медитація, корисна рухова активність, зняття стресу. Ресурсний стан та його активація
• Літературний процес в Україні. Що означає бути письменником? Які особливості, проблеми, задачі сучасного письменника?

ПИСЬМЕННИЦЯ
• Публікації в журналах, альманахах, збірках
• Кураторка проєкту «Відьма», покликаного відродити першорідну основу розуміння української ідентичності: трипільська творчість та скіфська войовничість Відаючого Народу
• Авторка та розробниця унікального Аватару (доповнена реальність) і книги ВіброПоезій «Відьма Світла»
• Збірка РИМОВА. ВІЙНА (2024). Одна з 80 авторів, відібраних для презентації України на світовій арені зі своєю поезією
• Організатор численних вечорів ВіброПоезії (медитація світла та звуку)

16 РОКІВ ЛАЙФ-КОУЧ
• Програми саморозвитку, Рекреаційні Вікенди, Тренінгові центри та Школи
• 5 років поспіль безкоштовні проєкти «Йога в парку»
• Понад 6000 годин індивідуальних консультацій
• Тисячі вдячних клієнтів

Посилання на мою творчу сторінку: https://www.facebook.com/irena.sluta.coaching.poetry

На YouTube озвучені вірші зі збірки поезії «Відьма Світла» https://youtube.com/playlist?list=PLiptYJRns9HBGKFOqDvdog-4g1NO2WdeY