Класика Проза Усяка всячина Прислів'я, приказки Перевiр себе! Хихітня Відгуки

Любовно-eротична лірика



Hosting Ukraine


*

Альбіна ПОЗДНЯКОВА

Альбіна ПОЗДНЯКОВА

Ночі, маленька

Ночі, маленька, дорівнюються до днів.
Скільки б разів Ти йому не казала «ні»,
Він проникатиме в повечорові зливи.

Ночі, маленька, – то просто застиглий квіт,
Він опадає над ранок або в обід,
Або й до смерку лишає тебе щасливу.

Ночі, маленька, – це без квикта
...входити в церкву, де говірка
Панна священику грішні потоки лиє,

Й слухати нишком, навшпиньках, такт
Тихих звірянь її. Щось не так,
Щось наче клеєм тобі обтікає вії.

Ночі, маленька, – це вихід в тісний прохід,
Де громовиця кусає громовідвід
Й очі відводить від нього, хоча відвести не вміє.

Ночі – то дії, що робиш у дні навспак.
Це діжка ліжка. Ти просто не їла всмак,
Бачиш згори тільки тіні своїх поривів.

Ночі, як хочеш, – то вирва, діра така,
Де акробаткою будеш Ти до дзвінка
Твого будильника й глянути в сна не вспієш.
21.10.08

Ранки

Нам залишилось декілька шибениць, шиб.
Нам залишились вийти, розбитись, відтятись.
Кожен ранок стріляє, але таки хибить,
Кожен живчик, як куля знаменного тата
Застрягає у ґумі. В цераті – цитата.
Кожен ранок навиліт, навиворіт – страта.

І не можна розбити у друзки цю шибку,
Хіба тільки стояти, вдивлятись, чекати,
Доки встрелить сльоза ачи посмішки дибки
Постають на помості злиденного ката.
Хай би вмів хоч карати... Дивись, вже десята.
Кожен ранок – новий, як не вий, час зникати.

Хоч несила й піти, одягнути цю шубу
На оголене тіло, й поснулі солдати
Постуляли напухлі од пестощів губи.
Нам уже треба вбратись, нам нічого брати
За розчахнуті брами. Тут часом тхне браком
Тої браги, що ранок встиг в себе ввібрати.

Нам колись тут дадуть почерствілого хліба
Чашку кави за ніч, котру несено в кантор.
Нас колись делікатно спитають: а ви би
Залишились із ним і під музику кантрі
Серце, мов діамант хоч на кілька каратів,
Віддали б не як рану, а радо, як брату?

04.07.08

Одне не тоне

Як нам усіх кошенят утопити одне у одному?
Як наростаючи сенсами понад знаками,
Бачити тил того дня, крізь який заходить
Він у домівку, у заводь, в її Ітаку?

Як кошенят потопити, побити шляхом?
Час повертатисть додому лише одному –
Інший не тоне, в повітрі висить, як птаха,
Й плине, мов риба. Куди заведе хронометр

Схимників і мандрівців в цьому вирі вод?
Вечір на кілях човнів залишає накип,
Брид і мертвота морська запливає в рот.
Той має щастя здійматись на хвилях, навпіл

Не поділивши мікстур, що пропише знахар,
Не зачекавши на того, хто йде на дно,
Себто на берег, тепер вже пропахлий страхом.
Той має щастя – не топить його вино.
23.10.08

Надихaтись

Надихaтись Тобою, щоб вдосталь надихатись.
Осінь стиха шурхоче пожовклою ковдрою.
Ти ж залишишся на ніч у мене, бовдуре?
Та куди ж тепере йти і з якого лиха?..

Це пиха, це нудьга чи Твоя зловтіха?
Осінь тільки регоче, по шовку ходить,
Як годинник. Куди ж Ти від мене? Доти,
Доки ти тут сидиш, не гризу свій ніготь.

Ти ж, такий нахаба, мовчиш. Нехай.
Ось і дії слів, ось підшивки кодів.
Із кімнати вийдеш, немов із моди,
Без завбачень, вибачень, і прохань.

Занехай себе тут і сама встигай
Освятити загарбане в стравоході,
Прокричати про те, що було на споді,
І що доля у тебе, мабуть, лиха.

Та не пхай же Ти рук у замрійну стріху!
Чи не міг би ти видихнути цей подив?
Я вдихатиму те, що захочу, згода?
Як же дав Тобі бог?.. Видихай, прибріхуй.
25.10.08

Більше не

Більше не-вільник, не спільник, не спів-
Мешканець – тільки порожній спальник
Звуком порожнім над ранок спалить.
Видовжиш те, чого було пів,

Виструнчиш серце, легеню, ген.
Меншають виспівані деталі,
Важчають руки на ранах талій.
Зміст «я кохаю» вкладаєш в «геть».

Більше не ділиш ні тіло, ні тісто,
Б’єшся об шибку і сніжно танеш.
Ляпас до нього не долітає –
Тільки слова, але вже без вмісту.

...біль ще, але він здається меншим.
Він доспіває усе нагальне.
Він знає краще, коли – на гальма,
Він скаже першим, він перевершить!
24.10.08

Бійня

Вбийте його, бо в мені вже нема набоїв.
Постріли постяться – в черги із кулеметами
В містові-бійні. Містечко ж моє наметове
Сите по горло, кривавим багном напоєне.

Пий, вже не каже, питво забере з собою,
М’ясо гарматне розділить поміж дівками.
Вбийте його, я б убила його руками –
Сито торкань ці удари не пропускає.

Вбийте кажу, але в горло скидають бомбу.
Постріли постяться – голодно за блокадами.
Кулі на колії в тиші словами падають,
М’ясо обіймів уколами зворохоблене.

Хай він умре, хай його таки буде схоплено.
Пальці відтяті долоні його пригадують.
Дівчинка плакала й місто місила гадами,
Мабуть, не вірила поза прицілом в оптику.
27.10.08

Той бік повік

Так, я мовчу, так, я їду до Рівного.
Хлопчик пішов, йому було все рівно вже.
Не доведи тільки боже до слів мене!

Байдуже, чуєш же, хлопчику байдуже!
Ця оболонка – всього тільки райдужна.
Ти перебила сервізи і байдики,
Ви у шерензі розбились на байтики,

Збились із ліку, із ніг – і не втрутишся.
Ну, ти із ним ще хотіла би... ну, ти ще...
Перекладаєш цілунки у нутрощі.

Це ж не розпродаж і навіть не бартер це.
Губи на усміх зав’язуєш бантиком,
Все викидаєш: обгорточки, фантики.
Хто вас вигадував, кляті романтики?

Розпач стікає по стінках венозною.
Знаєш, я можу тепер тільки прозою,
Поки із мене не зробиться озеро.

Там, за повіками, натовпом – радощі?
Нам за мембранами хочеться раю ще,
Нам за очима стоять не вмираючі:
Їм караваї – не серденька краються.

Значить, слова всі були помилковими.
Впали у крапку чи впали у кому ми?
...впали у око, яке і прохромимо.
06.11.08

***

Альбіна Позднякова

Hародилась 1983 року в місті Львові. Співупорядниця квір-антології «120 сторінок Содому» (Сучасна світова лесбі/ґей/бі література. «Критика», Київ, 2009). Лауреатка конкурсів «Екоарт» (2007) «Гранослов» (2007), «Смолоскип» (2008), «Просто так» (2010), «Витоки» (2010) та «Ватерлінія» (2011). Поезія та проза друкувались у антологіях «Літпошта» та «Березневі коти», у журналі «ШО», «Радар», в «Українській Літературній Газеті» та інших виданнях. Співпрацює з виданнями «Критика», «Український журнал», «Київська Русь», «postПоступ». Веде рубрику «Труднощі перекладу» у журналі «ШО». Перекладає з англійської, польської, білоруської та російської. Організаторка численних літературно-мистецьких заходів.

*
Нагору