Маруся НЯХАЙ
***
Ти знову приходиш,
щоб у жіночих обіймах
знайти своє дитяче обличчя.
Перед дверима
скидаєш мантію обов'язків щоденних
і шукаєш на моєму тілі
опій забуття.
І я не знаю, чи не збудити твій спокій, виводячи тебе за руку до власного впізнання?
Або далі чекати твого нового відкриття?
|