Христофор ГРУША
* * *
я вистрибував
немов п’яний вершник
я ріс
немов дерево
і раптом
убило коня
вирвало й кинуло
на мокрий і голий берег
твого лона
мій корінь
будь ласка
візьми його губами
хай поболить ще трохи
адже ми з ним
двоє самотніх хлопців
балакали тільки про тебе
цілісіньку зиму
і ось весна
чарівна й жорстока
немов війна
* * *
КАФЕ БІСТРО МЕНУЕТ
відчиню
у скверику
навпроти видавництва веселка
корчму бістро менует
з вивіскою
тільки я тільки тобі
тільки
якщо захочеш
заходь коли буде ніколи
бістро воно є бістро
лиш не забудь увійшовши
залишити у передпокої
намисто своє і сережки
бо в моїй корчмі пречудовій
це заважатиме трапезі
можеш лишити на собі і
годинника
все одно він тут не потрібен
заплющ, очі не бійся
мимо рота не пронесеш
....
ох прогорю мабуть
учора бачив
як ти вечеряла з іншим
.....
продам корчму й годуватиму
в кущах бузку й верболозу
найбідніших й найголодніших
(бігла через місточок
ухопила кленовий листочок)
ой дурні
упівбока люблені
але хіба ж вони вміють
пирхають і захлинаються
язики обпікають і губи
та й платити справно не хочуть
все своє тримають у пазусі
а скільки є того вереску
за кожну зайву копійку
тільки харчі переввдять
і хазяїн голодний і гості
та й зуби занадто гострі
|