Класика Проза Усяка всячина Прислів'я, приказки Перевiр себе! Хихітня Відгуки

Любовно-eротична лірика



Hosting Ukraine


*

Іван ЛУЗАН

Іван ЛУЗАН

Берег

Я берег, а ти - хвилі.
Нам потрібен вітер.
Твої бризки милі
на моїх щоках.

На моєму сипкому животі
інколи ти викладаєш подарунки.
В тужливий час, на самоті,
я їх роздивляюсь.

Синці на моїх боках,
та я про них мовчу,
бо тримаю тебе на руках,
схожу на привид.

Ти те, про що мріє берег.
Він має велике жовте серце,
яке мусить для когось битись.
Його мокре бажання мусить здійснитись.

ВІЗЬМИ МЕНЕ З СОБОЮ

Візьми мене з собою
у сни свої глибокі,
у мрії кришталеві,
де ламається світло!

Візьми мене з собою
у запах той квітчаний,
до водоспаду того,
де гнеться вода!

Візьми мене з собою
у мрій чудесний замок
із гострими кутами,
де ріжеться вітер!

Візьми мене з собою
у тую могилу,
в якій вночі ховаєш зле.
Візьми туди, де плаче дощ!

Візьми мене у себе,
де можна все почути,
де можна все забути...
...Бо тиша знов говорить!

Гра

Я хочу тебе!
Зовсім відверто.
Я впертий,
і я чекаю.

Прийди до мене ввечері і залишись до ночі.
Коли проб'є дванадцять, я розплющу очі.
Тепер ти знаєш, що я хочу.
Ми будем грати в гру, ні на що не схожу.

Ти хочеш мене.
Я це знаю.
Ти просто боїшся,
і я чекаю.

Прийди до мене ввечері і залишись до ранку.
А за схід Сонця я винесу тебе на ганок.
Розплющиш очі, а там - світанок.
Не варто йти, ще зовсім рано.

Твої очі всмоктують мене, як чорні діри.
А ми такі гарячі, наче звірі.
Ні брехні тут, ані правди, ні міри, ні віри.
Тільки ми і наша гра, зроблена зі шкіри.

Давай зробимо це в такт музиці

Давай зробимо це в такт музиці.
Ритмічно як маятник.
Зітхай між клацанням
секундної стрілки.

Давай зробимо це під метроном.
Щоб не збитись з ритму.
Сильна доля, слаба доля.
Туди-сюди. Розмір - дві чверті.

Давай зробимо це ще раз.

Дно ніжних пелюсток

Лицар шукає дно пелюсток.
Принцеса має пишний сад.
Вони сходять на місток,
зовсім близько водоспад.

Лицар відстібає зброю,
вона заважає дзвінко
готуватися до бою.
Поруч з ним прекрасна жінка.

І пірнає лицар в шкіру
наче у молочні хмари.
Він іще не втратив віру
у божественні примари.

І принцеса кричить палко.
Це не біль - приємний шок.
Лицар пірнув з аквалангом
на дно ніжних пелюсток.

Дозволь, я поласую тобою

Дозволь, я поласую тобою?
Чи до підборіддя збіжу сльозою.
Вогонь дістану з себе.
Вечірнє небо оживе грозою.

Пальцем проведу від скроні до шиї.
Доторкнусь до твоїх чемних губ,
просуну свій язик до твого.
Ти така солодка... Ого!

Дозволь, я поласую тобою?
Чи скочуся до грудей сльозою.
Ти ляжеш вся мені в зіниці.
Вечірнє небо спалахне грозою.

Прогуляюся по твоїй спині,
призупинюся у долині.
Маленька пляма іншого життя
живе там і донині.

Дозволь, я захоплюсь тобою?
Чи до ніг скочусь сльозою.
Ти гаряча і солодка.
Вечірнє небо позіхне грозою.
Я заберу тебе з собою.

МОНАХИНЯ

Я визволю тебе з сумної в'язниці.
Тоді ти нарешті зможеш радіти.
І сміятимуться разом з тобою
всі твої майбутні діти.

Я одягну тебе в коштовне плаття,
золоте намисто одягну на тебе.
Я любитиму тебе,
а ти любитимеш мене.

Монахиня більше не рабиня.
Монахиня - моя господиня.
Заспокоїлось її дихання.
Монахиня сама не своя.

А твою чорну і сумну одежу
ми кинемо в вогонь. Нехай усе згорить!
За тобою більш ніхто не буде стежить.
Стане приємніше тобі жить.

Чорно-білий світ знову стане яскравим.
Ти зможеш ступити на тонкий лід.
Будемо влаштовувать нічні забави.
Заграви мовчатимуть, виступить піт.

Монахиня більше не рабиня.
Монахиня - моя господиня.
Заспокоїлось її дихання.
Монахиня сама не своя.

А якщо колись до тебе прийде сумнів,
я сам руку покладу на твої груди -
ти розкажеш мені свої вчинки бездумні.
Так, авжеж, ти грішна, як і всі люди.

Ми помолимось разом хазяїну неба,
скуштуємо щастя й помандруєм далі.
Сива комета входить в планету
і ядро прокидається з тенет печалі.

Монахиня більше не рабиня.
Монахиня - моя господиня.
Заспокоїлось її дихання.
Монахиня тепер моя.

Найкращий інструмент

В полум'ї вічнім, загадковім,
в крові гарячій моїй крові,
в серці глибокому, живому,
розставила ти свої пастки...

Я іду і падаю в обійми.
Перша пастка, і наче доволі приємна.
Далі йду і виростають високі стіни.
Треба вибратись з лабіринту до темна.

В очі, у карі мої очі
сиплеш піском свою красу,
неначе я осліп. Я хочу
тебе і в рай тебе несу.

Я іду і падаю в обійми.
Перша пастка, і наче доволі приємна.
Далі йду і виростають високі стіни.
Треба вибратись з лабіринту до темна.

Я іду і граю твоїм тілом.
Ти найкращий мій музичний інструмент.
Губи, пальці, отвори і діри.
Та навколо тихо, нема аплодисментів.


Обмін

Пальці - пучка до пучки.
Чуєш, як бігає енергія?
Тепер я мушу збагатити тебе
тим, чим багатий сам.

Роздягнися, одяг - стара шкіра.
Я вимкну світло і підпалю кімнату.
Це буде щось схоже на Пекло,
в якому здохнути приємно.

Коли Господь побачить нашу любов,
як шкіра від тертя димить,
він на ранок нас воскресить.
Воістину, він справедливий і милосердний!

Я знаю, ти не відмовишся продовжити.
Але моя оселя - купа попелу.
І сьогодні ми змушені йти до тебе.
Попередь свою чорну кішку.

Іван Лузан Пір'їна Завантажити

Перед тим, як заснуть Завантажити

Сонцесвіт - Річка снів Завантажити

Сонцесвіт - Молодість Завантажити

Іван ЛУЗАН (Сонцесвіт)

Іван ЛУЗАН

Музикант, композитор, поет. Народився і живе в Києві.
Учасник гурту "Тінь Сонця", засновник проекту "Сонцесвіт".

Контакти: http://vk.com/soncesvit
http://www.facebook.com/profile.php?id=100002199393477

Іван ЛУЗАН






*
Нагору