Класика Проза Усяка всячина Прислів'я, приказки Перевiр себе! Хихітня Відгуки

Любовно-eротична лірика



Hosting Ukraine


*

Макс ЛИЖОВ

Maks Lyzhov photo by Dimitri Shtrix Rindenko

пам’яті кенні

                        «тільки зрадивши я залишаюсь вірним»
                                   пауль целан

самогубство як довершений стриптиз
реінкарнація як метод омолодження
забобонам перекушені хребти
у єдиному наборі мед і ложка
для вдиху відкрилися пори
закрапало слиною з рил
подрібнення сенсу на порох
перевірка зв’язку на розрив

виграти кращу подругу
чи підіграти гіршій
тягнути на себе ковдру
аж раптом посеред вірша
верещить том йорк
вересневий нью-йорк
згадавши її черепах
череп пах

приєдналася до манекенів
переплутала фільтр із решетом
покалічила музу і зрештою
вона вбила кенні!
борця сексуальної і помаранчевої
дитину гір і алкоголіка
того хто навіть помираючи
щурню врятував від голоду

сиділи за одною партією
у спільну дуду свистіли
як відключаючи від апаратів
можна не попрощатися з тілом?
жодного жарту за поясом
жодного жарту за пазухою
немає належних пазлів
є біль є блукання є боязнь

в рою думок бджолу-королеву
убила наступна матка
в житті всі частки левові
всі нобелянти математики
у вічність візи липові
у самогон бурячки цукрові
у передвиборному кліпі
виступає піна зі згортком крові

удосталь російського мату
достатньо порно німецького
коханням варто займатись
тоді воно займеться


пре-party

«now, what are you doing out in the middle of a desert?»
hunter thompson

календар майя гороскоп для кров’яних тілець
виліт ямайського жука нерест і звірства
страпон в подарунок
стрибок із салатного пірса
розпуста дерев
блуд стежок
електричний стілець
адреси тварин
телефони пернатих
візитки рослин
слина роси заляпала мапу лісу
слива налитих небес і дірок чорнослив
хмарка кошлата і космос на відстані лисого
сюрприз ти мертва!
сюрприз ти новонароджена!
біда не гуляє одна бо не в кайф
наповнився кров’ю шлюз із пустої в порожню
піддослідна жінка злякалась ґвалтівника
голодранця головоріза завеликого калібру
бездиханного фена беззубого гребеня
безголової задушевності і віночка з колібрі
очевидно забувши що смерть нами гребує
минуле минуло стекло запітніло і збігло
на видиху дим пахне уже інак
не пам’ять а надлишок знаків з пробілами
не ностальгія а заяложений знак
оплакати чи привітати з черговою датою?
зірвався на шепіт найнявся у шапіто
близьких прибуло проте рідних уже не згадати
між плоттю і миттю дифузія і потоп
ковчег із наркотиками і нічого зайвого
каучук силікон латекс гуму нафіґ
сперматозаври сперматозайчики сперматозайди
вийшли з-під варти крапельниць і анафем
картинка пливла як слимак по траві
повітря цвіло плодоносило зводило спарювало
дзьоби принесли гостинці і добру вість
про сушу і хвилю у довгожданому спарингу
про пекло потушене та потопельників дияволиких
про землю покірну і тисячу ніг розставлених
про рибу буремну й велику як великдень
що берег ребристий рубала рябими хвостами
коли відійшли води ґрунтові і підземні
замружилися міражі
причепився причал
підвищилися надої надії
дозріла зелень
малюк світ побачив нюхнув і закричав
бо світ незбагнений (а може з багна несусвітнього)
де сутінки іще ті а світанки уже не ці
де марнославний всевладний кінець кінців
залишив серед живих тільки пару свідків
щоб ми понесли новину у найближчі кущі
про друге сотворення світу
що зріс і росте
як гриб після вибуху чи кислотних дощів
на рафінад і пісок
на пустелю пустель


зима

він ходив день у день до одного місця
батареї топили під кригою вікон
і забулось який під небом місяць
ще сніжок не розтанув на черевиках
він впадав у море у транс усередину
бронював столики стріляв куриво
барабанив у перкусійні перетинки
на розп’ятті розпуття канув у куряву
клишоноге сп’яніння смоктало лапу
береги барлогу наповнював нелад
він почув дверей прохолодний ляпас
і побачив жінку в кінці тунелю
він палив цигарки одна за од-
ною дим розгортався як давній пергамент
хоч сокиру вішай каже народ
і голос народу тхне перегаром
вона кинула погляд немов баласт
і над хмарами диму злетіла
він осмілився прорубати лаз
до її столика й тіла
відкоркована мова потекла у відлигу
відлягло від сердець і вечірню правили
звички як правило шкідливі
і милі як порушення правил


педофілія

ти мріяла стати дорослою
тебе тренувала злість
розламане навпіл коромисло
дві діжки розлитих сліз
коротка спідничка перука
фарбовані губи та очі
ти зігрівала руки
на власних гарячих точках
у тебе вірили палко
за тебе рясно пітніли
а ти зірок не хапала
а ти хапала під ними
шукала когось сильнішого
за найсильнішого тата
на кладовищах картатих
скучали незаймані ніші
воліла когось ріднішого
за найріднішу матір
виймала порожній ятір
робила собі підніжки
то темно хоч око виколи
то світло хоч ока забракло
і ти закохалась у дракулу
з єдиним нефритовим іклом
між мінусів і полюсів
там поверхом вище сусід
щоночі до нужника гупав
гумберт гумберт гумберт гумберт


eulogy

заковтнути зонд косички
і теліпатися на ній прикрасою
пипку відкусити
і жувати мов гумку від карієсу

шприцом очі висьорбнувши
у вену собі загнати
ловити кайф і блювати віршами
що виявляться плагіатом

залізти в лоно рукою намацати
серце і вийняти тепле та вогке
кинути голодному цуценяті
а воно отруїться і здохне


*   *   *

закохатись у тебе по-людськи
так щоб стріли у серці стирчали
щоб ти снилась мені під полюції
під ерекції щоб зустрічалась
щоб потенція рвала брюки
і кричали услід не психуй
щоб накласти на себе руки
не поклавши на тебе хуй


хайку

якби ти знала
скільки крові на тобі
настоялося

*
ранок вечора
мудріший та між ними
іще глупа ніч

*
я поміряю
тобі температуру
а ти мені пульс

            *
гарячу штучку
гаспид створив із ребра
калорифера 

*
вим’я аллаха
вим’я ісуса христа
дві твої циці

*
ти підмивала
лягти у ліжко разом
і я підмився

*
поранив мене
а потому рани сам
позализував

*
приклався вухом
до твоєї вагiни
почув океан

*
спустив на спину
і аж тоді помітив
твою засмагу

*
ти мастурбуєш
аби заснути а я
щоб прокинутись

*
не на івана
не на купала між ніг
цвіте папороть


M

ми з тобою лягли в риму,
а встали у дисонансі.

у спільних гріхах не сповідайся
до дідька!
чорт забирай!
аби разом.

лики оргазмів схожі на смерть.

життя — не що інше, як груповий суїцид,
а померти в один день —
типовий гепі-енд для казки.

замість кінчити одночасно —
шепіт про небажану вагітність,
гучніший за фільми рідлі скотта.

чужі ростуть швидко.

заміж від самотності,
авто від алкоголізму,
транквілізатори від кохання
чи навіть громовідвід від відвідувача
— популярні теми для двомісної труни.

ситі виходимо з параноїдальні:
нудьга, яку розвіє лише апокаліпсис,
і страх не встигнути до кінця світу.

із клоаки максима можна дістатися океану.

біда нявчить…


N

на секондхенді відчуттів
трапляються неповторні речі.
rrrrreal fucking higher речі!..

за східним календарем новий рік,
за моїм — стіна.

день новонародженою головою
впав у холодні руки вікон.
місто-плач у відлунні воронячих зграй.

збираю себе, мов конструктор.
ніколи не знаєш, що вийде наступного ранку.
чи не тому жаме вю,
коли тебе бачу?

помітивши залізницю,
надзвуковий швидкісний трамвай,
замріявся про місто-нескінченність.

кіт дременув на дерево,
злякавшись найберезневішої кицьки.
зелений сором світиться у темряві.

безсоння — це коли ночі коротшають на очах.
бережу береженого бога.

не залишай на наступне життя того,
хто з тобою в цю мить!..

з голки — на гілку і пиляти.
пілатом умити серце.

запитую в асфальту:
де вихід з атракціону,
на якому катаються з глузду?
що треба переступити,
аби не йти по трупах?

параноя — гонитва замість гону.
тікаю від екзорцистів на твій бік.

заскарбовано у пам’яті
довжелезний міст майка паттона.
не вистачає статуї свободи з факом!..

між містом на дні
і містом на дніпрі —
місто-прірва.

у подушках найберезневіших лап —
миша-самогубця.

мені пороблено — люблю читати лежачи.
розгорнись,
я розгладжу загнутий кутик
і злижу всі до останнього слова...
           

дві тиші

над умиротвореним океаном
нищівні хвилі слів

не шукали спільної мови
як решта носіїв і лузерів

вже починали словом
і не домовились
розібрали слова назад
і почали з тиші

стали ближчими
і не змогли зупинитись

ближчали
вглиб і ввись
за суть і за задумом
квапливо і неспішно
порушуючи кордони тіл
але не тиші

під далекоглядними головами
короткозорі серця
близькі як ніколи
дедалі ближчі

чути
як біжить кров
проростає волосся
ковзає повітря
із тіла в тіло
із тиші в тишу
щораз тихіше

 

Макс ЛИЖОВ

Народився 1983 року. Поет і перекладач, кіно- і мело-ман. Автор двох збірок поезії, учасник кількох антологій, співавтор експериментальних мистецьких і медіа проектів. Живе і працює в інтернеті.

*
Нагору