Класика Проза Усяка всячина Прислів'я, приказки Перевiр себе! Хихітня Відгуки

Любовно-eротична лірика



Hosting Ukraine


*

Павло ЩИРИЦЯ

Павло ЩИРИЦЯ

ГРА В ДУРНЯ
(Прощальне)

любов — це коли ти шлеш їй записи солов'їв
любов — це коли ти ніде не господар а тільки гість
любов — коли ти збожеволів від неї але не здурів
любов — це коли вона взаємністю не відповість

любов — це коли ти готовий віддати аби зберегти
віддати усе щоб співати й не випасти з двоголось
любов — це коли тобі кажуть: вибач. на жаль не ти
любов — коли місця біля неї досить але тобі не знайшлось

любов — це спроба під сонцем забути про неї усе
розпечений мозок. втеча в непам'ять. любов — це манкурт
але дощ омани змиває шанси й тебе несе?
блукати — як жертва і злодій — між втрачених бажаних юрт

любов — це скидання масок в театрі для двох обличч
любов — це прощальна гра в дурня (у підкидного)
любов — це коли Лаура Петрарці каже: облиш
любов — це одвічний спектакль про Ромео що грають без нього

любов — це коли всі карти лягають не так
любов — це коли всі мрії втікають з дозорних веж
любов — це коли здалося — вона й лиш вона твій шлях
а вона тобі каже: зможеш. забудеш. здолаєш. знайдеш

18.06.2019

АМУРНИЙ ДЕРВІШ
(Ваза любові)

одірвалося важливе і живе
вщент розбилась ваза — вже не склеїш
чайки утішають: заживе —
маєш досвід ще новий — амурний дервіш

збережи собі її фрагмент
так на пам'ять — лиш на добру пам'ять
бо як дороге розбилось вщент
той фрагментик він тебе отямить

він як пам'ять про циклон зусиль
про твоє шукання й дозрівання
він як спомин про бурхливість хвиль
він як сон про щось передостаннє

чи останнє (різне може бути)
не вгадаєш долі пірует
втім його ні стерти ні забути
лиш носить як хрест чи амулет

а тоді і важливе і живе
як зустрінеш — до душі приклеїш
чайчине почуєш межове:
маєш досвід — дій амурний дервіш

25.06.2019

МАГНІТ
(Хронічність)

з ім'ям твоїм на вустах можна іти в атаку
не смійся. пафосно. знаю. але з чиїмось треба іти
я досі шукав свою недосяжно близьку Ітаку
і Пенелопу. і навіть здавалось знайшов. і вірив — це ти

з ім'ям твоїм біля скронь і в нагрудній відкритій кишені
так легко долати відстані роки і долі кульбіт.
я знаю але не звикну — я став мимоволі мішенню —
втікати не тягне. тягне до тебе. вимкни магніт

з ім'ям твоїм у повітрі в гортані у піднебінні
можна цілком розчинитись забувши ім'я своє
чому найкращі життєві сюжети з префіксом міні
чому нас немає разом — хоч ніби поруч ми є?

з ім'ям твоїм замість дорожніх знаків й води
з ім'ям твоїм замість карти гіда і GPS
куди б не йшов і не їхав — я завжди втраплю туди
в які безодні б не падав — завжди злечу до небес

в тобі так багато світла й радості — хоч поділись
із ближнім якого треба любити (читай Письмо)
так дивно: стояли поруч і все-таки не зійшлись
мабуть різні планети темпи маршрути — а мо'…

з ім'ям твоїм на вустах можна іти в атаку
не смійся. пафосно. знаю. але з чиїмось треба іти
я досі шукав свою недосяжно близьку Ітаку
і Пенелопу. і навіть здавалось знайшов. і вірив — це ти

з ім'ям твоїм біля скронь і в нагрудній відкритій кишені
так легко долати відстані роки і долі кульбіт.
я знаю але не звикну — я став мимоволі мішенню —
втікати не тягне. тягне до тебе. вимкни магніт

29.05.2019

ЧЕКАННЯ
(Хронічність)

знаєш: я вмію чекати
(тебе ось чекав цілу вічність)
час вимагає плати
чекання стало хронічним

можливо тобі не позірно
кумедно і трохи смішно
те що мені — підшкірно
закономірно й ніжно…

а хочеш… тримай мене в тонусі
ти ж любиш інтриг дорогу
тримай допоки не втомишся
(тільки не надто довго)

можливо тобі передчасне
усе що почула мила
втім вогник (якщо погасне)
нам знов запалить не сила

знаєш: я вмію терпіти
думки навіжено-кретинні, —
бо ми для них — неофіти
для них це незвична картина

можливо тобі теж незвично
та ми неофіти й для себе…
втім — коли звикнеш — клич-но
клич коли буде потреба

ти ж знаєш: я вмію чекати
(тебе ось чекав цілу вічність)
час вимагає плати
прорви цю чекальну іронічність

05.01.2019

ТАНЕЦЬ NON-STOP

мій темпоритм — він заповільний може?
твій темпоритм — швидкий (і це не злочин)
втім вірю що ми стриматись не зможем
втім вірю що ми стриматись не схочем

бо танець манить нас і ми в тумані
його чаклунства і його захмільства
хоч піруети всі його незнані —
це не зупинить нам священнодійства

ми на ходу здогадуватись будем
що в нім від танго ну а що від сальси
ми не титани — ми ще тільки люди
тому оркестре ти над нами зжалься

ми будем спрагло на льоту ловити
його характер і його звучання
ми не пропустимо (тут з долею ми квити)
бо раптом ця рапсодія — остання?

він нас захопить ми його захопимо
рука руки торкнеться стану і плеча
все буде плавно звабно і захопливо
щось від бачати щось від ча-ча-ча

він понесе нас стихне і зупиниться
на мить обвіявши піднесення крильми
і ейфорія стихне трихвилинна ця
та чи зупинимося після того ми?

мій темпоритм — він заповільний може?
твій темпоритм — швидкий (і це не злочин)
ти віриш що ми стриматись не зможем
ти віриш вірю що ми стриматись не схочем?

05.01.2019

ПОВЕРНЕННЯ
(Згуби голуби)

вже не хочу видаватись
тим ким я не є
витри з пам'яті той запис
де не все моє
познімай із мене дурість
щоб я геть змалів
хай тебе це не зажурить
вимов кілька слів

прочитай мені що схочеш
тихим тембром сну
і… сховай кудись ці очі
бо я в них тону…

рятівні вчиняй-бо дії
і читай-но ще
звабним голосом надії
віршик під дощем

познімай до ранку рими
(тільки не згуби)
дивно: не стають старими
згуби голуби

ти зайшла! й заходжу в храм я
двох сердець і вір
прочитай мені напам'ять
рятівний верлібр

бо нарешті хочу бути
тим ким зараз є
викинь зайві атрибути
поверни моє

09.01.2019

РОЗГРИМУВАННЯ
(Ставання собою)

коли стану я серйозним й трішечки сумним
чи любов твоя розтане й звітриться мов дим?
жартувати менше стану в будному житті
чи захочеш щоб єднались наші дві путі?

як розважливим я стану й не таким хутким
чи затужиш ти за мною — так як ні за ким?
як всі маски познімаю й стану знов нагим
охолонеш ти до мене чи помреш з нудьги?

перестану форсувати й кращим себе буть
чи забудеш ти про мене й про жагу незбуть?
перегорнеш ти сторінку коли я змінюсь
чи згадаєш як це звалось і мене — як звусь?

як не стану вихвалятись тим що вже було
чи врятуєш нашу спільність — всім смертям на зло?
чи врятуєш наше небо від зневіри дір
чи ти будеш мій надійний долі конвоїр?

арештант тебе питає повний мрій-пожеж:
чи загасиш власний вогник чи підсилиш теж?
чи захочеш притулити спину до спини
чи поборешся за наші тьмяні півтони?

коли стану я серйозним й трішечки сумним
чи любов твоя розтане й звітриться мов дим?
жартів менше сипать стану в будному житті
чи захочеш щоб єднались наші дві путі?

11.01.2019

МОВЧАННЯ
(cпалах)

хто не збагнув мого мовчання
то з тими лиш марную час
для кого я чужий в цім стані
для того й спалах мій погас

хто недомовленість мою
звик зустрічати запитанням
з тим не зустрінемось в маю
минула зустріч нам — остання

хто не збагнув мій сум і сумнів
не знає справжнього мене
тих попри очі їх розумні
від мене доля відверне

кому далекі темпи плавні
слів-дозрівань — вулканів-лав
той не відчув який я справжній
з тим певно й спільного не мав…

хто не збагнув мого мовчання
то з тими марнував свій час
для кого був чужий в цім стані
для того й спалах мій погас

13.01.2019

ГОТОВНІСТЬ
(Апокаліпсис завтра)

маю сказати поки не відбулось:
мене мало цікавлять ваші прибутки й автомобілі
мене мало цікавить які ви напещені і виняткові
мене хвилює одне цієї неділі:
раптом завтра вдруге прийде Христос
а я — не готовий

легко сказати: все нечестиве викресль
легко сказати: працюй і кайфуй від роботи
легко сказати: будуй підвалини раю
мене хвилює одне цієї суботи:
раптом завтра прийде антихрист
а я — не впізнаю

важко подумать — не те що скласти у звуки
коли дах упаде і зламається ближня гілка
чи зможу встояти я посеред буревію…
втім більше мене хвилює цього понеділка:
раптом завтра треба терпіти триденні муки
а я — не зумію…

легко собі уявить: добро я сію
спробуй повір адже віра твоя — недоторка
легко собі сказати: пробач і люби
мене бентежить одне цього вівторка:
раптом завтра треба розгледіть Месію
а я не вирізню його з юрби
маю сказати (поки не відбулось):
мене мало цікавить що ви курите на дозвіллі
мене мало цікавить які ви напещені і виняткові
мене хвилює одне цієї неділі:
раптом завтра вдруге прийде Христос
а ми — не готові

14.01.2019
На Василя, у 100-річчя Баби Марії
.

ВІДЛУННЯ
(Взаємність)

коли я не чую віддачі — тоді я ледачий
коли ти не кажеш нічого — не буде відлуння
зроби щось нарешті щоб я оцінив і побачив
торкнись оживи і розбурхай — а отже вгамуй ня

бо наші слова це таке щось як первісна музика:
душа вимагає ритму а розум — звучання
розв'язуй розтрушуй отерплі самотності вузлики
вертай кровообіг і пульс для мого оживання

не знаю які наші лінії доль папілярні
не знаю сумісні наші чи ні гороскопи
скажи мені: різні — але ж не зовсім полярні
скажи: чи сполучим в єдино вибух і спокій

не відаю жодних заклять окрім вірша й молитви
і жодних отих ворожінь що на гущі від кави
як хочеш просити у Нього про нас — моли ти?
бо я Йому все сказав: ті слова не лукаві

коли не відчую віддачі — стану ледачий
коли ти не скажеш нічого — не буде відлуння
зроби щось нарешті щоб я і відчув і побачив
торкнись оживи і розбурхай — а отже вгамуй ня

15.01.2019

КОЛУМБИ
(Різнопланетні кораблі)

я з юпітера ти з венери —
ми зустрілись на грішній землі
два колумби новітньої ери —
різносхожі такі кораблі

я не знаю куди повертати, —
там вітриська а там — знесе
ми самі собі будень і свято
але це ще далеко не все

я не знаю чи ми допоможем
одне одному землю знайти
але небо на тебе так схоже
і на небо так схожа ти

я не знаю чи пройдем крізь шторми
неушкоджені й сильні крізь ніч
та в ці миті й хвилини коштовні
хоч набудемось віч-на-віч
а земля вона манить і манить
й заплисти можем на манівці
хоч мені не страшні ті тумани
а тобі не страшні оці

не страшні навіть рифи підводні
і загроза спіймать мілину —
ми на все в цій мандрівці згодні:
якщо сісти то вдвох — на одну…

я з юпітера ти з венери —
ми зустрілись на грішній землі
два колумби новітньої ери —
різносхожі такі кораблі

18.01.2019

ТАНЕЦЬ ГУБ
(Шум прибою)

як схочу танцювать з тобою
цей наш новий незнаний танець —
що скажеш: зникни вмить з юрбою
чи: залишися мій чеканець

як розливатиму з тобою
нових бажань і вражень ріки —
чи допливемо ми без бою
до «хай святиться» вже навіки

як закликатиму до втечі
тебе кудись на форзац світу —
чи ти здивуєшся в той вечір
чи будеш — як завжди — радіти?

як я впадатиму в бентежність
про обережність геть забувши —
що ти несла і що я теж ніс
ту мрію нашу не порушиш?

я хочу танцювать з тобою
цей наш новий незнаний танець
я хочу чути шум прибою —
хай танець губ тим шумом стане

19.01.2019

ДІЄСЛІВНЕ
(Семантика любові)

знаю: любов — не іменник
знаю: любов — дієслово
схоже — знання достеменне
схоже — безпомилкове

може наповним його
змістом тривким невитратним
знаю що справ — ого-го
але й часу небагато

знаю: тобі треба час
але почуй провидіння:
доки цей поклик не згас
не випробовуй терпіння

може є спробувать сенс
втримать любов від страти
може почнімо процес
перш ніж почнем шкодувати?

знаю: ти любиш рух
й вільність свого переходу
втім не застій розрух —
я пропоную свободу…

знаю: любов — не іменник
знаю: любов — дієслово
схоже — знання достеменне
схоже — безпомилкове
може наповним його
змістом палким і затятим
знаю що справ — ого-го
але й часу небагато

01.03.2019

ПРО НАС
(Спільність протиріч)

хтось придумав собі любов
і повірив у цю основу
а його питають: що знов?
а він дивиться загадково:

«мабуть вам це буденна річ
а мені — святкування життя
чи ви знали що в двох протиріч
може спільність буть до забуття?»

хтось придумав собі крило
але друге придумать не зміг
а якби оте друге було
мо' життя б не збивало з ніг?

мабуть так воно і бува
в мерехтінні років і годин:
легко ділиться світ на два
важко ділиться на один

хтось придумав тезу про те
що єдині є інь і ян
ми до того — скажи — доростем?
а не скажеш то просто поглянь:

мабуть погляди вміють все
чого мова не може дати:
заклади в нашій книжці ляссе
і постав написання дату

ми придумаєм книжку про нас
де не буде занудства й води
де не буде брехні і прикрас
тільки фраза «ходи сюди»

ми придумаємо любов
і повіримо в цю основу
всі спитають у нас: що знов?
ми подивимось загадково:

«мабуть вам це буденна річ
але нам — святкування життя
чи ви знали що в двох протиріч
може спільність буть без вороття?»

03.03.2019

ФЕЙС-КОНТРОЛЬ
(Недописаний вірш)

ти ще схожа на мій недописаний вірш
я ще схожий на суму шукань запитань і тривог
я б його дописати хотів безумовно найбільш
втім бажання замало — тут треба зусилля двох

проскануй мене наскрізь влаштуй мені фейс-контроль
на предмет металевих слів почувань-мечів
я готовий почути наш потаємний пароль
я виклав мобільний перед тобою й ключі

ці ключі можливо зовсім від інших дверей
я не знаю й не бачу всієї тієї картини
втім замки кажуть лиш для сторонніх людей
а свої зазвичай відчиняють своїм зсередини

я хотів би зайти й перевірить чи ти не фантазм
я хотів би зайти й доторкнутись до ніжності слів
я так хочу щоб ти відпустила мій дикий спазм
та спочатку скажи виразно: чужий чи свій?

бо своїм дозволяють торкнутися до краси
так як мрії торкається марево голубе
в очі дивитись правді мене не проси —
марно. допоки я в ній не побачу тебе

ти вже схожа на мій недописаний вірш
я вже схожий на твій несподіваний сон
я б його дописати хотів безумовно найбільш
і сюжети сонноподібні звести в унісон

проскануй мене наскрізь влаштуй мені фейс-контроль
на предмет палких почувань і удень і вночі
я готовий почути наш потаємний пароль
я виклав серце перед тобою й ключі

02.03.2019


МИ
(Копії навпаки)

ми з тобою дві копії навпаки
і я навіть не проти і ти схоже за
доки не пізно — вчися читати мої думки
казати важко — тим паче я вже багато сказав

дивись на мене — покинь весь бісер перед свиньми?
залиш їм болото й ходи рахувать зірки?
з усіх лексем мені найдорожча — ти
я хочу нею говорити з тобою роки

може я і не той хто вартий твоїх уваг
але світ спіймав нас (хоч можем вирватись ще)
твоїм вітром мені так неждано зірвало дах
тож якщо хочеш — стрибай в мій ноїв ковчег

я тобі гарантую що нас таки буде трясти
я тобі обіцяю що буде екстриму без меж
я тобі нагадаю що слово найкраще — ти
я тобі не забуду — ми виживемо — авжеж

я тобі намалюю маршрути втіхи порти
небо буде за нас (хоч і в нього є фініш-край)
ти можеш багато: наприклад наш корабель вберегти
ти можеш! в море відкрите самого не відпускай!

я бігме не знаю де ті омріяні береги
і де оптимальній для нас протікать течії
я навіть не знаю чи знищимо розпач ми до ноги
втім знаю: серед ніг обираю дві радісні і твої…

ми з тобою — два антоніми навпаки
коли я буду згоден ти зопалу теж будеш за
доки не пізно — вчися читати мої думки
казати зайве — тим паче я вже багато сказав

дивись на мене — покинь весь бісер перед свиньми?
залиш болото й ходи рахувать зірки
з усіх лексем мені найдорожча — ти
я хочу її промовляти до тебе роки

може я і не той хто вартий твоїх уваг
але світ спіймав нас (хоч можем вирватись ще)
твоїм вітром мені так неждано зірвало дах
тож якщо хочеш — стрибай в мій ноїв ковчег

02.03.2019

ТИША
(Спроба вижити)

Хтось скаже: бовдуре, ти ж бо не маєш рації,
Хтось скаже: речі в житті є, повір, важливіші,
Та в будь-якій незрозумілій мені ситуації,
Коли мені добре, аж так, що рідно,
Коли мені гірко, аж так всесвітньо,
Волію мовчати й писати вірші.

Здивується хтось: овва, ти уник імітації?
Лишився собою і встояв, коли впали інші,
Як не згубився в незрозумілій ніким ситуації,
Коли було добре, аж так, що рідно-рідно,
Коли було гірко, аж так передкінцесвітньо?
«Просто мовчав і писав вам вірші».

Не спиниться хтось серед цих лементацій:
Та все ж поділися: коли не поможуть вже й вірші,
Якщо вже згубився в незрозумілій ніким ситуації,
Забув, як це добре, аж так, що рідно-рідно,
Коли було гірко, аж так передкінцесвітньо?
«Коли вірші не прийдуть. Отоді вже буде найгріше».

05.03.2019

ДИНОЗАВРИ
(Спільність)

вибач: нині я не красномовний
і не мовний навіть взагалі
так що аж забули риби й овни
що я є на цій святій землі

це мине ймовірно післязавтра
засмієшся дзвінко а-ха-хах
запитаєш: бачив динозаврів?
бачив. навіть гладив по хвостах!

запитаєш: як я жив у еру
без мереж — мобільних й інтернет?
відповім: спитай у Режисера
що спустив нас з двох часопланет

абсолютно різнодивовижних
і подібних неймовірно теж
на одній: поет дивак і мрійник
а на другій: мрійниця без меж

потім я спитаю: слухай північ
і зірки і люди сплять — поглянь
ти хоч трохи віриш в нашу спільність
в цю годину єдності зізнань

зорі ж не відхиляться від курсу
i не змінить шлях метеорит
може годі з нас вступних екскурсій
доки жар є й полум'я горить

ти у відповідь щось ніби теж говориш
втім спиняєшся — від слова тільки тінь
я дивлюся: ти немов би поруч
та в очах у тебе — далечінь…

може нині ти не красномовна
і не мовна навіть взагалі
так що аж забули риби й овни
що ти є на цій святій землі

це мине можливо післязавтра
засмієшся дзвінко а-ха-хах:
пригадаєш — бачив динозаврів
я й носив маленьких на руках

27.01.2019

НАВІГАТОР ВІРИ
(Вихід)

печаль сховаю за іронію й сарказм
за крим і рим й за міднозвучні труби
та горло стисне щось таке як спазм
й поставить запитання мені руба:

чи «жив любив і не набрався скверни»
чи вмів терпіти сильних і слабких
чи знав маршрут (коли й куди поверне)
чи вмів сміятись коли б'ють під дих?

між чим вагався і чого боявся
що вздрів і встиг і що я пропустив
чому не вмер чому не розіп'явся
чому не скоїв перед тим ефектних див

кого зустрів і з ким я попрощався
коли зневіривсь а коли повірив
любоведавця чи любипродавця
собі впустив у кров собі під шкіру

сховаю сумнів за одну з веселих маск
нестримність вірша — в стіл (мов за халяву)
і щось таке з найбільших людських ласк
мені насниться й сполошить уяву

печаль сховаю за іронію й сарказм
за крим і рим й за міднозвучні труби
а раптом стисне вже солодкий спазм
і усміхнуться знов знайомі

20.01.2019

(НЕ)ЗНАННЯ
(Новотвори любові)

мені здається я вже знаю
(хоч не осяг знання сповна)
коли лірична ти до краю
і ніжнодайно мовчазна

тоді ти мабуть ніжнорука
і сонцесяйна певно теж:
гарячий подих твій — наука
де я стажист рухомих меж

тоді ти мабуть спраглолиця
і ледьсерйозна (не сумна)
в очах у тебе — таємниця
на серці в тебе — таїна

я всю її не розгадаю
втім до кінця й не розкривай
лиш доведи мене до краю
і втримай щоб не впав за край

тоді ти мабуть вогнебистра
й тепло твоє добропромінить
той шанс один чи їх аж триста
що це знання обох нас змінить?

життя — це темрява й неспокій
та очі — рятівні вогні
твої веселі й кавобокі
як сон розсміяні в мені…

і хоч здається я вже знаю
ти доведи мені сповна
коли ласкава ти до краю
і ніжнодайно мовчазна

01.02.2019

ВИСОТА
(Якщо)

я Сізіф що свій камінь котити готов
і збирати каміння яке упаде
тільки світ мій безпечний утримає хто
тільки та що подужає втримати де?

так цікаво несхибно іти до мети
хоч цей шлях невідомо на скільки літ
на вершину той камінь легше тягти
коли там хтось чекаючи тихо стоїть

а коли все зненацька злетить шекереберть
і повернень моїх погострішає кут
я спускаюся вниз у життя а не в смерть
й відчуттям невимовне коли тебе ждуть

і хоча не найкращий я альпініст
та коли в мене ти є — моя висота
повертається сенс повертається зміст
і надія на те що мета — не пуста

бо в який би не втрапив я землетрус
і в яку б не занесло мене біду
дай триматись за голос — і я не зірвусь
дай триматись за віру — і я не впаду…

я Сізіф що свій камінь котити готов
й піднімати тягар той коли упаде
тільки світ рівноваги утримає хто
тільки та що подужає втримати де?

так незвично в реальність вертатись зі сну
цей маршрут не вкладається в жоден вірш
на вершину свій камінь я дотягну
якщо ти там чекаючи тихо стоїш

09.02.2019

© Павло Щириця

Павло Щириця

Павло Щириця (1982 р. н., Київ).
За власним поетичним самоозначенням, «холодноярець, роджений в Києві». Поет, есеїст, перекладач, музикант, видавець, журналіст. Світ побачили три його поетичні збірки – "Територія Братства" (2007), "Оприсутнення Легенди" (2010) та "Місце Сили" (2012). Лауреат літературної премії "Благовіст (2008), премії ім. Бориса Нечерди (2013), а також – лауреат ІІ премії фестивалю акустичної пісні та співаної поезії "Срібна Підкова" (2007). Ідейний натхненник і музичний скульптор акустичного дуету "(Не)ТУТЕШНІ" (2006 – 2010).
Стипендіат програми міністра культури Республіки Польща "Gaude Polonia" в номінації "Література / Переклад" (2010).
Чує музику в собі й іноді дає послухати світові. Вміє цілувати красу. Пам'ятає про Місце Сили. Падає і піднімається. Вчиться любити людей.

*
Нагору