Класика Проза Усяка всячина Прислів'я, приказки Перевiр себе! Хихітня Відгуки

Любовно-eротична лірика



Hosting Ukraine


*

Павло Матюша

Павло Матюша

ШПАЛОВКЛАДАЛЬНИЦЯ

Моя особиста історія
Перетнулась з твоєю історією
Я вожатим працював в санаторії
А ти мирно вкладала колію

Ми як дУрні бігали на побачення
В депо дальньому поїздовому
Твої сідниці були там позначені
Рейковим профілем по тілу голому

Ти пахла травою літом і шпалами
Твої стегна мене так обхоплювали
Відзначався я результатами сталими
І тебе це до болю захоплювало

Лиш коли припинили рейки рівно лягати
Бригадир обкричав тебе поруч з насипом
Ти плакала тихо й рясно лаялась матом
Натруджено працюючи заступом

Обірвалося в липні для нас теє літо
Замість тебе заступили напарниці
Під дощами і грозами їх я микитив
О! вкладіть мене шпаловкладальниці!

*

Авокадо я називав маракуйєю
По квартирі ходили ми голими
Ти на кухні грала каструлями
Полював на тебе я колами

Ти лежала у кріслі без одягу
Мене з розуму зводила рухами
Твоїх стегон я слухався подиху
На балконі ми були відчайдухами

Той Париж нас приводив до відчаю
Ми ховалися навіть в примірочних
Цілував я тебе всю уквітчану
Аж до спазмів доводив підлиточних

Ми ходили провітритись парками
Розпивали еспресо кав'ярнями
Реблошон споживали кавалками
І впивалися винами гарними

Ти була така що здуріти міг
Я не знав ще жінок більш наснажених
Забував я про київські мітинги
І з тобою обожнював враження

*

Навіщо ці інші жінки?
У них же непевні розкішниці!
Витають хладімій клубки
Ще й уреоплазми китиці.

А в тебе найкраща мала
По-англійськи постійно ай ток ту ю
По-сербськи кажу їй хвала
По-французьки цілую й засмоктую.

Ці контури гідні Далі
Цей смак наче тепле морозиво
Коли ти лежиш на столі
Я ласую безмежними дозами

Твій рух характерний колін
Що у сторони прагнуть розкинутись
Наче міст від ліжка до стін –
Мій загін вже готовий накинутись!


*

Погожого теплого ранку
Кава чекає корицю
Хтось відтинає фуганком
Собі кілька пальців лівиці
А я лише прокидаюсь
І струмінь як завжди потужний
Кілька секунд я ним граюсь
Ще двадцять струшую пружно
Іще півхвилини зазвичай
Я мию й завершую справу
Тоді вже кохана покличе
Й разом запашну п'ємо каву

*

Молоко наливаєш як підпис
У склянку миту без соди
В цю ніч я мріяв зігрітись
У теплих нейтральних водах

Хотів дістатись нірвани
У тебе на кінчиках пальців
По ямках старого дивану
На очах репродукцій іспанців

Я прагнув з тобою здобути
Олімпійські нічні нагороди
Квітками червоної рути
Викладав візерунки і коди

На шкірі твоїй без зупину
І Сциллу знаходив й Харибду
Мандрував від соска до коліна
В пірамідах старого Єгипту

Плутався в тихому листі
Пахучого твого волосся
Відкривав таємниці іскристі
Вчував чарівні суголосся

По сходинках амфітеатру
Спускався до самої сцени
Збирався палити там ватру
Під крики твої обсценні

Я бомба ти моя Хіросіма
Розірватися мали ми вранці
Та знову прибились на зиму
У край де живуть данайці

Засвітились зорі і згасли
Мерехтіли вогні і зникли
Бутерброд знову буде з маслом
Знову вколе нас жовтим світлом

І ти ставиш молочний підпис
Холодним білим чорнилом
Що в мені залишає відтиск
І пахне господарським милом

*

Ти називаєш мене котом
Я називаю тебе кицюра
Тебе приваблює як я п'ю ром
Мене приваблює твоя фігура
Наші ігри бувають різні
То лагідні то небезпечні
Мені з тобою не вистачає кисню
Тобі зі мною не вистачає речень
Ти на мене дивишся так
Наче знаєш щось мені невідоме
Час здається не ходить навспак
Але й коти не знають законів
Ця минущість то не для нас
Бо є ти й пазурі на загривку
Нам не правлять іще парастас
І життя ми берем за готівку
Я з тобою роблюся наївним
Вірю в силу любові і ночі
Ти прекрасна вечором зимним
Й до імпрези ми знову охочі
Оце здавалося б вічність програлись
Затулили б собою небо
На простирадлах вся наша галузь
Виробничу там маєм потребу
Прости Боже цю нашу забаву
Ти таке вже мільйонами бачив
Не пришвидшуй нам час до застави
По якій вже котам не пробачиш

*

панна пішла назавжди
пригадую звалася Інна
сонце пече
сонце пече
не вистачає води
і любов тлінна

кого я любив? чи любив?
і зрадив кого вже не знаю
душно мені
душно мені
від недослуханих злив
й тиша волає

ваша сестра за рояль
в той вечір сідала так плавно
ре був мінор
ре був мінор
упала з плечей її шаль
пестив уявно

та круговерть понесла
зірвала мости й переправи
сонця нема
сонця нема
човен летів без весла
нами шал правив

панна пішла назавжди
пригадую звалася Інна
сонце пече
сонце пече
сестрині зникли сліди
і любов тлінна

***

Навчався у Київському університеті на перекладацькому відділенні. Захистив дисертацію з перекладознавства. Багато перекладав з Верлена, Аполлінера. У 2016 році став одним з перекладачів Антології молодої поезії США видавництва А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га. На даний момент живе в м. Париж, де продовжує писати довгі і короткі прозові тексти, а також поезію. Захоплюється питаннями міжкультурної комунікації, розбудови суспільних структур та розвитку людського потенціалу у країнах, що розвиваються. У 2017 році як консультант брав участь у проекті з доступу до безпечної анестезії в Камеруні. Черпає натхнення і фактологічний матеріал з широкого кола людських та географічних досвідів.

 



 




Нагору