Класика Проза Усяка всячина Прислів'я, приказки Перевiр себе! Хихітня Відгуки

Любовно-eротична лірика



Hosting Ukraine


*

Мар'яна НЕЙМЕТІ

***
Родини Монтеккі і Капулетті
пересварюються,
грюкають дверцятами,
ввалюються білизною у спальню,
розлітаються міллю по стелі.

І глянцеві журнали
втомились стояти на одній нозі,
доки сорок тисяч сестер
знайдуть сорок тисяч братів.

***
Цвірінькають довкола ножиці
весело щебечуть дівчата
та ще кінозірки
як тут без них

І вони чергують у перукарнях
як піонери біля вічного вогню
сьогодні вони чергують у журналі Ліза
а ще сьогодні літо принесе мені зелені очі
я знаю воно завжди мені їх приносить

ПОВЗ ЛЮДЕЙ

Після зрад найчорніших
і після слизького полону
повз людей мені зовсім
легесенько йти
непоміченою.

Найдорожчі слова загорнути
в шматину із льону,
віднести їх назад –
у словник до Бориса Грінченка.

***
Ні, я не буду нічого у тебе питати,
ані тебе підгортати два рази на рік,
щоб виріс із тебе
мій чоловік.

Краще стрибай у рів,
там одні бур'яни і зовсім немає слів.
І хай тебе з рову випасають корови.

А мені, коли схочуть,
віддарують тебе молочком –
золотим ланцюжком зі срібним замочком.

ЯЩІРКА

Хтось брав та брав би цитрини ящиками.
Хтось обирає престижний фах.
А я от хочу бачити ящірку
Із лапками, як у прадавніх шаф.

Он стежка чорна, он небо сяюче.
А тут, де чийсь урвався слід,
Тремтить на вітрі плямиста самочка
І в теплі землі веде свій рід.

ОСЬ ЯКОЮ ТИ СТАЛА

– Як твої близькі,
як твої рідні?
– Всі сидять
на своїх стільчиках.
Інколи згадують про вас.
Дякую, дякую,
все гаразд.

Він чекав на тебе, жовтороту
із фіолетовим волоссям,
так ніжно, так довго,
що нічого, коли він
просто виникне
із-за рогу?

Він приїхав до тебе
бозна-звідки
на якусь годину.
Але тіткою, самоїдкою, –
ось якою ти стала, дитино.

 

ТИ ПРОСТО МУХА

Тут брязкальця промені сіють,
Тут сяють мечі прикрас.
Кого ти прагнеш – Марію?
А може, усіх зараз?
Любов, Надію та Віру?
І ту, яка золота?
І ту, що вірна надміру?
І ту, яку з'їли літа?
Ці зойки, прекрасні згини,
Безжурний колір очей.
А що, вона не загине,
Цілована у плече?
Ти кожну із них роздмухав.
І кожен твій погляд – анонс.
Ти знаєш, ти просто Муха.
Ти просто Муха. Альфонс.

У НАЙРІДНІШИХ СУДОМАХ

Люди мали б жити на вулицях, немов ялівці.
Спати один біля одного у найрідніших судомах.
На землі має бути вічне літо
нуль шостого чи нуль сьомого.
А не холод і дощ, та ще втома наприкінці.

А удома каша докупи теплі долоні стулить,
І до мене гукає із дна: «А ти дай мені сіль!»
А вже потім вона вибирається із каструлі.
Роздає себе всім.

Каша виросла в полі і вона, звичайно, спасеться.
І у супі картопля пливе собі біля моркви.
Все минеться, тільки чуєш, серце, а ти забирайся –
разом з цими своїми китайськими калатальцями.
Дай мені спокій!


***
Оті дружин нароблять із соломи
І часто залишають їх удома.
А ті нароблять їх із лободи
І водять їх туди або сюди.

Але одній судилася вечірка,
Що дуже навіть схожа на партком.
Літає іншій соколом ганчірка
Й пилюка вигинається серпом.

І що його, скажіть, тепер робити?
В тієї діти і в тієї діти.
Але якось до них приходить Бог,
Здається, що він любить їх обох.

Він обітне, розчавить і надломить –
Таку отут влаштує молотьбу!
І обертає лободу в солому.
А іноді солому в лободу.

 

ХЛОРКА

І хитається тут хлорка,
Всюди сяє пустота!
Лікарняні чуєш кроки.
Хрест тримається хребта.
Потім сніг розтане в грудях.
Пролунає Амадей.
Він замовкне, коли з люду
Повитягують людей.

***
Оскільки я вже тут,
оскільки стара шевська машинка
зшила мені тих, кого я люблю,
не варто кидатися у всі кути –
тут ліжко, тут рів,
тут чоловік.

А тут,
о, тут зернятко дочки,
яке так і не дісталося ґрунту.

А тут пральна машина,
звідки всі виходять білосніжними –
чисті білі лілеї, які мені
світять щоночі.

Мар'яна НЕЙМЕТІ, м Ужгород
Працює журналістом. Автор трьох збірок. Друкувалася в журналах «Всесвіт», «Дзвін», «Сучасність», антологіях «Червоне і чорне», «Ломикамінь», «Вежа», «Джинсове покоління».

*
Нагору