Класика Проза Усяка всячина Прислів'я, приказки Перевiр себе! Хихітня Відгуки

Любовно-eротична лірика



Hosting Ukraine


*

Микола ГРИЦЕНКО


Микола ГРИЦЕНКО

* * *

Прослав себе, прослав мене,
Моя любове рання,
Хай день мине і ніч мине,
Хай ти ще не остання…

Нехай другі поміж квіток
Лоскочуться грайливо,
А ти залишишся ковтком
Довіку незрадливим.

Від тебе — все, і — всі, і — вся…
Найперша моя рано,
Ти силу маєш воскресать
В черешневім тумані.

Тебе в собі прибережу
Я для років прийдешніх
І вкотре губи змолоджу
Варенням із черешні.

01.07. 2010


З’ява

На печі , на комині — горох…
На печі, при комині — удвох…
І черінь, як — пляжі де Мальорки,
І вся ти — немов з  Гарсіа Лорки,
З — келихом  іспанського вина…

Піч гаряча, рухи обережні,
П’яні  руки, значить — незалежні,
П’яні ми… І — п’яна заметіль
Крутить димаревими хвостами,
Крутить снігом… І любов між нами
Крутить, аж викручує на біль!

Ти — казкова, розпашіла діва,
Ти — форель в руках моїх грайливих,
Прохана, що вміє попросить,
З краплями солоної роси…

Знов тугим виструнюєшся станом
Так гориш, що скоро сніг розтане,
Захлюпоче, річкою стече…
… Як на ранок вискочимо з хати –
До квіток вже будемо вітатись
І — лелека дзьобне за плече.

                                     22.12.2010

* * *

О, як вона несла
Себе у цьому світі!
Так сонце проступає
З поміж м’яких долонь…
Так вітер пломенить
Серед жаркого літа
І свіжістю торкається  до скронь.

О, як вона несла
Свої вуста і очі!
І крила чорних брів,
І посмішку свою,
І погляд весняний,
Що розквіта й лоскоче
Червоною трояндою в маю.

О, як! О, як! О, як!
Крізь весняні пожежі
Крізь молодий туман,
Пташині голоси…
Вона  могла  пройти,
Неначе без одежі,
Не розбудивши й крапельки роси?!..

                                                       18. 1І. 2010 р.

* * *

Хай буде дощ. Хай буде в нас роман
Під тихий дощ… У тиху ніч… Хай буде.
Нехай „співа” заслужений диван
І за порогом сатаніють „судді”.
Хай мовчки прислухаються… До стін,
До стелі, до підлоги, до туману…
Їм не почуть мелодію колін,
Їм не відчуть рожевого дурману.
Їм – лиш уяви дряпаний мідяк…
Їм – лиш сопіння євнуське у скронях…
А ми – от-т-т-ак! А ми їм всім – От-т-т-ак!
… І перед світом вискочим на конях!

Бунт

Я скучив за тобою... Аж — горю!
Мені болить твоє тужаве листя,
Очей твоїх дві ластівки вогнисті,
Які підвладні тільки бунтарю.

Я — твій бунтар! Я — сокіл незрадливий,
Який лоскоче хмари грозові,
Щоб серед ночі впала на нас злива,
Щоб ми проснулись ранком ледь живі...

Коли згрозиться і запахне сонцем,
І вітер струсить краплі з пелюсток, —
Ми не збагнем:  чи з нами все було це?
Чи це був бунт трояндових квіток?..

                                               24.02. 2011.

Пісня             

                «… Доки серед поля тополею стала»
                   ( з народної пісні)

В неї губи, як — ожина,
В неї очі дві сльозини
І сама — як молода лоза!
Пружно скаче по стежині
Через вибалки й долини,
Не страшні їй вітер і гроза!

Не боїться навіть грому
Бо стежина та — до дому,
В світлий небограй!
Там чекають мама й тато,
Собачатко волохате
І — вишневий рай!

І вона біжить-радіє,
І про щось таємне мріє,
Усміх на вустах…
По коліна зелен-трави,
Сонце в небі не лукаве —
Біле, наче птах.

Збережи цей день, дівчино,
Коли — губи, як ожина
І сама — як молода лоза!
Бо роки ясні пролинуть,
Засивієш тополинно
І тебе поглине бірюза. 

                                      01.07. 2010

Навіяне

Та невже ти мене любиш?  Та — невже?..
Запалали біля клубу  сім пожеж…
Сім кущів горять  травневого бузку,
Щоб тебе я роздивився…  Отаку!

Щоб побачив  серед неба  і землі,
Що найкраща ти у нашому селі!

… Цілував твого волосся тихий беж…
Та невже ж ти мене любиш?! Та невже ж?!

                                        26.01. 2011 р.

Політ

Зазеленію рястом, зацвіту.
Скажу, що народився лиш для тебе…
І відштовхну галактики від себе,
Тебе єдину вкраду  на льоту.

Ти не збагнеш. Сама ж бо — незбагненна!
Не зрозумієш… Що тут розуміть?!
Лиш ніжно так притулишся  до мене,
Щоб легше нам обом було летіть.

Узвишшя гір, мов кучугури снігу,
А сонце, наче — сонях, що розцвів!
І хмари, ніби — військо печенігів,
Яке ніхто здолати не зумів!

Ми летимо! У цьому леті — сила!
І — вітер! І — проміння навскоси!
І ми обоє, дужі та щасливі,
В полоні поцейбічної краси.

Перезорює ніч… І стане — біло!
Розгорнеться сувоєм новий день.

… Я поцілунок покладу, несмілий,
Немов троянду між твоїх грудей.
                                                          26.02.2011.

Нічия

Кирпатеньке  таке...  аж брови  навідліт!
І вже не море  їй, а —  світ весь  по коліна!
Біжить, палахкотить, мов здичавілий цвіт
І видно, що вона закохана й невірна!

Летить! Назустріч їй  — повітря течія...
І поглядом  своїм схиляє все довкола ...
Легка й вогниста, бо ще нічия
І невловима, наче — матіола...

                                      20. 04.2011 р.

* * *

Навперейми йду!
Лобода хрумтить під ногами.
Ягничку ловлю молоду,
В бузинову кличу дуду.
Трава — рушниками!
Зеленими — з білим,
Зеленими — з жовтим…
Сонце коником ірже
Золотогривим.
Щасливий,
Іду!
Ягничку ловлю молоду,
В бузинову кличу дуду.
А — знайду…
Не обійду!
Хай кульбаби
Сонцями котяться!
Бузинова дуда
Стоголоситься,
А ми в трав усіх навиду:
Ду-ду-ду!
Ду-ду-ду!
Ду!

Перса

Хрестик між ними двома...
Хрестик — між ними.

Хай захурделить зима —
Хрестик між ними...

Хай щире літо бджолить —
Краплі по тілу...

Хай усе тіло болить,
Як ти хотіла!..

Хрестик між ними двома...
Ніби — метелик

Тихо крильми обійма
Перса веселі.

Падають в безвість світи,
Губляться зорі

Та залишаєшся ти.
Світлим — на чорнім...

                       28. 04. 2011 р.


Гриценко Микола Семенович

Hародився 9 травня 1962 року в селі Тимченки Недригайлівського району Сумської області.
Закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка.
Працював у Сумському облтелерадіокомітеті редактором, головним редактором телебачення. Автор і ведучий багатьох циклів популярних телепрограм.
З 2000 року – в центральному апараті Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, очолює відділ зв’язків з громадськістю, був головним редактором журналу „Вісник Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення”.

Микола Гриценко – член ради громадської організації „Сумське земляцтво в м. Києві”, Голова Недригайлівського регіонального земляцтва, головний редактор альманаху Сумського земляцтва „Земляки”. 2008 року в центрі міста Суми за ідеєю та кураторством М. Гриценка споруджено унікальний пам’ятний знак «Сумка» - подарунок рідному місту від земляків.

Член Національної спілки письменників України з 1993 року.
Автор пісень,сценаріїв документальних фільмів, а також книг поезії та прози: „Довго кувати зозулі” («Веселка», 1993 р.), „Білий налив” («Український письменник», 1994 р.) «Самар” («Собор», 1998 р.), „Книжка” («BONA MENTE», 2000 р.), „Голоси на вітрі” ( «Піраміда», 2004 р.), “Живи добром” („Дике поле”, 2009 р.) „Повернення дощу” („Альтерпрес”, 2010 р).
Микола Гриценко – Лауреат Всеукраїнських літературних премій імені Леоніда Глібова, Олександра Олеся, Івана Кошелівця. „Гілка золотого каштана” та Міжнародного літературного конкурсу „Гранослов-93”.

*
Нагору