Класика Проза Усяка всячина Прислів'я, приказки Перевiр себе! Хихітня Відгуки

Любовно-eротична лірика



Hosting Ukraine


*

Андрій ШАДРІН


СЛОВО

Спочатку було слово,
І слово було «Ти».
А потім було кльово,
Здригалися світи.
Ми в темній пащі Львова:
Будь-ласка, посвіти.
А далі були люди,
Збруднілі від іржі,
Твої звірині груди –
А може, і чужі…
Ми в череві у Будди.
Кажи. Мовчи. Кажи.
Світ впитий був нівроку,
Світ просто занеміг
Від смаку твого соку –
Чи може, то не сік?
Наяди з того боку
Співали буколік.
Ми – в Крішни на балконі.
Трамвайкає трамвай.
В твоїм примарнім лоні
Побачив небокрай.
Ми голі. Ми шальоні.
Співай. Танцюй. Співай.
В етері був Коельо,
У скроні бив азарт.
Мій Рейн у твою Ельбу
Ввійшов, як Бонапарт.
Два постріли шрапнеллю.
(Астрал – це тільки жарт).
В фіналі було вбивство,
Наркотики і джаз.
Ми разом. Ми нарізно.
В обіймах стогне час.
Ми в підземеллях міста,
Воно шукає нас.
Втікаєм в хащі хіті,
Все знову шкереберть.
Львів – у проваллях миті
Та виплеканий вщерть.
Ми вже і так убиті.
Кого лякає смерть?

ЄГИПЕТ

Тебе прочитав від корки до Лорки –
А потім іще навпаки два рази.
Розлючені хмари здіймали шторки
Рідкої єгипетської грози.
Я – бог пірамід, я послав до бісу
Тупих жебраків надбрутальний хор.
Нас знову з тобой вполювали сфінкси,
Чий погляд мертвіший за Іnfostore.
Бродив по піску та шукав де випить,
Крізь міні-купальник робив рентген.
До тебе звертався: ти – мій Єгипет,
Мої Фермопіли і Карфаген.
В пустельному Всесвіті – два скитальця;
Безглуздий автобус, дороги злі,
Де спиною терла раптові яйця,
І навіть не знала, що то – мої.
Засмаглі обличчя в зорі дивились.
Повітряний файєр. Це – світлячки…
Ховались від бруду вулиць і вилиць,
Злягались – невпевнено, як їжачки;
Злягалися стіни, підлога і стеля,
Їх стогін триплетом стріляв у пах.
А нам наяву снилась біла пустеля –
З білих верблюдів і білих ховрах.
В Каїрі в музеї зацвів папірус,
В гробниці прокинувся Аменхотеп,
Та що нам до того, крошка – це вірус,
Тепер ми читаємо Лорку як реп.
Коралі – на шиї. «Мильниці» спалах.
Замьюченим кадром – світлини губ.
Давай залишим це порно в анналах –
Такого не відав жоден YouTube!
В повітрі літав бедуїнський егрегор,
Спекотною втомой палав балаган,
Ахмет – величезний оголений негр –
Робив найсмачніший у світі кальян…
…В Прокрустово ложе склалося ліжко,
Загублений Лорка, як в Нілі пісок:
Літак, Інтернет, фіксована знижка…
Від неба до каменів – довбаний крок.
Єгипет пливе – як Еней, моторно.
Слухай, у пам’яті є карантин? –
Та білі ховрахи згризають порно
На негативах торішніх світлин.

ЯВИСЬ МЕНІ…

Явись мені в легкому весняному платті,
Не заповенному нічим, окрім тебе самої,
Щоб в лямках – страпон, щоб в карманах – пої
Для останньої спроби кінчити від болі.
Явись мені в легкому весняному платті,
Не забрудненому жодною з еклектичних ідей,
Безпардонному, чистому – як подих дітей,
Так, бейбі, со ху из он дьюті тудей?
Явись мені в легкому весняному платті,
Дістань із бюстгальтера планетарні вісті:
Давно не бував у твоїм середмісті,
Чи там так же чемно підстрижене листя?
Явись мені в легкому весняному платті,
В чумному мереживі Ейфелевих веж,
Щоб заздрість повій не сягала меж…
Приди до мене в тому, в чому живеш.
Явись мені в легкому весняному платті,
Не завантаженному відстійним дизайном:
Відкритий лобок – це так сексуально,
Чуєш, Пластиніній гикається файно?
Явись мені в легкому весняному платті,
Такому, щоб не боючись відірвати рукав,
Досліджувать Всесвіт від цицьок до пахв…
Доречі, «зірка» на івриті – «кохав».
Явись мені в легкому весняному платті –
Я ще дост не напився нектару твого.
В будь-якому зі ста дванадцяти прикидів Бога
Явись мені… А ліпше – без нього.

*
Нагору