Олександр ВИЖЕНКО
ПОЛЮБИТИ, РОЗЛЮБИТИ, ПОЛЮБИТИ…
Ми стрілися з тобою випадково.
Чарівний вечір землю обіймав.
Ні ти мене, ні ти мене не знала.
Ні я тебе, ні я тебе не знав.
Вино, свічки, спагетті і омари.
У вікна повний місяць заглядав.
Так ти мене, так ти мене пізнала.
Так я тебе, так я тебе пізнав.
Чи це любов?
Так, це любов.
Така п'янка.
Вирує кров!
Гучне весілля три дні свайбували.
Шинок «Три гички» ходором ходив.
Ти з тамадою в шафі цілувалась.
Я тамаду тією шафою накрив.
Жінки, жінки, які то ви зрадливі.
У думах тяжких рвався мозок мій.
Я зрозумів, що ти мені чужая,
Іще пойняв, що я тобі чужий.
Чи це любов?
Ні, не любов.
Душа болить.
Холоне кров.
Ми стрілися з тобою випадково.
Господь нам вдруге зустріч дарував.
«Лебедик, любий!» — ти мені сказала.
«Люблю тебе!» — я гучно заволав.
Вино, свічки, спагетті і омари.
У вікна повний місяць заглядав.
Так ти мене, так ти мене пізнала.
Так я тебе, так я тебе пізнав.
Чи це любов?
Так це любов.
Така п'янка.
Вирує кров!
|
Класика
