Класика Проза Усяка всячина Прислів'я, приказки Перевiр себе! Хихітня Відгуки

Любовно-eротична лірика



Hosting Ukraine


*

Єлизавета ГОРБАЧЕВСЬКА

Єлизавета  Горбачевська

***

І я пам’ятаю
Я юнка маленька дівчинка
Що в татових чоботях йде
Кошик у лівій руці а в правій
Букетик настурцій
Їх стебла
Їх стебла пахучі між пальців
І це полудневе сонце
В обличчя гарячою хвилею
І тиша дороги
У перший липневий день
І вже озираються
Бо йду я ув усмішці
Й думаю
Що гарна я
В татових чоботях

***

Кого я знаходжу під шкірою
Нічийний сад
Мої невимовні треми
Що дух колотять
А це піднебесся гортані
І зимності спогад чи
Здогад
Про те чому безум важливий
Та нічийний сад
Високі бурштинові трави
Що вказують напрям
І важко лягають на ноги
І легко мовчать
У неділю

 

***

Це ув іншому
Від рук і від ніг стільки щирості,
Напувального вітру,
Що в подиху час відворотнім
стає,
Коли від пробачень незле
І від дякувань.
Мені злотоцвітув очі впадає
золотом:
І я наче вища за дерево,
І ніби
Це з мене багато щирості.

***

Ти — медяна роса
Погладь мене наче мураху
Зіжни шепотіння із грудок землі
Цей світ проминальний
І те що позаду між нами —
В траві перегусло.
І снить наді мною медунка
Мене напуває
Що ми довговічні
У слові прийдешніх днів
А я напувати не вмію
Я наче мураха,
Я наче мураха з росою й
Доволі мені.

 

***

Ми — єдиний хребет землі
Ми — її ластовиння
Старанно підібране Богом
Для кого?
І ти не питай мовчи
Ти сьогодні один а вже завтра
А завтра вже ні
Твої руки м’які від любові
 І дякуєш Богу
для чого?
Ми — єдині такі
Й цього досить.

 

***

 До Д.К.

Ви зацвіли в мені травицею зеленою,
Втиснувши корінці — в ноги,
Стебла — в руки,
Оцвітину — в очі.
І звідтам уся печаль нелюдська,
Адже Богу — єдине, а мені — Богове.

 

***

 До Д.К.

І так, неначе дерево із Вас мені росте —
Віддиханий політ у передвесняні хмари.
Густі ліси, посеред них — лінії Ваших рук
До мене, що спокоєм неприборкана.
А Вам з мене каміння аж до болю таке
Легке, мов падіння у розриту землю.
І я волію бути коконом первісним —
Ви ж з мене проростаєте єдинокоханим.

 

***

Несхитний той ковчег,
Що в ньому люди,
І день, і череда знайомих вір.
Комусь нема, комусь воно прибуде —
Таємний світ оновлених мірил.
 А ті, що двоє —
Їм не ваготіти
У дереві без чорної кори —
Одне ув одне духом срібним влиті
Посеред відчайдушної пори.

 

***

Неназване і назване з’єднає
Кільцями древа — плоть до плоті
Із
Початку, що незнаємий до краю,
Кінця, що приведе згори униз.
І глиною з печери чи пісками
Усипле світ прозорний, а за
Тим
Зростуть в мені обітовані ками —
Неназваного й названого дім.

***

Моє піде в тебе,
Твоє — в мене.
Сто сотень прощ у рівному обличчі,
А більше не сховається у річ і
Не мине.
Ковзне між рук,
Між ніг завмре
Неначе зірка понад дивні кручі.
Тому, хто міг і хто колись захоче —
Омине.

***

Таки у справжність проросло
Оте, що було надто перше.
Зім’явши зміст, ввігнувши стержень,
З’явився знак, а не число.
А мова зрима на воді
І більш чи менш впаде на губи —
Збереться медом, наче любить
Світанки чисел на тобі.

***

Ра дивиться на світ бурштиновими очима,
Я — безлиста — цілую твої рамена.
Дзвін холодний — слово в слово — ніби звідти
Повертається давня любов до нас.
Рахманний вітер сповиває золотаві кучері,
Зів’ялі ромашки лонами туляться до ніг.
Дихай, дихай, допоки я не ляжу в травицю, —
Ми так давно блукаєм сухими стежками.
Тож зробімо, бо степовий Бог не чекає.
Зерниною — місце в місце —
Впадемо досвідом у глибоку і темну яму:
Там і проросте нове лоно забутого дня.

***

Наче степ вночі
Проростав в мені
Тихо біль.
І сова в степу —
Провідник жалю
Мого тіль.
А доріжка в глиб
Розведе його
Ніби хміль.
А слова нічні
Досягли лиш губ —
Ще не йди.
Наче світ вночі
Проростав в мені
Тяжко ти.


Єлизавета Горбачевська

Народилася на Поліссі. Закінчила Ємільчинську гімназію, зараз на ІІ курсі в НПУ ім. М. П. Драгоманова. Серед здобутків участь в різноманітних літературних вечорах, ІІ премія на Всекраїнському літературному фестивалі «Просто так», публікації власних поезій в журналі «Дніпро», «Українській літературній газеті», збірнику поезій Сьомої Республіки поетів, збірнику поезій «Каштановый дом», збірнику поезій Сьомого севама-фесту.

*
Нагору