Класика Проза Усяка всячина Прислів'я, приказки Перевiр себе! Хихітня Відгуки

Любовно-eротична лірика



Hosting Ukraine


*

Катерина ТЕЛІГА

Бойко Катерина (літературний псевдонім Катерина Теліга)

порівно

допливти до одного берега,
сховатися за однією мушлею.
не маючи жодного стерлінга,
ділитися всім,
обмінюватися душами.

дихати одним повітрям.
так, щоб кисню порівно.
вранці літати з вітром,
ввечері милуватися горами.

схибитися на одному космосі,
захворіти спільними мріями.
залишатися дітьми дорослими
з божевільними вчинками й діями.

не розчепитися тільки б в буденності,
не втратити снагу у крилах.
і побільше щоденної впевненості,
що лишилися одне одному милими.

цього божевільного літа

цього божевільного літа ми лущили небо, наче соняшникове насіння.
із мжиху протикалися пуп'янки щастя.
ми лузали далі, досягаючи сьомого левела дикого божевілля.
так міцно трималися за руки, що слони проростали із зап'ястя.

ми каруселили парашутиками кульбабового цвіту,
тримаючи за бампер дев'яте коло ейфорії.
пославши до дідька більшу частину світу,
за гриву хапали найнебезпечнішу мрію.

цього божевільного літа тривалістю в тисячу і однин день
всі календарі, всі дато-числа
ставили під сумнів добрий десяток гіпотетичних вчень
а ми ще більше підливали кохання, плутаючи усіх навмисно.

***
вони стрілися на горизонті розпеченого, як магма, літа,
коли серпень ледь підзолоченими серпами розкришував раптом принишклі зорі,
що розтікалися соком вранішньої роси.
їхні руки випорскувалися крилами, пробиваючи гіллям пружинистим повітряні плити.
шугали до смерку. приземлялись повільно, як поранені часом чи смертельно хворі,
заливаючись солодом бурштинового ефіру.

коли осінь притягнула до брами хляки свої убогі,
тарабанила у вікна, у двері дощовою канонадою, настояною на грозовому шквалі,
їхні душі тулилися щільно, ховаючи руки в мілкі кишені.
просили терпіння, благали прощення у Бога.
дякуючи йому, піднімалися, хоч і нагадували листя давно обпале.
все ще тримали за гриву світ цей убогий, затискаючи міцно у одній на двох жмені.

сни

прозорою прохолодою
березень скрапував
по вологому склі
я тебе згадував
десь між суботою і суботою
розділяючи зустрічі на тверді і голосні

пурпуровою тіню безпричинно
всотуєшся у мої похмурі сни
вікна й двері зачинено
ти вриваєшся всоте
навіщо між іншим мені поясни

зручно вмощуєшся на кухні
звисають ноги-ліани
цмулиш каву з корицею кухоль за кухлем
гвалтуєш простір звуками старого фортепіано
я не можу второпати ти твереза чи п'яна

частенько готуєш всілякі смаколики
з шоколадом ваніллю й горіхами
не поділишся ними ніколи
одна смакуватимеш з хижацькою втіхою

завше слухаєш Нікелбека
вголос читаєш Брауна
така близька і далека
зіпсована і водночас праведна

я хотів би тебе обійняти
зігріти своїм теплом
знаєш я не хочу тебе втрачати
тож лишайся моїм найсолодшим сном

тиша

ця тиша крихка
кам'яна і солона
бери виджовбуй пласкі амулети
без поспіху натяків на розпач і втому
без страху розчепитися в теміні лету
викручуй по нитці прозорість зітхання
аж поки не вродить грозою безслів'я
ця тиша крихка
ця тиша останнє
що нависло між нами вузлами в сузір'ях

дієслово

завжди була дієсловом
мабуть ще до появи
розлогого як древо життя і
підступного як перше весняне тепло
світу
і мене у ньому
тому всі мої речення дієслівні
хтось постійно щось робить
поспішає метушиться
як гірський водопад

ти іменник
впевнена завжди ним був
навіть у минулому житті
минулого покоління
постійно називаєш речі своїми іменами
до того ж тільки у називному відмінку
ти невідмінювана форма
(ніхто не наважиться)
у твоєму світі немає місця ілюзіям
лише чітка межа
чорне і біле
біле і чорне

мої речення без тебе
такі недолугі
худющі і кульгаві
що хочеться плакати
а якщо бути чесною
підкоритися іменнику
називної відміни

***
розболілися шляхи від тебе.
як воли поповзли мозолі.
цілий вік як забути треба —
час говорить, а полуда — ні.

непрохідною доріжкою-гадиною
обнялися «вчора» з «сьогодні». ідуть.
більш ніж часто я тебе згадую.
не кохання. звичка спогадом жити. мабуть.

міраж

добре тобі, любий,
бо не знаєш, що далі було.
як збирала дрібки серця до купи,
приживляла мертву плоть під ребро.
як зшивала розчавлену душу,
роз'ялоджуючи рубці.
зиму-літо вслухалася в тишу,
затискаючи схлипи в руці.
мій несон поглинало місто,
їдкий щем розмивало дощами.
поміж нами промчалося військо,
розтинаючи шви корогвами.
поміж нас розляглася Сахара
і її криві верблюди.
серед дюн причаїла примара
перепродує долі ходи.
перепеченними вустами
все кричала: йди-но сюди!
а я точно, я твердо знала,
що міраж не дає води.

***

Бойко Катерина Василівна (літературний псевдонім Катерина Теліга) народилася 8 грудня 1990 року в селі Велика Білозерка. З дитинства захоплювалася літературою та історією. Тому в 2013 році з відзнакою закінчила історичний факультет Запорізького національного університету. В 2014 році здобула ступінь магістра історії. Зараз працюю вчителем історії.
Писати почала ще в 2004 році, коли зрозуміла, що є безліч речей, про які мовчати неможливо. З того часу не дозволяю полум'ю свого натхнення погаснути.
Перші вірші були надруковані в газетах: «Зеркало Запорожья», «Мрия», «Место встречи», електроному журналі «ЕгеЖ». З окремими добірками віршів можна ознайомитися в альманахах: «Молода перлина» (2012), «Мечты сбываются» (2012), «Літературний орієнтир» (2014), «Берегиня» (2014), «Сила почуттів» (2015), «Антології сучасної української літератури» (2015), «Антракт: паралелі меридіанів» (2016), «Трояндовий попіл», «Хортицькі дзвони» (2017), «Сфери читання» (2017), «Душа автора» (2017), «Скіфія» (2017), «Простір крізь час» (2018), «Порт-фоліо»; журналах: «Гарний настрій» (2016 – 2018), «Літера Т» (2016), «Склянка часу» (2017), «Стос»(2017, 2018), «Дзвін» (2018) та часописі «Барви» (2016). В 2016 році вийшла перша збірка «Літопис душі».
За останні роки творчої діяльності здобула перемогу та була відзначена в деяких конкурсах:
2012 р. – переможець (І місце) в обласному літературному конкурсі «Молода перлина».
2016 р. – І місце в творчому проекті від видавництва «Гарний настрій»; дипломант Всеукраїнського конкурсу молодої української поезії та авторської пісні імені Марини Брацило «Хортицькі дзвони» (спецприз за відображення в поезії родинних цінностей).
2017 – лауреат обласного літературного конкурсу «Неповторність», переможець (ІІІ місце) літературного конкурсу «Голос душі: весняні первоцвіти»; лауреат (ІІІ місце) міжрегіонального літературного конкурсу «Кальміюс».
2018 – лауреат Міжнародного фестивалю «Зірка Різдва»; лауреат Всеукраїнського фестивалю «Антракт», переможець (І місце) Всеукраїнського фестивалю «Відродження поезії», фіналістка Всеукраїнського фестивалю історичної прози «Софія».

*
Нагору