Класика Проза Усяка всячина Прислів'я, приказки Перевiр себе! Хихітня Відгуки

Любовно-eротична лірика



Hosting Ukraine


*

Ірина БАКОВЕЦЬКА

Ірина БАКОВЕЦЬКА

***

ти мене виносила
як думку
водою духом
хрестила у шумі зела
почерками Варухи
і сонце в образі губ
в широкі твої глибини
ридає Маврійський дуб
смолою з очей людини
я жив
ковтками з грудей
дихав
під шелест вісоновий
тече солоний єлей
по бороді Аароновій

***

замоли всі стихії
пусти по воді із воском
я це сьоме чуття
із твоїх інстинктивних конечностей
шмата плаща Ахії
стала тепер недоноском
що на плечах буття
сплетених тіл у знак безкінечності
каменем з гробу мерця
чорним квадратом Кааби
я перстами вплдетусь
не в тобі а в сонячному сплетінні
терен тобі до лиця
в тебе ж на тім’ї кульбаба
зрану йде землетрус
майбутніх двох предків забутих тіней

ВЕСНЯНКА

весна легковажно ступала
тілами оголених кустів
рожевий зім’ятий Купало
уже зародивсь у капусті
стелися лебежа постіль
де місяць у зелі хати
Мокошу вже вкотре поспіль
береться за ніч кохати
налийтесь бруньок покони
мов груди до віку смеркання
Мокошу у зірку лона
пронизує сонцестояння
і поки тремтить від ласки
і знає що вже покрита
іде з Назорету Паска
і б’ється шкарлупка світу

***

М’яти духом сакральним,
Правами нав азалії
Тихо серед вітальні
Обіймеш мене за талію.

Твої омиваю п’яти
І поліщуцькі корені, —
Тільки-но був день п’ятий,
А ти уже був створений…

***

Це мітка із того світу,
куди стікаються смоли,
відходять віщі іврити,
бувалі слави і змови.
В моїх долонях Баали
культів-часів саркофаги,
а я обличчя ховала
за поли його відваги.
...Фасадом Валгали голим
священно, як лев і тілець...
У нього в долонях голем,
а в мене, о Боже, — творець!

***

О дримба хмільного дуліба!
Як порча. Порочна. Пророча.
Наказує скинути німба
Здивована скутість жіноча.

У ритм, енергійно і палко,
Під свіжість скрипучих фіранок…
Так, я поведусь як весталка,
Яку замурують на ранок.

І буде боліти фігура
Від сексти, секунди і кварти,
Від посмішки цього Авгура,
Від фінту і флірту, і фарту!..

А далі — усі Гедеони
До перших зірок, до полудня.
Зростає дубами Додони
Зірвате намисто з жолуддя.

***

можна ти зрадиш з трояндами
усім неосім’яним лонам
до нюху від дотику ярдами
назвавши себе легіоном

вростивши у мій моноліт
свої зачатки відьомості
відкриєш кватирку у світ
крізь призму свідомості

провітриться Всесвіт
погасла
зіниці твоєї глиба
віща картина маслом
до ситих видовищ і хліба

***

Еманацію спраглих очей,
У яких всі двозначності рівні,
Відчуваю у світі речей
На сакрально-вербальному рівні

Дуалізму стихають бої,
Колізеї душі і кориди.
…І приборкують длані твої
Многогрішне жіноче лібідо.

Щось над світом, як завжди, зійшло —
День чи ніч.
Я продовжую й досі
Цілувати вологе чоло
І спітніле зім’яте волосся.

Ірина БАКОВЕЦЬКА

Баковецька (Рачковська) Ірина Володимирівна, народилася 17 жовтня 1985 року в смт. Соснове на Рівненщині. Працює головним редактором телерадіокомпанії «Березне» (Рівненська область).
Член Національної спілки журналістів України та Національної спілки письменників України, лауреат літературної премії імені Михайла Дубова (2012 р.), учасниця Всеукраїнського шевченківського форуму “Свою Україну любіть” (2014 р.), композиторка, краєзнавець, реконструкторка.
Автор поетичних збірок “Фундаменти святинь” (2008 р.), “Римовані весни” (2012 р.), “Перехрестя роси” (2013). Чимало віршів поклала на музику, які звучать у власному виконанні.

*
Нагору