Іванна Голуб’юк
твої долоні — на запах яблука
краплини меду по всьому тілі
стаю я схожа собі на равлика
плоди збираю що вже доспіли
вечірнє небо як сині води
торкнусь рукою — і вже моє
а осінь злота дахами ходить
і спати спати нам не дає
і сіє прянощі в постіль білу
і сипле сутінки у вікно
і невагоме й прозоре тіло
стає солодким густим вином
з тобою зовсім ми захмеліли
мене цілуєш жагуче й п’янко
краплини меду по всьому тілі
твоя навіки покірна бранка
а осінь ходить дахами гарна
твої долоні терпкі й гарячі
і не тривожся собі намарне
щасливі люди від щастя плачуть
|